Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №420/5666/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5666/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місце реєстрації АДРЕСА_2 ; адреса для листування АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому зниженого розміру додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року (суддя Свида Л.І.) поновлений строк звернення до суду, прийнято розгляду позовну заяву та відкрити спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 року (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді Бітов А.І., Лук`янчук О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду (головуючий суддя Кашпур О.В., судді – Соколов В.М., Уханенко С.А.) від 19.02.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції – Одеського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судами не було встановлено характеру виконуваних позивачем завдань та не з`ясовано, чи належать вони до переліку бойових (спеціальних) завдань, визначених окремим дорученням МОУ від 23 червня 2022 №912/з/29, за виконання яких передбачено виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

За наслідками розгляду касаційної скарги позивача, Верховний суд дійшов висновку, що зокрема у постановах від 27 березня 2025 року у справі №340/3094/24, від 02 жовтня 2025 року у справі №560/14120/24, від 27 листопада 2025 року у справі № 280/11142/24 уже сформовано правові висновки щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168, згідно з якими вирішальним для набуття права на збільшену додаткову винагороду є не лише формальне віднесення території до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, а насамперед характер виконуваних військовослужбовцем завдань, ступінь залучення до бойової діяльності та реальні умови проходження служби.

05.03.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа №420/5666/24. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026 справа передана судді Катаєвій Е.В.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято справу до провадження, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у спірний період, тобто з 01.03.2023 до 17.01.2024 року він виконував бойові завдання у складі НОМЕР_2 батальйону ТРО (військової частини НОМЕР_1 ) на посаді офіцера групи планування. При цьому, завданням групи планування було планування наступальних операцій, заходів щодо організації оборони смуги відповідальності, а також інших заходів, направлених на захист територіальної цілісності та відсічі збройної агресії з боку російської федерації.

Фактично він за період брав участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що передбачено п. 2 р. 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, як підстава для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, позивач вказує, що здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, саме у першому ешелоні оборони, також є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. При цьому, військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйону ТРО НОМЕР_3 окремої бригади ТРО), зокрема весь її особовий склад виконував бойові завдання в першому ешелоні оборони.

Отже, він та інші військовослужбовці НОМЕР_2 батальйону ТРО НОМЕР_3 окремої бригади ТРО, в складі якої він проходить службу, у спірному періоді виконували бойові завдання та забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Також позивач посилається на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.03.2023 №423/1280, відповідно до якого роз`яснено, що під час дії воєнного стану, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно без умови їх обов`язкового перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, позивач стверджує, що він мав право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у спірному періоді з 01.03.2023 до 17.01.2024 року з розрахунку 100000,00 грн на місяць, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконував бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правової позиції зазначає, що відповідно до бойового розпорядження вищого керівництва, а саме командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 19.01.2023 року №58дск, НОМЕР_2 батальйону ТРО наказано прибути в район с. Чорнобаївка Херсонської області для переходу в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони та зайняти бойові позиції. Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 22.01.2023 року №69дск, відповідно до головного завдання НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони кругової оборони АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 батальйону ТРО наказано зайняти район оборони у АДРЕСА_2 . В подальшому зона відповідальності НОМЕР_2 батальйону ТРО суттєво не змінювалась, а особовий склад батальйону продовжує перебувати у м. Херсон та прилеглих населених пунктах, виконувати завдання на лінії бойового зіткнення. Згідно бойового наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 14.01.2023 року №180дск, 197 батальйон 18.01.2024 передислоковано до Донецької області. Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України щодо визначення районів бойових дій, з січня 2023 року не включені до районів ведення бойових дій м. Херсон та прилеглі населені пункти, але до районів ведення бойових дій віднесено острови Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади. Враховуючи той факт, що м. Херсон та прилеглі населені пункти, які входять до зони відповідальності НОМЕР_2 батальйону ТРО не включені до районів ведення бойових дій, додаткова винагорода особовому складу військової частини НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась, виходячи з розміру 30000,00 грн.

Після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд, відповідач правом на відзив не скористався, заяв та клопотань не надходило.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 11.03.2021 року) є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 від 15.04.2020 року).

Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №13 від 17.01.2022 року, старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказано вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби – в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

З 17.01.2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в наступних розмірах: в січні - 30000,00 грн., в лютому - 70645,16 грн., в березні - 100000,00 грн., в квітні - 30000,00 грн., в травні - 30000,00 грн., в червні - 28064,52 грн., в липні - 28000,00 грн., в серпні - 28064,52 грн., в вересні - 29032,26 грн., в жовтні - 27000,00 грн., в листопаді - 0,00 грн., в грудні - 59032,26 грн.

Відповідно до цієї довідки позивач отримував додаткову винагороду 100 тис. періодом у червні 2023 року - 6451,61 грн., у липні 2023 року - 6666,67 грн., у серпні 2023 року - 6451,61 грн., у вересні 2023 року - 3225,81 грн., у жовтні 2023 року - 3333,33 грн., у листопаді 2023 року - 3225,81 грн., у грудні 2023 року - 6666,67 грн.

Позивач, вважаючи, що має право на отримання в період з 01.03.2023 до 17.01.2024 року додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, у зв`язку з виконанням завдань з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2-3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 11.08.2023 та від 20.09.2023, установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 2 цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою №168, виплачується в таких розмірах - 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

При цьому, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень, суд дійшов висновку, що виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій не є визначальною (вичерпною) умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Згідно з роз`ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, які надані в листах №423/1932 від 11.04.2023, №423/1280 від 13.03.2023, відповідно до яких, під час дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно без умови їх обов`язкового перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Судом під час розгляду справи встановлено, що особовий склад НОМЕР_2 батальйону ТРО (військової частини НОМЕР_1 ) виконував бойові завдання, а саме відповідно до бойових розпоряджень командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони:

- від 22.01.2023 №69дск, головним завданням НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони визначено кругову оборону м. Херсону, з метою заборони форсування р. Дніпро, захоплення плацдарму та наступу противника у напрямку Херсон-Миколаїв.

При цьому, вказаним бойовим розпорядженням, 197 батальйону ТРО наказано зайняти район оборони у м. Херсону та частині прилеглих населених пунктів, вести оборону позиції по рубежах визначених населених пунктів, з завданням не допустити висадки та розгортання повітряного десанту противника, його прориву у визначеному напрямку.

Для досягнення мети бойових дій наказано виконати наступні тактичні завдання: відбити удари засобів повітряного нападу противника, а тому числі дронів-камікадзе, знищити повітряні десанти противника під час перельоту та після їх десантування, нанести ураження противнику на шляхах його висування та розгортання, відбити атаки противника переднього краю сил оборони, не допустити прориву оборони рубежів та просування його підрозділів у глибину оборони напрямку Херсон-Миколаїв, забезпечити постійний вогневий вплив усіма наявними вогневими засобами підрозділі оборонних позиціях.

- від 24.01.2023 року завданнями 197 об наказано вести оборону у смузі відповідальності із завданням не допустити форсування противником р. Дніпро, та захоплення плацдарму на правому березі. Основні зусилля зосередити на стійкому утриманні визначених позицій, охороні і обороні об`єктів інфраструктури Херсон, вогневому контролі, нанесенні вогневого ураження та знищення вогневих засобів, не допущення ДРС противника у зоні відповідальності, проведення розмінування об`єктів та місцевості;

- від 01.03.2023 року для проведення наступальних (штурмових дій) на о. Круглик та о. Великий Потьомкін наказано бути в готовності для ведення розвідувально-пошукових заходів в рамках ведення наступальних (штурмових) дій.

- від 22.03.2023 року наказано вести оборону в смузі відповідальності зі завданням не допустити форсування противником р. Дніпро у напрямку Херсон та захоплення плацдарму на правому березі. Основні зусилля зосередити на посиленні всіх видів розвідки, стійкому утриманні визначених районів, охороні і обороні інфраструктури Херсон, проведенні розвідувально-штурмових дій на островах Круглик та Великий Потьомкін, нанесенні вогневого ураження противнику та знищення його вогневих засобів, живої сили та ін.;

- від 15.04.2023 року визначено виконання бойових завдань на о. Круглик;

- від 05.06.2023 року визначено виконання бойових завдань на о. Круглик;

- від 15.06.2023 року наказано вести оборону в смузі відповідальності із із завданням не допустити форсування противником р. Дніпро, та захоплення плацдарму на правому березі;

- від 06.07.2023 року наказано вести оборону в смузі відповідальності із завданням не допустити форсування противником р. Дніпро, та захоплення плацдарму на правому березі, забезпечити тримання позицій. Спостережних постів на лівому березі м. Дніпро, проводити активні дії спрямовані на пошук та знищення противника у визначених напрямках, нанесенні вогневого ураження противнику та знищення його вогневих засобів ОВТ, складів БК та живої сили, відбитті авіаційних та ракетних ударів, БПЛА, вертольотів, літаків, та ін.;

- від 24.07.2023 року вести кругову оборону в смузі відповідальності із завданням не допустити форсування противником р. Дніпро у напрямку Херсон та захоплення плацдарму на правому березі. Обороняти опорний пункт на лівому березі р. Дніпро в визначеному районі із завданням нанесення вогневого ураження противнику, відбиття наступу на недопущення його до просування. Проводити активні дії спрямовані на пошук та знищення противника, створення системи спостережних постів (вогневих засідок, секретів), ураження противника, що наступає.

- від 15.08.2023 року наказано, між іншим, здійснити нарощування інженерного обладнання оборонних рубежів (вогневих позицій) та вдосконалення існуючих фортифікаційних споруд, вжити додаткових заходів для маскування;

- від 12.03.2023 року наказано продовжити виконання бойових завдань вздовж західного узбережжя о. Круглик, наростити фортифікаційне обладнання зайнятих позиції, здійснити мінування ділянок місцевості, доступних для противника у пішому порядку та на маломірних плавзасобах.

Отже, як підтверджується наданими до матеріалів справи бойовими розпорядженнями, розпорядженнями з розвідки, розпорядженнями командира, військовослужбовці НОМЕР_2 батальйону ТРО, в складі якої позивач проходить службу, у спірному періоді виконували бойові завдання та забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Відповідачем вказані обставини не заперечуються.

Крім того, суд вважає необґрунтованою підставу визначену відповідачем для невиплати збільшеного розміру додаткової винагороди відсутністю м. Херсон, яке входять до зони відповідальності НОМЕР_2 батальйону ТРО у переліку районів ведення бойових дій.

Вказаній підставі Верховним Судом надано оцінку та зазначено, що вирішальним для набуття права на збільшену додаткову винагороду є не лише формальне віднесення території до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, а насамперед характер виконуваних військовослужбовцем завдань, ступінь залучення до бойової діяльності та реальні умови проходження служби.

Інших підстав для невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн, відповідачем не наведено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на отримання в період з 01.03.2023 до 17.01.2024 року додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, у зв`язку з виконанням завдань з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій.

На думку суду, відповідач діяв протиправно, нараховуючи розмір додаткової винагороди за період з 01.03.2023 року по 17.01.2024 року в сумі 30 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що ефективним захистом порушених прав позивача в цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням виплачених сум.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місце реєстрації АДРЕСА_2 ; адреса для листування АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 у зниженому розмірі додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва