Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №460/6487/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2026 року м. Рівне№460/6487/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену листом від 18.08.2025 №15157 14195/Л-02/8-1700/25 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії у спосіб встановлення підвищення до пенсії як потерпілому від репресій у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 25% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 15.10.2025 підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність (враховуючи зміни такого розміру протягом відповідних періодів), згідно із п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 16.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком. Позивач має статус потерпілого від репресій, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року №9б2-ХІІ, що підтверджується висновком Національної комісії з реабілітації про визнання потерпілою від репресій особи та рішенням від 26.02.2021. Стверджує, що відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на підвищення пенсії як репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано із розрахунку 25 процентів від мінімальної пенсії за віком. Однак, на звернення позивача про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як члену сім`ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано - на 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, зокрема листом від 18 серпня 2025 року за №15157-14195/Л-02/8-1700/25 йому відмовлено. Вважає вказану відмову протиправною та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, причини не подання суду не повідомив. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком.

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 18.10.1954 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно із Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 18.05.1949 18 травня 1949 року ОСОБА_4 , 1923 року народження, одружилась з ОСОБА_2 1930 року народження, про що вчинено відповідний актовий запис за №102. У шлюбі змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки інспектора відділу УВС Рівненської області № 1/3762 від 27.01.1992 ОСОБА_4 , 1923 року народження, 21.10.1947 року було виселено із села Теклівка Березнівського району, а 02.02.1948 особливою нарадою при МДБ СРСР визначено на спецпоселення в Іркутську область з конфіскацією майна.

З 11.02.1959 ОСОБА_4 , згідно ухвали Верховного Суду УРСР від 17.12.1958, звільнена із спецпоселення та на підставі статті 3 Закону від 17.04.1991«Про реабілітацію жертв політичних репресії на Україні», вважається реабілітованою.

ОСОБА_1 має статус потерпілого від репресій, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року №9б2-ХІІ, що підтверджується висновком Національної комісії з реабілітації про визнання потерпілою від репресій особи та рішенням Національної комісії з реабілітації від 26.02.2021.

09 липня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як потерпілому від репресій додавши до неї копію висновку Національної комісії з реабілітації про визнання потерпілою від репресій особи та рішення Національної комісії з реабілітації від 26.02.2021.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №15157-14195/Л-02/8-1700/25 від 18.08.2025 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 18.10.1954 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно із Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 18.05.1949 18 травня 1949 року ОСОБА_4 , 1923 року народження, одружилась з ОСОБА_2 1930 року народження, про що вчинено відповідний актовий запис за №102. У шлюбі змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки інспектора відділу УВС Рівненської області № 1/3762 від 27.01.1992 ОСОБА_4 , 1923 року народження, 21.10.1947 року було виселено із села Теклівка Березнівського району, а 02.02.1948 особливою нарадою при МДБ СРСР визначено на спецпоселення в Іркутську область з конфіскацією майна.

З 11.02.1959 ОСОБА_4 , згідно ухвали Верховного Суду УРСР від 17.12.1958, звільнена із спецпоселення та на підставі статті 3 Закону від 17.04.1991«Про реабілітацію жертв політичних репресії на Україні», вважається реабілітованою.

Отже згідно даних документів, судом встановлено, що позивач, народився та перебував на спецпоселенні, куди було виселено його матір.

Мати позивача згідно із вищезгаданою довідкою - реабілітована, а він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період, коли його мати із спецпоселення ще не була звільнена.

Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Із урахуванням наведених висновків суду позов належить задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як особа, потерпіла від репресій відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та інших доказів про понесення судових витрат не надав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену листом від 18.08.2025 №15157 14195/Л-02/8-1700/25 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії у спосіб встановлення підвищення до пенсії як потерпілому від репресій у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 25% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 15.10.2025 підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність, згідно із п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Д.П. Зозуля