Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №380/24953/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24953/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Мати позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання) та потребує постійного стороннього догляду. Вказує, що інші особи, які могли б фактично здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача, відсутні, оскільки сестра созивача – ОСОБА_3 сама потребує лікування у зв`язку із захворюванням і за висновком №104 ЛКК від 14.10.2025 року не може здійснювати постійний догляд за матір`ю; а донька сестри (племінниця позивача та онука ОСОБА_2 ) – ОСОБА_4 – є особою з інвалідністю ІІІ групи (захворювання з дитинства), хворіє на хронічний психічний розлад, що підтверджується довідкою лікаря-психіатра від 14.10.2025 року. Окрім того, сестра і племінниця позивача не проживають разом з ОСОБА_2 ; інші члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення відсутні. 25.09.2025 року позивач звернувся з рапортом (вх.№5/18/9581) до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи. Листом №5/28/2941 від 07.10.2025 року Військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу в задоволенні рапорту. 31.10.2025 року позивач повторно звернувся з рапортом (вх.№5/18/ НОМЕР_2 ), долучивши додатково медичні документи щодо сестри (висновок №104 ЛКК від 14.10.2025 року) та племінниці (довідка лікаря-психіатра). Листом №5/28/3154 від 06.11.2025 року Військова частина НОМЕР_1 повторно відмовила в задоволенні рапорту. Позивач вважає відмову відповідача неправомірною, оскільки у нього виконані усі передбачені законом умови для звільнення з військової служби: мати є особою з інвалідністю ІІ групи з документально підтвердженою потребою у постійному догляді; інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення з об`єктивних причин (стан здоров`я, інвалідність, окреме проживання) не можуть здійснювати постійний догляд за нею. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Свою позицію Військова частина НОМЕР_1 обґрунтовує тим, що до рапортів позивача не було долучено документів, які б засвідчували інвалідність І або ІІ групи та потребу у постійному догляді особи першого ступеня споріднення – доньки ОСОБА_2 (сестри позивача – ОСОБА_3 ), яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, та особи другого ступеня споріднення – онуки ОСОБА_2 (племінниці позивача – ОСОБА_4 ), яка також є особою з інвалідністю ІІІ групи. Відповідач посилається на ст.202 Сімейного кодексу України, відповідно до якої повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, а непрацездатність охоплює, зокрема, інвалідність І, ІІ або ІІІ групи. На переконання відповідача, обов`язковою умовою для звільнення є подання документів, що підтверджують саме потребу у постійному догляді інших родичів першого або другого ступеня споріднення, чого позивач не довів. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 26.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 13.10.2024 року по теперішній час.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 , позивач 13.10.2024 року включений до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду командира відділення; має військове звання «старший сержант».

Мати позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за тією ж адресою, що й Позивач: АДРЕСА_1 . Родинні зв`язки підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , в якому матір`ю записана ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №92/25/1438/Р від 26.06.2025 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності строком на 2 роки (до 26.06.2027 року), причина інвалідності – загальне захворювання. Основний діагноз: М17.0 – Первинний гонартроз, двобічний. Супутній діагноз: А15.0 – Туберкульоз легень, підтверджений мікроскопією харкотиння з культури або без неї.

Згідно з Висновком №20 від 08.04.2025 року (форма первинної облікової документації №080-4/о, затверджена наказом МОЗ України від 09.03.2021 року №407), виданим КНП «Теофіпольський центр ПМСД» Теофіпольської районної ради Хмельницької області, у ОСОБА_2 встановлена наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 08.04.2026 року.

Відповідно до акту обстеження побутово-житлових умов №177 від 21.07.2025 року, складеного комісією Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та лікування, що підтверджено письмовими свідченнями сусідів.

Сестра позивача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Родинні зв`язки сестри з матір`ю позивача підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 , в якому матір`ю записана ОСОБА_2 ; зміну прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », а згодом на « ОСОБА_9 » підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00052703383 від 30.07.2025 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_9 .

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №942123 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи (загальне захворювання), інвалідність встановлена на строк до 01.06.2027 року.

Відповідно до Висновку №104 лікарсько-консультативної комісії КНП «Теофіпольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14.10.2025 року, виданого ОСОБА_3 , за станом здоров`я вона потребує медикаментозного лікування.

Племінниця позивача (донька сестри ОСОБА_3 , онука ОСОБА_2 ) – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Родинні зв`язки підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_11 .

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №942124 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності – захворювання з дитинства, інвалідність встановлена на строк до 01.06.2027 року.

Відповідно до довідки лікаря-психіатра КНП «Теофіпольська БЛІЛ» від 14.10.2025 року ОСОБА_4 перебуває під динамічним наглядом лікаря-психіатра у зв`язку з хронічним психічним розладом.

25.07.2025 року ОСОБА_2 звернулась із нотаріально посвідченою заявою (зареєстрована в реєстрі за №1801; №1802 приватним нотаріусом Сурма Г.Ф.) з проханням звільнити її мобілізованого сина – ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з потребою у постійному догляді за нею з огляду на її стан здоров`я та неможливість іншої доньки ( ОСОБА_3 ) здійснювати такий догляд.

За результатами перевірки сімейного стану військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_5 складено акт №8/4134 від 01.09.2025 року, яким встановлено факт необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю; вказано, що сестра ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, племінниця ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, та підтверджено наявність родинного зв`язку позивача з матір`ю.

25.09.2025 року за вх.№5/18/9581 позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи.

Листом №5/28/2941 від 07.10.2025 року Військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у задоволенні рапорту, мотивуючи відмову відсутністю передбачених законом підстав, оскільки у позивача є родичі першого та другого ступеня споріднення (сестра та племінниця), які, хоч і є особами з інвалідністю ІІІ групи, проте не потребують постійного стороннього догляду.

31.10.2025 року за вх.№5/18/10639 позивач повторно звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 , додатково долучивши Висновок №104 ЛКК від 14.10.2025 року стосовно ОСОБА_3 та довідку лікаря-психіатра від 14.10.2025 року стосовно ОСОБА_4 .

Листом №5/28/3154 від 06.11.2025 року, врученим позивачу 07.11.2025 року, Військова частина НОМЕР_1 повторно відмовила у задоволенні його рапорту, посилаючись на ту ж саму підставу, що й у попередньому листі, – наявність у матері позивача доньки ( ОСОБА_3 ) – особи з інвалідністю ІІІ групи, що не потребує постійного стороннього догляду, та онуки ( ОСОБА_4 ) – особи з інвалідністю ІІІ групи, що також не потребує стороннього догляду.

Вважаючи відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII; тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин і ухвалення цього рішення.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану – через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі – Інструкція №170).

Підпунктом 26 п.5 Додатку 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді;

Таким чином, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ за наявності одночасно таких умов:

1) наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

2) необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

3) відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.

Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, двічі (25.09.2025 року та 31.10.2025 року) звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 (абз.13 п.3 ч.12) ст.26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи. Військова частина НОМЕР_1 листами №5/28/2941 від 07.10.2025 року та №5/28/3154 від 06.11.2025 року двічі відмовила позивачу в задоволенні рапорту, обґрунтовуючи відмову тим, що сестра позивача ( ОСОБА_3 ) та племінниця позивача ( ОСОБА_4 ), які є особами з інвалідністю ІІІ групи, не потребують постійного стороннього догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії.

Даючи оцінку аргументам сторін, суд враховує наступне.

Стосовно першої умови – наявності у позивача матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, як підтверджено матеріалами справи (Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №92/25/1438/Р від 26.06.2025 року) та й не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності строком на 2 роки (до 26.06.2027 року) внаслідок загального захворювання. Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 підтверджено родинний зв`язок позивача з матір`ю. Отже, вказана умова є доведеною.

Стосовно другої умови – необхідності здійснювати постійний догляд за матір`ю – суд також вважає її доведеною. Зокрема, висновком №20 від 08.04.2025 року, виданим КНП «Теофіпольський центр ПМСД» Теофіпольської районної ради Хмельницької області за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 року №407, у ОСОБА_2 встановлена наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Цей же факт підтверджується актом обстеження побутово-житлових умов №177 від 21.07.2025 року, складеним комісією Теофіпольської селищної ради.

Стосовно третьої умови – відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача або наявності у таких членів сім`ї власної потреби у постійному догляді – суд зазначає таке.

Зазначена умова є альтернативною: для її виконання достатньо встановити або реальну відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, спроможних здійснювати догляд, або те, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, підтвердженого визначеними законом документами.

Матеріалами справи встановлено, що у матері позивача – ОСОБА_2 – є члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення, окрім самого позивача. Так, до членів сім`ї першого ступеня споріднення належить донька – ОСОБА_3 , а до членів сім`ї другого ступеня споріднення – онука ОСОБА_4 . Наявність цих осіб та родинні зв`язки підтверджені свідоцтвами про народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, свідоцтвом про розірвання шлюбу та свідоцтвом про одруження і сторонами не заперечуються.

Отже, реальна відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача у цій справі відсутня.

За таких обставин право на звільнення могло б виникнути лише за наявності другої складової альтернативної умови – якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) самі потребують постійного догляду, що має підтверджуватися висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що сама лише наявність у члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення інвалідності не є тотожною потребі цієї особи у постійному догляді. Закон пов`язує виконання вказаної умови саме з потребою у постійному догляді, яка підтверджується визначеними у законі документами, а не з фактом установлення інвалідності будь-якої групи.

Суд встановив, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю III групи (загальне захворювання), а ОСОБА_4 – особою з інвалідністю III групи (захворювання з дитинства), що підтверджується довідками до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №942123 та серії 12 ААГ №942124. Водночас жоден із наявних у справі документів не підтверджує, що ці особи потребують саме постійного догляду в розумінні абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII.

Так, Висновок №104 лікарсько-консультативної комісії КНП «Теофіпольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14.10.2025 року стосовно ОСОБА_3 засвідчує лише те, що за станом здоров`я вона потребує медикаментозного лікування. Цей висновок не містить даних про порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і не встановлює потреби ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді.

Довідка лікаря-психіатра КНП «Теофіпольська БЛІЛ» від 14.10.2025 року стосовно ОСОБА_4 засвідчує лише факт перебування цієї особи під динамічним наглядом лікаря-психіатра у зв`язку з хронічним психічним розладом. Разом з тим, висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу ОСОБА_4 у постійному догляді матеріали справи не містять.

Таким чином, потреба інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення матері позивача у постійному догляді у визначений законом спосіб не підтверджена. Долучені позивачем документи стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать про наявність у них захворювань і встановлення інвалідності III групи, проте не доводять, що ці особи самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Верховний Суд у вказаній постанові також роз`яснив, що поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує, а у випадку юридичної наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), така особа є відсутньою у розумінні приписів зазначеної норми. При цьому Верховний Суд наголосив, що застосування цієї норми з урахуванням конкретних обставин можливе за наявності сукупності таких умов: доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи; об`єктивна неможливість іншого члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення здійснювати догляд через вагомі причини, зокрема проходження військової служби, до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.

У справі, що розглядається, обставини є відмінними від тих, що були предметом оцінки Верховного Суду. Позивач не довів ані реальної відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері, ані наявності у таких членів сім`ї власної потреби у постійному догляді, підтвердженої визначеними законом документами. Жодних об`єктивних причин, які б унеможливлювали здійснення ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 постійного догляду за матір`ю позивача в розумінні наведеної правової позиції (перебування у полоні, відбування покарання, проходження військової служби тощо), матеріали справи не містять і позивачем не доведено. Установлення цим особам інвалідності III групи та наявність у них захворювань самі по собі не свідчать про їх неспроможність здійснювати догляд та не підтверджують їх власної потреби у постійному догляді.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з об`єктивних причин не можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами у визначений законом спосіб. Ні висновок ЛКК №104 від 14.10.2025 року, ні довідка лікаря-психіатра від 14.10.2025 року не встановлює потреби цих осіб у постійному догляді, а тому не можуть вважатися документами, які підтверджують виконання умови, передбаченої абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII. Окреме проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від матері позивача також не звільняє від обов`язку довести виконання умов, з якими закон пов`язує право на звільнення, і само по собі не є підставою для висновку про відсутність інших членів сім`ї у розумінні наведеної норми.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд вважає, що передбачені абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII умови для звільнення позивача з військової служби в сукупності не виконані.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 , оформлена листами №5/28/2941 від 07.10.2025 року та №5/28/3154 від 06.11.2025 року, у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII є такою, що відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії – слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.