Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №619/7381/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7381/25

провадження № 2/619/294/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Світличної Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Світлична Я.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що 10.01.2017 сторони зареєстрували шлюб. Від спільного подружнього життя сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому спільне життя у сторін не склалося і рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24.02.2020 шлюб між ними розірвано. На даний час позивачка перебуває у другому шлюбі, разом з теперішнім чоловіком піклуються про дитину, виховують її. Відповідач життям дитини не цікавиться багато років. Починаючи з 2020 року малолітня ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. В свою чергу, відповідач жодним чином не піклується про доньку багато років, не проявляє заінтересованості в її подальшому житті, не цікавиться її станом здоров`я, не виконує покладених законом батьківських обов`язків. Донька вважає батьком другого чоловіка позивачки. Всі питання щодо виховання дитини вирішує позивач з теперішнім чоловіком, без участі та підтримки з боку батька дитини, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи.

У поясненнях представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Сахно Є.В. зазначила, що підтримує позовні вимоги матері дитини. Вважає, що батько тривалий час не виконує свої батьківські обов`язки, що відповідно до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили задовольнити позов.

У судове засідання відповідач та його представник ОСОБА_6 не з`явилися, представник відповідача ОСОБА_6 надала суду заяву, у якій просила розгляд справи провести за їх відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.

Третя особа - представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Сахно Є.В. просила справу розглядати за відсутності представника та ухвалити рішення з урахуванням наданого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_7 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 09 (а.с.6).

Із ксерокопії ID паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка смт. Вільшани Дергачівського району Харківської області, має сертифікат №7473 лікаря-спеціаліста від 30.06.2022 (а.с. 7, 8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19, 20).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24.02.2020 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.01.2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №16 -розірвано. Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишено - ОСОБА_8 (а.с. 9-11).

27 квітня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб в Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №708, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Від спільного подружнього життя ОСОБА_9 та ОСОБА_1 мають малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 13) та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 14).

Як вбачається з договору про поділ спадщини від 10.04.2013 – ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 склали договір про поділ спадкового майна, належного їм відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, в рамках спадкової справи № 02/2013, відкритої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. після смерті їхнього - чоловіка, батька та сина ОСОБА_16 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 . До складу спадкового майна, що підлягає поділу за цим договором входить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 15-16).

Відповідно до повідомлення директора Приватного закладу освіти «Харківський ліцей «Школа Ліберті» Харківської області Л. Яркіної № 162 від 14.07.2025 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею закладу, була зарахована до 1 класу 01.09.2023, успішно закінчила 1 клас в 2023/2024 навчальному році, 2 клас в 2024/2025 навчальному році та переведена до 3 класу на 2025/2026 навчальний рік. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не відвідує школу, не комунікує з працівниками закладу освіти. Мати – ОСОБА_1 , комунікує з педагогічним персоналом щодо навчального процесу та загальних успіхів доньки, відвідує батьківські збори, привозить доньку до закладу освіти та забирає після закінчення занять (а.с. 21).

Із довідки лікаря дитячого медичного центу «Планета Педіатрія» ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертається у заклад для надання медичної допомоги. Весь час взаємодію з лікарями та адміністрацією здійснювала мама дитини- ОСОБА_18 , вона приводить дитину до лікаря, виконує рекомендації, оплачує медичні послуги та піклується про здоров`я дитини. Батько дівчинки з персоналом закладу ніяк не контактує (а.с. 22).

Відповідно до експертного висновку психоемоційного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного психологом інституту психології здоров`я ОСОБА_19 – позбавлення батька батьківських прав жодним чином не впливає на психоемоційний стан дитини та обставини її життя. При цьому, подібне рішення допоможе матері приймати рішення, спрямовані на повноцінний розвиток дитини самостійно, що має критичне значення в умовах повномасштабної війни в Україні. Експертиза психоемоційного стану дитини була проведена за допомогою інтерв?ю та проективних методик. Під час виконання експертизи, головним пріоритетом виступали інтереси дитини, що були досліджені завдяки повному та всебічному аналізу психологічних умов її життя. У ході процедури було встановлено, що біологічний батько залишив сім?ю п?ять з половиною роки тому і повністю відсутній у процесі виховання та забезпечення дитини вже 3,5 роки. Він проживає окремо, в Харківській області, і не має наміру забирати дитину до себе. Весь цей час всі обов?язки виконує мати та її чоловік. Між матір?ю та дитиною виражено теплі та підтримуючи відносини. Дитина повністю забезпечена усім необхідним. Відвідує приватну школу Ліберті, додаткові заняття з іноземної мови та секцію гімнастики. Стан дитини відповідає усім фізіологічним та психічним віковим нормам. Мікроклімат в сім?ї сприятливий для здорового розвитку дитини. Під час виконання проективної методики "Кінетичний малюнок сім?ї" авторства ОСОБА_20 , яка дозволяє виявити ставлення дитини до членів родини та її сприйняття сімейних стосунків, дівчинці було запропоновано зробити малюнок родини. Дитина зобразила себе, матір та батька (не біологічного, а теперішнього чоловіка мами ОСОБА_21 ). Тож, виявилося, що батько не сприймається дитиною як член родини (а.с. 23-24).

Відповідно до характеристики наданої генеральним директором КНП Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я+» Харківського району О.Брехунченко № 16 від 26.11.2025 – ОСОБА_1 , 1995 року народження, з вересня 2022 року прийнята до КНП Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я+» Харківського району на посаду лікаря-акушера-гінеколога амбулаторно-поліклінічного відділення №1 підрозділу вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. З січня 2023 року по серпень 2023 року виконувала обов`язки тимчасово відсутнього начальника підрозділу вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. З грудня 2023 року по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Протягом роботи в КПН «МЦ-Солоницівка» ОСОБА_1 зарекомендувала себе як висококваліфікований спеціаліст, відповідальний та сумлінний працівник, проявляла високий рівень професіоналізму, ініціативність та відданість своїй справі. У колективі користується повагою колег та керівництва (а.с. 25-26).

Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин №518 проведеного лікарем-психіатром КНП Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я+» Харківського району Ромазан Р.В. 17.06.2025 у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання обов`язків лікаря акушера-гінеколога - відсутні (а.с. 27).

До матеріалів справи надано податкову декларацію платника єдиного податку –Фізичної особи – підприємця ОСОБА_9 за 2024 року (а.с. 28-30).

Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підпис якого засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. 15.01.2026 та зареєстровано в реєстрі за №26, відповідно до якої ОСОБА_2 , стверджує, що не перебуває під впливом погроз, насильства, як фізичного, так і морального, та не діє внаслідок тяжких обставин, повністю розуміючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення та на підставі прийнятого ним рішення, цією заявою дає згоду на позбавлення його батьківських прав стосовно його доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З`являтися до органів у справах дітей, на судові засідання чи до інших органів з питань позбавлення батьківських прав не буде (а.с. 60).

Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 03.03.2026 № 118/0/1131-26, рекомендацією комісії Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (а.с. 64).

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах з 2021 року. За весь час знайомства та спілкування з родиною позивача, свідок жодного разу не бачила біологічного батька дитини, а також нічого не чула про його участь у житті доньки. Біологічний батько дитини ніколи не був присутній на сімейних святах, днях народження дитини чи інших урочистих подіях. Він не передає дитині подарунків, не висловлює привітань, не здійснює телефонних дзвінків та не підтримує жодного зв`язку за допомогою текстових повідомлень чи інших засобів комунікації. Будь-яка матеріальна, духовна чи моральна участь відповідача у вихованні та утриманні дитини повністю відсутня. Водночас свідок засвідчує, що у дитини, склалися винятково позитивні, теплі та гарні відносини з теперішнім чоловіком позивача. Він фактично виконує батьківські обов`язки, проявляє турботу про дитину, забезпечує її розвиток та належні умови проживання. Дитина сприймає його як члена сім`ї та ставиться до нього з повагою та довірою.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що є вчителем дитини та щоденно взаємодіє з її родиною в межах навчального процесу. На підставі особистих професійних спостережень свідок засвідчує, що вихованням, навчанням та утриманням дитини займаються виключно її мати, позивачка, та її теперішній чоловік. Навчальний заклад дитина відвідує регулярно. Організація побуту та логістика дитини забезпечується вказаним подружжям. Зокрема, свідок зазначає, що до початку навчальних занять дитину до приватного закладу систематично привозить чоловік позивачки. Після завершення занять дитину з навчального закладу забирає її мати. Щодо участі біологічного батька дитини свідок зазначає наступне. За весь період навчання дитини у вказаному приватному закладі свідок жодного разу не бачила її біологічного батька, не спілкувалася з ним особисто та не отримувала від нього жодних запитів. Біологічний батько дитини ні разу не з`являвся до закладу освіти, не відвідував батьківські збори, не цікавився успішністю дитини, її психоемоційним станом, поведінкою чи інтеграцією в учнівський колектив. До моменту отримання виклику до суду свідку взагалі не було відомо про існування біологічного батька, оскільки будь-яку інформацію про дитину вчитель узгоджував виключно з матір`ю та її чоловіком.

В судовому засіданні була заслухана дитина - ОСОБА_24 , яка розповіла, що проживає з мамою, батьком, сестрою ОСОБА_25 та братом ОСОБА_26 . Її батька звати ОСОБА_27 . Батько ОСОБА_27 піклується про неї, ходить з нею гуляти, дивиться з нею мультфільми, купляє продукти, водить до школи. Щодо батька ОСОБА_28 пояснила, що такого не знає.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною протягом восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання стосунків між батьками проживає разом із матір`ю ОСОБА_29 та її чоловіком ОСОБА_30 у стабільних та благополучних сімейних умовах.

Батько дитини ОСОБА_31 проживає окремо від доньки та, як встановлено судом, починаючи з 2020 року фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не підтримує спілкування з дитиною, не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом здоров`я, навчанням, духовним та емоційним розвитком доньки, не надає їй матеріальної підтримки.

Позивач не зверталася до суду із вимогою про стягнення аліментів, розраховуючи на добровільне виконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини, однак останній фактично самоусунувся від цього обов`язку.

Судом також встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не підтримує жодного контакту з донькою, не вітає її з днем народження та іншими святами, не виявляє інтересу до її життя, внутрішнього світу та потреб. Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач намагався поновити стосунки з дитиною або реалізувати свої батьківські права та обов`язки. Зокрема, після припинення спільного проживання сторін відповідач не звертався до органів опіки та піклування чи до суду із заявами про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, що свідчить про відсутність перешкод у спілкуванні з боку матері дитини та водночас про відсутність реального інтересу самого батька до доньки.

Під час судового розгляду була заслухана думка дитини. На запитання суду щодо імені її батька малолітня ОСОБА_4 назвала « ОСОБА_27 », тобто ім`я чоловіка позивача, з яким вона фактично проживає та якого сприймає як батька. Із безпосереднього спілкування суду з дитиною встановлено, що вона не знає та не пам`ятає свого біологічного батька. Натомість дитина повідомила, що проживає з мамою, батьком ОСОБА_26 , сестрою та братом, а батько ОСОБА_27 піклується про неї, проводить з нею час, супроводжує до школи, забезпечує її потреби та бере активну участь у її вихованні.

Орган опіки та піклування, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 .

Суд бере до уваги, що тривала відсутність будь-якого спілкування між відповідачем та дитиною, яка триває понад п`ять років, призвела до повної втрати психоемоційного зв`язку між ними. На переконання суду, відповідач добровільно самоусунувся від участі у житті доньки, не проявляє батьківської турботи та не має наміру виконувати свої батьківські обов`язки у майбутньому.

Такого ж змісту позиція відповідача викладена у його нотаріально посвідченій заяві від 15.01.2026 року, поданій до суду.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, пояснень щодо причин невиконання своїх батьківських обов`язків не надав, заходів для налагодження відносин із дитиною не вжив. Під час розгляду справи його поведінка не змінилася, будь-яких дій, спрямованих на відновлення контакту з донькою, він не здійснив.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач свідомо та систематично ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, не забезпечує її фізичний, духовний та моральний розвиток, не бере участі у її житті та не виявляє батьківської турботи, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втручання держави у право особи на сімейне життя повинно переслідувати законну мету та бути пропорційним.

У даній справі позбавлення відповідача батьківських прав спрямоване насамперед на захист найкращих інтересів дитини, яка фактично зростає у повноцінній сім`ї, де її вихованням та утриманням займається чоловік матері, якого дитина сприймає своїм батьком. За таких обставин формальне збереження юридичного статусу батька за особою, яка протягом багатьох років повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не відповідає інтересам дитини.

Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», більше ніж п`ять років, у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між батьком і дитиною негативно вплине на ці відносини чи суперечитиме інтересам дитини.

Вирішуючи питання щодо можливості зміни поведінки відповідача у кращу сторону та доцільності застосування до нього попередження про необхідність належного виконання батьківських обов`язків, суд враховує, що малолітня дитина понад п`ять років проживає в іншому сімейному середовищі, у якому біологічний батько повністю відсутній. За цей час у дитини сформувалися стійкі сімейні та психоемоційні зв`язки із чоловіком матері, якого вона сприймає як батька та називає татом. Суд також враховує, що відповідач протягом тривалого часу не виявляв жодного інтересу до спілкування з дитиною, тому застосування до відповідача попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків не відповідатиме інтересам дитини та не буде ефективним, оскільки відповідач протягом тривалого часу фактично добровільно усунувся від участі у житті доньки та між ним і дитиною втрачено психоемоційний зв`язок.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статей 168, 169 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не позбавлена права звернутися до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною або з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки та ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими у справі доказами підтверджується свідоме, тривале та винне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , а тому наявні передбачені статтею 164 СК України підстави для позбавлення його батьківських прав.

При ухваленні рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 490/3580/21 та від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24.

Судові витрати.

Згідно з ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Керуючись вимогами ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ: 26489104, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Суддя О. В. Пруднікова