Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №520/16437/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 травня 2026 року справа №520/16437/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи"

та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі по тексту - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач-2, ГУ ПФ України в Харківській області), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертиз", викладене у формі довідки № 1 без дати про невизнання інвалідом позивача - ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 07.03.2025 №204950018919, яким припинена виплата пенсії по інвалідності II групи ОСОБА_1 . Привести сторони У первинний стан, який існував до порушення права Позивача (07.03.2025) шляхом поновлення виплати пенсії з моменту її зупинення та зобов`язати ГУ ПФ України в Харківській області поновити виплату пенсії у розмірі, який існував до моменту порушення права позивача та стягнути за час затримки пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що чинним законодавством України не передбачено повноважень обласних МСЕК щодо ініціювання проведення повторного огляду осіб з інвалідністю, в тому числі заочно, за власною ініціативою. Довідку про невизнання інвалідом №1 від 31.12.2024 було складено органом, що не має повноважень здійснювати повторний огляд та приймати вказані рішення. З огляду на те, що Довідка №1 від 31.12.2024 не є належним доказом того, що пенсія позивачу призначена на підставі документів, які містять недостовірні відомості, то рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 07.03.2025 №204950018919 є незаконним та необґрунтованим. Також зазначено, що оскаржуване рішення, викладене у формі довідки № 1 без дати про невизнання інвалідом позивача - ОСОБА_1 є протиправним, оскільки під час його прийняття відповідачем порушено процедуру його прийняття, визначену Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач-1 22.07.2025, 24.07.2025 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Відповідач-1 зазначає, що 03.10.2024 було проведено обшук в міжрайонній Слобідській МСЕК на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.09.2024, справа № 761/36001/24, в межах кримінального провадження за № 22023220000001560 від 30.11.2023. В порядку обшуку були вилучені, в тому числі і медичні документи та медико-експертна справа позивача з подальшим їх арештом. Під час слідчих дій виявлені документи з ознаками підроблення. З метою дослідження обґрунтованості та законності встановлення міжрайонною Слобідською МСЕК інвалідності на підставі листа слідчого відділу управління СБУ в Харківській області, керуючись положеннями постанови КМ України від 03.12.2009 №1317, а саме п.12 Положення, було проведено заочний розгляд справи за наявними документами.

Представником відповідача-2 04.08.2025 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією КЗОЗ «ОЦМСЕ» позивачу встановлено другу групу інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до 01.08.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №709207.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №2826719776 від 09.08.2023 позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи.

Після повторного проходження переогляду на підставі акта МСЕК від 27.09.0024 №2510 Міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією КЗОЗ «ОЦМСЕ» видано довідку серії 12 ААГ №954486 від 27.09.2024, якою позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №204950018919 від 07.03.2025 було скасоване рішення пенсії по інвалідності ІІ групи з дати призначення пенсії. Підставою для скасування рішення вказано Довідку про невизнання інвалідом від 31.12.2024 №1, видану КЗОЗ «ОЦМСЕ».

Відповідно до Довідки про невизнання інвалідом від 31.12.2024 №1, позивач оглядався заочно РЕК №1 КЗОЗ «ОЦМСЕ» і за результатами такого огляду був не визнаний інвалідом з 10.07.2023. Рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано.

Вважаючи дії відповідачів щодо невизнання його інвалідом та скасування пенсії протиправними позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (надалі за текстом – Закон України № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону України № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За змістом статті 3 Закону України № 875-ХІІ (в редакції станом на дату встановлення позивачу інвалідності) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України №875-ХІІ громадянин має право, зокрема, в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 03.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк перевірку робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (із змінами); у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду у встановленому порядку та інформування за наявності підстав відповідних правоохоронних органів.

З матеріалів справи вбачається, що до КЗОЗ «ОЦМСЕ» надійшов лист старшого слідчого І відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області від 17.12.2024 № 70/6-13051, згідно з яким слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30.11.2023 в межах якого було встановлено, що Міжрайонною Слобідською МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» в період 2022-2024 роки оглянуто та прийнято рішення про встановлення групи інвалідності громадянам України чоловічої статі призовного віку. У зв`язку із зазначеним слідча просить переглянути та за наявності підстав скасувати рішення відповідної комісії МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» відповідно до наданих медико-експертних справ.

Відповідно до наказу в.о. директора КЗОЗ «ОЦМСЕ» від 27.11.2024 № 86 у зв`язку з проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12023220000000867 від 28.07.2023 з метою проведення медико-соціальної експертизи для встановлення достатніх підстав для визначення інвалідності особам, які раніше оглядались міжрайонними Індустріальною, Слобідською, Шевченківською та Київською МСЕК було утворено розширену експертну комісію № 1 та розширену експертну комісію № 2.

Водночас жодним нормативним актом не передбачено створення розширених експертних комісій, які були б наділені повноваженнями для перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи та прийняття рішення про невизнання особи інвалідом.

Натомість, такими повноваженнями була наділені лише комісії, створені на підставі Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яке було чинним станом на дату прийняття оскаржуваної довідки та втратило чинність з 01.01.2025.

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (тут і далі - у редакції станом на виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу до повноважень міських, міжрайонних, районних комісій належить, зокрема, визначення ступеня обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійним захворюванням;

захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

За змістом пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу до повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ належать, зокрема, проведення перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби їх скасування; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

При цьому, наказом Міністерства охорони здоров`я від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» вирішено покласти права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

З вищезазначеного вбачається, що перегляд рішень про встановлення інвалідності на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями належить до виключних повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, а не обласних МСЕК.

Згідно з пунктом 5 Положення про медико-соціальну експертизу комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

За змістом пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками трав чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи і сторонами не оскаржується, що огляд позивача 31.12.2024 проводився заочно.

Водночас матеріали справи не містять доказів повідомлення КЗОЗ «ОЦМСЕ» позивача про його огляд, доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач виявив бажання не прибути на огляд або які б вказували на неможливість його прибуття чи наявність захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, що є умовою для прийняття саме заочного рішення про визначення групи інвалідності.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість прийняття спірного рішення, якому мало передувати опитування хворого, повне медичне обстеження, проведення всіх досліджень, оцінка результатів лікування, встановлення наявності чи відсутності стійкого порушення функцій організму.

Щодо посилання відповідача-1 на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактами можливої підробки документів суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно відповідати критерію обґрунтованості.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що КЗОЗ «ОЦМСЕ» було порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, а тому довідка № 1 про невизнання інвалідом є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що саме протиправна довідка № 1 про невизнання інвалідом стала підставою для прийняття ГУ ПФУ в Харківській області Рішення 07.03.2025 №204950018919 про припинення виплати пенсії, то і таке рішення суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги щодо стягнення недоотриманої пенсії, суд зазначає наступне.

Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи й інтереси фізичних або права й інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України ще не нараховано пенсію по інвалідності позивачу, вимога щодо виплати недоотриманої пенсії в розмірі 94985,00 грн., є передчасною та такою, що звернута на майбутнє, а отже не підлягає задоволенню.

При ухваленні цього рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, судом були вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже наведених висновків суду не спростовують.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини та приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтею 4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (вулиця Літературна, 6, місто Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ: 03327753) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертиз", викладене у формі довідки №1 від 31.12.2024 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.03.2025 №204950018919, яким припинена виплата пенсії по інвалідності II групи ОСОБА_1 та поновити виплати пенсії з моменту її зупинення у розмірі, який існував до моменту порушення права ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодекс адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА