Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №380/23663/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23663/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 27.02.2022 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації.;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.02.2022 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – жовтень 2020 року, з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та виплатити позивачу її недоотриману частину;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період служби з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період служби з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) за періоди: з 27.02.2022 по 31.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 27.02.2022 по 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення йому нараховано та виплачено лише частково, із застосуванням базового місяця березень 2018 року, тоді як останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.10.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, а відтак базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін мав бути жовтень 2020 року, з урахуванням абзаців 3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Крім того, вказує, що у період з 27.02.2022 по 19.05.2023 щомісячне грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувались і виплачувались із застосуванням неправильної розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, який неконституційним не визнавався та станом на час виникнення спірних правовідносин залишався чинним. Щодо індексації відповідач зазначає, що позивачу виплачено індексацію за 2022 рік із застосуванням базового місяця березень 2018 року у повному обсязі, а підстав для встановлення жовтня 2020 року базовим місяцем немає; дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинено. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 27.02.2022 по 25.11.2023, що підтверджується витягом з наказу від 27.02.2022 №56-ОС, яким його зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення з 27.02.2022, та наказом від 25.11.2023 №1425-ОС, яким його виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) з 25.11.2023.

Як видно з особистих карток грошового забезпечення за 2022-2023 роки, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача у період з 27.02.2022 по 19.05.2023 нараховувались із використанням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн).

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2025 №09/27539-25-Вих та особистими картками грошового забезпечення, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача взято березень 2018 року; індексацію за період проходження служби у 2022 році виплачено в повному обсязі (з урахуванням березня 2018 року); допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки виплачено.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, суд зазначає таке.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (далі – Постанова №704).

Згідно з п.2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704. Цим судовим рішенням скасовані зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481, якою з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Відтак, спірний період (з 27.02.2022 по 19.05.2023 включно) охоплюється редакцією п.4 Постанови №704, що діяла після відновлення судовим рішенням від 29.01.2020 та до набрання чинності постановою №481.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18 щодо застосування п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII. Разом з тим практика Верховного Суду щодо застосування п.4 Постанови №704 у редакції від 29.01.2020 у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, і суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що розрахунковою величиною є саме прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018, оскільки відповідні зміни до п.4 Постанови №704, внесені п.6 Постанови №103, скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили 29.01.2020, і з цього моменту відновлено попередню редакцію п.4 Постанови №704.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно) мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 та на 01.01.2023), а не «на 01.01.2018».

Відтак, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки у заниженому розмірі, а саме – без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, є протиправними. Тому похідні вимоги про спонукання до вчинення дій (у цій частині) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця жовтень 2020 року, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абз.3, 4 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (абз.6 п.5 Порядку №1078).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: так званої «поточної» індексації, право на яку виникає у разі перевищення індексом споживчих цін, обчисленим наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу, порогу індексації у розмірі 103 відсотки; та «індексації-різниці», право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, та яка у такому разі розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, на нормативному рівні – тобто внаслідок законодавчих змін за рішенням Уряду, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника у зв`язку з прийняттям на службу або зростанням його доплат і надбавок. Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексації-різниці) виникло саме у зв`язку зі зміною посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи з приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з березня 2018 року військовослужбовці мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який прийнятий на військову службу з 27.02.2022 (витяг з наказу від 27.02.2022 №56-ОС), у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення позивача на посаду. Підвищення посадових окладів військовослужбовців на нормативному рівні (зокрема, з 01.03.2018 на підставі Постанови №704 та з 01.10.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038) відбулося до прийняття позивача на військову службу, а у період проходження ним служби у відповідача (з 27.02.2022) тарифні ставки (посадові оклади) за рішенням Уряду не підвищувались.

Отже, у позивача не виникло права на нарахування та виплату йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 3-6 п.5 Порядку №1078, а тому посилання позивача на необхідність застосування базового місяця жовтень 2020 року та визначення індексації-різниці є безпідставними. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, від якої суд не вбачає підстав відступати.

Поряд з цим, як убачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2025 №09/27539-25-Вих та особистих карток грошового забезпечення, індексацію грошового забезпечення позивача за період проходження служби у 2022 році виплачено в повному обсязі (за березень 2022 року – 720,38 грн, за квітень 2022 року – 672,35 грн, за травень 2022 року – 913,01 грн, за червень 2022 року – 1017,21 грн, за липень 2022 року – 1066,00 грн, за серпень-жовтень 2022 року – по 1281,80 грн щомісячно, за листопад 2022 року – 1424,80 грн та за грудень 2022 року – 1470,83 грн); у 2023 році дію Закону №1282-XII на 2023 рік зупинено згідно з п.3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», тому індексація грошового забезпечення з 01.01.2023 не нараховувалась і не виплачувалась.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.12.2022 та про зобов`язання нарахувати таку індексацію із застосуванням базового місяця жовтень 2020 року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 і виплатити її недоотриману частину є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у сумі 10000,00 грн та зазначив, що докази фактично понесених витрат будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішуватиметься судом протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку таке питання судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно) щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 та 01.01.2023).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за період з 27.02.2022 по 31.12.2022 – станом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 – станом на 01.01.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.