Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №380/2195/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/2195/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його четвертого відділу про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його четвертого відділу із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Перемишляни) щодо нерозгляду заяви позивача від 31.12.2025 та подальшого збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі у відображенні в ЕВОД/мобільному застосунку «Резерв+») відомостей про «Порушення правил військового обліку» стосовно позивача та позначки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» (дата звернення/відображення в системі – 03.03.2025) поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 31.12.2025 та прийняти процесуальне рішення вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі з ЕВОД/мобільного застосунку «Резерв+», усі відомості/позначки стосовно позивача про «Порушення правил військового обліку» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (зокрема запис із причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та датою 03.03.2025), а також привести облікові дані позивача у стан, що не містить будь-яких відомостей про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку за відсутності належного процесуального оформлення такого притягнення.

В обґрунтування позову вказав, що позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Перемишляни). У сформованому щодо нього електронному військово-обліковому документі (ЕВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» відображено позначки «Порушення правил військового обліку» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», із зазначенням дати звернення/відображення в системі – 03.03.2025. Позивач категорично заперечує факт неприбуття за повісткою, оскільки повістку йому не вручали особисто під підпис, не надавали для ознайомлення із відеофіксацією вручення/відмови, а також він не отримував належно підтвердженого рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення. Жодних процесуальних документів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері військового обліку, відповідач не оформлював: протокол про адміністративне правопорушення не складався та позивачу не вручався, постанова у справі про адміністративне правопорушення (зокрема за ст. 210, 210-1 КУпАП) не виносилася та позивачу не надсилалася, матеріали справи до суду не передавалися. 31.12.2025 з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав цінним листом з описом вкладення № 7904100094039 мотивовану заяву про закриття справи про адміністративне правопорушення та виправлення недостовірних відомостей у Реєстрі/системі «Резерв+», оскільки на момент подання заяви сплили строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтями 38, 247 КУпАП. Відповідно до даних трекінгу поштового відправлення відповідач отримав заяву 03.01.2026 та згідно з нормами чинного законодавства повинен був розглянути звернення і надати відповідь у строк не більше 1 місяця з дня отримання заяви (стаття 20 Закону України «Про звернення громадян»). Проте станом на дату подання позову позивач не отримав жодної відповіді від відповідача, недостовірні відомості продовжують відображатися у його ЕВОД «Резерв+». Спірні позначки створюють для позивача негативні правові наслідки та перешкоди у повсякденному житті, зокрема ризик необґрунтованих перевірок, неправомірного доставлення/затримання та інших обмежень.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження відповідно до статті 262 КАС України; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву (поданий представником ОСОБА_2 12.03.2026), в якому проти позову заперечено. Відповідач вказав, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 і станом на 27.02.2026 є порушником законодавства про мобілізацію, оскільки не прибув по повістці № 533389 від 19.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних (повістку було надіслано централізовано АТ «Укрпошта» без участі ІНФОРМАЦІЯ_4 , відправлення № 0600295345460), а також не пройшов медичний огляд до 05.06.2025 як такий, що є обмежено придатним. У зв`язку з неприбуттям позивача 19.10.2024 о 11 год. 00 хв. 03.03.2025 скеровано звернення до Національної поліції України для його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Водночас відповідач визнав, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, відносно позивача не складався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. На думку відповідача, позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою у спосіб, визначений статтею 279-9 КУпАП (особисто або через електронний кабінет), а тому позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), що сторонами не оспорюється.

Із наданих позивачем доказів, зокрема витягу з мобільного застосунку «Резерв+», судом встановлено, що у сформованому щодо позивача електронному військово-обліковому документі (ЕВОД) у державній інформаційній системі/мобільному застосунку «Резерв+» відображено позначки «Порушення правил військового обліку» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», із зазначенням дати звернення/відображення в системі – 03.03.2025.

31.12.2025 позивач надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення АТ «Укрпошта» № 7904100094039) мотивовану заяву про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та виправлення недостовірних відомостей у Реєстрі/системі «Резерв+». Згідно з даними трекінгу поштового відправлення № 7904100094039 відповідач отримав вказану заяву 03.01.2026. Однак відповідь у встановлений законом строк позивачу не надано, спірні позначки продовжують відображатися у системі «Резерв+».

Як випливає зі змісту відзиву на позовну заяву та не заперечується відповідачем, відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася. Підставою для звернення 03.03.2025 до Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідач зазначає неприбуття позивача 19.10.2024 за повісткою № 533389 від 19.10.2024, яку, за поясненнями відповідача, було надіслано позивачу централізовано АТ «Укрпошта» без участі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас докази належного вручення такої повістки позивачу (особистий підпис, належно підтверджене рекомендоване поштове відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення, відеофіксація вручення або відмови від отримання) відповідачем суду не надано.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 31.12.2025 та подальшого збереження у Реєстрі/«Резерв+» спірних відомостей такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частинами 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 7 Закону № 1951-VIII встановлено вичерпний перелік персональних даних, які можуть вноситися до Реєстру. Згідно з пунктом 20-1 частини 1 статті 7 цього Закону до таких відомостей зокрема належать дані про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера та короткого змісту відповідного протоколу та/або постанови.

Таким чином, на нормативному рівні законодавець прямо передбачив, що відомості, які можуть міститися у Реєстрі стосовно адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, мають ґрунтуватися саме на факті притягнення особи до адміністративної відповідальності, підтвердженому відповідним протоколом та/або постановою органу, уповноваженого розглядати такі справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210, 210-1, 211 цього Кодексу. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники таких територіальних центрів.

За приписами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. У свою чергу, статтею 283 КУпАП визначено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, визначені статтею 279-9 КУпАП з урахуванням вимог статей 258, 276, 277, 283, 285, 299 КУпАП. У будь-якому випадку зазначені норми передбачають обов`язок органу (посадової особи), правомочного розглядати справу про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи та забезпечити їй можливість реалізувати передбачені законом процесуальні права; за результатами розгляду виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.

За приписами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: 1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку – день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за відповідною адресою.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що повістка є належним повідомленням про виклик військовозобов`язаного лише за наявності встановленого Порядком № 560 належного підтвердження вручення/надсилання. За відсутності такого підтвердження відсутні події та склад правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, а отже відсутні й правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку» та позначки « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У спірних правовідносинах відповідач, всупереч приписам статті 77 КАС України, не надав суду належних та допустимих доказів вручення позивачу повістки № 533389 від 19.10.2024 у будь-який із способів, визначених пунктом 41 Порядку № 560 (особисто під підпис, з відеофіксацією, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення тощо). Сам факт надсилання повістки централізовано через АТ «Укрпошта», на що посилається відповідач, не є достатнім підтвердженням належного оповіщення позивача про виклик, оскільки не свідчить про отримання або відмову позивача від отримання повістки, не містить документального підтвердження відсутності особи за адресою її місця проживання, не супроводжується інформацією від поштового оператора у розумінні пункту 41 Порядку № 560.

Сам по собі запис у Реєстрі/«Резерв+» «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» не доводить факту правопорушення. Доведення обставин належного вручення повістки покладається саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень, що внесли відповідні відомості до Реєстру.

Окремої уваги заслуговують доводи позивача про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у самому Реєстрі/«Резерв+» датою звернення/виявлення вказано 03.03.2025, тобто саме із зазначеної дати відповідач, як орган ведення Реєстру, фіксує виявлення ним обставин, які він пов`язує з порушенням позивачем правил військового обліку. Отже, граничний тримісячний строк з дня виявлення такого правопорушення сплив 03.06.2025, а граничний річний строк з дня його ймовірного вчинення (19.10.2024) – 19.10.2025.

Після спливу зазначених строків відповідач втрачає повноваження на ініціювання та продовження притягнення до адміністративної відповідальності за цією подією та, відповідно, не може обґрунтовувати подальше підтримання обмежувальних/каральних позначок у Реєстрі посиланням на нібито наявне адміністративне правопорушення. Мотивована заява позивача про закриття справи у зв`язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності та виправлення відомостей у Реєстрі надіслана відповідачу 31.12.2025 року та отримана ним 03.01.2026, тобто після спливу граничних строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

Таким чином, з 03.06.2025 (а у будь-якому випадку – з 19.10.2025) подальше підтримання у Реєстрі позначок «Порушення правил військового обліку» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », заснованих виключно на обставинах, які могли б кваліфікуватися як правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, є неможливим та незаконним, оскільки суперечить принципам правової визначеності, добросовісності адміністративної діяльності та пропорційності адміністративного втручання.

Доводи відповідача про те, що відповідні позначки у Реєстрі формуються «автоматично», суд відхиляє з огляду на те, що внесення даних до Реєстру є результатом реалізації повноважень уповноваженими посадовими особами та має здійснюватися виключно у передбаченому законом порядку. Автоматичне формування відмітки без внесення відповідних відомостей уповноваженою посадовою особою та без визначеної законом правової підстави не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку діяти законно та доводити правомірність внесених даних, і не є самостійною правовою підставою для застосування обмежувальних позначок.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 460/3892/23, у якій сформульовано висновок про те, що внесення суб`єктом владних повноважень до інформаційної системи відомостей, які створюють для особи негативні правові наслідки, повинно ґрунтуватися виключно на належно оформлених юридичних підставах, а сам факт автоматичного формування записів не звільняє відповідний орган від обов`язку довести правомірність своїх дій. Така позиція кореспондується із суспільно значущою судовою практикою адміністративних судів у аналогічних та суміжних спорах, зокрема рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі № 620/12487/25 та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 120/6833/25, якими визнано протиправними дії ТЦК та СП щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку без притягнення особи до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та зобов`язано виключити такі дані з Реєстру.

Окремо суд зазначає таке щодо нерозгляду відповідачем заяви позивача від 31.12.2025.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як встановлено судом, відповідач отримав мотивовану заяву позивача 03.01.2026 року, а отже був зобов`язаний надати відповідь не пізніше 03.02.2026 року. Однак у встановлений законом строк відповіді надано не було, жодних дій для врегулювання ситуації відповідач не вчинив. Такі обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України та частини другої статті 19 Конституції України.

Доводи, викладені у відзиві про те, що позивач не звертався у спосіб, визначений статтею 279-9 КУпАП (особисто або через електронний кабінет), суд відхиляє, оскільки спосіб подання заяви, передбачений статтею 279-9 КУпАП, стосується випадків подання заяви про не оспорювання вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. У спірних правовідносинах позивач подав не таку заяву, а звернення з вимогою закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності та виправити недостовірні відомості у Реєстрі, що відноситься до правового регулювання Закону України «Про звернення громадян» та Закону № 1951-VIII, які не обмежують способи подання таких звернень виключно особистим прийомом або електронним кабінетом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах цієї справи відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача від 31.12.2025 та подальшого збереження у Реєстрі/«Резерв+» спірних позначок. Натомість позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надавши копії опису-вкладення у цінний лист № 7904100094039, трекінгу поштового відправлення, заяви від 31.12.2025, витягу з ЕВОД «Резерв+» тощо.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд враховує, що згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи характер спірних правовідносин, конкретні обставини справи, відсутність належно оформлених процесуальних документів, що підтверджували б притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також сплив встановлених статтею 38 КУпАП строків, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача поєднання визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його розглянути заяву позивача від 31.12.2025 з прийняттям процесуального рішення про вилучення з Реєстру спірних відомостей.

При цьому суд звертає увагу, що з огляду на сплив строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та відсутність будь-яких процесуальних документів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, відповідач у спірних правовідносинах позбавлений дискреції як можливості вибору одного з кількох варіантів дій – і, відповідно, зобов`язаний вилучити з Реєстру/«Резерв+» спірні відомості та позначки стосовно позивача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його четвертого відділу (Перемишляни) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 31.12.2025 та подальшого збереження у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі у відображенні в ЕВОД/мобільному застосунку «Резерв+») відомостей про «Порушення правил військового обліку» стосовно ОСОБА_1 та позначки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» (дата звернення/відображення в системі – 03.03.2025) поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі його четвертого відділу (Перемишляни) (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно ОСОБА_1 про «Порушення правил військового обліку» запис із причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та датою 03.03.2025), а також привести облікові дані ОСОБА_1 у стан, що не містить будь-яких відомостей про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку за відсутності належного процесуального оформлення такого притягнення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.