Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №627/806/20 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-627/806/20 Провадження №-1-кп/613/15/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Богодухів

Колегія суддів Богодухівського районного суду Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 , суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020220360000201 від 04.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, вірмена, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого сортувальником у ФОП ОСОБА_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2020 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 перебував на території подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 , де також знаходилися його раніше знайомі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які спільно вживали алкогольні напої. Цього ж дня о 19 год. 30 хв. між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виникла словесна сварка, під час якої ОСОБА_6 та ОСОБА_13 направились до домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , де останні продовжили словесну сварку та конфліктували з малозначного приводу.

Під час вищезазначеного конфлікту до ОСОБА_6 та ОСОБА_13 підійшов ОСОБА_16 та намагався припинити вказаний конфлікт, намагаючись пояснити ОСОБА_6 , що він не правий, та те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є родичами, тому вказана поведінка є неприпустимою. Внаслідок такої поведінки ОСОБА_16 у ОСОБА_6 виник прямий умисел на заподіяння смерті ОСОБА_16 ..

Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_16 , ОСОБА_6 03 липня 2020 року о 21 год. 00 хв. пішов на територію власного домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 , де в приміщенні літньої кухні взяв кухонний ніж, довжиною леза 20 см, з рукояткою чорного кольору, після чого повернувся на територію подвір`я домоволодіння, де відбувалася вищевказана сварка між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 ..

Упродовж свого злочинного умислу 03.07.2020 о 21 год. 30 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на території домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на вбивство, тобто, умисне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_16 , який залишився на місці сварки, та, перебуваючи поблизу останнього, наніс йому один проникаючий удар вищезазначеним ножем, який тримав у лівій руці, в область грудної клітини, тобто, життєво важливий орган, після чого вийняв з грудної клітини потерпілого ніж, залишив місце події та переніс ніж, яким завдав удару, до приміщення власного будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/44КК/20 від 07 липня 2020 року, внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_16 спричинене тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини, з пошкодженням діафрагми, проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням 8 сегменту печінки, що ускладнилося в своєму перебігу правобічним пневматораксом та внутрішньочеревною кровотечою, яке за ступенем тяжкості кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково. Не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , однак, вважав безпідставною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, оскільки умислу на позбавлення життя ОСОБА_16 він не мав, тому просив перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.121 КК України.

Підтвердив, що 03.07.2020 він разом зі своїми друзями та родичами, у т.ч. кумом ОСОБА_16 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , святкували День народження його доньки ОСОБА_17 . Вони разом вживали алкогольні напої. Близько 20.30 год. між ним та ОСОБА_16 сталася сварка за столом, яка швидко закінчилась. Приблизно о 21 год. ОСОБА_6 помітив, що на столі закінчилось м`ясо, і вирішив піти до будинку батьків, які проживають у сусідньому будинку – АДРЕСА_1 , щоб порізати ще м`яса на шашлик. Перед цим він зайшов до приміщення літньої кухні свого домоволодіння, де узяв саморобний ніж, що використовується ним у господарстві для різки свиней, і пішов до батьківського будинку. Однак, його батько ОСОБА_10 не пустив його до будинку, сказавши, що вже пізно, пора закінчувати святкування і м`яса різати не потрібно. Під час розмови з батьком ОСОБА_6 почув, що позаду хтось наближається, обернувся і побачив, що ОСОБА_16 наносить йому удар лівою рукою в обличчя. ОСОБА_6 ухилився від удару назад і вбік, вліво, в цей час його права рука по інерції випрямилась вперед, і ОСОБА_16 натрапив на ніж, який ОСОБА_6 тримав у правій руці. Ніж зайшов у тіло приблизно на 4-5 см, що становить довжини леза. ОСОБА_6 відразу висмикнув ножа і викинув його. Зрозумівши, що поранив людину, він покликав на допомогу. Більше нанести потерпілому тілесних ушкоджень він не намагався. Його матір затулила рану ОСОБА_16 рушником, батьки посадили його у власний автомобіль і відвезли у КНП Краснокутську ЦРЛ. До цього його матір чи сестра намагалися викликати швидку допомогу, але стало зрозуміло, що швидка буде їхати довго, тому вирішили відвезти потерпілого до лікарні самостійно.

Ніж він забрав додому уже після того, як ОСОБА_16 забрали в лікарню. Відбитків пальців з ножа він не стирав, дочекався працівників поліції, розповів їм обставини події.

Крім того, зазначив, що 03.07.2020 до моменту нанесення ножового поранення ОСОБА_16 між ними відбулася бійка, в ході якої ОСОБА_16 наніс йому удар по ребрах. В який саме момент, о котрій годині це відбулося – він не пам`ятає.

Вказав, що наразі він шкодує про вчинене, йому незручно перед потерпілим, що так сталося. Зазначив, що допомагав доставити потерпілого в лікарню, а його батьки оплатили перші ліки для ОСОБА_16 .. Підтвердив, що у 2025 році він відшкодував ОСОБА_16 моральну та матеріальну шкоду в загальній сумі 4000 доларів США.

Крім часткового визнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні злочину, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, підтверджується дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, а також показаннями потерпілого та свідків, наданими у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що є кумом ОСОБА_6 , до моменту інциденту 03.07.2020 перебував з ним у дружніх стосунках. 03.07.2020 приблизно з 18.30 год., перебуваючи вдома у ОСОБА_6 , вони почали святкування дня народження дитини обвинуваченого. Потім у ОСОБА_6 виникла сварка із зятем ОСОБА_13 , останній побіг в бік будинку батьків ОСОБА_6 , який знаходиться по сусідству, ОСОБА_6 погнався за ним. Інші гості пішли за ОСОБА_6 , і потерпілий залишався сам за столом. ОСОБА_6 кричав, що вб`є ОСОБА_13 , і останній зачинився в будинку. До ОСОБА_16 підійшла дружина ОСОБА_6 – ОСОБА_18 і попросила, щоб він допоміг заспокоїти ОСОБА_19 . ОСОБА_16 підійшов до ОСОБА_6 , який кричав і махав руками, хотів зайти в будинок. ОСОБА_16 намагався його заспокоїти, ОСОБА_19 не заспокоювався і почав розпускати руки, вони штовхнули один одного, потім ОСОБА_16 схопив його за шию, вони удвох впали на землю і деякий час боролися (приблизно 4 хв.), ОСОБА_20 , останній ударив ОСОБА_19 в плече. Потім ОСОБА_6 сказав, що він заспокоївся, вони помилися і повернулися за святковий стіл. Потім ОСОБА_19 сказав «Я зараз прийду» і пішов, ОСОБА_16 знову почув крики, підійшов до ОСОБА_6 , який знаходився біля батьківського будинку, в руках у нього вже був ніж. ОСОБА_19 кричав і махав ножем перед обличчям у батьків, ОСОБА_13 в цей час продовжував перебувати всередині будинку, батьки ОСОБА_6 , його дядько і дружина стояли на порозі будинку і не пускали ОСОБА_6 всередину. ОСОБА_6 тримав ніж внизу, ніж був великий, довжиною 25-30 см, з рукояткою. ОСОБА_16 намагався заспокоїти ОСОБА_19 словесно, ОСОБА_6 продовжував махати ножем. ОСОБА_16 постукав його по плечу, але ОСОБА_21 не заспокоювався, продовжував кричати та висловлюватися нецензурною лайкою. ОСОБА_16 намагався вибити ніж з руки ОСОБА_19 ударом ноги, однак, це йому не вдалося. Удар прийшовся по руці ОСОБА_6 , однак, ніж залишився у нього в руці. Після цього ОСОБА_19 відразу повернувся до нього і ударив його ножем, зверху вниз, тримаючи ножа у лівій руці, при цьому перебував від потерпілого на відстані близько одного метра. Після цього ОСОБА_6 витяг ніж з рани, сказав батькам «Я ж казав, що когось уб`ю» і пішов з місця події. Батьки ОСОБА_6 підбігли до ОСОБА_16 , затулили рану рушником і відвезли його до лікарні - КНП «Краснокутська ЦРЛ». Ці події відбулися близько 22 год. вечора.

Пояснив, що ОСОБА_6 після вживання алкогольних напоїв стає конфліктним.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_6 . Зазначила, що 03.07.2020 вона разом з іншими родичами святкували День народження її онуки, доньки ОСОБА_6 .. Святкування проходило у будинку АДРЕСА_2 , ніяких конфліктних подій під час святкування не відбувалося. Близько 21 години вона разом з чоловіком, раніше за інших гостей, пішли до себе додому - буд. АДРЕСА_1 . Потім до них додому прийшов ОСОБА_6 , він хотів посмажити ще м`яса, яке зберігалося у холодильнику в будинку батьків. У нього в руках був кухонний ніж для різки м`яса. Мати сказала, що вже пізно і м`ясо смажити не потрібно, їм слід розходитися. Під час цієї розмови до ОСОБА_6 підбіг ОСОБА_16 і зі спини, нічого не пояснюючи, ударив його правою ногою по правій руці. ОСОБА_6 стояв до ОСОБА_16 спиною і не бачив потерпілого. Після цього ОСОБА_6 повернувся до нього, ОСОБА_16 хотів ще ударити його правою рукою в голову. В цей момент ОСОБА_6 , у якого був у руці ніж, нагнувся, його рука з ножем витягнулась вперед, і ОСОБА_16 вагою свого тіла наткнувся на лезо ножа грудною клітиною. ОСОБА_6 від страху викинув ніж і застиг, а потерпілий схопився за груди. ОСОБА_9 викликала швидку допомогу, дала ОСОБА_16 рушник, щоб затулити рану, посадила його на стілець. Оскільки швидка допомога протягом 5 хвилин не приїхала, ОСОБА_9 разом з чоловіком на своєму автомобілі самі повезли ОСОБА_16 до КНП «Краснокутська ЦРЛ». По дорозі він був при свідомості, в адекватному стані. ОСОБА_9 завела його в хірургічне відділення, передала лікарям, залишилась їм свій телефон і сказала, щоб телефонували, якщо потрібна буде якась допомога. Наступного дня вона прийшла до лікарні до потерпілого, але родичі ОСОБА_16 не пустили її. Вона надала потерпілому матеріальну допомогу під час перебування ОСОБА_16 в лікарні в м. Харкові, і бажала продовжувати надавати, однак, родичі останнього заборонили їй спілкуватися з ОСОБА_16 у будь-який спосіб.

Зазначила, що під час святкування її син вживав алкоголь у незначній кількості, потерпілий – більше.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що є батьком обвинуваченого ОСОБА_6 .. Зазначив, що 03.07.2020 відбувалося святкування Дня народження дитини. Всі гості вживали різноманітний алкоголь, в тому числі горілку. Його син ОСОБА_6 та його кум ОСОБА_16 сиділи за святковим столом, приблизно через годину після початку святкування між ними виникла спочатку словесна суперечка, потім вони побилися, потім самі помирились. Після цього ОСОБА_10 з дружиною та донькою пішли до себе додому, а інші гості продовжували святкувати. Приблизно через 30-40 хвилин його син ОСОБА_6 прийшов до них додому з ножем, щоб порізати м`ясо для шашлика, яке лежало в холодильнику, що стояв у будинку ОСОБА_10 .. Останній став на порозі будинку і не впустив туди сина, оскільки не вважав за доцільне дорізати м`ясо. ОСОБА_6 , після того, як батько відмовився впускати його в будинок за м`ясом, відійшов приблизно на 5 метрів від будинку в напрямку свого домоволодіння, став, з кимось розмовляв на відстані (з ким саме – свідок не бачив). До нього ззаду підійшов ОСОБА_16 і ударив ОСОБА_6 правою ногою по правій руці, після цього ОСОБА_6 повернувся і, тримаючи ніж у правій руці на рівні грудей, випадково, неумисно наніс поріз ножем ОСОБА_16 , який стояв від нього на відстані 20-30 см.. Ці події відбувалися на вулиці між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . В цей час на вулиці біля будинку ОСОБА_10 горіла одна лампочка. Момент нанесення тілесних ушкоджень свідок спостерігав з відстані 5 метрів.

Після завдання поранення ОСОБА_16 ОСОБА_10 з дружиною поклали потерпілого в машину і відвезли його в лікарню смт. Краснокутськ, до цього дружина ОСОБА_10 затулила рану потерпілого рушником.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила, що є дружиною обвинуваченого. 03.07.2020 вони святкували День народження її молодшої доньки, на святкуванні були присутні її чоловік, її мати ОСОБА_14 , свекор ОСОБА_10 та свекруха ОСОБА_9 , їх донька (сестра обвинуваченого) ОСОБА_23 з чоловіком ОСОБА_24 , хрещені батьки дитини – ОСОБА_16 та ОСОБА_25 .. Під час святкування між її чоловіком та ОСОБА_16 виникла спочатку словесна сварка, яка переросла у бійку, потім вони самі заспокоїлися, помирилися і продовжили святкування. Вона сама пішла в будинок і займалася дітьми. Коли вона поклала дітей спати і вийшла на вулицю – там уже нікого не було. ОСОБА_22 пішла до сусіднього домоволодіння, де проживають батьки чоловіка. Біля будинку стояв ОСОБА_16 спиною до неї, її чоловік ОСОБА_6 , який стояв до неї обличчям і розмовляв з ОСОБА_16 , також там були присутні батьки чоловіка, які стояли поруч. Обстановка між ними була напружена, вони сперечалися. По їх розмові ОСОБА_22 зрозуміла лише, що ОСОБА_6 хотів зайти до будівлі, порізати м`яса, щоб посмажити шашлик, а ОСОБА_16 його не пускав. ОСОБА_6 повернувся, хотів піти до будинку, ОСОБА_16 ударив його ногою в руку, ОСОБА_6 повернувся до нього обличчям і підняв руку на рівні грудної клітини. ОСОБА_16 , замахнувся, щоб ударити його рукою в голову, ОСОБА_6 відхилився від удару, і ОСОБА_16 , коли наносив удар, наткнувся на ніж, який ОСОБА_6 тримав у правій руці на рівні грудей. ОСОБА_16 присів, ОСОБА_6 кинув ніж на землю і відійшов від нього та пішов додому, до потерпілого більше не підходив. ОСОБА_22 підійшла до потерпілого, прибрала його руку, у нього була кров, потім пішла в будинок і винесла йому рушник. Свекруха почала викликати швидку, однак, стало зрозуміло, що швидка приїде не скоро, і батьки ОСОБА_6 вирішили відвезти потерпілого в лікарню на своїй машині.

Пояснила, що в момент виникнення конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 вона перебувала у будинку і вийшла лише, коли між ними проходила бійка. ОСОБА_6 та ОСОБА_16 знаходились на сусідньому подвір`ї. Коли вона їх побачила – у ОСОБА_6 уже був у руках ніж.

Зазначила, що під час нанесенення поранення ОСОБА_6 тримав ніж у правій руці. В цей момент її чоловік стояв перед нею обличчям до неї, а ОСОБА_16 – навпроти нього спиною до неї, один до одного вони стояли дещо боком.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що працює лікарем-анестезіологом у КНП «Краснокутська ЦРЛ».. 03.07.2020 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_16 був доставлений до КНП «Краснокутська ЦРЛ» з різаною раною, та був поміщений до реанімаційного відділення. Хто саме його доставив – вказати не може, однак, це не була швидка допомога. Поранення у нього було одне – у грудну клітину, довжиною приблизно 4-5 см., проникаюче, ним були задіті 2 життєво важливі органи - печінка і плевра. Інших тілесних ушкоджень у нього виявлено не було. Зі слів потерпілого, це було ножове поранення, за яких обставин воно було нанесене – потерпілий відмовився розповідати медичним працівникам. Під час доставлення він був у тяжкому стані, однак, при свідомості, дихав самостійно, мав відносно нормальний тиск. Потім у нього упав тиск, його стан став критичним, у нього була значна брюшна кровотеча. ОСОБА_16 зробли операцію, після чого він перебував у КНП «Краснокутська ЦРЛ», через 3 дні у зв`язку з погіршенням стану був переведений до КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня».

Пояснила, що різана рана з пораненням печінки сама по собі становить загрозу для життя і свідчить про тяжкий стан особи, у разі ненадання медичної допомоги потерпілий міг померти.

Зазначила, що при доставленні ОСОБА_16 йому було зроблено тест на алкоголь, результат виявився негативним, хоча сам потерпілий пояснював, що вживав алкоголь в невеликій кількості.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснила, що працювала медичною сестрою у КНП «Краснокутська ЦРЛ». 03.07.2020, під час її зміни, увечері чоловік і жінка привезли на власному автомобілі до приймального відділення КНП «Краснокутська ЦРЛ» потерпілого ОСОБА_16 з ножовим пораненням у грудну клітину. Як пояснили ці жінка і чоловік, як пізніше зрозуміла свідок – мати і батько ОСОБА_6 , вони знайшли потерпілого на площі біля адміністрації, де був натовп хлопців і де потерпілому нанесли ножове поранення. Сам ОСОБА_16 нічого не пояснював з приводу походження поранення. ОСОБА_16 відразу направили до реанімації, свідок викликала лікарів і повідомила до поліції про цей випадок. Під час доставлення потерпілий був при свідомості, затискав рану рушником.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що є хрещеною матір`ю ОСОБА_28 . 03.07.2020 вона разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та родичами ОСОБА_6 святкували День народження її хрещениці. Вона перебувала вдома у ОСОБА_6 з 17 по 20 годину, після 20 години пішла додому. У зазначений проміжок часу конфліктних ситуацій між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 або іншими особами, у т.ч. ОСОБА_13 , не виникало. Очевидцем подій, описаних в обвинувальному акті, вона не була. Лише наступного ранку від спільних знайомих їй стало відомо, що ОСОБА_6 наніс ножове поранення ОСОБА_16 .. Пяснила, що ОСОБА_12 є рідною сестрою ОСОБА_6 , а ОСОБА_13 – її чоловіком (зятем обвинуваченого). До моменту інциденту між потерпілим та обвинуваченим були дружні стосунки.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 пояснили, що є сусідами ОСОБА_6 .. Від інших сусідів їм стало відомо про конфліктну ситуацію, яка виникла у будинку ОСОБА_6 під час святкування Дня народження дитини. Очевидцями цієї події вони не були. Зазначили, що до цього інциденту ОСОБА_6 та ОСОБА_16 мали дружні стосунки, вони є кумами. ОСОБА_16 характеризують з позитивного боку.

Електронним рапортом помічника чергового Краснокутського РВП ГУНП в Харківській області від 04.07.2020 підтверджено надходження повідомлення на лінію 102 03.07.2020 о 22:08 год. від працівника «Краснокутська ЦРЛ» ОСОБА_27 про доставлення до реанімаційного відділення цієї лікарні ОСОБА_16 з попереднім діагнозом - колото-різана рана грудної клітини, стан середньої тяжкості (т.4. а.с.2).

Електронним рапортом помічника чергового Краснокутського РВП ГУНП в Харківській області від 06.07.2020 зафіксовано надходження повідомлення на лінію 102 06.07.2020 о 17.37 год. від лікаря швидкої медичної допомоги ОСОБА_31 (бригада 1605) про те, що 03.07.2020 о 22:00 год. ОСОБА_16 було заподіяно колото-різану рану грудної клітини, діагноз – правосторонній пневматоракс, згідно з поясненнями потеріплого, тілесні ушкодження в ході сварки йому наніс кум ОСОБА_6 предметом, схожим на ніж (т.4, а.с.65).

Протоколом огляду місця події від 03.07.2020, проведеного у реанімаційному відділенні КНП «Краснокутська ЦРЛ», зафіксовано наявність нашарувань червоного кольору на шнурках правого кросівку марки «Sezon» біло-чорного кольору, розміру 40, а також на внутрішній та зовнішній стороні поясного відділу (спереду) штанів чоловічих «Under Armour», в яких був доставлений до лікарні ОСОБА_16 (т.4, а.с.3-6).

Протоколом огляду місця події, проведеного 04.07.2020 в період з 00.42 год. по 02.28 год. за участю ОСОБА_6 за адресою : смт Краснокутськ, вул. Новостроєнівська, 48, та відеозаписом до нього зафіксовано виявлення та вилучення кухонного рушника біло-червоно-оранжевого кольорів розміром 80х43 см, який знаходився на фундаменті будинку, на подвір`ї біля столу, а також виявлення та вилучення в одній з житлових кімнат вказаного будинку на дерев`яній тумбі ножа довжиною близько 31 см, довжина рукоятки – 11 см, довжина леза – 20 см, з кровостоком на лезі. Між рукояткою та лезом наявна речовина бурого кольору, схожа на кров, в пазах рукоятки наявні плями бурого кольору, схожі на кров (т.4, а.с.9-24).

Протоколом затримання від 04.07.2020 підтверджено виявлення та вилучення у ОСОБА_6 футболки різнокольорової з написом «LІVE SLOW RIDE FAST» з плямами речовини бурого кольору, схожої на сліди крові (т.4, а.с.35-40).

Протоколом огляду місця події від 04.07.2024, проведеного за адресою : смт Краснокутськ, вул. Новостроєнівська, 48, підтверджено наявність вільного проходу між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , та зафіксовано вилучення з приміщення будинку чоловічої футболки блакитного кольору з написом «WORN WITH», належної ОСОБА_16 , у брудному вигляді без пошкоджень (т.4, а.с.48-53).

Довідкою КНП «Краснокутська ЦРЛ» від 05.07.2020 підтверджено, що хворий ОСОБА_16 надійшов до КНП «Краснокутська ЦРЛ» 03.07.2020 з діагнозом : сполучене торако-абдомінальне колото-різане поранення з пошкодженням правої плевральної порожнини, діафрагми, VІІІ сегмента печінки, правобічний пневмоторакс, внутрішньочеревна кровотеча. Операція проведена 04.07.2020. Під час ПХО рани в нижній третині тіла грудини рана продольно направлена до 6 см до живота. Хворий продовжує лікування, стан середньої тяжкості, стабільний (т.4, а.с.32).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 9.8015 на ім`я ОСОБА_16 останній перебував у стаціонарі КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» з 06.07.2020 по 13.07.2020 з діагнозом : торако-абдомінальна травма. Стан після лапаротомії, ушивання печінки, діафрагми, дренування черевної порожнини, дренування правої плевральної порожнини (03.07.2020) (т.4, а.с.150).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 07.07.2020 № 12-14/44-БГ/20, у ОСОБА_16 мало місце тілесне ушкодження – колото-різане поранення грудної клітини, з пошкодженням діафрагми, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням 8 сегменту печінки, яке ускладнилося в своєму перебігу правобічним пневмотораксом та внутрішньочеревною кровотечею. Вказане ушкодження виникло від колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і кухонний ніж, в період часу, вказаний постанові, тобто, 03.07.2020.

За ступенем тяжкості вказане тілесне ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя.

Вказане тілесне ушкодження виникло від колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і кухонний ніж, найвірогідніше було спричинене ОСОБА_16 сторонньою особою, і виникло від нанесення по його тілу одного травматичного впливу, з прикладенням сили, достатньої для його виникнення.

Під час спричинення вищевказаного колото-різаного поранення ОСОБА_16 та нападник, найвірогідніше, перебували у вертикальному або близькому до нього положенні та були звернені обличчям один до одного.

За змістом мотивувальної частини висновку, в області 8 сегмента печінки наявна рана до 4-5 см глибиною 6 см. (т.4, а.с.77-78).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 06.07.2020, проведеного за участю ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_2 , за участю судово-медичного експерта ОСОБА_32 , та відеозаписом до нього, 03.07.2020 з близько 20 год. 00 хв. між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 виникла сварка за територією домоволодіння, біля мангалу. До них підійшли рідні і відвели ОСОБА_13 до сусіднього будинку, де проживають батьки ОСОБА_6 . До ОСОБА_6 підійшов його кум ОСОБА_16 , та почав йому говорити, що вони родичі і не можна сваритися. ОСОБА_6 відповів, щоб ОСОБА_16 не ліз і вони самі розберуться. Після цього ОСОБА_16 наніс йому один удар кулаком лівої руки в область правого вуха, ОСОБА_6 похитнувся, ОСОБА_16 наніс йому один удар кулаком правої руки в область ребер з лівого боку. Отримавши вказані телесні ушкодження, ОСОБА_6 побіг на територію свого домоволодіння, де у приміщенні літньої кухні з навісного чохла взяв саморобний ніж довжиною близько 30 см, яким ОСОБА_6 різав свиней. Ніж складався з тектолітової ручки і леза. З ножем ОСОБА_6 повернувся на місце, де залишався ОСОБА_16 , вони стояли навпроти один одного. ОСОБА_6 тримав ніж за рукоятку у напіввитягнутій правій руці на рівні своїх грудей, при цьому лезо ножа було направлено горизонтально на ОСОБА_16 .. ОСОБА_6 сказав, що якщо ОСОБА_16 не припинить його побиття, він буде змушений захищатися цим ножем. ОСОБА_16 намагався правою ногою вибити ніж з його руки, але ОСОБА_6 відхилився, тому ОСОБА_16 не влучив по його руці. Після цього ОСОБА_16 хотів нанести ОСОБА_6 удар кулаком правої руки в область обличчя. В цей час ОСОБА_6 відхилився назад і вправо, при цьому тримав ніж горизонтально у напіввитягнутій руці на рівні грудей. Коли ОСОБА_6 почав відхилятися назад і праворуч, його рука, у якій знаходився ніж, випрямилась, у зв`язку з чим ніж потрапив ОСОБА_16 в область грудей. Після цього ОСОБА_6 вийняв ніж, а ОСОБА_16 схопився за рану, почав присідати та кричати, щоб викликали швидку допомогу. До них відразу підбігла мати ОСОБА_6 , яка допомогла ОСОБА_16 дійти до автомобіля, яким його відвезли до КНП «Краснокутська ЦРЛ». Після нанесення ненавмисного удару ОСОБА_6 пішов до свого будинку, де залишив ніж на шафі, та чекав працівників поліції. Цей ніж ОСОБА_6 не мив. Чи була на ножі кров – ОСОБА_6 не пам`ятає (т.4, а.с.66-74).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.07.2020 № 12-14/53-КК/20, свідчення ОСОБА_6 стосовно механізму нанесення ним тілесного ушкодження, надані ним під час проведення слідчого експерименту від 06.07.2020, в цілому не суперечать судово-медичним даним по механізму спричинення ним колюче-різаного поранення грудної клітини, яке виникло від одноразової колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, на що вказав ОСОБА_6 .. А саме, він вказав, що наніс один удар ножем в область передньої поверхні грудної клітини : « ОСОБА_6 тримав у правій руці напіввитягнутій на рівні своїх грудей ніж за рукоятку, що направлений горизонтально на ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_6 почав відхилятися назад праворуч, то його рука, в якій знаходився ніж, випрямилася, у зв`язку з цим ніж потрапив ОСОБА_16 в область грудей. Після цього ОСОБА_6 вийняв ніж, а ОСОБА_16 схватився за рану, а саме за груди, почав присідати і кричати…» (т.4, а.с.82-83).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 10.08.2020, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_16 , представника потерпілого ОСОБА_33 , судово-медичного експерта ОСОБА_32 за адресою : АДРЕСА_2 , та відеозаписом до нього, 03.07.2020 близько 18 год. гості сіли за святковий стіл, який знаходився на подвір`ї, вживали алкогольні напої. Приблизно через 40 хв. між ОСОБА_6 та його зятем на ім`я ОСОБА_34 за столом розпочалася сварка, в ході якої ОСОБА_34 побіг на територію сусіднього домоволодіння, в якому мешкають батьки ОСОБА_6 , за ним побіг ОСОБА_6 , за ними - інші гості (родичі), а ОСОБА_16 залишився сам за святковим столом. В цей час він почув, як ОСОБА_6 кричить «Впустіть, я його вб`ю!». Через 10-15 хвилин до нього підійшла дружина ОСОБА_6 – ОСОБА_35 , та попросила його допомогти заспокоїти чоловіка. ОСОБА_16 пішов на територію домоволодіння батьків ОСОБА_6 , коли підійшов, то побачив, що всі родичі стоять на порозі будинку, а ОСОБА_6 стоїть поряд і кричить в бік будинку. ОСОБА_16 намагався його заспокоїти словесно, однак, ОСОБА_6 не заспокоювався, та почав штовхати його двома руками. Після цього вони впали на землю і почали боротися, в цей час наносили один одному незначні тілесні ушкодження. Під час боротьби ОСОБА_16 обхватив лівою рукою голову ОСОБА_6 , а останній вкусив ОСОБА_16 за ліву руку. Після цього ОСОБА_16 здалося, що ОСОБА_19 заспокоївся. Вони піднялися та пішли до бані, яка знаходиться поряд, після цього разом повернулися до домоволодіння ОСОБА_6 . ОСОБА_16 присів біля святкового столу, а ОСОБА_6 сказав, що зараз повернеться. Через 2 хвилини ОСОБА_16 знову почув крики ОСОБА_6 , які лунали з території сусіднього домоволодіння. ОСОБА_16 встав і знову пішов на територію сусіднього домоволодіння. Підійшовши ближче, він побачив, як мати, батько, дядько, дружина та сестра ОСОБА_6 стоять біля входу в будинок, а ОСОБА_6 стоїть поряд, розмахує ножем та кричить «Впустіть, я його вб`ю!». ОСОБА_16 підійшов та став позаду нього і сказав йому заспокоїтися, в цей час ОСОБА_6 тримав ніж у лівій руці і не заспокоювався. ОСОБА_16 хотів вибити ніж, для цього наніс один удар правою ногою по лівій руці ОСОБА_19 , але ніж залишився у руці ОСОБА_6 .. Після цього ОСОБА_6 повернувся до ОСОБА_16 і, тримаючи ніж за рукоятку лівою рукою, кистю догори, наніс ОСОБА_16 один удар ножем в область грудної клітини, потім вийняв ніж і з рани у ОСОБА_16 потекла кров. До ОСОБА_16 відразу підійшла мати ОСОБА_6 , дала йому ганчірку, якою він затулив рану, повела до автомобіля та відвезла до лікарні.

Потерпілий пояснив, що усі родичі ОСОБА_6 під час нанесення удару ножем знаходилися поряд і все бачили; де перебував ОСОБА_6 після нанесення удару – не бачив.

Вказав, що в момент удару ОСОБА_6 був звернений до нього лівим боком, а він до ОСОБА_6 – обличчям, вони стояли на відстані витягнутої руки. На запитання експерта, чи бачив ОСОБА_6 , коли стояв до потерпілого боком, куди саме наносить удар, ОСОБА_16 відповів, що не бачив, а попав йому у груди, однак, при цьому він знав, що позаду нього стоїть саме ОСОБА_16 , оскільки впізнав його по голосу.

Зазначив, що коли він підходив до ОСОБА_6 ззаду, останній не повертався. ОСОБА_6 наніс удар відразу після того, як ОСОБА_16 ударив його по руці, намагаючись вибити у нього ніж. Перед тим, як нанести удар ногою, потерпілий просив ОСОБА_6 заспокоїтися (т.4, а.с.171-178).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 11.08.2020 № 12-14/56-КК/20, свідчення ОСОБА_16 , надані ним під час проведення слідчого експерименту від 10.08.2020, не суперечать судово-медичним даним по механізму спричинення йому колюче-різаного поранення грудної клітини, яке виникло від одноразової колюче-ріжучої дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж, на що вказав ОСОБА_16 .. А саме, він вказав, що один удар ножем був нанесений йому в передню поверхню правої половини грудної клітини, а саме : «Гурген повернувся та, тримаючи ніж за рукоятку лівою рукою, лезом догори наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_16 …. ОСОБА_6 знаходився лівою стороною, а ОСОБА_16 знаходився передом… на відстані витягнутої руки» (т.4, а.с.181-183).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.10.2025, проведеного за участю свідка ОСОБА_10 , судово-медичного експерта ОСОБА_36 за адресою : АДРЕСА_2 , та фототаблицею до нього підтверджено, що під час проведення слідчої дії свідок надав показання щодо обставин, які мали місце увечері 03.07.2020. Зміст показань, наданих ОСОБА_10 під час слідчого експерименту, не відповідає змісту показань, наданих цим свідком у судовому засіданні.

Так, під час слідчого експерименту ОСОБА_10 пояснив, що 03.07.2020 він разом із дружиною ОСОБА_9 перебували у домоволодінні їх сина ОСОБА_6 , де святкували День народження онуки. Під час святкування між його сином та ОСОБА_16 виникла бійка, яка відразу і завершилась та всі гості сіли за святковий стіл та продовжили святкувати. ОСОБА_10 з дружиною пішли до себе додому. Через деякий час, коли ОСОБА_10 з дружиною знаходилися на подвір`ї біля свого будинку, до них прийшов ОСОБА_6 , в руках у нього був ніж, який саме – свідок не пам`ятає. ОСОБА_6 хотів порізати м`яса на шашлик, але ОСОБА_10 його не пустив. В цей час на територію домоволодіння зайшов і ОСОБА_16 , який став біля ОСОБА_6 та мовчав. Син продовжував наполягати на м`ясі, тому ОСОБА_10 зайшов до будинку, а його дружина і син із ОСОБА_16 залишились на вулиці. Через декілька хвилин ОСОБА_10 почув крик дружини « ОСОБА_37 бігом ключі!». ОСОБА_10 вийшов з будинку і побачив, що ОСОБА_16 стоїть, а його дружина обмотала рушником, після чого вони пішли до автомобіля, посадили ОСОБА_16 на заднє сидіння, і ОСОБА_10 відвідз його до Краснокутської ЦРЛ. Що саме трапилося – ОСОБА_10 не розповідали, лише сказали, що ножове поранення. Де в той час знаходився ОСОБА_6 – він не знає, оскільки на інших не звертав уваги. Сам механізми нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не бачив, тому відтоворити не може.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.07.2020 № 12-14/45-КК/20 у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження : синець в області правої вушної раковини з травматичним розривом барабанної перетинки, який у своєму перебігу ускладнився гострим периферичним правобічним отитом (легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров`я терміном більше 6 днів, але не більше 3 тижнів); садна по задній поверхні тулубу (легкі тілесні ушкодження).

Вищевказані ушкодження виникли : синець в області правої вушної раковини з травматичним розривом барабанної перетинки – від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості якого не знайшли свого відображення в характері ушкодження, але таким предметом міг бути і кулак руки людини; садна – від ударно-ковзаючої дії тупих твердих предметів, якими могли бути і нерівності грунту, при падінні ОСОБА_6 на площину, на спину. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути 03.07.2020 (т.4, а.с.79-80).

Висновком судово-медичної імунологічної експертизи від 17.08.2024 № 14/1469-Дм/20 підтверджено наявність на футболці різнокольоровій з написом «LІVE SLOW RIDE FAST», належній ОСОБА_6 , крові людини групи А з ізогематоглютиніном анти-В, походження якої від ОСОБА_16 не виключається, від ОСОБА_6 ця кров походити не може (т.4, а.с.85-87).

Висновками судово-медичної імунологічної експертизи від 17.08.2024 № 14/1473-Дм/20 та від 17.08.2020 № 14/1474-Дм/20 підтверджено наявність на брюках спортивних з написом «Under Armour», а також на кросівках чоловічих з маркуванням «Sezon», належних ОСОБА_16 , крові людини групи А з ізогематоглютиніном анти-В, походження якої від ОСОБА_16 не виключається, від ОСОБА_6 ця кров походити не може (т.4, а.с.88-90, 106-108).

Згідно з висновком судово-медичної імунологічної експертизи від 17.08.2020 № 14/1471-Дм/20 на рушнику махровому розмірами 80х43 см біло-червоно-оранжевого кольору (об`єкти 1-5) знайдена кров людини групи А з ізогематоглютиніном анти-В, походження якої від ОСОБА_16 не виключається, від ОСОБА_6 ця кров походити не може (т.4, а.с.97-99).

Відповідно до висновку судово-медичної цитологічної експертизи від 10.08.2020 № 15-12/666-Дм/20, за результатами проведення експертизи ножа, вилученого при огляді території домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2 , знайдені сліди крові білку людини з білком крові свині (т.4, а.с.92-95).

Згідно з висновком судово-дактилоскопічної експертизи від 10.07.2020 № 10/1/937СЕ-20 на предметі, схожому на ніж, наданому на дослідження, папілярних узорів не виявлено (т.4, а.с.119-124).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 25.09.2020 № 9/1190СЕ-20 встановити генетичні ознаки слідів крові, виявлених на ножі, які перенесені ні нитки марлі, неможливо у зв`язку з низьким вмістом ДНК у даних об`єктах. У зв`язку з цим надати відповідь на питання, чи збігаються генетичні ознаки сліду крові, виявлені на ножі згідно з висновком судово-цитологічної експертизи № 15-12/666-Ц/Дм2020 від 10.08.2020, з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 чи зразка букального епітелію ОСОБА_16 не є можливим (т.4, а.с.188-205).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 11.08.2020 № 12-14/56-КК/20, не виключено, що тілесне ушкодження, яке малося у ОСОБА_16 (колото-різане поранення грудної клітини, з пошкодженням діафрагми, проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням 8 сегменту печінки, що ускладнилося в своєму перебігу правобічним пневмотораксом та внутрішньочеревною кровотечею) могло бути спричинене ножем, представленим на експертизу, а саме : ніж кустарного виробництва, довжиною 32 см, клинок з металу сірого кольору, двосторонньо загострений. Лезо з кустарної заточкою. На правій та лівій щоках ножа від вістря є дола довжиною до 10 см. Довжина клинка 20,5 см (по середній лінії). Ширина леза в 1 см від вістря – 1,1 см, в 2-х см – 1,6 см, в 3-х см – 1,7 см, в середній третині – 2 см, максимальна ширина 2 см. Рукоятка фігурна, представлена двома дерев`яними накладками темно-коричневого кольору, з`єднані між собою трьома металевими заклепками з металу сірого кольору).

Найбільш вірогідне розташування потерпілого ОСОБА_16 та підозрюваного ОСОБА_6 під час спричинення потерпілому ОСОБА_16 ножового поранення – саме так, як вказав останній під час проведення з ним слідчого експерименту від 10.08.2024 (т.4, а.с.213-217).

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_38 пояснила, що у ОСОБА_16 мало місце проникаюче колото-різане ножове поранення з ушкодженням діафрагми і лівої долі печінки.

Обьвинувачений при проведенні слідчого експерименту наполягав на тому, що потерпілий сам наштрикнувся на ніж. Однак, якби потерпілий наштрикнувся на ніж - раневий канал був би направлений горизонтально. Враховуючи характер тілесного ушкодження, хід раневого каналу, який іде зверху вниз і дещо зліва направо, вбачається, що так наштрикнутися на ніж є малоймовірним, і це поранення найімовірніше було нанесене шляхом удару, нанесеного з достатньою силою для виникнення даних тілесних ушкоджень.

Зазначила, що механізми нанесення тілесних ушкоджень, які були зазначені як обвинуваченим, так і потерпілом, в цілому не суперечили судово-медичним даним, а саме, в тій частині, що мало місце колото-різане поранення, яке було нанесене ножем, виникло воно внаслідок одного удару, який був нанесений по передній поверхні тіла, в грудну клітину.

Чітко визначити взаємне розташування потерпілого та обвинуваченого на момент нанесення ножового поранення неможливо у зв`язку з тим, що в цей час вони перебували у збудженому стані, оскільки перед цим вони боролися.

Вказала, що у разі, якщо б людина просто наштрикнулася на ніж, тілесні ушкодження були б менш вираженими, ніж від удару. Пояснила, що у разі нанесення удару нападник більш міцно тримає ніж порівняно з тим, якщо б постраждалий просто наткнувся на нього.

При цьому, у разі, якщо потерпілий просто наштрикнувся на ніж – ніж би спричинив спочатку подряпину або садно, а потім увійшов у грудну порожину. У ОСОБА_16 інших ушкоджень, крім колото-різаного поранення, не було.

Зазначила, що з урахуванням конкретного, достатньо важкого ножа, яким було нанесене тілесне ушкодження, можливо припустити, що нападник себе стримав при нанесенні поранення, оскільки таким ножем можливо було пронизати всю печінку, а не тільки верхній її сегмент.

Показання ОСОБА_6 , а також свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 (батьків обвинуваченого), ОСОБА_22 (дружини обвинуваченого) про те, що потерпілий сам, за інерцією свого тіла, наштовхнувся на ніж, судом оцінюються критично, як спосіб захисту обвинуваченого та спробу уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вказані особи є родичами обвинуваченого.

Крім того, такі показання обвинуваченого та його батьків спростовуються показаннями потерпілого, наданими у судовому засіданні, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого, а також висновком судово-медичної експертизи від 07.07.2020 № 12-14/44-БГ/20, згідно з яким травматичний вплив, від якого у ОСОБА_16 виникло тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини, був спричинений з прикладенням сили, достатньої для його виникнення.

При цьому, спроможність пояснень потерпілого щодо механізму нанесення йому вказаного колото-різаного поранення підтверджена висновком судово-медичної експертизи № 12-14/56-КК/20 від 11.08.2020, проведеної за результатами слідчого експерименту.

Крім того, показання свідка ОСОБА_10 , надані у судовому засіданні, оцінюються критично в частині механізму спричинення ОСОБА_16 тілесного ушкодження. Для їх перевірки судом було призначено слідчий експеримент, однак, при його проведенні свідок ОСОБА_10 не надав відомостей про фактичні обставини заподіяння колото-різаного поранення потерпілому.

Достовірність та об`єктивність інших вищенаведених доказів у суду сумніву не викликають, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.15 КК України).

Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 № Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» та постанові Верховного Суду від 26.11.2020 по справі № 198/868/18, замах на злочин може бути вчинено тільки з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Для з`ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення особи до наслідків своїх дій.

Судом враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_16 попередньо були знайомі між собою, тривалий час підтримували дружні стосунки, конфлікт між ними виник спонтанно, на побутовому ґрунті.

Судом взято до уваги інтенсивність та локалізацію поранення, завданого потерпілому, а саме те, що обвинувачений ударив ОСОБА_16 в область грудей, де завідомо для кожної дорослої людини знаходяться життєво важливі органи, при цьому не міг не усвідомлювати, що навіть один з таких ударів може призвести до смерті ОСОБА_16 ..

Виходчи зі змісту показань свідка - лікаря ОСОБА_26 , різана рана з пораненням печінки сама по собі становить загрозу для життя, у разі ненадання медичної допомоги потерпілий міг померти, а відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 07.07.2020 № 12-14/44-БГ/20, наявне у ОСОБА_16 колото-різане поранення грудної клітини є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя.

Судом враховано показання експерта ОСОБА_32 , надані у судовому засіданні, про те, що удар, яким було спричинене вказане колото-різане поранення, був нанесений з прикладенням сили, достатньої для його виникнення, а також про інтенсивність вираження тілесного ушкодження та відсутність у потерпілого будь-яких додаткових тілесних ушкоджень (подряпина, садно), характерних для спричинення ненавмисного поранення (якщо б потерпілий сам наштовхнувся на ніж).

Крім того, суд відмічає, що відповідно до довідки КНП Богодухівська ЦРЛ від 05.07.2020, медичної карти стаціонарного хворого КНП «Краснокутська ЦРЛ» № 1502 на ім`я ОСОБА_16 , висновків судово-медичної експертизи № 12-14/44-КК/20, № 12-14/76-КК/20 від 28.09.2020, глибина рани, наявної у ОСОБА_16 , становить близько 6 см, тобто, поранення мало не поверхневий характер.

Також, судом взято до уваги знаряддя, яким було нанесене поранення – ніж довжиною 32 см, з лезом довжиною 20,5 см, двосторонньо загострений, який належав обвинуваченому, перебував у його звичайному користуванні та використовувався ним за призначенням - для різки свиней.

Як пояснив сам обвинувачений у судовому засіданні, ніж був гострий, мав двосторонню заточку, і постійно зберігався у приміщенні літньої кухні домоволодіння ОСОБА_6 .. Останній звик працювати саме цим ножем, який виготовив власноручно, використовував також у побуті для різки м`яса, і тому саме його узяв обвинувачений.

Суд зауважує, що на місце події обвинувачений прийшов з ножем, в той час як потерпілий на місці події перебував без зброї і значної небезпеки для обвинуваченого не представляв. Разом з тим, нанесенню ножового поранення передувала конфліктна ситуація між обвинуваченим та потерпілим, яка розпочалася зі словесної сварки за столом, продовжилась бійкою, в ході якої ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, зафіксовані висновком судово-медичної експертизи, а саме в ході боротьби з потерпілим ОСОБА_6 отримав садна на спині, а потім ОСОБА_16 був нанесений йому удар по ребрах.

Вказані докази свідчать про те, що поранення, наявне у ОСОБА_16 , не було випадковим, не мало поверхневого характеру, а було нанесене знаряддям, здатним спричинити значні ушкодження, з прикладенням достатньої сили для цього.

Отже, ОСОБА_6 діяв умисно, і саме його діями було завдано потерпілому ОСОБА_16 тілесне ушкодження, зазначене у висновку судово-медичної експертизи № 12-14/44-КК/20, він виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, але смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від волі обвинуваченого.

Суд відхиляє доводи сторони захисту на відсутність у ОСОБА_6 перешкод для продовження злочинних дій, направлених на позбавлення життя ОСОБА_16 , оскільки навіть після першого удару ножем стан ОСОБА_16 значно погіршився, він уже не був здатний чинити опір, почав присідати, тому об`єктивної необхідності у продовженні нанесення ударів для реалізації злочинного умислу, направленого на заподіяння смерті потерпілому, у обвинуваченого не було.

Сукупність всіх встановлених судом обставин вчинення злочину, спосіб, кількість, характер і локалізація ударів, поведінка обвинуваченого і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, свідчать саме про наявність у ОСОБА_6 умислу на заподіяння смерті потерпілому, а тому немає підстав кваліфікувати дії обвинуваченого за фактичними наслідками – за ч.1 ст.121 КК України.

Отже, за встановлених під час судового розгляду обставин, слід дійти висновку, що обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено закінчений замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_16 , а тому дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. За таких обставин, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого суд не вбачає.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 разом із батьками, фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , за місцем проживання характеризується нейтрально, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дитину дружини ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює сортувальником у ФОП ОСОБА_8 , за місцем роботи характеризується позитивно як дисциплінований та відповідальний співробітник, врівноважена, спокійна та неконфліктна особа, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога в КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» не перебуває, проходив військову службу в період з 30.06.2015 по 19.08.2015, не перебуває на обліку в органах пробації, до моменту вчинення злочину не притягувався до адміністративної відповідальності, крім за порушення Правил дорожнього руху (за ст.121-5 КУпАП у 2016 та 2019 роках).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 365 від 14.08.2020 ОСОБА_6 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.4, а.с.147-149).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає добровільне відшкодування завданого збитку, яке виразилося в тому, що 22.01.2025 ОСОБА_6 передав ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 4000 доларів США, як компенсацію моральної шкоди та витрат, пов`язаних з лікуванням, за обставин, що стосуються кримінального провадження № 12020220360000201 за ст.115 КК України стосовно ОСОБА_6 , що підтверджується розпискою ОСОБА_16 від 22.01.2025.

Як зазначив потерпілий у розписці та у письмовій заяві від 22.05.2026, у зв`язку з відшкодуванням йому матеріальної та моральної шкоди претензій до обвинуваченого він не має, та просив розглядати справу за його відсутності.

Інших обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, щире розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.

Разом з тим, обвинувачений у судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину лише частково, безпосередньо після нанесення ОСОБА_16 тілесного ушкодження та протягом досудового розслідування і судового розгляду справи не вибачився перед ним, та протягом тривалого часу не намагався відшкодувати йому заподіяну шкоду (як матеріальну, так і моральну).

Доводи обвинуваченого про те, що він намагався надати допомогу потерпілому та допомагав доставити потерпілого до лікарні, спростовуються показаннями його батьків, які пояснили, що саме вони викликали швидку та довезли ОСОБА_16 до лікарні. ОСОБА_6 особисто в цьому участі не брав.

Надання першої допомоги потерпілому батьками ОСОБА_6 , а також оплата ними першого лікування ОСОБА_16 , не свідчать про щире розкання обвинуваченого у вчиненні злочину.

Тобто, обвинувачений фактично не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості.

З огляду на викладене, суд не вбачає у діях ОСОБА_6 ознак щирого каяття.

Підстав для визнання та врахування інших обставин в якості таких, що пом`якшують покарання, зокрема, активного сприяння у розкритті злочину, суд не вбачає.

Так, під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Разом з тим, як було з`ясовано в судовому засіданні, обвинувачений був затриманий практично на місці вчинення злочину, коли всі фактичні обставини його вчинення були очевидними та стали відомими багатьом особам.

При цьому, ОСОБА_6 як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду не визнавав вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Отже, в даному випадку сама лише участь у проведенні слідчого експерименту, з наданням в ході нього пояснень, які не відповідали в повній мірі фактичним обставинам справи, не може вважатися активним сприянням розкриттю злочину та бути взята судом до уваги як обставина, що пом`якшує покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря КНП «Краснокутська ЦРЛ» від 04.07.2020 та показаннями свідків і потерпілого.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням наведених вище даних про особу обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, ставлення обвинуваченого до вчиненого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, позиції потерпілого ОСОБА_16 , який повідомив, що не має до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру, просив призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 68 КК України, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 одружений, є батьком малолітньої дитини, має на утриманні малолітню дитину дружини, працевлаштувався та позитино характеризується за місцем роботи, а також про вагітність дружини, є підставою для призначення покарання, визначеного судом, однак, не є підставою для застосування ст.ст.69 та ст.75 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 06.07.2020 за клопотанням слідчого застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань (№ 27) УДПС України в Харівській області строком на 60 днів. Строк тримання під вартою рахувати з 04 год. 00 хв. 04.07.2020.

Визначено розмір застави у 80 розмірів прожитокового мінімуму для працездатних осіб, що складало 168160,00 грн.

Як вбачається з розписки ОСОБА_9 від 31.07.2020 та повідомлення ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 03.08.2020, ОСОБА_6 був звільнений з ДУ Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави 31.07.2020.

Враховуючи викладене, беручи до уваги належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом строку розгляду кримінального провадження, а також достатній розмір застави, стосовно ОСОБА_6 до набрання законної сили вироком суду слід залишити запобіжний захід у вигляді застави.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_6 під вартою з 04.07.2020 по 31.07.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 06.07.2020 за клопотанням слідчого накладено арешт на майно, який відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

За приписами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи викладене, слід стягнути з ОСОБА_6 витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи від 10.07.2020 № 10/1/937СЕ-20 в сумі 1634,50 грн., судової дактилоскопічної експертизи від 16.07.2020 № 10/1/954СЕ-20 в сумі 1634,50 грн., судової молекулярно-генетичної експертизи від 25.09.2020 № 9/1190СЕ-20 в сумі 11195,27 грн., всього в сумі 14464,27 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_16 , суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як встановлено ст. 7 КПК України, однією з засад кримінального провадження є диспозитивність.

Згідно зі ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

В ході досудового розслідування ОСОБА_16 було подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 суми матеріальної шкоди в розмірі 60590,30 грн., а також про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000,00 грн..

Відповідно до розписки ОСОБА_16 від 22.01.2025, ОСОБА_6 компенсував усі його витрати та моральну шкоду в повному обсязі в межах даного кримінального провадження, у зв`язку з чим потерпілий претензій до нього не має.

У судовому засіданні 19.09.2025 потерпілий пояснив, що поданий цивільний позов не підтримує, оскільки йому все відшкодовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Вказана норма не суперечить вимогам КПК України.

Враховуючи викладене, цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.100, 124, 174, 368-371, 374-376, 392, 393, 395, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 після набрання вироком суду законної сили (в порядку приведення вироку у виконання).

Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 04.07.2020 по 31.07.2020 з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави.

Цивільний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню, а саме: витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи від 10.07.2020 № 10/1/937СЕ-20 в сумі 1634,50 грн., судової дактилоскопічної експертизи від 16.07.2020 № 10/1/954СЕ-20 в сумі 1634,50 грн., судової молекулярно-генетичної експертизи від 25.09.2020 № 9/1190СЕ-20 в сумі 11195,27 грн., всього в сумі 14464,27 грн (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 27 коп.).

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року на :

чоловічі синтетичні шкарпетки чорного кольору 2 шт., чоловічі кросівки біло чорного кольору 2 шт., розміру 40 з маркуванням «SEZON», з нашаруванням речовини червоного кольору на шнурку правого кросівка, чоловічі синтетичні штани чорного кольору з маркуванням «UNDER ARMOUR» з нашаруваннями речовини темно-червоного кольору;

кухонний рушник розмірами 80*43 см. біло-червоного-оранжевого кольорів зі слідами бурого кольору, ззовні схожими на сліди крові; скляний стакан, ємністю 50 грам, поверхня ребриста з малюнком; скляний стакан ємністю 250 грам, з малюнком; ніж з деревяною рукояткою, зі слідами речовини бурого кольору;

одну пару взуття - шльопанці зі шкірозамінника, чорного кольору, чоловічі шорти синього кольору з білими полосами на обох кишенях, футболку різнокольорову з надписом «LІVE SLOW RIDE FAST» з плямами речовини бурого кольору, схожими на сліди крові, які були вилучені у ОСОБА_6 під час затримання;

чоловічу футболку блакитного кольору з надписом «WORN WITH» в брудному стані без пошкоджень, яка належить ОСОБА_16 , вилучену у ОСОБА_9 ;

змиви речовини бурого кольору, зовні схожої на кров, з обох рук ОСОБА_6 , відібрані за допомогою 6 марлевих тампонів;

зразок крові, відібраний у ОСОБА_6 на фрагмент бинта та контрольний фрагмент бинта, які вилучені в приміщення КНП «Краснокутська ЦРЛ».

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

4 флеш-носії Micro SD ADAPTER CHINA Kingston TECNOLOGY Lock та Micro SD HC I1 Kingston 16 Gb з відеозаписом огляду території домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2 , та з відеозаписами слідчих експериментів від 06.07.2020, 05.08.2020 та від 10.08.2020, - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

2 паперові конверти, опечатані бирками з пояснювальним текстом («висновок № 10/1/954СЕ-20» та «висновок № 10/1/937СЕ-20»), всередині яких знаходяться дактилокарти на ім`я ОСОБА_6 , які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Краснокутського ВП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області – знищити;

кухонний рушник розмірами 80*43 см. біло-червоного-оранжевого кольорів зі слідами бурого кольору, скляний стакан з ребристою поверхнею з малюнком, ємністю 50 грам, скляний стакан ємністю 250 грам, з малюнком, чоловічу футболку блакитного кольору з надписом «WORN WITH», яка належить ОСОБА_16 , чоловічі синтетичні шкарпетки чорного кольору 2 шт., чоловічі кросівки біло чорного кольору 2 шт., розміру 40 з маркуванням «SEZON», чоловічі синтетичні штани чорного кольору з маркуванням «UNDER ARMOUR», які належать ОСОБА_16 , одну пару шльопанців зі шкірозамінника, чорного кольору, чоловічі шорти синього кольору з білими полосами на обох кишенях, футболку різнокольорову з надписом «LІVE SLOW RIDE FAST» з плямами речовини бурого кольору, які були вилучені у ОСОБА_6 під час затримання, ніж, відібрані у ОСОБА_6 за допомогою 6 марлевих тампонів змиви з обох рук речовини бурого кольору, зразок букального епітелію потерпілого ОСОБА_16 , зразок крові ОСОБА_6 , що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Краснокутського ВП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області – знищити;

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 395 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2