Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №640/9489/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №640/9489/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказу від 07.04.2022 №64о/с.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 07.04.2022 №64о/с майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Бучанського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 07.04.2022. Водночас, вважає цей наказ в частині звільнення позивача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він порушує гарантоване Конституцією України право на працю та позбавляє позивача можливості виконувати трудові (службові) обов`язки та отримувати стабільну оплату праці. Наголошено, що жодних заяв або рапортів про звільнення його за власним бажанням не подавав, а отже законних підстав для його звільнення не було.

29 червня 2022 року, Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що до Головного управління надійшов рапорт від ОСОБА_1 про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням, тому управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Київській області були підготовлені всі необхідні документи та наказом № 64 о/с від 07.04.2022 ОСОБА_2 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». ГУНП в Київській області під час звільнення позивача діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством. Зазначений рапорт містить погодження начальника ГУНП в Київській області.

Таким чином, позивач подав рапорт про звільнення, де містяться погодження вищевказаних осіб, а також не відкликав свій рапорт про звільнення.

В додаткових поясненнях представник позивача наголошував, що під тиском керівництва він дійсно писав рапорт про звільнення його з посади за власним бажанням, але офіційно його не подавав. Натомість, відповідачем безпідставно було здійснено фотокопію такого наказу та використано без його згоди, що унеможливлює визнання правомірним звільнення позивача за власним бажанням.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 1998 року проходив службу в органах поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 64 о/с від 07.04.2022 майора поліції ОСОБА_1 (0009015), заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Бучанського районного управління поліції, 07 квітня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи наказ відповідача про звільнення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховного Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга та третя статті 77 Закону № 580-VIII).

Згідно з пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114).

За приписами пунктів 10, 21 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Пунктом 68 Положення №114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно з пунктом 70 Положення №114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ; осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.

Суд критично оцінює посилання позивача про те, що ним не було висловлено бажання звільнитися зі служби в органах поліції і рапорт на звільнення ним не було написано та подано, адже об`єктивних доказів щодо цього суду не надано.

Таким чином, доводи позивача, що волевиявлення позивача при написанні рапорту про звільнення не було, не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань позивача на намагання приховати Головним управлінням недбалість працівників та документів суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України № 2102-1X у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У відповіді Головного управління від 10.06.2022 № 2221/109/01/12-22 на адвокатський запит від 03.06.2022 щодо надання інформації стосовно ОСОБА_3 зазначено, що у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України, особові справи працівників ГУНП в Київській області були евакуйовані, що унеможливлює надання запитуваних документів. Головним управлінням було попереджено, що адвокатський запит буде розглянуто після закінчення воєнного стану в України та акцентовано увагу на тому, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у випадку незгоди з наданою відповіддю адвокат має право поскаржитись до керівника розпорядника вищого рангу або суду.

Жодних доказів на оскарження вказаної відповіді позивачем до позовної заяви не додано, а отже твердження позивача про незгоду з відповіддю на адвокатський запит з посиланням про намагання Головного управління приховати будь-яку інформацію є безпідставним та непідтвердженим.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає протиправності оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про його звільнення.

Крім того, зміна намірів позивача і його бажання служити в поліції, на що він вказує у позові, після реалізованого його рапорту оскаржуваним наказом № 64 о/с від 07.04.2022, який вичерпав свою дію, не є перешкодою для позивача знову вступити на службу у поліцію згідно із Законом №580-VIII.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно з приписами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.