Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №320/17774/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №320/17774/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0002836-1309-1036 від 20.02.2025 Головного управління ДПС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого/нерухомого майна запис, яким здійснено обтяження всього майна ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, внесеного на підставі рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що податкова вимога №0002836-1309-1036 від 20.02.2025 та рішення про опис майна у податкову заставу №13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025 прийняті за відсутності узгодженого податкового зобов`язання. Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 24.12.2024 їй належним чином не вручались ані поштовим зв`язком, ані через електронний кабінет платника податків, у зв`язку з чим визначене контролюючим органом грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого. Крім того, після появи інформації про нарахування штрафних санкцій в електронному кабінеті платника податків позивач розпочала процедуру адміністративного оскарження відповідних рішень контролюючого органу, що відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України зупиняло виконання такого грошового зобов`язання та виключало можливість направлення податкової вимоги. Позивач вважає, що за відсутності узгодженого податкового боргу у відповідача були відсутні правові підстави як для направлення податкової вимоги, так і для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. Також позивач зазначає, що внесення відомостей про податкову заставу до відповідних державних реєстрів порушує її права та підлягає усуненню шляхом виключення відповідного запису.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/17774/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 14.04.2025 надійшла заява позивача про усунення недоліків позову, до якої долучені докази доплати судового збору, а саме квитанція № 0367-4612-3615-9284 від 17.04.2025.

Таким чином недоліки позову були усунуті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/17774/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову та зазначає, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС за позивачем обліковувався податковий борг у загальному розмірі 182048,85 грн, який складався із штрафних санкцій у сумі 181028,85 грн та адміністративного штрафу у сумі 1020,00 грн. Відповідач зазначав, що вказана заборгованість виникла на підставі акта фактичної перевірки від 13.11.2024 №56133/10/36/07/2298320260, за результатами якого були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «С» №0542630708 від 24.12.2024 на суму 181028,85 грн та форми «ПС» №0542620708 від 24.12.2024 на суму 1020,00 грн. Відповідач вказував, що відповідно до статей 88, 89 Податкового кодексу України у контролюючого органу виникли правові підстави для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. Крім того, відповідач зазначав, що фактичний опис майна та реєстрація податкової застави не здійснювались, а тому позовні вимоги про виключення запису з державного реєстру є безпідставними.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області як платник єдиного податку другої групи.

В листопаді 2024 року посадовими особами контролюючого органу за місцем здійснення господарської діяльності позивача проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт від 13.11.2024 №56133/10/36/07/2298320260.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0542630708 від 24.12.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 181028,85 грн, а також податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0542620708 від 24.12.2024 на суму 1020,00 грн.

Як встановлено судом, після відображення в електронному кабінеті платника податків інформації щодо нарахування штрафних санкцій позивач звернулась до ДПС України зі скаргою на рішення контролюючого органу щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 181028,85 грн.

Разом з тим, незважаючи на перебування процедури адміністративного оскарження у стадії розгляду, відповідачем 20.02.2025 сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0002836-1309-1036 на загальну суму 182048,85 грн, а 21.02.2025 прийнято рішення №13741/6/10-36-13-09 про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи використано повноваження з метою, з якою таке повноваження надано, а також чи є такі рішення обґрунтованими, добросовісними, пропорційними та своєчасними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення прав та обов`язків платників податків, повноважень контролюючих органів, а також порядок адміністрування податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків — це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений законом строк, а також непогашеної пені.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За змістом пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги та інші документи контролюючого органу повинні бути складені у письмовій формі та належним чином вручені платнику податків. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків або особисто вручені такому платнику.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу самостійно визначити суму грошового зобов`язання платника податків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом десяти робочих днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження такого рішення.

Згідно з пунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що скарга, подана платником податків із дотриманням строків, визначених законом, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги щодо оскаржуваного грошового зобов`язання не надсилаються, а відповідна сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

Відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги.

Положеннями пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржити у судовому порядку податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу після завершення процедури адміністративного оскарження.

За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає йому податкову вимогу.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Отже, необхідною умовою для направлення податкової вимоги є існування саме узгодженого податкового боргу.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 88.2 статті 88 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає відповідно до закону та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у встановлені строки суми грошового зобов`язання, самостійно визначеного контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України встановлено обов`язок контролюючого органу безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Положеннями пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України визначено підстави припинення податкової застави, зокрема у випадку отримання платником податків рішення про скасування відповідного грошового зобов`язання за результатами адміністративного або судового оскарження.

Пунктом 93.2 статті 93 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для звільнення майна з-під податкової застави є відповідний документ, який підтверджує настання обставин, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, зокрема, у разі скасування контролюючим органом або судом рішення щодо визначення грошового зобов`язання чи податкового боргу.

Отже визначальною правовою передумовою для направлення контролюючим органом податкової вимоги та застосування інституту податкової застави є наявність у платника податків саме узгодженого податкового боргу у розумінні положень Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений законом строк.

Таким чином, системний аналіз положень статей 14, 56, 57, 59, 88, 89 Податкового кодексу України свідчить про те, що виникнення у контролюючого органу права на направлення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу прямо пов`язане із фактом існування саме узгодженого грошового зобов`язання, яке не було сплачене платником податків у встановлений законом строк.

Судом встановлено, що підставою для формування податкової вимоги форми «Ф» №0002836-1309-1036 від 20.02.2025 та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025 стали, зокрема, штрафні санкції у розмірі 181028,85 грн, визначені податковим повідомленням-рішенням форми «С» №0542630708 від 24.12.2024.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та прямо визнається самим відповідачем у відзиві, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення. Більше того, відповідач фактично підтверджує, що інформація про адміністративне оскарження була внесена до інтегрованої картки платника із запізненням, у зв`язку із чим податкова вимога була сформована в автоматичному режимі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана платником податків із дотриманням встановлених законом строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

При цьому протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

Отже, законодавцем прямо визначено, що у період адміністративного оскарження грошове зобов`язання не набуває статусу узгодженого, а контролюючий орган позбавлений права вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення такого зобов`язання чи застосування способів забезпечення його погашення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №640/23566/19 зазначено, що днем узгодження грошового зобов`язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження, а у разі подання скарги у встановлені законом строки грошове зобов`язання не може вважатись узгодженим до завершення такої процедури.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 дійшов висновку, що при оскарженні рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до моменту завершення відповідної процедури оскарження.

Зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються зі змістом положень пунктів 56.15, 56.17, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України та підлягають врахуванню судом при вирішенні даного спору.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що податкова вимога була сформована автоматично внаслідок несвоєчасного коригування інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

Технічні особливості функціонування внутрішніх інформаційних систем контролюючого органу, помилки адміністрування чи несвоєчасне внесення інформації до інтегрованих баз даних не можуть бути підставою для покладення негативних правових наслідків на платника податків.

Фактично відповідач у відзиві сам підтвердив відсутність правових підстав для формування податкової вимоги в частині 181028,85 грн, оскільки визнав, що на момент її формування процедура адміністративного оскарження вже була ініційована позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття податкової вимоги №0002836-1309-1036 від 20.02.2025 та рішення №13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025 про опис майна у податкову заставу сума грошового зобов`язання у розмірі 181028,85 грн не була узгодженою, а відтак не могла вважатися податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Оскільки податковий борг у зазначеній частині був відсутній, у відповідача також були відсутні правові підстави для застосування положень статей 88, 89 Податкового кодексу України щодо виникнення права податкової застави та прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0542620708 від 24.12.2024 на суму 1020,00 грн позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача зі скаргою саме щодо зазначеного податкового повідомлення-рішення або доказів його судового оскарження.

Відтак у цій частині визначене контролюючим органом грошове зобов`язання є узгодженим, а тому підстави для скасування спірних рішень у частині 1020,00 грн відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити запис із Державного реєстру обтяжень рухомого/нерухомого майна суд зазначає наступне.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного внесення до відповідного державного реєстру запису про податкову заставу майна позивача.

Натомість відповідач у відзиві прямо зазначив, що фактичний опис майна та реєстрація податкової застави не здійснювались, а відповідний запис у державних реєстрах відсутній.

Суд враховує, що відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За відсутності належних доказів існування відповідного реєстраційного запису суд дійшов висновку про передчасність та недоведеність позовної вимоги у цій частині.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 12.11.2019 у справі №826/22115/15, від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 13.05.2020 у справі №826/7273/18 та від 20.08.2020 у справі №808/2726/16, відповідно до якої сам по собі акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що породжує правові наслідки для платника податків, а належним способом захисту є саме оскарження наслідків застосування податкової застави або відповідних реєстраційних дій.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкової вимоги №0002836-1309-1036 від 20.02.2025 та рішення про опис майна у податкову заставу №13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025 в частині суми 181028,85 грн, а в решті позовних вимог — відмовити.

Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму загальну суму 1937,92 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено в частині скасування спірних рішень щодо суми 181028, 85 грн. із загальної оскаржуваної суми 182048 грн 85 коп., тобто фактично позов задоволено переважно, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1927,06 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, зобов`язання вчинити дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №0002836-1309-1036 від 20.02.2025 та рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу №13741/6/10-36-13-09 від 21.02.2025 в частині грошового зобов`язання у розмірі 181028 грн 85 коп.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1927,06 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.