Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №520/4777/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 травня 2026 року № 520/4777/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анатолія Бідонька, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-8131-57У від 12.11.2020 року на загальну суму боргу 35588,74 грн.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 до ІС "Податковий блок" шляхом виключення суми заборгованості з ЄСВ в розмірі 35588,74 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , зробити перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ з врахуванням даного рішення суду та того що в період з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року ОСОБА_1 не працював та за нього ніхто ЄСВ не сплачував.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що з 10.04.2003 року він був зареєстрований як суб`єкт господарювання фізичною особою-підприємцем, проте припинив свою діяльність у 2025 році. У період з 01.07.2018 по 31.12.2020 Позивач був офіційно працевлаштований, а отже, за нього як за найманого працівника сплачувались внески. Позивач зазначає, що на початку березня 2026 року він із застосунку «Дія» дізнався, що відносно нього було відкрите виконавче провадження №67486402. Виконавче провадження було відкрите на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8131-57У від 12.11.2020 року. Відповідно до вказаної вимоги сума боргу становить 35588,74 грн. зі сплати ЄСВ. Позивач з такими діями відповідача не згоден, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Адміністративний позов було направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку документа в електронний кабінет.

Відповідач скористався правом подання до суду відзиву на позов, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС з 10.04.2003 по 17.10.2025 як фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування. Станом на 31.10.2020 згідно з даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування КБК 71040000 обліковувався борг (недоїмка) у сумі 35 588,74 гривень. 12.11.2020 ГУ ДПС в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску вимогу від 12.11.2020 № Ф-8131-57 на суму 35 588,74 грн, що відповідає вимогам статті 25 Закону № 2464, абзацу 2 пункту 3 розділу VI Інструкція № 449 (вимога вперше формується без букви У). Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебував на обліку в ГУ ДПС з 10.04.2003 по 17.10.2025 як фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування.

Згідно з відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за період з січня 2017 року по грудень 2020 року з`ясовано, що ОСОБА_1 був найманим працівником, а саме: з 01.07.2018 по 31.10.2020 у ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , листопад - грудень 2020 року на ТОВ «АТП АМО», код ЄДРПОУ 37658654.

Як зазначив позивач та відповідачем у справі цього не спростовано, за періоди роботи найманим працівником роботодавці за Позивача сплачували єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, ОСОБА_1 в період з січня по червень 2018 року, коли ФОП ОСОБА_1 не працював, нарахування заробітної плати відсутнє, а також спірним є нарахування нижче мінімальної заробітної плати за листопад 2020 року.

Станом на 31.10.2020 згідно з даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування КБК 71040000 обліковувався борг (недоїмка) у сумі 35 588,74 гривень.

12.11.2020 ГУ ДПС в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску вимогу від 12.11.2020 № Ф-8131-57 на суму 35 588,74 грн, що відповідає вимогам статті 25 Закону № 2464, абзацу 2 пункту 3 розділу VI Інструкція № 449 (вимога вперше формується без букви У).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-8131-57 направлена за місцем реєстрації платника, у порядку, передбаченому статтею 42 ПКУ, а саме: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (трекер 6130116800511) з повідомленням про вручення.

Конверт з зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) повернувся до ГУ ДПС 16.12.2020 за закінченням терміну зберігання, згідно довідки про причини повернення/досилання.

Позивачем у позовній заяві вказано, що зазначену вимогу він не отримував, про її існування йому не було відомо.

У відповідності зі пунктом 4 статті 25 Закону № 2464, пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-8131-57 на загальну суму 35 588,74 грн заявою ГУ ДПС від 14.05.2021 № 11196/5/20-40-13-12-18 передано на стягнення боргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

На початку березня 2026 року Позивач із застосунку «Дія» дізнався, що відносно нього було відкрите виконавче провадження №67486402, стягувачем у якому є Головне управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись із сформованою контролюючим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із вказаними вище позовними вимогами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із абз. 1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, Законом України від 06.12.2016 №1774-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у цій справі є правомірність нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю за період, коли Позивач перебував у трудових відносинах та єдиний внесок за нього був сплачений роботодавцями.

Судом вже було наголошено на обставинах того, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

При цьому, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням вищевикладеного, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказаний висновок узгоджується позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Суд зазначає, що наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця лише посвідчує право останньої на здійснення господарської діяльності, однак не є доказом її здійснення та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано.

З урахуванням особливостей форми діяльності фізичних осіб-підприємців (які працюють без використання праці інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором), саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на обґрунтування позовних вимог, спірним у цій справі є питання наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на загальній системі оподаткування, зокрема, в період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

Відповідно до наданої відповідачем інформації щодо боргу (недоїмки) заборгованість по єдиному внеску станом на 31.10.2020 становить 35 588,74 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що згідно з даними з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/сума нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2017 року по грудень 2020 року з`ясовано, що ОСОБА_1 був найманим працівником, а саме: З 01.07.2018 по 31.10.2020 у ФОП ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , листопад - грудень 2020 року на ТОВ «АТП АМО», код ЄДРПОУ 37658654.

У той же час, позивач стверджує, що в період з 01.07.2018 по 31.10.2020 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , листопад - грудень 2020 року на ТОВ «АТП АМО», на підтвердження чого надав відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7.

Тобто, за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 за позивача як застраховану особу в систему загальнообов`язкового державного соціального страхування надійшли кошти в розмірі, який перевищує мінімальну суму єдиного внеску, нараховану за цей же період.

Оскільки метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період з 01.07.2018 по 31.12.2020 нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності та яка не здійснює такої діяльності і не отримує від неї прибуток.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача в частині нарахування позивачу єдиного внеску за період з 01.07.2018 по 31.12.2020. Посилання відповідача на те, що вказане нарахування єдиного внеску проведено автоматично, суд не розцінює як таке, що спростовує факт порушення прав позивача таким нарахуванням.

Разом з цим, суд зауважує, що в період з 01.01.2017 по 30.06.2018 Позивач не працював, а також ЄСВ не сплачував.

Таким чином, суд констатує правомірність нарахування відповідачем єдиного внеску позивачу у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 по 30.06.2018.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, несплата позивачем єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 призвела до виникнення недоїмки.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (Інструкція №449).

За нормами пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких належать також і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі, в тому числі, даних інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Отже, подання платником звітності з єдиного внеску чи здійснення перевірки платника не є обов`язковими підставами для формування та направлення платнику вимоги про сплату боргу (недоїмки), що вказує на безпідставність доводів позивача у цій частині.

Враховуючи, що у ході розгляду справи встановлено наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд вважає, що відповідачем правомірно складено та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) у вказаній частині заборгованості за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 на суму 13 362,36 грн((за 2017 рік 704 грн.(мінімальний страховий внесок з ЄСВ на 2017 рік)*12=8448,00 грн.)+ за 2018 рік 819,06 грн.(мінімальний страховий внесок з ЄСВ на 2018 рік)*6=4914,36 грн).

Щодо нарахування мінімального страхового внесок з ЄСВ за листопад 2020 року (у розмірі 1100 грн.), то суд зазначає, що таке нарахування є неправомірним, оскільки відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за листопад 2020 року за Позивача ТОВ «АТП АМО», код ЄДРПОУ 37658654, було сплачено страховий внесок з ЄСВ.

Водночас, відповідач безпідставно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8131-57У у частині сплати недоїмки у сумі 22 226,38 грн.(35 588,74 (загальна сума боргу (недоїмки) - 13 362,36 (правомірно нараховано Відповідачем) = 22 226,38), а тому спірна вимога у цій частині є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зробити перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ з врахуванням даного рішення суду та того що в період з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 не працював та за нього ніхто ЄСВ не сплачував.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Згідно із п.п. 4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Згідно із п.3 розділу ІІ Порядку ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

Механізм відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП передбачений Розділом V Порядку, відповідно до якого працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/ або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що Відповідачем було неправомірно нараховано частину боргу у сумі 22 226,38 (35 588,74 (загальна сума боргу (недоїмки) - 13 362,36 (правомірно нараховано Відповідачем) = 22 226,38), а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 22 226 (двадцять дві тисячі двісті двадцять шість) грн 38 коп. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8131-57У від 12.11.2020 року.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області(вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від № Ф-8131-57У у частині боргу (недоїмки) в сумі 22 226,38 грн. (двадцять дві тисячі двісті двадцять шість гривень тридцять вісім копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) внести зміни в інтегровану картку платників ОСОБА_3 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 22 226 (двадцять дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 38 коп. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8131-57У від 12.11.2020 року.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Анатолій Бідонько