Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №600/10/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/10/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі – позивач) просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 17.01.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 17.01.2025.

1.2. Ухвалою суду від 03.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

1.3. Ухвалою суду від 21.11.2025 року у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення провадження у справі відмовлено.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження військової служби, а саме у період з 01.12.2015 по 01.08.2019 він перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний період.

2.2. Між тим, у період проходження військової служби нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідачем було проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

2.3. 07.12.2024 та 17.01.2025 відповідачем на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №600/7705/23-а, з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024, здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у загальному розмірі 126158,26 грн.

2.4. Разом з тим, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 17.01.2025.

Позиція відповідача

2.3. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову, адже підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідача були відсутні.

2.4. Наголошує, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

2.5. Однак, при звільненні працівника з порушенням строків виплати заробітної плати на його роботодавця покладається відповідальність в частині виплати такому працівнику середнього заробітку, а тому стягнення компенсації втрати частини доходів не може бути застосоване. Зазначає, що на розгляді Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №600/9/25-а про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні із 02.08.2019 по день фактичного розрахунку 07.12.2024. Тобто, позивач за невчасний розрахунок при звільненні по одному і тому ж виду грошового забезпечення (індексації), намагається стягнути із відповідача два види виплат: середнє грошове забезпечення та компенсацію втрати частини доходів. Таке стягнення порушує принципи справедливості, законності, є необґрунтованим та покладає на відповідача надмірну відповідальність.

2.6. Окрім цього зауважує, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а НОМЕР_2 прикордонний загін є лише розпорядником коштів 3 рівня. Просить суд звернути увагу на те, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», НОМЕР_2 прикордонний загін діяв суто у межах і у спосіб наданих йому повноважень, не можливо здійснити виплату коштів при відсутності у нього відповідних асигнувань, які повинні бути передбачені державним бюджетом України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.08.2019 № 243-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільненого з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону.

3.2. З доводів позовної заяви судом встановлено, що у період з 01.12.2015 по 01.08.2019 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідачем було проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

3.3. 07.12.2024 відповідачем на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі № 600/7705/23-а, з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024, здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у загальному розмірі 52 386,42 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

3.4. Також, 17.01.2025 відповідачем здійснено донарахування та виплату індексації грошового забезпечення на суму 73771,84 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

3.5. Разом з тим, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 17.01.2025.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом розгляду у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за час затримки остаточного розрахунку.

4.2. При цьому, для вирішення цього спору суд має перевірити, чи має право позивач на отримання такої виплати по факту затримки остаточного розрахунку.

4.3. Також, суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

4.4. Спірні правовідносини між сторонами по даній справі, щодо порядку та підстав для компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, регулюються правовими нормами Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок №159), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

4.5. За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

4.6. Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

4.7. За приписами статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

4.8. Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

4.9. Як зазначено в пункті 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

4.10. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

4.11. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20, від 16.11.2022 у справі № 674/22/17) та в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України і ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення спору.

4.12. Із наведеного також вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

4.13. Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

4.14. Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем належних сум грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

4.15. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

4.16. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17) від 15.04.2019 (справа №727/7818/16-а), 14.04.2021 року (справа № 465/322/17).

4.17. Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, Закон №2050-III фактично прив`язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.

4.18. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово надавав оцінку подібним правовідносинам. Зокрема у постановах від 01.05.2023 року у справі №380/23651/21, від 16 жовтня 2023 року у справі №200/18159/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу норм №2050-III та №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

4.19. Поряд з цим, у поставові від 20.10.2022 року у справі №140/862/19 Верховний Суд наголосив, що “з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу”.

4.20. Також, у постанові від 29.09.2022 року у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці. Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 у справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

4.21. При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту: "…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства".

4.22. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

4.23. Судом у цій справі встановлено, що 07.12.2024 та 17.01.2025 року на розрахунковий рахунок позивача були нараховані суми індексації грошового забезпечення, що підтверджується виписками із карткового рахунку позивача.

4.24. Отже, фактична виплата сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №600/7705/23-а остаточно відбулась 17.01.2025 року, а тому суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

4.25. Такий висновок суду відповідає правовій позиції, що сформована Верховним Судом у постанові від 24 січня 2025 року у справі №380/1607/24 та застосована Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11 серпня 2025 року у справі №600/4925/24-а.

4.26. Окремо суд зауважує щодо доводів представника відповідача про те, що після звільнення працівника належним способом захисту прав є стягнення саме середнього заробітку у випадку звільнення працівника, а не компенсації втрати частини його доходів, то суд звертає увагу на те, що Приписами законодавства не заборонено працівнику звертатись із вимогами про нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (КЗпП) та компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»), при цьому, окрім того, що вказані виплати пов`язуються компенсаторним характером, мають різну правову природу та призначення, а також порядок стягнення.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. У цій справі судом встановлено ознаки бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку.

5.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

5.4. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та вчинити дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 17.01.2025.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 17.01.2025.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Анісімов