Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №360/491/26 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/491/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної пенсії за віком з січня 2026 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо застосування до поточних пенсійних виплат ОСОБА_1 положень Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» №821 від 14.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, починаючи з січня 2026 року, здійснювати безперервну та повну виплату поточної щомісячної пенсії за віком ОСОБА_1 із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за рахунок коштів Пенсійного фонду України, відокремлено від виплати заборгованості за минулий період та без застосування черговості, встановленої Постановою КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» №821 від 14.07.2025;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми платежу за один місяць відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 червня 2025 року Луганським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №360/920/25, яким позов адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішення №122950002671 від 11.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 04.04.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1984 по 25.07.1989 на посаді продавця Попаснянського ГОРПО, з 11.07.1990 по 16.02.1991 на посаді диспетчера Попаснянського виробничого управління, з 24.03.1991 по 02.02.1997 на посаді контролера-касира магазина №18 відділу робочого забезпечення Попаснянського відділення Донецької залізниці, з 07.02.1997 по 31.12.1997 на посаді страхового агента Первомайської філії АТ страхова компанія «Аско-Донбас Північний».

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №360/920/25 залишено без змін.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року набрало законної сили 13 жовтня 2025 року.

На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням ПФУ у Волинській області пенсію позивачу з 08 квітня 2025 року призначено в розмірі – 7318,41 грн.

Однак, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Попасна Луганської області, фактична виплата призначеної їй щомісячної пенсії за віком здійснюється ГУ ПФУ в Луганській області, що не заперечується відповідачем.

Проте, починаючи з січня 2026 року, ГУ ПФУ в Луганській області фактично зупинило виплату позивачу поточної щомісячної пенсії. Станом на 01.03.2026 залишок невиплачених коштів (щомісячної пенсії за віком) становить 18155,04 грн.

Представник позивача зазначає, що розмір пенсії позивача складає 7318,41 грн та станом на 01.03.2026 відповідач не виплатив пенсію позивачу за останні 2,5 - 3 місяці.

Головне управління ПФУ в Луганській області, у відповіді на адвокатський запит, що викладена в листі від 27.02.2026 №1200-0202-8/5093, мотивує затримку у виплаті щомісячної пенсії позивачу положеннями Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» №821 від 14.07.2025 та зазначає, що подальша виплата щомісячної пенсії буде виплачуватися відповідно до Порядку 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Позивач вважає бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області, що полягає у невиплаті щомісячної пенсії за віком з січня 2026 року з посиланням на положення Постанови КМУ №821, протиправною та такою, яка не ґрунтується на Законі «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25, що набрало законної сили 13.10.2025, позов адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішення № 122950002671 від 11.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 04.04.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1984 по 25.07.1989 на посаді продавця Попаснянського ГОРПО, з 11.07.1990 по 16.02.1991 на посаді диспетчера Попаснянського виробничого управління, з 24.03.1991 по 02.02.1997 на посаді контролера-касира магазина № 18 відділу робочого забезпечення Попаснянського відділення Донецької залізниці, з 07.02.1997 по 31.12.1997 на посаді страхового агента Первомайської філії АТ страхова компанія «Аско-Донбас Північний»;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Отже рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 будь-яких зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не покладалось.

Матеріали електронної пенсійної справи № 12295000267 ОСОБА_1 містять у собі копію службової записки начальника Юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.10.2025 № 8004/08-16, якою до відома начальника Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (структурний підрозділ, до компетенції якого належить виконання рішення) доведено інформацію про набрання рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 законної сили (копія службової записки додається).

17.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР), реєстраційний номер 821-24465 (на підтвердження зазначеного надаємо скріншот з програмного забезпечення ІКІС ПФУ: РСР).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_1 з 08.04.2025 призначено пенсію за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 04.04.2025, із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1984 по 25.07.1989 на посаді продавця Попаснянського ГОРПО, з 11.07.1990 по 16.02.1991 на посаді диспетчера Попаснянського виробничого управління, з 24.03.1991 по 02.02.1997 на посаді контролера-касира магазина № 18 відділу робочого забезпечення Попаснянського відділення Донецької залізниці, з 07.02.1997 по 31.12.1997 на посаді страхового агента Первомайської філії АТ страхова компанія «Аско-Донбас Північний».

07.11.2025 за вхід. № 9693/9 Головним управлінням зареєстровано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.11.2025 № 0300-0303-9/74708, яким повідомлено про те, що рішення суду по справі № 360/920/25 виконано в межах покладених зобов`язань (копія листа додається).

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За паспортом громадянина України ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області після призначення пенсії електронну пенсійну справу ОСОБА_1 засобами програмного забезпечення передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за місцем її реєстрації для здійснення виплати пенсії.

Відповідач звертає увагу суду, що Кабінетом Міністрів України 16.12.2020 прийнято постанову № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» (далі - Постанова № 1279).

Постановою № 1279 у пункті 3 встановлено Пенсійному фонду України до 01.04.2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.

Також Постановою № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, від 23.07.2014 № 280 та від 11.05.2017 № 312 відповідні зміни.

Отже, з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо виключно Пенсійним фондом України.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059) встановлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати.

На виконання положень пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059 Кабінетом Міністрів України 14.07.2025 прийнято постанову № 821 (далі — Постанова № 821), якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821).

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 набрала чинності 17.07.2025. Отже рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 набрало законної сили 13.10.2025, тобто після набрання чинності Постановою № 821 та відповідно Порядку № 821.

За приписами пункту 3 Порядку № 821 облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету , за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 5 Порядку№ 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Пунктом 6 Порядку № 821 передбачено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 7 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 передбачено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відповідач повідомляє, що розмір пенсійної виплати пенсії ОСОБА_1 з 08.04.2025 по 30.04.2025 складає 5623 грн 25 коп; з 01.05.2025 - 7334 грн 68 коп, з 01.03.2026 — 7505 грн 04 коп.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 821 на додаткові виплатні відомості грудня 2025 року на розрахунковий рахунок, відкритий ОСОБА_1 в банківській установи АТ “Ощадбанк”, нараховано частину заборгованості у сумі 55851,13 грн.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”

Бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік передбачено фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до Порядку № 821 у 2026 році ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості у сумі 10963,88 грн, а саме: на додаткові виплатні відомості лютого 2026 року ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості в сумі 4963,88 грн, на додаткові виплатні відомості березня 2026 року - 6000,00 грн (на розрахунковий рахунок банківської установи АТ “Ощадбанк”)

Усього у 2025-2026 роках ОСОБА_1 виплачено 66815,01 грн.

Відповідач зазначає, що станом на день подання цього відзиву у картці реєстраційний номер 821-24465 в підсистемі ІКІС ПФУ:РСР, яка обліковується з 17.10.2025, обліковується сума доплати, яка виплачуватиметься відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яка складається з суми заборгованості за період з 08.04.2025 по 12.10.2025 у розмірі 45135 грн 88 коп (відкладена заборгованість); суми заборгованості за період з 13.10.2025 по 31.03.2026 — 41339 грн 21 коп (поточна заборгованість); пенсія за квітень 2026 року — 7505,04 грн, дата виплати — 23 число (поточна заборгованість, дата виплати ще не настала) що разом дорівнює — 93980 грн 13 коп. (дев`яносто три тисячі дев`ятсот вісімдесят грн 13 копійок).

Залишок заборгованості (з урахуванням виплачених сум) станом на 31.03.2026 у розмірі 19660,08 грн, буде виплачуватися відповідно до Порядку№ 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Той самий порядок і щодо виплати пенсії за квітень 2026 року.

Щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць відповідач зазначив, що відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць. Тобто стосується випадків прийняття судом рішення про стягнення певних конкретно визначених в грошовому розмірі платежів, в той час як позовними вимогами у цій справі є вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. За таких обставин, правових підстав для звернення до негайного виконання судового рішення у цій справі немає.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем зазначено таке.

У пункті 1.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25 зазначено, що безпосередній зміст правничої допомоги складається з питаннями пов`язаними з: призначенням пенсії, перерахунком пенсії, стягнення заборгованості пов`язаною з виплатою пенсійних виплат Клієнту.

Враховуючи дату укладання Договору про надання правничої (правової) допомоги № 04-04/25, а саме: 02.02.2025 , вочевидь метою його підписання було представництво інтересів позивача (Клієнта) з питань призначення пенсії, що і було реалізовано адвокатом Закопайло Вікторією Сергіївною шляхом подання до Луганського окружного адміністративного суду позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за наслідком розгляду якої 23.06.2025 ухвалено рішення у справі № 360/920/25.

Згідно із частинами другою – четвертою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Єдиний державний реєстр судових рішень інформації про подання адвокатом Закопайло Вікторією Сергіївною в інтересах ОСОБА_1 у справі № 360/920/25 заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 набрало законної сили 13.10.2025.

За критерієм пошуку « ОСОБА_1 » в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформації щодо відкритого виконавчого провадження стягувачем за яким є ОСОБА_1 не міститься.

Отже, на переконання відповідача адвокат виконав умови Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25.

Позовні вимоги у цій справі не пов`язані ані з призначенням, ані з перерахунком ані зі стягненням заборгованості з пенсії, як то передбачено умовами Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25.

Відповідно до п. 3.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги від від 02.02.2025 № 04-04/25 клієнт зобов`язаний виплатити адвокату попередню оплату (аванс) гонорар, при цьому надання правничої допомоги починається виключено після надходження на рахунок адвоката попередньої оплати гонорару (як то передбачено п. 3.2.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25.

Зазначеним підтверджується, що на момент укладання Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25 спору у цій справі і не могло існувати, оскільки станом на 02.02.2025 пенсія позивачу і не була призначена, так само Кабінетом Міністрів України станом на 02.02.2025 Порядок № 821 прийнято не було.

Однак, 12.12.2026 - на дату яка ще на настала, до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2025 № 04-04/25 укладено Додаткову угоду № 2, у пункті 3 якого начебто сторони домовились, що оплата гонорару здійснюється без попередньої оплати (авансу) та пунктом 4 якого передбачено, що клієнт має оплатити гонорар у розмірі 6000,00 грн протягом 20 банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі послуг.

Відповідач зазначає, що з доданого разом із позовною заявою Акту приймання-передачі послуг встановити дату його підписання не можливо, оскільки бланк Акту приймання-передачі послуг не містить у собі таких реквізитів.

До позовної заяви додано копію рахунку-фактури № 3 від 12.03.2025 на суму 6000,00 грн.

Вивченням зазначеного вище документу встановлено, що на рахунку-фактурі № 3, доданому у якості підтвердження здійснення клієнтом-позивачем оплати гонорару адвокату, зазначено дату 12.03.2025, тобто вочевидь до дати підписання додаткової угоди № 2 від 12.12.2026, якою передбачалось, що адвокат починає надавати правничу допомогу без попередньої оплати гонорару.

Однак, рахунок-фактура № 3 від 12.03.2025 не є підтвердженням оплати гонорару. Сплату гонорару з банківського рахунку позивача у цій справі на рахунок адвоката у цій справі в сумі 6000,00 грн банківською квитанцією та/або документально не підтверджено.

Разом з тим, ані адміністративний позов, ані додатки до позову не визначають обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Крім того, наданий до позовної заяви «рахунок-фактура» не може вважатись належним доказом, оскільки не містить будь-яких розрахункових, або банківських, або бухгалтерських реквізитів, а так званий «рахунок-фактура» містить лише підпис адвоката.

Відтак, за відсутності підтверджуючих документів (наявна лише квитанція про сплату судового збору), не можливо визначити суми відшкодування послуг адвоката, встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, а тому вимога стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованою.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне.

Так відповідачем у відзиві на позовну заяву, зазначено, що пенсія позивачці за квітень 2026 року 7505,04 грн, дата виплати 23 число (поточна заборгованість, дата виплати ще не настала). Залишок заборгованості (з урахуванням виплачених сум) станом на 31.03.2026 у розмірі 19660,08 грн, буде виплачуватися відповідно до Порядку№ 821. Отже відповідачем не заперечується, що щомісячну пенсію позивача він ставить в поточну заборгованість, погашення якої залежить від додаткового фінансування, що суперечить принципам загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Разом з тим, поточна пенсія не є «виплатою за минулий час» у розумінні Порядку № 821, а є щомісячним основним джерелом існування, право на яке гарантоване ст. 46 Конституції України. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протиправно ототожнює виплату поточної щомісячної пенсії позивачу із заборгованістю за минулий час.

Відповідач у відзиві посилається на Порядок № 821 як на підставу для встановлення черговості виплат. Проте, відповідно до положень самого Порядку № 821, він визначає механізм виплати сум пенсій за минулий час, тобто за період, що передує даті набрання судовим рішенням законної сили.

Представник позивача зазначає, що позовні вимоги викладені у позовній заяві стосуються невиплати поточної щомісячної пенсії, починаючи з січня 2026 року. Жодна норма Постанови КМУ №821 не дає права органам Пенсійного фонду України не виплачувати щомісячну пенсію за віком, призначену за нормами Закону №1058. Крім того, стаття 47 Закону № 1058-IV чітко встановлює, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця. Закон України має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМУ. Відсутність фінансування або спеціальна черговість, встановлена підзаконним актом, не може бути підставою для обмеження конституційного права на отримання вже призначеної пенсії.

Крім того, позивач вважає, що застосування Постанови №821 до поточних виплат створює дискримінаційне середовище, де пенсіонери, які реалізували право на суд, стають «другосортними» порівняно з тими, хто отримує пенсію на загальних підставах. Це пряме порушення ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 24 Конституції України.

Щодо заперечень відповідача щодо витрат на правничу допомогу, представником позивача зазначено наступне.

Відповідач стверджує, що позовні вимоги у цій справі не охоплюються предметом Договору про надання правничої допомоги № 04-04/25 від 02.05.2025 (далі — Договір). Однак, датою укладення договору є дата – 02 травня 2025 року, пункт 1.2 Договору визначає зміст допомоги: «питання, пов`язані з призначенням, перерахунком та стягненням заборгованості, пов`язаної з виплатою пенсійних виплат

Предметом даного позову є оскарження протиправних дій щодо застосування Постанови № 821 до поточних щомісячних виплат пенсії, що призвело до фактичного недоотримання позивачкою належних їй сум. Оскільки спір виник у процесі реалізації права на пенсію, призначену раніше на виконання рішення суду у справі № 360/920/25, ці послуги є прямим продовженням правового супроводу пенсійних питань Клієнта. Виокремлення «поточних виплат» від «заборгованості» у відзиві є штучним, оскільки будь-яка невиплачена вчасно сума пенсії набуває статусу заборгованості.

У відповідності до п. 9.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з часу його складання, або до його виконання, припинення, розірвання. Договір вважається виконаним Адвокатом після підписання сторонами Акту приймання передачі наданих послуг та повної оплати Клієнтом замовлених послуг та покриття витрат на оплату судового збору, у разі необхідності. Отже Договір є дійсним до 02.05 2026.

Відповідач вказує на неможливість існування Додаткової угоди № 2 від 12.12.2026, оскільки ця дата ще не настала.

Представник позивача зазначає, що написання «2026» року замість «2025» у Додатковій угоді є очевидною технічною опискою, яка не спростовує факт досягнення домовленості між адвокатом та Клієнтом.

Стала судова практика вказує, що формальні неточності в документах, які не впливають на зміст правовідносин, не можуть бути підставною для відмови у відшкодуванні витрат. На момент подання позову в березні 2026 року, послуги вже надавались фактично, що підтверджується самим фактом звернення до суду.

Доводи відповідача щодо невідповідності витрат на правничу допомогу критеріям реальності є суб`єктивними та ґрунтуються на формальних описках у датах, які не змінюють суті правовідносин.

Щодо зауважень відповідача про датування документів, представник позивача зазначив, що у поданих разом із позовом копіях Додаткової угоди №2 та Рахунку-фактури №3 було допущено технічні описки в частині датування (замість «2026» помилково вказано інші дати). На виконання вимог ст. 134 КАС України та з метою усунення сумнівів у реальності витрат, надаємо суду виправлені примірники документів з коректними датами: Додаток від 25.02.2026 та Акт та Рахунок від 12.03.2026 які повною мірою відображають хронологію надання правничої допомоги у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, представник позивача просить суд відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зокрема в частині негайного виконання рішення щодо виплати пенсії за один місяць.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 360/920/25 позов адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішення №122950002671 від 11.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 04.04.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1984 по 25.07.1989 на посаді продавця Попаснянського ГОРПО, з 11.07.1990 по 16.02.1991 на посаді диспетчера Попаснянського виробничого управління, з 24.03.1991 по 02.02.1997 на посаді контролера-касира магазина №18 відділу робочого забезпечення Попаснянського відділення Донецької залізниці, з 07.02.1997 по 31.12.1997 на посаді страхового агента Первомайської філії АТ страхова компанія «Аско-Донбас Півничний».

На виконання рішення суду від 23 червня 2025 року у справі № 360/920/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу з 08.04.2025 призначено пенсію за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 04.04.2025, із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1984 по 25.07.1989 на посаді продавця Попаснянського ГОРПО, з 11.07.1990 по 16.02.1991 на посаді диспетчера Попаснянського виробничого управління, з 24.03.1991 по 02.02.1997 на посаді контролера-касира магазина № 18 відділу робочого забезпечення Попаснянського відділення Донецької залізниці, з 07.02.1997 по 31.12.1997 на посаді страхового агента Первомайської філії АТ страхова компанія «Аско-Донбас Північний».

Після призначення пенсії пенсійну справу передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача) для здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до рішення від 13.11.2025 № 122950002671 позивачу призначено пенсію з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 08.04.2025 - довічно. З 08.04.2025 року (дня призначення) щомісячний розмір пенсії становив 7334,68 грн (в подальшому - з 01.03.2026 року – 7505,04 грн).

Згідно із даними ІКІС ПФУ: РСР рішення суду від 23 червня 2025 року у справі № 360/920/25 включене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сума поточної заборгованості за рішенням становить 19660,08 грн.

Дослідженням довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 08.04.2025 по 31.03.2026, судом встановлено, що розмір пенсії фактично виплачений на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 360/920/25 становить: у січні 2026 року 2514,32 грн, у лютому 2026 року – 0,00 грн, у березні 2026 року – 0,00 грн, борг станом на 31 березня 2026 у сумі 19660,08 гривень буде виплачуватися відповідно до Порядку № 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Спірною є правомірність дій відповідача щодо обмеження розміру поточних пенсійних виплат та їх виплата у порядку, визначеному Постановою № 821.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок № 821), який набрав чинності 17.07.2025.

Відповідно до пункту Порядку № 821 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);

перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з пунктом 3 Порядку № 821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Пункт 4 Порядку № 821 передбачає, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок в виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

З описаних вище доказів судом установлено, що рішення суду від 23 червня 2025 року у справі № 360/920/25, на виконання якого позивачу призначено пенсію за віком відповідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", знаходиться на виконанні у пенсійного органу з врахуванням приписів Постанови № 821.

Поряд із цим норми Порядку № 821 в частині обмеження проведення поточних платежів на виконання судового рішення суперечать статті 55, пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, частині другій статті 14, частині першій статті 370, частині другій статті 372 КАС України.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 № 9-зп зазначив, що положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати пенсії, зокрема, призначеної на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

До того ж, Порядком № 821 запроваджено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється, крім іншого, сума пенсії, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України, для виплати якої запроваджено механізм, відмінний від визначеного в частині першій статті 47 Закону № 1058-ІV.

Так, Порядком № 821 передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період.

Аналіз застосованої у Порядку № 821 конструкції дозволяє дійти висновку, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили одержувач пенсійної виплати, після відновлення порушеного права у судовому порядку, не набуває права на негайне і повне отримання належної йому суми пенсії, що фактично нівелює таку конституційну гарантію, як обов`язковість судового рішення.

Суд зазначає, що положення Порядку № 821 по суті визначають додаткові умови для отримання особою поточних пенсійних виплат у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.

Водночас, Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Також судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25, яке ще не набрало законної сили, визнано протиправною та нечинною Постанову № 821.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно–правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону»

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зауважує, що після набрання рішенням законної сили право особи на призначену пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність власних дій у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеживши позивачу поточні пенсійні виплати розміром, який не передбачений Законом № 1058-IV, відповідач діяв всупереч Конституції та законів України, чим допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату поточної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у повному обсязі без застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, з урахування виплачених сум.

Щодо вимог позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми платежу за один місяць, суд вказує, що згідно із пунктом першим частиною першою статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сум пенсії та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 – 3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позовну заяву підписано адвокатом Закопайло ВС. як представником позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, представником позивача надані такі документи: ордер на надання правничої допомоги серії ВВ № 1048262, договір про надання правничої допомоги №04-04/25 від 02 травня 2025 року, додаток №2 від 25 лютого 2026 року, акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026, рахунок-фактура № 3 від 12.03.2026.

Відповідно до п. 3.2 договору про надання правничої допомоги 04-04/25 від 02 травня 2025 року, за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана, що вказана в пункт 1.2 цього договору клієнт зобов`язаний виплатити адвокату попередню оплату (аванс) гонорару в розмірі та строки, визначені в додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору, а також оплачувати фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з додатком №2 від 25 лютого 2026 року до договору про надання правничої допомоги 04-04/25 від 02 травня 2025 року сторони домовились, що вартість послуг за надання правничої допомоги визначається у фіксованій сумі і складається з: консультація та правовий аналіз наданих документів – 1000,00 грн; складання та направлення до Луганського окружного адміністративного суду, через підсистему «Електронний суд» позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Головного управління ПФУ в Луганській області – 5000,00 грн; всього: 6000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 12.03.2026 адвокатом були такі послуги: консультація та правовий аналіз наданих документів – 1000,00 грн; складання та направлення до Луганського окружного адміністративного суду, через підсистему «Електронний суд» позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Головного управління ПФУ в Луганській області – 5000,00 грн; всього: 6000,00 грн.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 03.04.2025 року по справі № 160/5643/23, від 28.03.2024 по справі № 320/4840/22.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи такі висновки, суд оцінює характер роботи, про виконання яких зазначено у акті приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги 04-04/25 від 02 травня 2025 року і вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн не є пропорційною складності даної справи, розглянутої у порядку спрощеного провадження.

З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, враховуючи обставини цієї справи, суть виконаних послуг, суд вважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн.

З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату поточної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у повному обсязі без застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, з урахування виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова