Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №380/1507/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1507/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з її утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 217272,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.07.2024 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі Національна академія) та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Згідно з п.1 контракту відповідач зобов`язалась відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з її утриманням у закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання. Наказом начальника Національної академії від 25.07.2024 №26-КС відповідача зараховано на перший курс навчання, а наказом від 25.07.2024 №260 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. 24.11.2025 відповідач подала рапорт про відрахування з числа курсантів за власним бажанням. Наказом начальника Національної академії від 19.12.2025 №100-КС достроково розірвано контракт та відраховано її з числа курсантів другого курсу. Наказом від 23.12.2025 №328 відповідача виключено зі списків особового складу, визначено відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Національній академії, за період з 25.07.2024 по 23.12.2025 у сумі 217272,68 грн. Згідно з довідкою-розрахунком від 23.12.2025 №132 витрати становлять: грошове забезпечення 119314,44 грн, продовольче забезпечення 59716,86 грн, медичне забезпечення 1690,00 грн, спожиті комунальні послуги та енергоносії 36551,38 грн. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем не подано жодного доказу того факту, що до звернення з позовом до суду відповідачу було запропоновано відшкодувати визначені кошти до певного терміну, як і не представлено доказів її відмови у добровільному поверненні витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії. Немає встановленого терміну відшкодування коштів ні в наказі №100-КС від 19.12.2025 про розірвання контракту з відповідачем, ні в довідці-розрахунку відшкодування витрат №132 від 23.12.2025. Вважає, що з урахуванням приписів ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та п.7 Порядку №964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20. Окрім того, посилається на те, що відповідач на даний час перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою командира Військової частини від 26.01.2026 №319 та посвідченням серії НОМЕР_2 . Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання даної категорії справ. Відповідно до ст.17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Зазначає, що згідно із довідкою-розрахунком від 23.12.2025 №132 витрати на утримання відповідача у сумі 217272,68 грн доведені до неї у той же день, що підтверджується підписом та свідчить про погодження вказаної суми. Стверджує, що відповідач мала місячний термін відшкодувати кошти після відрахування з Національної академії, доказів про відшкодування коштів не надала. Просить відхилити відзив представника відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника Національної академії від 25.07.2024 №26-КС (по особовому складу) ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і призначено курсантом навчального курсу факультету ракетних військ і артилерії. Наказом начальника Національної академії від 25.07.2024 №260 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення.

25.07.2024 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Згідно з п.1 контракту відповідач зобов`язувалась відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з її утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

24.11.2025 солдат ОСОБА_1 подала рапорт про відрахування її з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням). У цьому рапорті відповідач зазначила про свою обізнаність із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006 «Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» та зобов`язалась їх відшкодувати.

З метою об`єктивного з`ясування ставлення солдата ОСОБА_1 до подальшого проходження служби (навчання) з нею проведено бесіди начальником навчального курсу інституту ракетних військ і артилерії, начальником інституту ракетних військ і артилерії та начальником Національної академії сухопутних військ. Витягом з протоколу Вченої ради інституту ракетних військ і артилерії Національної академії від 25.11.2025 №8 ухвалено рішення клопотати перед вченою радою Національної академії про відрахування солдата ОСОБА_1 через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням). Засіданням Вченої ради Національної академії від 25.11.2025 №7 за результатами голосування ухвалено рішення клопотати перед начальником Національної академії про відрахування ОСОБА_1 через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Національної академії від 19.12.2025 №100-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_1 відповідно до ч.13 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп.3, 7 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31.12.2024 №877, достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання), відраховано її з числа курсантів другого курсу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), звільнено з займаної посади, визначено вважати такою, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наказом начальника Національної академії від 23.12.2025 №328 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, визначено відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Національній академії за період з 25.07.2024 по 23.12.2025, у сумі 217272,68 грн.

Того ж дня солдата ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено із довідкою-розрахунком від 23.12.2025 №132 про відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії, у сумі 217272,68 грн. Згідно з довідкою-розрахунком витрати становлять: грошове забезпечення 119314,44 грн, продовольче забезпечення 59716,86 грн, речове забезпечення 0,00 грн, медичне забезпечення 1690,00 грн, комунальні послуги та енергоносії 36551,38 грн, транспортні послуги 0,00 грн.

Відповідач на даний час перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2026 №319 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

23.01.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 217272,68 грн.

Доказів того, що Національна академія до звернення з позовом до суду надсилала відповідачу окреме письмове повідомлення (вимогу) із пропозицією добровільно відшкодувати визначену суму витрат у конкретно встановлений строк, та того, що відповідач відмовилась від такого добровільного відшкодування, матеріали справи не містять. Ні в наказі начальника Національної академії від 19.12.2025 №100-КС про розірвання контракту, ні в наказі від 23.12.2025 №328 про виключення зі списків особового складу, ні в довідці-розрахунку від 23.12.2025 №132 не зазначено строку, протягом якого відповідач мала добровільно відшкодувати визначену суму витрат.

Змістом спірних правовідносин є наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 217272,68 грн.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.2 Закону №2232-XII, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2232-XII, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч.5 ст.25 Закону № 232-XII, з громадянами України-курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною 10 ст.25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок №964.

Згідно з п.п.3, 5, 6 Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.7 Порядку №964).

На виконання вимог п.3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).

Відповідно до п.2.3 цього Порядку №419/831/240/605/537/219/534, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Ключове питання, яке постало перед судом у цій справі, полягає у тому, чи дотримано позивачем встановлений ч.13 ст.25 Закону №2232-XII та п.7 Порядку №964 порядок звернення до суду, який передбачає попереднє пропонування курсанту добровільно відшкодувати витрати з визначенням конкретного строку та факт відмови курсанта від такого добровільного відшкодування як необхідну умову для виникнення у вищого військового навчального закладу права на звернення до суду.

Перевіряючи позовні вимоги на предмет їх обґрунтованості, суд керується наступним.

Системний аналіз ч.13 ст.25 Закону №2232-XII та п.7 Порядку №964 дає підстави для висновку, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з курсанта витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, виникає у позивача виключно у разі відмови курсанта від добровільного відшкодування таких витрат. Тобто законодавець пов`язав можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання.

Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду щодо вирішення спорів про стягнення з курсантів витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих військових навчальних закладах, суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.04.2023 у справі №400/4280/20 (адміністративне провадження №К/9901/42207/21) сформулював наступний правовий висновок: «За наведеного правового регулювання (ч.10 ст.25 Закону №2232-XII та п.7 Порядку №964) право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Відтак, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку».

Верховний Суд також вказав: «Із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов`язаний після отримання рапорту відповідача про припинення навчання здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду».

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19 та підтверджена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №280/3770/22, де додатково зазначено, що до спорів про стягнення з курсантів витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи ч.5 ст.122 КАС України, отже у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Аналіз наведених правових норм та правових позицій Верховного Суду у взаємозв`язку з установленими обставинами справи свідчить про те, що для виникнення у Національної академії права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії, є обов`язковими у сукупності такі умови: 1) здійснення позивачем розрахунку витрат відповідно до Порядку №964 та Порядку №419; 2) ознайомлення курсанта з таким розрахунком; 3) пропонування курсанту добровільно відшкодувати витрати з визначенням конкретного строку такого відшкодування; 4) відмова курсанта від добровільного відшкодування або сплив встановленого строку без здійснення відшкодування.

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок витрат, що підтверджується довідкою-розрахунком від 23.12.2025 №132, та ознайомив відповідача з таким розрахунком 23.12.2025 під підпис. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що Національна академія надсилала відповідачу окреме письмове повідомлення (вимогу) із пропозицією добровільно відшкодувати визначену суму витрат у конкретно встановлений строк, та того, що відповідач відмовилась від такого добровільного відшкодування.

Ні в наказі начальника Національної академії від 19.12.2025 №100-КС про розірвання контракту, ні в наказі від 23.12.2025 №328 про виключення зі списків особового складу, ні в довідці-розрахунку від 23.12.2025 №132 не зазначено строку, протягом якого відповідач мала добровільно відшкодувати визначену суму витрат.

Сама лише наявність у п.1 контракту про проходження військової служби (навчання) від 25.07.2024 зобов`язання курсанта відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, не замінює окремого пропонування курсанту добровільно відшкодувати конкретно визначену суму витрат у конкретно встановлений строк.

Аналогічно, ознайомлення курсанта з довідкою-розрахунком про загальну суму витрат не є тотожним пропонуванню добровільного відшкодування з визначенням строку, оскільки довідка-розрахунок є документом, що фіксує розмір витрат, але не містить ні пропозиції добровільного відшкодування, ні строку для його здійснення.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач мала місячний термін відшкодувати кошти після відрахування з Національної академії, оскільки такий строк не визначений жодним нормативно-правовим актом, не зазначений у наказах позивача, не визначений у довідці-розрахунку та не доведений до відома відповідача в інший спосіб.

Суд також відхиляє посилання позивача на те, що відповідно до ст.17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом, а тому відсутність обов`язкового досудового врегулювання у даній категорії справ виключає необхідність пропонування добровільного відшкодування. У даному випадку йдеться не про досудове врегулювання спору, а про спеціальний механізм, передбачений ч.13 ст.25 Закону №2232-XII та п.7 Порядку №964, який є невід`ємною передумовою виникнення у позивача права на звернення до суду. Без дотримання цього механізму у позивача відсутнє суб`єктивне право, яке підлягало б захисту у судовому порядку, оскільки право на стягнення коштів у судовому порядку виникає виключно після відмови курсанта від добровільного відшкодування.

Окремої уваги заслуговує та обставина, що ОСОБА_1 , будучи відрахованою з числа курсантів Національної академії, не була звільнена з військової служби, а наказом начальника Національної академії від 19.12.2025 №100-КС визначено вважати її такою, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. На даний час відповідач продовжує проходити військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2026 №319 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . Зазначена обставина, хоча і не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Національній академії, водночас додатково обґрунтовує необхідність надання курсанту реальної можливості добровільного відшкодування з визначенням розумного строку, з урахуванням особливостей проходження військової служби у період дії воєнного стану.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо застосування ч.13 ст.25 Закону №2232-XII та п.7 Порядку №964 слідує, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії, не дотримавшись передбаченого законодавством порядку, а саме без попереднього пропонування відповідачу добровільно відшкодувати ці витрати у конкретно визначений строк та за відсутності відмови відповідача від такого добровільного відшкодування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 217272,68 грн є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ланкевич А.З.