Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №640/7396/19 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р. № 640/7396/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, пров. Аскольдів, 3А,м. Київ,01010,

провизнання протиправним та скасування розпорядження від 20.03.2019 року № 56Д,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ СБУ у місті Києві та Київській області від 20 березня 2019 року №56Д у частині скасування в.о. генерального директора державного підприємства "Інформаційні судові системи" ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що підставою для скасування допуску стало те, що він в порушення статті 28 Закону України "Про державну таємницю" та пункту 69 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 не повідомив про свій виїзд за межі України посадовій особі, якому надано доступ до державної таємниці, а також не проходив перед виїздом інструктаж.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про правомірність дій при скасуванні допуску позивачу до державної таємниці та наголошує, що виявлені обставини підпадають під визначення статті 23, 26 Закону «Про державну таємницю». Розпорядженням Головного управління 20.03.2019 №56/Д ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

31.03.2025 на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лісовській Н.В.

За вказаних обставин, суд прийняв адміністративну справу №640/7396/19 до свого провадження.

15.04.2025 р. Відповідачем надано заяву, де зазначив, що підтримує доводи викладені раніше у Відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.08.2018 Позивачеві наданий ГУ СБ України у м. Києві та Київській області допуск до державної таємниці за формою 2 №146/Д.

21.05.2018 Позивач взяв на себе письмове зобов`язання громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, за формою згідно додатку 9, що передбачає його письмову згоду на визначені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці та підтвердження того, що він ознайомлений стосовно відповідальності.

04.04.2019 року за вхідним № 01/04/19 Вх ДСК на адресу державного підприємства «Інформаційні судові системи» надійшов лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області від 20 березня 2019 року № 51/6-62269 «Про скасування допуску до державної таємниці».

Зокрема, у вказаному листі зазначено про те, що за результатами розгляду матеріалів встановлено, що Позивачем, як в.о. генерального директора державного підприємства «Інформаційні судові системи» не вжито заходів з виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, зокрема, статті 28 Закону України про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ та Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, а саме: здійснено виїзд за межі України без письмового повідомлення осіб, які надали доступ до державної таємниці та проходження інструктажів з питань охорони державної таємниці.

20.03.2019 р. Відповідачем прийнято розпорядження № 56/Д, яким скасовано ОСОБА_1 допуск до державної таємниці.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України визначає Закон України від 21.01.94 №3855-XII "Про державну таємницю" (далі - Закон № 3855-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3855-XII державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Частиною першою статті 3 Закону № 3855-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об`єднання громадян, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 3855-XII віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України (частина перша статті 12 Закону № 3855-XII).

Приписами статті 22 Закону № 3855-XII передбачено, що залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці, зокрема, форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно".

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 23 Закону № 3855-XII у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі, зокрема, невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 3855-XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Приписами статті 28 Закону № 3855-XII передбачено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, зокрема: повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України.

Пунктом 54 Порядку № 939 передбачено, що під час оформлення документів у зв`язку з наданням допуску до державної таємниці громадянин бере на себе письмове зобов`язання, що складається за формою згідно з додатком 9.

Відповідно до пункту 696 Порядку № 939 громадянин, якому надано доступ до державної таємниці, перед виїздом до іноземної держави у приватних справах письмово повідомляє про це посадову особу, яка надала доступ до державної таємниці, а також режимно-секретний орган.

Таким чином, особа, якій в установленому порядку було надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний у відповідності з вимогами Закону дотримуватись виконання обов`язків покладених на нього у зв`язку з допуском і доступом до державної таємниці, вживати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці, у тому числі при виїзді за межі України. Невиконання покладених Законом на особу, яку допущено до державної таємниці, обов`язків і є невжиттям заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці.

Аналогічна позиція щодо застосування даних норм права викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 820/12128/15.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 21.08.2018 року розпорядженням начальника ГУ СБУ м. Києві та Київській області №146/Д ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці.

Згодом До Головного управління надійшов лист з ДКР СБ України № 2/3/2-5687дск від 26.02.2019 щодо виявленого факту порушення вимог режиму секретності з боку в.о. генерального директора ДП «Інформаційні судові системи» Дубінки Д.О.

У ході розгляду матеріалів встановлено, що, взявши на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, та, усвідомлюючи міру відповідальності за недотримання діючих нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо виконання вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях», затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 №939.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону громадянин, якому надано допуск до державної таємниці зобов`язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обстави передбачених ст. 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України.

Так, судом встановлено, що позивач, в порушення вимог ч. 6 ст. 28 Закону та п.п.116, 696, 697, 698 Порядку, у січні 2019 року здійснив виїзд за межі України до Держави Катар без письмового повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та проходження інструктажів з питань охорони державної таємниці.

Як наслідок, після повернення ОСОБА_1 із закордонних поїздок із вказаною особою не проводились співбесіди щодо з`ясування наявності чи відсутності обставин, що могли створити передумови до розголошення державної таємниці під час перебування за кордоном та виявлення фактів необґрунтованої заінтересованості з боку іноземців секретною інформацією.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача, що виявлені в ході розгляду матеріалів обставини підпадають під визначення п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону (невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше), що є підставою для скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

З урахуванням викладеного, розпорядження ГУ СБУ у м. Києві та Київській області №56Д від 20.03.2019 про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.05.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська