Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №953/4227/22 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/4227/22

н/п 1-кп/953/244/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі :

судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в залі судового засідання обвинувальний акт, направлений з Харківської обласної прокуратури, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021220000001609 від 21.10.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Колодязне Дворічанського району Харківської області, громадянки України, не заміжньої, яка має середню освіту, не працює, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

встановив:

Приблизно влітку 2021 року, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_5 , особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, вступили у злочинну змову, та, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи спільний намір на придбання права на майно шляхом обману, а саме, права на квартиру АДРЕСА_3 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді незаконного набуття права власності на зазначену квартиру, та, бажаючи настання цих наслідків, замовили виготовлення та отримали від невстановлених в ході досудового розслідування осіб виготовлену заздалегідь довіреність на розпорядження нерухомим майном від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_7 , посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8 за №496 від 19.10.2021, а саме, на розпорядження належною ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_3 , яка містила завідомо неправдиві відомості, щодо волевиявлення ОСОБА_6 , з метою її подальшого використання при шахрайському заволодінні правом на нерухоме майно.

20.10.2021, в денний час, більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, виконуючи відведену їй роль, прибула разом з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, до офісу приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , спільно з ОСОБА_7 , де надали нотаріусу завідомо підроблену довіреність на останню на право розпорядження квартирою, належною ОСОБА_6 , ввівши тим самим в оману приватного нотаріуса.

Після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надали приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_9 документи, які необхідні відповідно до положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який укладався від імені ОСОБА_6 , в інтересах якої діяла ОСОБА_7 , як продавця та ОСОБА_5 , як покупця, а саме, завідомо підроблену довіреність на розпорядження нерухомим майном від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_7 , посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_8 за №496 від 19.01.2021, яка містила завідомо неправдиві відомості, щодо волевиявлення ОСОБА_6 , та правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, та переконали нотаріуса щодо наявності у ОСОБА_6 справжнього волевиявлення на відчуження нерухомого майна.

В результаті спільних дій ОСОБА_5 , особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, поєднаних із використанням зазначеного підробленого документу, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_9 , яка є особою, уповноваженою державою на вчинення юридично значущих дій стосовно майна, будучи введеною в оману та не будучи обізнаною про справжні злочинні наміри вищевказаних осіб, 20.10.2021 приблизно о 17.00 годині склала та посвідчила за № 10481 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений від імені ОСОБА_6 , в інтересах якої діяла ОСОБА_7 , як продавця та ОСОБА_5 , як покупця.

В результаті вказаних спільних злочинних дій ОСОБА_5 , особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, останні, діючи умисно і з корисливим мотивом, шляхом обману (шахрайства), у тому числі використання завідомо підробленого документа, незаконно набули право власності на майно, а саме, квартиру АДРЕСА_3 , яка перебувала у приватній власності ОСОБА_6 , вартістю, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 28.10.2021року 1 754 967 (один мільйон сімсот п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн, що є особливо великим розміром, яким розпорядилися на власний розсуд, вчинивши правочин із майном, а саме уклавши з громадянкою ОСОБА_11 договір позики, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій № 2126 від 27.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 , та іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №2128 та №2129 від 27.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 , спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Отже, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), тобто придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 винуватість у вчиненні кримінального правопорушень визнала повністю, пояснила про обставини їх вчинення, щиро розкаялася. Повідомила, що вона познайомилися в 2021 році з ОСОБА_13 , коли він йшов з магазину в нетверезому стані, вона допомогла йому дійти до дому, вони обмінялися номерами, та з того часу вона йому допомагала безоплатно. ОСОБА_13 говорив, що у нього є квартира, і якщо вона буде йому допомагати, він їй віддячить. Через деякий час вона познайомилася через таксі з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та він познайомив її з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю. В подальшому останній розпитував, куди вона ходить, коли він її підвозив. Вона повідомила, що допомагає ОСОБА_13 , розповіла про квартиру. Особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, говорив, щоб вона взяла документи на квартиру ОСОБА_13 , вона з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, поїхала до особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, показати документи на квартиру. В подальшому вона подумала, що все це небезпечно, та хотіла повернути документи назад, щоб не було всього цього, однак особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, говорив, що він зв`язався з серйозними людьми, і вона не могла вже повернути все назад. Потім вони все самі вирішували, вона під`їхала підписати документи до нотаріуса. Особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, переписали на неї квартиру. А потім вона віддала цю квартиру під заставу. Вона ніяких розмов ні з ким не проводила, грошей ніяких не отримувала. Ініціатором вчинення вказаних дій був особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Її затримали в той день, коли була угода біля м. Академіка Барабашова у м. Харкові з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Щиро кається у своїх діях, та жалкує про вчинене. Цивільний позов визнає частково, враховуючи, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2023 квартиру повернуто у власність ОСОБА_13 . Щодо моральної шкоди, просить визначити її у мінімальному розмірі, оскільки звернення було до трьох відповідачів.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в поданій заяві потерпіла ОСОБА_6 просила проводити судовий розгляд без її участі. На своїх показах наполягає та їх підтримує. Заявлений цивільний позов підтримує, просить задовольнити (т. 2 а.с. 146).

В судове засідання потерпілий ОСОБА_13 не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в поданій заяві потерпілий ОСОБА_13 просив проводити судовий розгляд без його участі. На своїх показах наполягає та їх підтримує (т. 2 а.с. 145).

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 визнала винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище, беручи до уваги, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції відсутні, вислухавши думки учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ст. 349 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позиції.

За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), тобто придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 саме за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), суд виходить з такого.

Диспозицією ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, яка була чинна на момент вчинення злочину) передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. Санкцією вказаної ч. 4 ст. 190 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, на момент розгляду судом справи набрав чинності Закон № 3233-ІХ від 13.07.2023, яким до ст. 190 КК України було внесено зміни.

Зокрема, ч. 4 ст. 190 КК України було викладено у такій редакції: «Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавлення волі на строк від трьох до восьми років», а також доповнено вказану статтю частиною п`ятою наступного змісту: «Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.»

Тобто зміст ч. 4 ст. 190 КК України у попередній редакції фактично було перенесено в ч. 5 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону, що діяв на момент вчинення злочину, а внесені Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023 зміни до ст. 190 КК України не скасовують кримінальну протиправність діяння (шахрайство), не пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином не поліпшують становище обвинуваченої, при кваліфікації дії ОСОБА_5 підлягає застосуванню ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону, що діяв на момент вчинення інкримінованого злочину, тобто в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018.

Вказана позиція узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 (справа № 405/167/22 провадження № 51-5973 км 23).

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відомості про обвинувачену, обставини, що пом`якшують покарання.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що вона є уродженкою с. Колодязне Дворічанського району Харківської області, громадянкою України, не заміжня, має середню освіту, не працює, раніше не судима, є осудною особою, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 154, 155, 156-157, 194).

Згідно характеристики старости Лютянського старостинського округу від 13.05.2026, ОСОБА_5 з травня 2026 року проживає разом з дідусем ОСОБА_14 , 1952 року народження, та бабусею ОСОБА_15 , 1956 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 . За цей період письмових скарг або заяв на її поведунку в громадських місцях та побуті до виконкому сільської ради не надходило (т. 2 а.с. 174).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 за клопотанням прокурора зобов`язано орган з питань пробації у Харківській області надати досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України та направити досудову доповідь до Київського районного суду м. Харкова (т. 1 а.с. 133-134).

01.08.2023 на електрону адресу суду надійшла досудова доповідь Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , згідно якої:

Соціально-психологічна характеристика обвинуваченого, зокрема, відповідно до відповіді з КНП «Дергачівська центральна лікарня» Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_5 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (№262/03 від 13.07.2023). Згідно відповіді КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_5 на обліку не перебуває (№6702 від 11.07.2023). Згідно інформації, отриманої з відділу поліції, ОСОБА_5 за місцем мешкання не конфліктує, скарг не надходило, громадський порядок не порушувала.

Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як: середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як: середній.

Висновок про можливість виправлення без обмеження або позбавлення волі на певний строк: дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання/навчання/роботи, умов її життєдіяльності у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. З урахуванням вимог абзацу 17 ст. 368 КПК України пропонує зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 144-146, т. 2 а.с. 11-14).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченою, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, про що також зазначено стороною обвинувачення в обвинувальному акті та в ході судового розгляду.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, обвинувальний акт не містить та в ході судового розгляду судом обставин також не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до особливо тяжкого злочину, його конкретні обставини та наслідки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018).

При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, данні про особу винної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, її молодий вік (повних 22 роки на момент інкримінованих подій та 26 повних років на момент ухвалення вироку), від органів досудового наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції її від суспільства, та можливість її виправлення без відбування покарання, тому суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, і призначити покарання з іспитовим строком, із застосуванням ст. 76 КК України, із покладенням обов`язків. Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Крім того, на момент вчинення кримінального правопорушення санкція ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) передбачала позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Під корисливими спонуканнями, корисливим мотивом у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що вирішуючи питання щодо призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого умислу.

Згідно з положенням п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Щодо призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого як обов`язкове додаткове покарання ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Конфіскація майна як додаткове покарання виконується лише реально і може бути призначено тільки у разі, коли призначене основне покарання засудженій особі слід відбувати реально.

Отже, при застосуванні положень ст. 75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена. Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду 04.10.2023 (справа № 953/7065/22 провадження № 51-3681км23).

Враховуючи викладене, прийшовши до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 77 КК України суд не призначає їй додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є її особистою власністю, передбачене санкцією ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018).

При цьому, дійшовши висновку про можливість призначення обвинуваченій остаточно основного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає підстав до застосування положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2021 (справа №953/20106/21 н/п 1-кс/953/10275/21) застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів, в межах строку досудового розслідування – до 25.12.2021 включно, із визначенням суми застави у розмірі 454000 грн (т. 2 а.с. 166-167, 169).

Згідно повідомлення начальника Харківського слідчого ізолятора, ОСОБА_5 була звільнена 09.11.2021 з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 454000 грн (а.с. 170).

Клопотань про зміну, скасування вказаного запобіжного заходу у вигляді застави до суду не надходило. Даних про порушення цього запобіжного заходу ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , у вигляді застави залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Крім того, відповідно до копій квитанцій та повідомлення ТУ ДСА України в Харківській області, застава за ОСОБА_5 була сплачена ОСОБА_16 у розмірі 454000,00 грн, з яких: 08.11.2021 сплачено 299000,00 грн.; 09.11.2021 сплачено 155000,00 грн (т. 2 а.с. 195, 196, 197).

Згідно ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В межах даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 заявлено уточнений цивільний позов до ОСОБА_5 , особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якому вона просила стягнути з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1754967 грн матеріальної шкоди та 182800 грн моральної шкоди (т. 1 а.с. 63-64).

Згідно наданої прокурором копії постанови прокурора відділу Харківської обласної прокуратури про виділення матеріалів кримінального провадження від 26.07.2022, виділено з кримінального провадження №12021220000001609 матеріали досудового розслідування відносно особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за підозрою у вчиненні ним шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_3 в окреме провадження (т. 2 а.с. 175-176).

До Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12021220000001609 від 21.10.2021 за обвинуваченням двох осіб.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2026 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021220000001609 від 21.10.2021 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого; продовжено судове провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України (т. 2 а.с. 141-143).

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, суд розглядає цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , тобто в межах висунутого обвинувачення відносно ОСОБА_5 .

На обґрунтування цивільного позову ОСОБА_6 зазначає, зокрема, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12021220000001609 від 21.10.2021. Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.10.2021 особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 на підставі підроблених документів шахрайським шляхом заволоділи квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить їй на підставі Договору купівлі-продажу від 01.02.2013 за реєстр. №73, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 . Після цього, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 27.10.2021 ОСОБА_5 уклала іпотечний договір, предметом якого стала отримана внаслідок шахрайських дій квартира за вказаною вище адресою та договір позики на суму 40 000 доларів США. В результаті злочинних дій їй завдано матеріальної шкоди на суму 1754967 грн, що є вартістю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується звітом про оцінку майна № б/н від 28.10.2021. Крім того, вважає, що протиправними діями особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі смертю, особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_18 їй також завдано моральної шкоди на суму 5 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 182 800 грн (курс 36,56 грн за 1 дол. США). Отже, діями вказаних осіб їй завдано матеріальну та моральну шкоду, а тому просить захистити її права та стягнути із зазначених осіб в сукупності 1937767,00 грн матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено вище, підставою стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, позивач ОСОБА_6 в позові зазначає незаконне набуття права власності на належне їй майно, а саме, квартиру АДРЕСА_3 , вартістю, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 28.10.2021року 1 754 967 (один мільйон сімсот п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн.

Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2023 (справа №953/4633/22), 25.08.2022 до Київського районного суду м. Харкова в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_6 , в особі представника - адвоката ОСОБА_19 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , треті особі ПН КМНО ОСОБА_8 , ПН ХМНО ОСОБА_12 , в якій представник позивача просив:

- визнати недійсною довіреність від 19.10.2021 за реєстровим №496, посвідчену ПН КМНО ОСОБА_8 , видану від імені громадянки ОСОБА_6 , на ім`я громадянки ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20.10.2021 за реєстровим №10481, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_9 , щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасувати рішення ПН ХМНО ОСОБА_9 за індексним №61030620 від 20.10.2021 про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_5 ;

- припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;

- визнати недійсним іпотечний договір від 27.10.2021 за реєстровим №2128, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_20 ;

- скасувати рішення ПН МНО ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №61187099 від 27.10.2021 та індексним №61187961 від 27.10.2021;

- припинити заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_5 , обтяжувачем якої є ОСОБА_11 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2023 (справа №953/4633/22) позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про реєстрацію прав та припинення права власності та обтяжень задоволено частково; визнано недійсною довіреність від 19.10.2021 від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_7 , що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстр. №496; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20.10.2021, який укладений між ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстр. №10481; стягнуто з ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору по 992 грн 40 коп. з кожної; в іншій частині позову відмовлено (т. 2 а.с. 201-204).

Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки, як зазначено вище, договір купівлі-продажу квартири від 20.10.2021, який укладений між ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстр. №10481, визнано недійсним вказаним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2023, яке набрало законної сили (справа №953/4633/22),

При цьому, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені ст. 1167 ЦК України, полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв1язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 у зв`язку із вчиненим відносно неї ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням була позбавлена звичного ритму життя. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченої на користь потерпілої, аналізуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням страждань, змушених змін у житті потерпілої та порушенням нормального способу життя, а також з урахуванням обставин, встановлених при розгляді кримінального провадження, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в сумі 65000 гр., і дану суму шкоди суд вважає обґрунтованою і доведеною, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав цивільний позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 65000 гр., що, на думку суду, відповідає заподіяній моральній шкоді і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.

Отже, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення цивільного позову та стягує з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 65000 гр. 00 коп. З цих же підстав цивільний позов в іншій частині про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно даних, наданих прокурором, розмір витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування №12021220000001609 від 21.10.2021 складав загалом 12865,75 грн

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік таких видів витрат міститься у ст. 118 КПК України, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

Як вбачається з обвинувального акту, понесені в цьому кримінальному провадженні процесуальні витрати складаються з витрат за проведення: судової експертизи відео-, звукозапису №CE-19/121-22/716-В3 від 10.06.2022 становить 3020 гривень 48 копійок; судової трасологічної експертизи №CE-19/121-22/979-ТР від 25.01.2022 становить 858 гривень 10 копійок; за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-21/26095-БД від 14.01.2022 становить 7614 гривень 18 копійок; за проведення судово-балістичної експертизи №CE-19/121-21/3475-БЛ від 22.02.2022 становить 1372 гривні 96 копійок, що в загальному становить 12865,75 грн.

Зідно додатку до постанови від 26.07.2022 про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження №12021220000001609, в окреме провадження виділено в тому числі висновок експерта №СЕ-19/121-21/26095-БД від 14.01.2022 (т. 2 а.с. 177-188).

Отже, витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-21/26095-БД від 14.01.2022 в сумі 7614 гривень 18 копійок не підлягають стягненню в межах даного кримінального провадження з ОСОБА_5 .

Як зазначено вище, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2026 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021220000001609 від 21.10.2021 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого (т. 2 а.с. 141-143).

Враховуючи викладене відсутні також підстави для стягнення витрат за проведення судово-балістичної експертизи №CE-19/121-21/3475-БЛ від 22.02.2022 у розмірі 1372 гривні 96 копійок в межах даного кримінального провадження з ОСОБА_5 , та вони покладаються на рахунок держави.

Крім того, за змістом положень ч. 2 ст. 124, п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, судові витрати підлягають стягненню із засудженої ОСОБА_21 у дольовій частці.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.12.2019 (справа № 476/614/17 провадження № 51-272 км 19).

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 124 КП України, судові витрати за проведення зазначених судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави в розмірах, в загальній сумі 1295 гр. 54 коп. (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять гривень 54 копійки), а саме:

- витрати за проведення судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/121-22/716-ВЗ від 10.06.2022 Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України – в сумі 1009,50 грн;

- витрати за проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/121-22/979-ТР від 25.01.2022 Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України – в сумі 286,04 грн

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції ч. 4 ст. 190 КК України згідно Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації всього майна, яке є її особистою власністю.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 3 (три) роки, поклавши на неї обов`язки у відповідності до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з представником уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави залишити без змін - до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 65000 гр. (шістдесят п`ять тисяч гривень).

В іншій частині в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 1295 гр. 54 коп. (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять гривень 54 копійки), а саме:

- витрати за проведення судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/121-22/716-ВЗ від 10.06.2022 Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України – в сумі 1009,50 грн;

- витрати за проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/121-22/979-ТР від 25.01.2022 Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України – в сумі 286,04 грн

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1