Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №320/55140/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №320/55140/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку № 760/26-15-24-01-19- 15/3105510463 від 30.06.2023;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 30.06.2023 та включити до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку, при цьому, позивач вказує, що з листів ГУ ДПС у м. Києві вона дізналась, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, водночас, за переконанням позивача, аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання), питання ж своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, чого у даному випадку здійснено не було, тому остання вважає, що висновки акту камеральної перевірки не можуть бути враховані під час вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку останню.

На цих підставах позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/55140/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

27 травня 2025 року, представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:

-зупинити дію рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 760/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 від 30.06.2023 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено; зупинено дію рішення Головного управління ДПС у м.Києві про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 760/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 від 30.06.2023 - до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/55140/24.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній наголосив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, внаслідок встановлення за результатами контрольно-перевірочних заходів порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а також вказує, що приписи п. 299.11 ст. 299 ПК України не покладають на контролюючі органи обов`язку приймати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку виключно після здійснення документальної перевірки, тому, враховуючи, що на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП Маловської наявний податковий борг з єдиного податку .

Одночасно із позовом Головним управлінням ДПС у м. Києві заявлено клопотання про залишення позовної зави без розгляду у зв`язку із тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом.

Позивач із позицією відповідача не погодилась, надала відповідь на відзив, в якій наполягала на тому, що контролюючим органом не було дотримано процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, тому прийняте відповідачем рішення, на підставі висновків акту камеральної перевіркм, за переконанням останньої, порушує встановлену процедуру та права платника, тому не може вважатись правомірним.

Стосовно строку звернення до суду із цим позовом позивач зазначила, що не отримувала від Головного управління кореспонденції, а також повідомила, що остання весь час подавала до контролюючого органу податкову звітність (докази чого остання додала до відповіді на відзив) та за наслідком отримання звітності, контролюючим органом не було останню повідомлено про анулювання реєстрації її платником єдиного податку.

Вперше про спірну ситуацію позивач дізналась у травні 2024 року, за наслідком того, що контролюючим органом не було прийнято звітність за І квартал 2024 року, пізніше остання, з метою з`ясування причин вказаної події зверталась до ГУ ДПС із відповідними листами, та, за наслідком отриманої інформації та встановлення всіх обставин, остання невідкладно звернулась до суду із цим позовом.

Враховуючи, що позивач дізналась про наявність акту камеральної перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення 23.08.2024 остання вважає, що саме із цієї дати розпочинається перебіг процесуального строку, та враховуючи дату звернення до суду із цим позовом, а саме 04.10.2024, вважає, що строк порушено не було.

Вирішуючи питання щодо додержання/не додержання позивачем строку звернення до суду із цим позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу під час звернення до суду необхідно довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Позивачем надано докази того, що останній не було відомо про настання обставин, що зумовили її звернення до суду із цим позовом раніше 23.08.2024, при цьому, до суду із цим позовом ФОП ОСОБА_1 звернулась 04.10.2024, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті, тому, враховуючи приписи ст. 121 КАС України, суд дійшов висновку, що останньою не порушено строк звернення до суду із цим позовом, відповідно клопотання відповідача суд залишає без задоволення.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 , зареєстрований фізичною особою підприємцем з 17.12.2014, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис № 20650000000037284, перебуває на податковому обліку в Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Дарницькому районі), основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД:68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено «Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування» від 13.06.2023 № 819/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 , у висновках якого зазначено про встановлення порушення абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме, встановлено, що станом на 01.06.2023 по сплаті єдиного податку з фізичних осіб за позивачем обліковано податковий борг в сумі 59985,36 грн.

Акт камеральної перевірки було направлено позивачу поштою листом з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто Головному управлінню за закінченням терміну зберігання.

Наявність податкового боргу підтверджується копією інтегрованої картки платника податків, наявної в матеріалах справи.

Рішенням №760/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку, з огляду на те, що за наслідком проведеної перевірки контролюючим органом встановлено наявність податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ст. 59 Кодексу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Рішення було направлено засобом поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення та повернуто на адресу контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач зверталась до контролюючого органу із заявою щодо застосування до неї штрафних санкцій, на яку Головним управлінням була надана відповідь вих. № 73425/6/26-15-24-01-15-08 від 23.08.2024 «Про застосування штрафних санкцій», в якій останню було повідомлено про стан її розрахунку з бюджетом, а також проінформовано, що камеральною перевіркою ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку, а саме встановлено наявність боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (з 01.01.2023 по 01.06.2023), про що складено акт про результат камеральної перевірки № 819/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 від 13.06.2023, який було направлено на податкову адресу останньої, тому, керуючись п. 299.10 п. 299.11 ст. 299 Кодексу на підставі Акту перевірки за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 8 в 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України Головним управління ДПС у м. Києві прийнято рішення №760/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 від 30.06.2023 про анулювання з 01.07.2023 реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , рішення надіслано відповідно до ст. 42 Кодексу, рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на податкову адресу, зазначену в реєстраційних даних платника податків, проте було повернуто на адресу ГУ ДПС у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За наслідком отримання відповіді ФОП ОСОБА_1 звернулась до контролюючого органу із заявою щодо роз`яснень підстав анулювання реєстрації платника єдиного податку, за результатом розгляду звернення ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у м. Києві була надана відповідь від 16.08.2024 №72215/6/26-15-24-01-19-08, як засобами електронного зв`язку, так і поштовим відправленням з повідомленням про вручення із одночасним наданням матеріалів перевірки.

Будучи не згодною із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України. Так, відповідно до пункту 299.1 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Суд встановив, що ГУ ДПС у м. Києві проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування. Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів) 59 985,36 грн.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Згідно з нормами пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, серед іншого, за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 299 ПК України.

Крім того, підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 і абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок або спосіб дій контролюючого органу визначені в пункті 299.11 статті 299 ПК України. Так, згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, тоді як суд повторює, що відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи, за результатами якої складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи від 13.06.2023 № 819/26-15-24-01-19-03/3105510463.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Водночас, пп. 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України не передбачено проведення камеральної перевірки з питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.11 ст. 299 ПКУ, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі.

Також, суд зауважує, що за змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.10, п.299.11 ст. 299 ПК України, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийнято лише за наслідками документальної перевірки такого платника податку.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Оскільки Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі.

Разом з тим, суд повторно зазначає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення податкової перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

При цьому, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

Отже, з урахуванням наведених вище положень суд висновує, що перевірка суб`єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом камеральних перевірок, а може проводитись в межах проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у м. Києві 760/26-15-24-01-19-15/3105510463 від 30.06.2023 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 30.06.2023 та включити до реєстру платників єдиного податку суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, з огляду на те, що оскаржуване рішення про виключення з Реєстру платника єдиного податку позивача є протиправним, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне - зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 30.06.2023, шляхом включення її до цього реєстру, за наслідком внесення необхідних змін.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що відповідачем не спростовано, а позивачем підтверджено протиправність рішення відповідача, а тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується квитанцією ID № 0179-8588-0618-0221 від 04.10.2024, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку № 760/26-15-24-01-19- 15/3105510463 від 30.06.2023.

Зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 30.06.2023 та включити до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.33/19) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.