Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №629/3691/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3691/26

Номер провадження 3/629/867/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченка О.А., за участю секретаря судових засідань Торенко Ю.П., прокурора Сологуб Е.О., правопорушника ОСОБА_1 розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської область, громадянина України, особи з інвалідністю ІІ групи в зв`язку з проходженням військової служби, учасника бойових дій, командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6КУпАП,

встановив:

Молодший сержант ОСОБА_1 , будучи 25.07.2024 року звільненим з посади командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно а саме: 21.04.2026 о 08:16 подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік (далі - щорічна декларація за 2024 рік), чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

Крім цього, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи 25.07.2024 року звільненим з посади командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам абз. 1 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно а саме: 21.04.2026 о 08:20 подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: з 01.01.2024 25.07.2024, (при звільненні) (далі - декларація при звільненні), чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав в повному обсязі, пояснив, що він я все життя захищав Батьківщину, він військова людина, а не цивільний чиновник. У їх частині всі роки службові декларації за сержантів централізовано подавав командир. Їм збирали документи, і вони цим не займалися. Коли його після поранення перевели в ТЦК, а потім звільнили за станом здоров`я через уламки та інвалідність, йому ніхто в ТЦК під підпис не роз`яснював, що тепер він має самостійно щось заповнювати в інтернеті. Він щиро вважав, що частина все подала за нього, як це було завжди. Коли приїхали працівники ДСР і пояснили, що він мав зробити це сам, він не сперечався, не приховував статки, а одразу при них сів і все заповнив. Оскільки ТЦК не виконав свій обов`язок з інформування, у нього не могло виникнути умислу на вчинення правопорушення. Він щиро вважав, що все оформлено за старою процедурою. Накладати штраф на пораненого військового через формальне запізнення, про яке йому не підказали в ТЦК — несправедливо. Тому в його діях немає суб`єктивної сторони (вини), і просив закрити справу за відсутністю складу правопорушення, або за малозначністю за статтею 22 КУпАП, оскільки декларації вже подано.

У судовому засіданні прокурор Сологуб Е.О.вказала про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, просила визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Частиною другою статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

З метою дотримання вимог ч.2 ст.36 КУпАП, суд вважає за необхідне об`єднати справи №629/3691/26 та №629/3692/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний унікальний номер №629/3691/26.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КпАП України, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено положеннями ст.10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Частина 1 статті 172-6 КУпАП, передбачає відповідальність за: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У примітці до даної статті зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є формальним то для наявності об`єктивної сторони такого правопорушення закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності).

Для встановлення ознак складу цього правопорушення необхідно підтвердження одночасно двох обставин - це наявність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність поважних причин щодо неподання декларації у визначений законом строк.

Щодо суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд враховує, що згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, тому вчинення такого діяння через необережність не виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При кваліфікації діяння, як адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, не вимагається встановлення та доведення таких кваліфікуючих ознак складу правопорушення як наявність корисливого або іншого особистого інтересу, а диспозиція цієї норми не має посилання на умисне вчинення діяння. Тому суб`єктивна сторона зазначеного правопорушення може характеризуватися як умисною формою вини так і у формі необережності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення за №331, 332 від 21.04.2026, в яких викладені обставини вчинення адміністративних правопорушень; запитами ДРС, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2026 №112/ГП, витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №324 від 21.09.2023, витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №282 від 23.07.2024, деклараціями, реєстром декларацій, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.04.2026.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі, та кваліфікує його дії за ч.1 ст.172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення даних адміністративних правопорушень, суд приймає до уваги положення ст.22 КУпАП, які вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до окремих складів адміністративних правопорушень положень ст.22 КУпАП закон не містить.

Суд враховує правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Росії» (09.06.2005 року) та у справі «Фрізен проти Росії» (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, суд приймає до уваги правові позиції висловлені у справі «Ісмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.

Так, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст.172-6 ч.1 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб`єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ст.172-6 ч.1 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб`єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна. Крім того, суд враховує, що діями ОСОБА_1 не було завдано шкоди, також, авторитету державної служби, оскільки після звільнення з державної служби та станом на дату розгляду справи судом, він на державну службу не вступив, декларація була ним подана самостійно, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому.

Згідно із ч.2 ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 22, ч.1 ст. 172-6, ст. 284 КУпАП суддя,-

постановив:

Об`єднати справи №629/3691/26 та №629/3692/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний унікальний номер №629/3691/26.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

На постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана апеляційна скарга в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО