Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №580/3664/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року справа № 580/3664/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвокатки Коробкової Г.О. від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

10.04.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвокатки Коробкової Г.О. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385)(далі – відповідач) про:

визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 04.03.2026 №232730030915;

зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 до 28.02.1989 на підставі диплому серія НОМЕР_2 від 28.02.1989 та прийняти рішення про призначення пенсії;

стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Встановивши, що позовна заява подана із недоліками, суд ухвалою від 15.04.2026 залишив її без руху. Суд встановив, що всупереч змісту вказаної вище статті КАС України позивач подав позовну заяву, яка не містить обґрунтування позовних вимог до відповідача-2 та викладу спірних обставин до відповідача-1. Зокрема, оскаржуючи рішення відповідача-1, не вказує мотивів, доводів, аргументів заявленого способу відновлення вказаних порушеними прав саме відповідачем-2. Надав 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

На адресу суду від представниці позивача надійшла заява від 20.04.2026 вх.№20662/26 (далі - Заява), з якою надано нову редакцію позовної заяви з позовними вимогами виключно до відповідача про:

визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії №232730030915 від 04.03.2026;

зобов`язання повторно розглянути заяву від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 до 28.02.1989 на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 28.02.1989, та прийняти рішення про призначення пенсії;

стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.

З`ясувавши факт усунення недоліків позовної заяви, суд ухвалою суду від 27.04.2026 прийняв позовну заяву представниці позивача до відповідача до розгляду та відкрив провадження у справі про:

визнання протиправним рішення від 04.03.2026 №232730030915 щодо відмови в призначенні пенсії;

зобов`язання повторно розглянути заяву від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 до 28.02.1989 на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 28.02.1989 та прийняти рішення про призначення пенсії;

стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.

06.05.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позовної заяви повністю. Повідомляє, що за результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що його страховий стаж становить 29 років 8 місяців, чого недостатнього для призначення позивачу пенсії. Тому йому відмовлено у призначенні пенсії за віком рішенням від 04.03.2026 №232730030915.

Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Паспортом громадянина серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до диплому від 28.02.1989 серії НОМЕР_2 позивач у період з 1983 року до 1989 року навчався у Кишинівському державному університеті за спеціальністю «радіоелектронні прилади». Про факт навчання у вказаному університеті у періоді з 07.09.1983 до 28.02.1989 внесено записи у трудовій книжці серії НОМЕР_4 . Згідно з військового білету серії НОМЕР_5 позивач 09.02.1989 закінчив військову кафедру при вказаному університеті та отримав військове звання «лейтенант».

Заявою від 25.02.2026 позивач звернувся до відповідача з проханням призначити йому пенсію за віком.

06.03.2026 відповідач рішенням №232730030915 відмовив позивачу у призначенні йому пенсії за віком. Під час розгляду звернення відповідач встановив, що вік позивача на момент звернення становив 60 років, його страховий стаж 29 років 8 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 до 02.02.1989 згідно з диплому серії НОМЕР_2 , оскільки вказаний період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання. Тому відповідач прийняв вказане рішення.

Листом від 23.03.2026 АТ «Черкаський приладобудівний завод» повідомив, що позивач згідно з наказу від 17.04.1989 № 86-к прийнятий на роботу до Черкаського приладобудівного заводу на посаду інженера-технолога як молодший спеціаліст, що направлений з навчального закладу. На підтвердження надав копії наказу (розпорядження) № 86 про прийом на роботу та копію особової картки.

Не погоджуючись із відмовою у призначені пенсії за віком, позивач звернувся із цим позовом у суд.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Для єдності умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих 5 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII).

Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Отже, одна вимога для призначення пенсії позивачу за віком дотримана, оскільки йому відповідно до даних із його паспорту виповнилось 60 років.

Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення, у т.ч. вимагати в інших підприємств додаткові документи.

На підставі ч.1 ст.62 Закону України №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Статтею 24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До дати набрання чинності Законом України №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”, який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників на той час регулювався Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі – Основні положення), які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310.

Отже, до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Ілише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 до 28.02.1989 на підставі диплому серія НОМЕР_2 від 28.02.1989.

Відповідно до п.“д” ч.3 ст.56 ЗУ №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У п.2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), визначено, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних окументів записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо) та час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики).

Приписи п.1.8 Порядку вказують, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, відповідач після отримання заяви щодо призначення пенсії зобов`язаний невідкладно перевірити достатність отриманих від заявника документів для призначення визначеного виду пенсії, у разі недостатності – письмово повідомити про те, яких саме не вистачає, та у разі їх достатності прийняти відповідне рішення - акт владно-розпорядчого характеру.

Встановлені обставини доводять, що відповідач виніс акт владно-розпорядчого характеру, але вказавши про неврахування вказаного вище спірного стажу, пославшись на те, що спірний період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання. Водночас вказаними вище диплом, записами із трудової книги підтверджується факт того, що позивач в установленому порядку навчався у період з 01.09.1983 до 28.02.1989. При цьому відповідач письмового повідомлення про недостатність отриманих документів позивачу не повідомляв, чим порушив право позивача надати додаткові документи.

Тому у цій частині суд дійшов висновку про наявність грубого порушення процедури розгляду заяви позивача, внаслідок чого спірне рішення прийняте передчасно та протиправно.

Врахувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що належним і повним способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним і скасування Спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву позивача у порядку, межах та спосіб, що визначені законом, і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні. До вчинення таких дій суд не наділений повноваженням втручатися в повноваження відповідача щодо перевірки та зарахування страхового стажу, позаяк правовідносини, які не виникли, судовому захисту згідно зі ст.2 КАС України не підлягають. Тому решта позовних вимог передчасна та не обґрунтована.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних частинах.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 02.04.2026 у сумі 1331,20грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - половина.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов адвокатки Коробкової Г.О. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) від 04.03.2026 №232730030915.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути у порядку, межах та спосіб, що визначені законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 665,60грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ