Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №638/2669/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 18 травня 2026 р.

Справа: №638/2669/24

Суддя: Цвіра Д. М.

Справа № 638/2669/24

Провадження № 2/638/744/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

секретаря судового засідання – Голохи С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду у м. Харкові, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 01.12.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № Х011220-02.

За умовами пункту 1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.09.2021 року) позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 288 876,00 грн, що є еквівалентом 10 640 доларів США за курсом продажів доларів США в АТ КБ “ПриватБанк” (1 долар США = 27,150 грн) встановленим на момент укладення даного договору, в свою чергу позичальник зобов`язується повернути позику у визначений договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим Договором, буде відповідати еквівалентом 10 640 доларів США, за курсом їх продажу в АТ КБ “ПриватБанк” на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 6 місяців з моменту укладення даного договору, тобто до 01.03.2022 року. За домовленістю сторін позика є безпроцентною.

Цей договір позики був укладений у простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.

01.12.2020 року сторони також уклали Договір застави транспортного засобу, відповідно до якого забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов`язань за договором позики грошей від 01.12.2020 року, що укладений між заставодержателем та заставодавцем, в простій письмовій формі, зі строком виконання 01.03.2021 року, за умовами яких заставодавець, зокрема, зобов`язаний повернути у строки, визначені договором позики, заставодержателю грошові кошти в розмірі 257 152,00 грн, що за домовленістю Сторін на день укладення цього Договору еквівалентно 8 960 доларів США. Строки повернення позики та інші умови Договору позики можуть бути змінені додатковими угодами сторін Договору позики.

На виконання умов Договору позики ОСОБА_1 здійснював повернення суми позики частинами, що підтверджується розписками на загальну суму платежів у розмірі 3130 доларів США.

Пізніше, у зв`язку із запровадженням воєнного стану (та його подальшим продовженням), а також активними бойовими діями на території Харківської області за домовленістю з кредитором боржник продовжував здійснювати погашення заборгованості опосередковано, користуючись допомогою іншої фізичної особи, ОСОБА_3 , який користувався транспортним засобом – предметом застави.

У такий спосіб боржник продовжував повертати позику частинами, що підтверджується квитанціями на загальну суму 135 622,00 грн.

Зазначає, що загальна сума заборгованості, погашеної за договором позики № Х011220-02 від 01.12.2020 року, складає 6760,61 доларів США, що за курсом їх продажу в АТ КБ “ПриватБанк” на дату здійснення платежу становить 222 218,80 грн.

12.12.2023 року приватний нотаріус Лозенко В. В. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб марки MINI, комерційний опис COOPER S, ідентифікаційний номер ТЗ НОМЕР_1 , 2014 року випуску, тип кузова ЛЕГКОВИЙ – ЗАГАЛЬНИЙ/CAR – GENERAL, ХЕТЧБЕК-В, колір – БІЛИЙ/WHITE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 6349 від 28.10.2020 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

У виконавчому написі було вказано, що за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставного майна належить задовольнити вимоги ОСОБА_2 в сумі 403 586,00 грн, з яких:

1) загальна заборгованість – 397 936,00 грн;

2) витрати у розмірі 2150,00 грн за нотаріальні послуги, пов`язані з належним повідомленням боржника про прострочення боргу;

3) додаткові витрати, пов`язані з вчиненням цього виконавчого напису у розмірі – 3500,00 грн.

Період, за який здійснюється стягнення: з 01.10.2022 року по 01.03.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вищевказаний виконавчий напис належить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів статей 87 і 88 Закону України «Про нотаріат».

Також зазначає, що сума заборгованості, для погашення якої пропонується звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису № 2118 від 12.12.2023 року не є безспірною, розрахована некоректно, а повна сума заборгованості, погашеної за Договором позики № Х011220-02 від 01.12.2020 року, складає 6760,61 доларів США, що за курсом їх продажу в АТ КБ “ПриватБанк” на дату здійснення платежу становить 222 218,80 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, що укладений між ним та ОСОБА_2 договір позики № Х011220-02 від 01.12.2020 року не посвідчений нотаріально, а тому він не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а сам виконавчий напис не містить інформації про звернення ОСОБА_2 до боржника з листом-вимогою про сплату заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 року заява представника позивача про забезпечення позову задоволена та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 2118 від 12.12.2023 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 року заява представника позивача про забезпечення доказів задоволена та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. належним чином засвідчені копії документів, які були надані ОСОБА_2 та на підставі яких вчинено виконавчий напис № 2118 від 12.12.2023 року.

Також, витребувано у ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії договору позики № Х011220-02 від 01.12.2020 року з усіма додатками та додатковими угода до нього.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.08.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.12.2025 року, витребувано у АТ "Універсал Банк" в якості письмових доказів інформацію щодо власника карткових рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , відкритих в АТ "Універсал Банк" (Monobank), із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові та дати народження даної особи.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Треті особи у судове засідання не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст.280-281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений договір позики № Х011220-02, за умовами якого, останній отримав у власність грошові кошти в сумі 257152 грн., що є еквівалентом 8960 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» в свою чергу Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки порядку передбаченому цим Договором буде 8960 доларів США, за курсом продажу в АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше, ніж через 3 місяці з моменту укладання даного договору, тобто до 01.03.2021 року.

За домовленістю сторін, позика є безстроковою.

Пунктом 5 вказаного вище договору, встановлено графік повернення Позичальником грошових коштів.

Окрім того, договором передбачено, що сторони погодили, що у випадку зміни, у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у п.1 цього Договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долар США, встановленому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на день здійснення кожного платежу за цим Договором.

У разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне повернення позики (ї чергової частини за графіком) Позичальник сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 1% від суми займу за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

З метою забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі, щодо повернення суми позики, можливих штрафних санкцій Позичальник укладає договір застави транспортного засобу: (далі - «Договір застави»).

У випадку невиконання Позичальником зобов`язання за даним договором даний договір може бути поданий Позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.

Забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за цим договором є передача в заставу рухомого майна: автомобіль МINІ модель COOРЕR S, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , 2014 року випуску, тип — ЛЕГКОВИЙ - ЗАГАЛЬНИЙ CAR - GENERAL ХЕТЧБЕК - В, колір — БІЛИЙ / WНІТЕ, державний номер НОМЕР_2 , та належить «Позичальнику» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 28.10.2020 року ТСЦ 6349.

У випадку повернення суми позики, визначеної в п. 1 даного договору Позичальником готівкою, Позикодавець зобов`язаний видати Позичальнику розписку, про одержання суми позики в повному обсязі або частково. Після повного виконання зобов`язання Позичальником за даним договором Позикодавець зобов`язується також передати Позичальнику Розписку. Факт повернення позики або її частини підтверджується заявою Позикодавця. Наявність зазначеної заяви у Позичальника є єдиним належним підтвердженням виконання ним зобов`язання за цим Договором щодо повернення позики або її частини належним чином.

01.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено додаткову угоду № 4 до договору позики № Х011220-02, за умовами якого, останній отримав у власність грошові кошти в сумі 396872 грн., що є еквівалентом 10640 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» в свою чергу Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки порядку передбаченому цим Договором буде 8960 доларів США, за курсом продажу в АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше, ніж через 6 місяців з моменту укладання даного договору, тобто до 01.03.2023 року.

За домовленістю сторін, позика є безстроковою.

Пунктом 5 вказаної вище додаткової угоди, встановлено графік повернення Позичальником грошових коштів, а саме:

- 16412 грн., що є еквівалентом 440 доларів США – до 01.10.2022 включно;

- 16412 грн., що є еквівалентом 440 доларів США – до 01.11.2022 включно;

- 16412 грн., що є еквівалентом 440 доларів США – до 01.12.2022 включно;

- 16412 грн., що є еквівалентом 440 доларів США – до 01. 01.2023 включно;

- 16412 грн., що є еквівалентом 440 доларів США – до 01.02.2023 включно;

- 314812 грн., що є еквівалентом 8440 доларів США – до 01.03.2023 включно.

З копій розписок, долучених до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснював повернення суми позики частинами за договором, а саме:

- від 01.02.2021 на суму 440 доларів США (12 408,00 грн за курсом 28,20 грн/ долар США);

- від 01.03.2021 на суму 440 доларів США (12 342,00 грн за курсом 28,05 грн/ долар США);

- від 01.04.2021 на суму 440 доларів США (12 258,40 грн за курсом 27,86 грн/ долар США);

- від 05.05.2021 на суму 440 доларів США (12 258,40 грн за курсом 27,86 грн/ долар США);

- від 01.09.2021 на суму 490 доларів США (13 328,00 грн за курсом 27,20 грн/ долар США), на загальну суму платежів у розмірі 2250 доларів США

Натомість, відповідно до копій розписом від 02.06.2021 на суму 440 доларів США (12 100,00 грн за курсом 27,50 грн/ долар США) та від 02.08.2021 на суму 440 доларів США (11 902,00 грн за курсом 27,05 грн/ долар США), відповідач по справі повернув суму позики ОСОБА_4 , що протирічить умовам договору.

Окрім того, позивач у позові вказує, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану (та його подальшим продовженням), а також активними бойовими діями на території Харківської області за домовленістю з кредитором боржник продовжував здійснювати погашення заборгованості опосередковано, користуючись допомогою іншої фізичної особи, ОСОБА_3 , який користувався транспортним засобом – предметом застави.

У такий спосіб боржник продовжував повертати позику частинами, що підтверджується квитанціями на загальну суму 135 622,00 грн.

Натомість, вказана домовленість з кредитором, про продовження погашення боржником заборгованості опосередковано, користуючись допомогою іншої фізичної особи, ОСОБА_3 , який користувався транспортним засобом, матеріалами справи і наданими доказами не встановлено, а копії квитанцій, які підтверджують, що ОСОБА_3 здійснював перекази на картки, імітовані на ім`я ОСОБА_2 не спростовують того, що позивач не виконував вимоги договору та додаткової угоди.

12 грудня 2023 року представник позивача по справі, звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Барабаш Ю.В. із заявою про вчинення виконавчого напису, вказавши, що Боржник суму позики у строк повернення якої настав 01.10.2022 року, не повернув.

Станом на 12.12.2023 року боржником взяті на себе зобов`язання, що передбачені договором позики, не виконано. Таким чином, станом на 12.12.2023 року загальна заборгованість боржника перед стягувачем складає 397 936,00 (триста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок, а також витрати у розмірі 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень 00 копійок за нотаріальні послуги пов`язані з належним повідомленням боржника про прострочення боргу Період за який провадиться стягнення 3 01.10.2022 року по 01.03.2023 року.

12.12.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. вчинено виконавчий напис № 2118, яким звернено стягнення на транспортний засіб марки MINI, комерційний опис COOPER S, ідентифікаційний номер ТЗ НОМЕР_1 , 2014 року випуску, тип кузова ЛЕГКОВИЙ – ЗАГАЛЬНИЙ/CAR – GENERAL, ХЕТЧБЕК-В, колір – БІЛИЙ/WHITE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 6349 від 28.10.2020 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зазначене рухоме майно передано в заставу ОСОБА_1 за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. 01.12.2020 року за реєстром № 2486 в якості забезпчення зобов`язань за Договором позики № Х011220-02 від 01.12.2020 року, змінений та доповнений Додатковою угодою № 4 від 01.09.2022 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 01.10.2022 року. Період, за який здійснюється стягнення: з 01.10.2022 року по 01.03.2023 року.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. у виконавчому написі зазначено, що за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставного майна належить задовольнити вимоги ОСОБА_2 в сумі 403 586,00 грн, з яких:

1) загальна заборгованість – 397 936,00 грн;

2) витрати у розмірі 2150,00 грн за нотаріальні послуги, пов`язані з належним повідомленням боржника про прострочення боргу;

3) додаткові витрати, пов`язані з вчиненням цього виконавчого напису у розмірі – 3500,00 грн.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, в свою чергу, відповідач не довів безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Між тим, договором передбачено, що у випадку невиконання Позичальником зобов`язання за даним договором даний договір може бути поданий Позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд вважає, що, хоча цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, що передбачає покладення тягаря доказування на сторони, позивач не виконав свій обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Таку обставину необхідно доводити таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Крім того, за принципом змагальності, позивач повинен довести факт порушення своїх прав відповідачем.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

З огляду на наведене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є неефективними, адже навіть у разі задоволення позову у заявленій формі не призведе до належного відновлення його права.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20) і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ст. 13 ЦПК України.

Тому, за таких обставин суд немає повноважень для виходу поза межі підстав заявленого позову для самостійного застосування іншого способу правового захисту.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.,128,130,235,247,259,263 - 265,273,280,354,355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Суддя Д.М. Цвіра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua