Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №620/3107/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 24 травня 2026 р.

Справа: №620/3107/26

Суддя: Дар'я ВИНОГРАДОВА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/3107/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.04.2025 по 21.09.2025;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.04.2025 по 21.09.2025;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 01.03.2025 по 21.09.2025;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100000 грн. на місяць за період з 01.03.2025 по 21.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено у період з 01.04.2025 по 21.09.2025 грошове забезпечення та у період з 01.03.2025 по 21.09.2025 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувалась з поданим позовом та просила відмовити у його задоволенні, оскільки позивачу було виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі 100 000 гривень за той період лікування, за який останнім було надано документи про проходження ВЛК та проходження лікування після отриманої травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, оскільки Позивачем інших доказів проходження лікування та наявності висновку ВЛК до військової частини НОМЕР_1 надано не було. Також зазначено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяли зміни від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» де пунктом 4 вказано - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому заперечувала щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просила задовольнити позов у повному обсязі. Представник позивача зазначила, що відповідач був обізнаний з тривалим лікуванням позивача. Крім цього позивач протягом всього періоду перебування на лікуванні підтримував зв`язок з командуванням військової частини, повідомляв про потребу в лікуванні та про перебування у медичних закладах, подавав до військової частини НОМЕР_1 рапорти про направлення на лікування та реабілітацію. Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо правильності визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, а саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року чи мінімальної заробітної плати. Адже дане питання не є предметом розгляду цієї справи.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Витребувано у відповідача довідку про грошове забезпечення позивача за період з 01.03.2025 по 21.09.2025 включно з відображенням усіх складових грошового забезпечення помісячно з зазначенням інформації про виплачені суми; належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку у справі № 620/3107/26 задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк, встановлений судом в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 для подання витребуваних документів строком до 20.04.2026.

Витребувані документи на виконання вимог ухвал суду до суду від відповідача не надходили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 , від 11.03.2024 № 17 встановлено, що 06.03.2024 ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання обов`язків військової служби, пов`язане з захистом Батьківщини. Поранення не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час отриманого поранення в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував.

Внаслідок отримання вищевказаного поранення, позивач тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, зокрема:

у період з 07.03.2024 по 19.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4939;

у період з 19.03.2024 по 26.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5732;

у період з 26.03.2024 по 07.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Перша Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого;

у період з 07.05.2024 по 02.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 9237;

у період з 02.06.2024 по 03.06.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи», що підтверджується довідкою № 914;

у період з 04.06.2024 по 01.11.2024 проходив лікування у лікарні «Ріrcгоспіталь» к Копенгагені (Данія), що підтверджується довідкою про лікування;

у період з 02.11.2024 по 25.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №15537;

у період з 27.11.2024 по 10.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцька центральна міська лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 10009;

у період з 11.02.2025 по 16.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцька центральна міська лікарня»,, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1307;

у період з 17.05.2025 по 30.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Прилуцька центральна міська лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4250;

у період з 01.07.2025 по 29.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 12513;

у період з 30.07.2025 по 14.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14445;

у період з 18.08.2025 по 15.09.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3582;

у період з 19.09.2025 по 07.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Слобожанська ЦЛ`ССР, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5547;

у період з 08.10.2025 по 23.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Слобожанська ЦЛ`ССР, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5547.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 15.09.2025 № 2025-0915-1127-5054-0 встановлено, що позивачу проведено медичний огляд ВЛК Госпітальною ВЛК «Військова частина НОМЕР_3 » 15.09.2025 та зроблено висновок, що Поранення, Травма, Каліцтво, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): Травма відноситься до тяжких. Потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення.

Крім того, судом встановлено, що 15.09.2025 було затверджено свідоцтво про хворобу № 2025-0916-1247-2692-7.

Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.09.2025 № 58 позивача з 21.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 28.02.2026 № 1510/17/135/Вих ЗПІ повідомив, що позивачу з 01.02.2025 по 22.09.2025 нараховано та виплачено грошове забезпечення відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 грошової забезпечення за лютий 2025 року і березень 2025 року. Додаткова винагорода за лікування нарахована і виплачена за лютий 2025 року у розмірі 100000,00 грн згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 116 від 23.04.2025.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 01.04.2025 по 21.09.2025 йому грошового забезпечення, а також з 01.03.2025 по 21.09.2025 додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн та звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024…станом на час розгляду справи в суді воєнний стан триває.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 8 постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України ). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі командир).

Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

За змістом абзацу третього пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що відповідачем не видавався наказ про призупинення виплати грошового забезпечення позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року №901 затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі Порядок №901).

Згідно з пунктом 2 Порядку №901 для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров`я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - системи електронного документообігу).

Пунктом 4 Порядку №901 передбачено, що заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі:

іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, із зазначенням найменування закладу охорони здоров`я, військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (у разі наявності), дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) або особистого номера військовослужбовця, умовного найменування військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу, дати госпіталізації, дати виписки, потреби в наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії; довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;

рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми каліцтва), про звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Пунктом 5 Порядку №901 визначено, що медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються, зокрема:

закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров`я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я або вибув з нього, іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, інші документи у разі потреби;

закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров`я - постанова військово лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров`я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.

Заклад охорони здоров`я повідомляє через доступні засоби зв`язку територіальному центру комплектування та соціальної підтримки або військовій частині, в яку направляється військовослужбовець, про його виписку та отримання ним документів (пункт 7 Порядку №901).

Відповідно до пункту 9 Порядку №901 військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку. Документи можуть надсилатися у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування, у разі відсутності технічної можливості у військовій частині.

Заклади охорони здоров`я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідають за надання у повному обсязі документів, достовірність, актуальність та повноту інформації, що міститься у поданих документах (пункт 11 Порядку №901).

Отже, згідно норм чинного законодавства в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді (у разі неможливості - у паперовому вигляді) до військової частини саме закладом охорони здоров`я.

Як встановлено судом раніше відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_2 , від 11.03.2024 № 17 встановлено, що 06.03.2024 ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання обов`язків військової служби, пов`язане з захистом Батьківщини. Поранення не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час отриманого поранення в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував.

Крім того, судом встановлено, що 15.09.2025 було затверджено свідоцтво про хворобу № 2025-0916-1247-2692-7.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою за весь період перебування на лікуванні.

Щодо позовних вимог у частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у період з 01.03.2025 по 21.09.2025, суд зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2026 8 агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Умовами її виплати є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 (справа № 340/5387/22).

Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 та Окремим дорученням встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні:

пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

До таких періодів зараховується час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168.

З огляду на вищезазначене, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1155682 від 22.01.2026; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; договору № 005/2026 про надання правової допомоги від 22.01.2026 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Зибінською Галиною Вікторівною; додаток № 2 до договору № 005/2026 про надання правової допомоги на суму 10000,00 грн.

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000,00 грн.

Суд також враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.04.2025 по 21.09.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.04.2025 по 21.09.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.03.2025 по 21.09.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100000 грн. на місяць за період з 01.03.2025 по 21.09.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua