Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №480/3892/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р. Справа № 480/3892/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (далі - відповідач, ДП "Роменська виправна колонія (№56)"), в якій, з урахуванням заяви про уточнення (а.с.97), що прийнята до розгляду ухвалою суду від 22.01.2025 (а.с.103), просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи РВК №56 №29/АГ-24 від 04.01.2024 щодо поміщення позивача на облік як схильного до втечі та нападу.

Вимоги мотивовані тим, що з 28.09.2016 він перебуває в місцях позбавлення волі, а з грудня 2019 року і до дня подання позову - у ДП "РВП 56", при цьому перебуває на обліку як схильний до втечі і нападу. Вважає, що його тримання як схильного до втечі і нападу визначено за відсутності будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили, що за весь час його утримання в місцях позбавлення волі ним було вчинено напад на будь-кого, або ж спробу втечі. Вважає, що його безперервне та рутинне багаторічне знаходження на обліку як схильного до втечі та нападу є незаконним та порушує права, гарантовані ст.3 Конвенції.

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім того, цією ухвалою звільнено позивача від сплати судового збору за подання цього позову до суду, а у відповідача витребувано додаткові докази у справі.

У поданому відзиві, у тому числі з урахуванням заяви про уточнення вимог представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову (а.с.17-18, 107-108), з огляду на наступне.

Враховуючи вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.263ч1, 15ч2, 115ч2 п.13, 262чЗ, 348, 115ч2 п.1, 70ч1 КК України до довічного позбавлення волі, характер злочину, його резонансність та суспільну небезпечність, а також враховуючи те, що цей засуджений тривалий час перебував у міжрегіональному розшуку за скоєння тяжких злочинів та з 06.10.2016 року перебував на профілактичному обліку як “схильний до втечі” та “схильний до нападу”, комісія по виявленню та постановці засуджених на профілактичні обліки державної установи “Роменська виправна колонія (№56)”, створена у відповідності до наказу по установі № 28/АГ-24 від 04.01.2024 “Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи”, прийняла рішення продовжити перебування засудженого ОСОБА_1 на профілактичному обліку як “схильний до втечі” та “схильний до нападу”.

З метою постійного контролю за поведінкою засуджених, які мають стійку антисоціальну орієнтацію, вчинення тяжких резонансних злочинів, або схильних до їх вчинення, а також з метою своєчасного проведення персоналом установи стосовно них заходів виховного та профілактичного характеру, наказом по установі № 29/АГ-24 від 04.01.2024 “Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи” затверджено список засуджених, які перебувають на оперативно - профілактичному обліку установи. До списку схильних до втечі включено засудженого ОСОБА_1 .

Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Згідно характеристик засудженого (в тому числі психологічної), відомостей про наявність заохочень та стягнень, які знаходяться у особовій справі засудженого ОСОБА_1 , рівень його прогнозованої небезпеки для оточуючих та персоналу колонії високий.

Щодо безпідставних стверджень позивача про його переміщення поза межами камери в кайданках вказав, що відповідно до ч. 2 розділу XXXII Правил при виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров`я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. При застосуванні кайданків руки засуджений тримає за спиною.

Таким чином, беручи до уваги поведінку засудженого ОСОБА_1 , тривале перебування на профілактичних обліках, як схильного до втечі та нападу, неодноразові факти порушення режиму тримання, наявність раніше накладених дисциплінарних стягнень, відповідач вважає, що в адміністрації колонії є всі підстави для постановки даного засудженого на оперативно - профілактичний облік, а комісією по виявленню та постановці засуджених на профілактичні обліки державної установи “Роменська виправна колонія (№56)” прийнято правильне рішення щодо постановки ОСОБА_1 на профілактичний облік як “схильний до втечі”.

Також представник відповідача подав пояснення (а.с.65-66), в яких підтримав раніше викладені заперечення у відзиві.

Своєю чергою, позивач подав відповідь на відзиви (а.с.14-15, 111), в якій з доводами відповідача у відзиві не погодився. Зауважив, що перебування на профілактичному обліку має кожні півроку переглядатися, однак замість цього адміністрація установи відповідача автоматично і рутинно продовжує його щодо позивача, що якраз і становить собою порушення вимог статті 3 Конвенції. Також вказав, що у документах наданих адміністрацією відповідача, було вказано на відсутність спроб втечі позивача за весь час перебування в місцях позбавлення волі. Відсутні також і відомості про те, щоб позивач вчинив напад на будь-кого за весь цей час.

Також зазначив, що посилання відповідача на наявність у нього стягнень не є обґрунтованими. Відповідно до ч. 14 ст. 134 КВК України якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Оскільки останнє стягнення накладалося на позивача у 2021 році, то на даний час він має визнаватися таким, що не має стягнень.

Ні чинний КВК України, ні інші закони України не містять в собі визначення поняття - погашене в установленому законом порядку стягнення - цей термін є пережитком радянської системи виконання покарань, який не ґрунтується на чинному в даний час законодавстві.

Стверджує, що відповідач не надав жодного доказу того, що позивач має перебувати на такому обліку (а.с.14-15).

В окремому поясненні представник ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" повідомив, що засуджений ОСОБА_1 рішенням центральної комісії Департаменту з питань виконання покарань від 15.07.2025 (протокол № 1.1./43-2025) переведений з ДУ “Роменська виправна колонія (№56)” до ДТ “Замкова виправна колонія (№58)” (30300 Хмельницька область м. Ізяслав вул. Патріотів, буд.2) та 01.08.2025 вибув з установи до місця подальшого відбування покарання (а.с.152). На підтвердження зазначеного надано витяг з протоколу від 15.07.2025 (а.с.159).

Ухвалами суду від 14.06.2024, від 23.07.2024, від 27.09.2024, від 02.05.2025, від 03.07.2025, від 24.07.2025, 08.08.2025 у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, в тому числі повторно (а.с.32, 61, 87, 113, 129, 135, 147), що були надані на виконання вимог суду.

Ухвалою суду від 04.04.2024, у зв`язку з повідомленням відповідача про допущену помилку у даті прийняття оскаржуваного наказу, позивачу запропоновано надати свої доводи та міркування (а.с.95). На виконання ухвали позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в частині дати прийняття оскаржуваного наказу (а.с.97) та яка була прийнята до розгляду ухвалою суду від 22.01.2025 з наданням сторонам строку для подання заяв по суті спору, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.103).

Також ухвалою суду від 08.08.2025 позивачу встановлено строк з дня отримання всіх копій доказів, у тому числі надісланих відповідачем у цій справі листами від 25.06.2024, від 31.07.2024, від 29.07.2025, для надання пояснення/міркування/заперечення щодо змісту отриманих від відповідача доказів (а.с.147). Такий строк ухвалою суду від 25.11.2025 позивачу був продовжений, а у відповідача витребувано інші додаткові докази у справі (а.с.155).

Так, позивач надав суду додаткові пояснення (а.с.161-162), в яких вказав, що відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення виключно вироком суду та подіями минулих років. Однак, згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань підставою для перебування на обліку є обґрунтовані матеріали, що характеризують поведінку засудженого на даний час. За період з 2016 року по теперішній час (понад 9 років) адміністрацією колонії не було зафіксовано жодного факту підготовки до втечі позивача, жодного нападу чи навіть погроз. Жодних актуальних доказів "схильності" позивача не існує. Більше того, він має заохочення та позивач є багаторазовим переможцем спортивних змагань.

Рішення комісії про продовження перебування позивача на обліку є формальним, необґрунтованим та ґрунтується виключно на вироку, що суперечить принципам законності та індивідуалізації виконання покарань, визначеним Кримінально-виконавчим кодексом України.

Відповідач стверджує, що перебування на обліку не несе обмежень, але на практиці це призводить до постійного та надмірного застосування кайданок при кожному виході з камери (під час обшуків, прогулянок, відвідування лікаря, зустрічей).

Крім того, через його статуру, заняття спортом та розмір рук, змикання кайданок за спиною завдає позивачу гострого болю. Тривале перебування в такому положенні (обшуки по 2 години і більше) є формою жорстокого поводження. Також демонстративне використання кайданок перед іншими засудженими та родичами пригнічує гідність позивача та створює стигматизацію. Просив врахувати надані пояснення під час прийняття рішення у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 на профілактичному обліку як особа “схильна до втечі” та “схильна до нападу” перебуває з 06.10.2016 відповідно до протоколу комісії по розгляду питання щодо постановки осіб, що утримуються в Дніпровській установі виконання покарання УДПтС України в Дніпропетровській області №4, на профілактичний обліку від 06.10.2016 з урахуванням рапорту від 29.09.2016 старшого оперуповноваженого оперативного відділу установи підполковника внутрішньої служби С.М.Турченко (а.с.29-30).

08.04.2019 вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.263ч1, 15ч2, 115ч2 п.13, 262чЗ, 348, 115ч2 п.1, 70ч1 КК України до довічного позбавлення волі (а.с.27).

Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи 13.12.2019 позивач прибув до ДУ “Роменська виправна колонія (№56)” із ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” за нарядом Адміністрації Державної кримінально- виконавчої служби України № 1/4-10330/Нм від 29.10.2019 (а.с.38).

На час виникнення спірних відносин позивач відбував у ДУ “Роменська виправна колонія (№56)” покарання на секторі для тримання чоловіків до довічного позбавлення волі №1 (а.с.107).

Протоколами комісії по виявленню та постановці на профілактичний облік засуджених, та оцінки результатів роботи з цими особами від 24.03.2023 за №3, від 30.06.2023 за №6, від 07.07.2023 за №7, від 30.09.2023 за №9 (а.с.49-52, 73-74,79-80) продовжено строк перебування позивача на оперативно-профілактичному обліку, як особа «схильна до втечі» та «схильна до нападу» до 01.07.2023, до 01.10.2023, до 01.09.2023, до 01.01.2024 відповідно.

10.07.2023 наказом по установі №352/АГ-23 «Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи» з метою постійного контролю за поведінкою засуджених, забезпечення безпосереднього контролю за поведінкою осіб, які мають стійку антисоціальну орієнтацію, вчинення тяжких резонансних злочинів, або схильні до їх вчинення, а також з метою своєчасного проведення персоналом установи стосовно них заходів виховного та профілактичного характеру, затверджено список засуджених, які перебувають на оперативно-профілактичному обліку установи. До списку як «схильних до втечі», а також як «схильних до нападу» включено засудженого ОСОБА_1 (а.с.57-58).

Черговим протоколом комісії по виявленню та постановці на профілактичний облік засуджених, та оцінки результатів роботи з цими особами від 28.12.2023 за №13 (а.с.72,81) продовжено строк перебування позивача на оперативно-профілактичному обліку, як особи «схильної до втечі» та «схильної до нападу» до 01.04.2024.

04.01.2024 наказом по установі №28/АГ-24 “Про постановку на оперативно- профілактичний облік засуджених установи”, з метою постійного контролю за поведінкою засуджених, забезпечення безпосереднього контролю за поведінкою осіб, які мають стійку антисоціальну орієнтацію, вчинення тяжких резонансних злочинів, або схильні до їх вчинення, а також з метою своєчасного проведення персоналом установи стосовно них заходів виховного та профілактичного характеру, створена спеціальна комісія в установі на 2024 рік. Також цим наказом наказано щомісячно проводити засідання комісії та розглядати матеріали щодо доцільності перебування засуджених на оперативно-профілактичних обліках або згідно зібраних матеріалів підлягають постановці на даний облік, рішення комісії про постанову та зняття засуджених з оперативно-профілактичного обліку оформляти відповідним протоколом (а.с.22-23).

04.01.2024 наказом по установі № 29/АГ-24 «Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи» з метою постійного контролю за поведінкою засуджених, забезпечення безпосереднього контролю за поведінкою осіб, які мають стійку антисоціальну орієнтацію, вчинення тяжких резонансних злочинів, або схильні до їх вчинення, а також з метою своєчасного проведення персоналом установи стосовно них заходів виховного та профілактичного характеру, затверджено список засуджених, які перебувають на оперативно-профілактичному обліку установи. До списку як схильних до втечі, а також як схильний до нападу включено засудженого ОСОБА_1 . Цим наказом попередній наказ від 10.07.2023 №352/АГ-23 (а.с.57-58,76-77) вважати таким, що втратив чинність (а.с.20-21,69-70).

Не погоджуючись з наказом від 04.01.2024 № 29/АГ-24, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно із статтею 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань (стаття 5 КВК України).

Відповідно до статті 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч.1, 2, 4 статті 7 КВК України).

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 №1010/32462 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), відповідно до пункту 1 Розділу І яких ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 1 розділу ІІ Правил визначено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також Кримінально-виконавчим кодексом України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов`язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов`язки засуджених до позбавлення волі, визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами (пункт 1 розділу ХХХІІІ Правил).

Згідно з приписами пункту 1 розділу XXIII Правил, нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.

У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.

Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

За приписами пункту 9 розділу VІІІ Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2016 №30/5-ДСК (а.с.82-83) (далі — Інструкція №30/5-ДСК) підставами для постановки і зняття з профілактичного обліку засуджених є матеріали, що характеризують їх спосіб життя, поведінку, зібрані начальником відділення соціально-психологічної служби спільно з персоналом відділу нагляду і безпеки, оперативного відділу (сектору, групи). Ці матеріали, а також результати роботи з особами, які перебувають на профілактичному обліках, щомісячно розглядається профілактичною комісією УВП на чолі з начальником установи або особою, яка виконує його обов`язки.

Рішення про постановку на профілактичний облік оформляється протоколом, в якому вказується, серед іншого, підстави постановки та строк перебування на обліку. Про прийняте рішення засуджений на витязі з протоколу ознайомлюється під особистий підпис. Витяг з протоколу долучається до особової справи засудженого.

Особи, яких взято на профілактичний облік, в обов`язковому порядку закріплюються наказом начальника УВП, який зобов`язаний здійснювати постійний контроль за їх поведінкою.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки. Саме матеріали, що характеризують спосіб життя, поведінку засуджених, зібрані начальником відділення соціально-психологічної служби спільно з персоналом відділу нагляду і безпеки, оперативного відділу (сектору, групи), а також результати роботи з особами, які перебувають на профілактичному обліках, за приписами пункту 9 розділу VІІІ Інструкції №30/5-ДСК мають бути розглянуті для прийняття рішення про постановку на профілактичний облік чи зняття з профілактичного обліку.

Як вбачається з відзиву та оскаржуваного наказу, яким затверджено список засуджених, які перебувають на оперативно-профілактичному обліку установи, підставою його прийняття є постійний контроль за поведінкою засуджених, забезпечення безпосереднього контролю за поведінкою осіб, які мають стійку антисоціальну орієнтацію, вчинення тяжких резонансних злочинів, або схильні до їх вчинення, а також своєчасне проведення персоналом установи стосовно них заходів виховного та профілактичного характеру.

Однак з наказу відповідача від 04.01.2024 № 29/АГ-24 «Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи» не можливо з`ясувати, які саме дані про поведінку засудженого ОСОБА_1 (зміна чи відсутність зміни) було взято до уваги під час його прийняття, яке саме рішення комісії по виявленню та постановці засуджених на профілактичні обліки державної установи “Роменська виправна колонія (№56)” було враховано під час прийняття цього наказу відносно позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що прийняттю наказу передувало рішення комісії по виявленню та постановці засуджених на профілактичні обліки державної установи “Роменська виправна колонія (№56)”, зафіксоване в протоколі від 28.12.2023 за №13 (а.с.72,81), втім з цього рішення також не можливо встановити, які саме обставини стали підставою для продовження позивачу строку перебування на профілактичному обліку та які пропозиції працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки були враховані під час його прийняття. Більше того, як зазначив представник відповідача у поясненнях, наданих суду на виконання вимог ухвали суду (а.с.133), будь-яких рапортів, які передували засіданню комісії 28.12.2023, а так само доказів ознайомлення позивача з цим рішенням комісії на витягу з протоколу на виконання пункту 9 розділу VІІІ Інструкції №30/5-ДСК, в матеріалах справи засудженого відсутні.

При цьому надані відповідачем психологічна характеристика, затверджена начальником ДУ “Роменська ВК (56) 28.05.2024 (а.с.24), характеристика на засудженого, затверджена начальником ДУ “Роменська ВК (56) 28.05.2024 (а.с.27-28), довідка, в якій зафіксовано проведення профілактичних бесід протягом 2024 року (а.с.78) не можуть бути підставами та обґрунтуванням прийняття оскаржуваного наказу, оскільки були складені після прийняття наказу, а довідка від 27.07.2024 взагалі стосуються періодів, що мали місце після прийняття наказу від 04.01.2024, а, відтак, зазначені докази суд не бере до уваги.

На виконання вимог ухвал суду відповідач, крім доказів накладення стягнень у період з 14.12.2016 до 03.03.2021, не надав жодного іншого доказу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Крім того, посилаючись в обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу, на наявність дисциплінарних стягнень, відповідач не наводить підстав не врахування під час прийняття оскаржуваного наказу, після застосування 03.03.2021 стягнення, зняття його 20.08.2021 та відсутність у позивача будь-яких стягнень протягом 2022-2023 років, у тому числі станом на день прийняття оскаржуваного наказу.

Наведене в сукупності свідчить, що відповідач не в повній мірі та не досконало вивчено матеріали особової справи засудженого, належним чином не перевірено відомості щодо його поведінки саме станом на час прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність вчинених ним дій та прийнятого рішення. Натомість, доводи та аргументи позивача щодо протиправного порушення його прав знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи рішення про взяття позивача на профілактичний облік, діяв необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо та непропорційно, чим допустив вчинення протиправних дій та, відповідно, порушення прав позивача, у зв`язку з чим наказ ДП "Роменська виправна колонія (№56)" від 04.01.2024 № 29/АГ-24 «Про постановку на оперативно-профілактичний облік засуджених установи» не відповідає критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (вул. Вишнева, 19,с. Перехрестівка,Роменський район, Сумська область,42073) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" №29/АГ-24 від 04.01.2024 в частині оперативно-профілактичного обліку ОСОБА_1 як схильного до втечі та нападу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.05.2026.

Суддя І.Г. Шевченко