Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №380/23596/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23596/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить (з урахуванням уточненого змісту):

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року включно без застосування базового місяця жовтня 2020 року з урахуванням норм абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року включно із застосуванням базового місяця жовтня 2020 року з урахуванням норм абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 29.08.2019 року по 19.07.2022 рік основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2019 рік, 01.01.2020 рік, 01.01.2021 рік, 01.01.2022 рік;

- зобов`язати відповідача здійснити з 19.11.2019 року по 19.07.2022 рік перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2019 рік, 01.01.2020 рік, 01.01.2021 рік, 01.01.2022 рік, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час проходження військової служби відповідач не нараховував та не виплачував йому у належному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року, оскільки обчислення індексації здійснювалося без застосування базового місяця жовтня 2020 року, у якому, на думку позивача, відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року №1038. Крім того, вказує, що відповідач під час проходження ним служби обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року), внаслідок чого його грошове забезпечення виплачувалося у заниженому розмірі. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 29.08.2019 року, у подальшому був переведений для проходження військової служби до іншої військової частини. Зазначає, що посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, яка вже діяла на момент призначення позивача на посаду, а відтак у позивача не виникло права на нарахування й виплату індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення відповідач зазначив, що примітки до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, а тому не можуть бути застосовані для перерахунку грошового забезпечення; розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року (1762,00 грн). Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2019 року №183 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 29.08.2019 року.

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.12.2019 року №266 позивача з 18.12.2019 року виключено зі списків особового складу частини у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 .

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2024 року №348 позивача, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , з 07.12.2024 року призначено на посаду з посадовим окладом 2470 гривень на місяць.

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 року №175 позивача з 19.06.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому та матеріальному забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.

Згідно з довідками Військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення та особовими рахунками позивача, у спірний період посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача нараховувалися із використанням розрахункової величини – розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року (1762,00 грн). Індексація грошового забезпечення позивача нараховувалася лише у період з вересня 2019 року по 18.12.2019 року. У період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року індексація-різниця грошового забезпечення із застосуванням базового місяця жовтня 2020 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Не погодившись із вказаними діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваних дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).

За приписами абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III), з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ст.19 цього ж Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року (далі – Постанова №704).

Згідно з п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно визначень, наведених у ст.1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

З метою реалізації Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Міжтим, з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21 та від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21.

З огляду на положення абзацу 4 п.5 Порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 п.5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 п.4 Порядку №1078).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 року у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 року у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 року у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 29.08.2019 року, а його посадовий оклад у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення позивача на посаду. Оскільки у лютому та у березні 2018 року, тобто на час набрання чинності Постанови №704, позивач не проходив військову службу, відтак не відбулось підвищення його посадового окладу.

Право на отримання індексації-різниці мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018 року, отримували грошове забезпечення на підставі раніше чинного нормативного регулювання, і за наслідками набрання чинності Постанови №704 з 01.03.2018 року загальний грошовий дохід яких не збільшився.

Оскільки у позивача відсутній розмір доходу за лютий 2018 і березень 2018 року на військовій службі, відсутня і можливість настання такої обставини, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є жовтень 2020 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року №1038, адже зазначеною постановою змінено редакцію п.4 Постанови №704 (розрахункову величину для обчислення посадових окладів), однак не запроваджено підвищення тарифних ставок (окладів) у розумінні абзаців 3-6 п.5 Порядку №1078. Крім того, право на індексацію-різницю виникає виключно за умови проходження особою служби у місяці підвищення доходу (березні 2018 року) та ненастання збільшення її загального грошового доходу за наслідками такого підвищення, чого у спірних правовідносинах не встановлено.

Таким чином, суд приходить висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2024 року у справі №160/2481/23.

За таких обставин суд приходить висновку, що відповідачем у межах спірних правовідносин в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 19.07.2022 року не було вчинено протиправної бездіяльності, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача. Як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018 року.

Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 року, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Наслідком скасування вказаних змін стало відновлення первинної редакції п.4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 року чинна редакція п.4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року». Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.12.2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Поряд з цим, суд зауважує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення за період, що передував 29.01.2020 року. Отже, у період з 19.11.2019 року до 29.01.2020 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача правомірно обчислювалися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 року, а право на перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникло у позивача лише з 29.01.2020 року.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що примітки до додатків 1 та 14 до Постанови №704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, оскільки розрахункова величина для обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням визначена безпосередньо п.4 Постанови №704, який після скасування п.6 Постанови №103 діє у первісній редакції та передбачає застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 29.01.2020 року по 19.07.2022 року мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не «на 01.01.2018 року».

Відтак, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за цей період грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме – без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року (2270,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (2481,00 грн), є протиправними. Тому похідні вимоги про спонукання до вчинення дій у цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.07.2022 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити з 29.01.2020 року по 19.07.2022 року перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.