Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №240/11312/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/11312/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд (з урахуванням уточнення):

- зобов`язати відповідача видати довідку про вартість недоотриманого під час військової служби майна;

- зобов`язати відповідача видати наказ командира військової частини про виплату компенсації вартості недоотриманого під час проходження військової служби майна за вартістю станом на 01 січня 2024 року;

- зобов`язати відповідача виплатити вартість недоотриманого під час проходження військової служби майна за цінами станом на 01 січня 2024 року.

У позовній заяві позивач, посилаючись на норми Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), положення Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (надалі - Порядок № 178), Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту" (надалі - Інструкція № 232), наполягає, що військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. На користь такого висновку свідчить те, як переконує позивач, що у пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством, форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Наведене, на думку позивача, свідчить про його право на компенсацію недоотриманого речового майна, а відповідач, натомість, протиправно не видав довідку про вартість такого майна та не виплатив його вартість.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно до пункту 17 розділу ІІІ "Порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Тому, відповідач доводить, що позивач не набув права на спірну компенсацію речового майна, передбачену Порядком № 178.

Стороною позивача подано відповідь на відзив з уточненням позовних вимог, аналогічного позовної заяви змісту, з доданням того, що позивач подавав заяву про виплату спірної грошової компенсації, чим підтверджено його право на цю компенсацію.

У заяві, трактованій відповідачем як заперечення на відповідь на відзив, відповідач наводить доводи щодо викладеного уточнення позовних вимог, що, як стверджує відповідач, не охоплюється ані критерієм "зміни" предмету позову, ані критерієм "збільшення розміру" позовних вимог, тим більше, як зауважує відповідач, відповідне уточнення викладено у відповіді на відзив, що не узгоджується з положеннями статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою від 25 травня 2026 року суд прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги.

Також стороною позивача подано іншу відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких, з-поміж попередньо викладеного у позові, представниця позивача адвокатка Цибрій Т. В. зазначає про те, що пункт 17 розділу ІІІ "Порядку забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції № 232 не встановлює обмеження права мобілізованого військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане майно. До того ж, як стверджує адвокатка, Інструкція № 232 є підзаконним актом, не затвердженим постановою Кабінету Міністрів України та є нижчою в ієрархії нормативно-правових актів щодо, зокрема, Порядку № 178.

У додаткових поясненнях відповідач наполягає на тому, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Стверджує, що військовослужбовці повною мірою забезпечені речовим майном, а у разі звільнення з військової служби мають право на компенсацію речового майна в грошовому еквіваленті, окрім військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації виходячи з вимог пункту 17 розділу III Інструкції № 232. Тому наголошує на тому, що мобілізованим під час звільнення у запас майно не видається та звільнення відбувається у формі, що знаходиться в особистому користуванні. Це, як стверджує відповідач, спростовує вимогу щодо компенсації майна, яке не підлягає видачі під час звільнення. Оскільки грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна, а позивач на час виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 перебував у статусі мобілізованого, права на видачу речового майна та його грошову компенсацію, відповідно, позивач не набув.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 листопада 2023 року № 323 головного сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та з 09 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 листопада 2024 року № 327 головного сержанта ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 квітня 2024 року № 650-РС на посаду командира зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти Військової частини НОМЕР_2 , з 16 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

На заяву позивача від 05 квітня 2025 року про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу при звільненні з військової служби та компенсацію вартості неотриманого речового майна відповідачем листом від 14 квітня 2025 року за № 812/15140 з посиланням на пункт 3 Порядку № 178 повідомлено щодо виникнення права на спірну компенсацію у випадках, обумовлених у цьому пункті, та, відповідно до пункту 4 цього ж Порядку, на підставі наказу командира за заявою (рапортом) військовослужбовця.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що спірним питанням, що постало на вирішення суду, є право військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби.

Відповідач, заперечуючи заявлені позовні вимоги, наполягає на тому, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються, що позбавляє мобілізованого військовослужбовця при звільненні зі служби на спірну компенсацію.

А тому, вирішуючи спір у цій справі суд враховує, що ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року було відкрито касаційне провадження у справі № 560/4729/24 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно після внесення змін до Інструкції № 232 наказом Міністерства оборони України від 11 січня 2023 року № 19, якими й визначено, що "у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.".

Роблячи правові висновки у справі № 560/4729/24 за подібних зі спірними правовідносин Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року виходив з такого, що враховано судом при вирішенні цієї справи в силу норми частини п`ятої статті 242 КАС України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом № 2011-XII, за змістом частини другої статті 1-2 якого у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 178, пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як установлено судом, 05 квітня 2025 року позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив у зв`язку зі звільненням з військової служби надати довідку про вартість неотриманого речового майна та компенсувати вартість неотриманого майна.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

В свою чергу пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

Саме такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у згаданій постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24. До того, як зауважив Верховний Суд, визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, ніяким чином не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом.

Тому з викладеного Верховний Суд виснував, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Враховуючи вказане, суд вважає, що позивач, виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки, відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 (абзац четвертий) Порядку № 178.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2024 року, пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не передбачав права щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно для військовослужбовців, переведених до нового місця служби.

Копією речового атестата позивача № 47 в матеріалах справи підтверджено, що позивачу у лютому 2022 року Військовою частиною НОМЕР_3 видавалось 9 найменувань предметів речового майна (із загального переліку у 52 позиції), проте доказів забезпечення відповідачем речовим майном позивача відповідач суду не надав, обмежившись загальним покликанням щодо забезпечення державою військовослужбовців за призовом під час мобілізації речовим майном, й при цьому посилаючись на речовий атестат, яким, як зазначалось, фактично підтверджено видачу 9 предметів із загального переліку з 52 позицій.

Незважаючи на те, що в рамках цього спору позивач не оскаржує дій / бездіяльності відповідача-суб`єкта владних повноважень, суд не може оминути того, що суть спору у цій справі зводиться до невиплати відповідачем грошової компенсації неотриманого упродовж служби позивачем речового майна, а тому формальний зміст викладу прохальної частини сформульованих представницею позивача позовних вимог не може утворювати обґрунтовану підставу для відмови у судовому захисті, враховуючи підтвердження під час судового розгляду права позивача на спірну компенсацію.

Суд при цьому зважає, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі відповідність обраного способу захисту порушеному праву. Водночас, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, а, своєю чергою, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

За наведеного у цьому судовому рішенні правового регулювання та виходячи зі встановлених обставин цієї справи, з урахуванням правозастосовчих висновків Верховного Суду у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24, задля захисту встановленого судом порушеного права позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог у цій справі визнанням протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати компенсації за неотримане речове майно із зобов`язанням видачі позивачу відповідної довідки про вартість такого майна та виплатою спірної компенсації, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, повною мірою поновить порушене право позивача щодо виплати спірної компенсації, а також гарантуватиме остаточне вичерпання спору.

Отже, позовні вимоги у цій справі слід задовольнити частково.

Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію неотриманого речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

25.05.26