Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №240/27208/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/27208/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка полягає у невиплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану";

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".

Позовні вимоги Позивача мотивовані тим, що в період з 06.02.2023 року по 01.09.2025 року Позивач проходив службу на посаді інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку в Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". На початок проходження служби Позивачу було 23 роки. В період з 24.07.2023 року по 23.09.2023 року Позивач брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач вважає, що має законне право на одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану", а тому бездіяльність Відповідача щодо її невиплати вважає протиправною.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позов Відповідача, Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", проти задоволення позову заперечується і зазначається, що Позивач дійсно з 06.02.2023року по 01.09.2025 року проходив службу на посаді інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку в Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". В період з 24.07.2023 року по 23.09.2023 року Позивач брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. У відзиві визнається, що 23.09.2023 року Позивач під час участі в бойових діях отримав поранення.

Одночасно у відзиві зазначається, що Національна поліція України та поліцейські не є суб`єктами, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану". По цій причині Відповідач не наділений повноваженнями на нарахування та виплату Позивачу вказаної одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень.

У відповіді на відзив представник Позивача просить відхилити доводи представника Відповідача, так як вважає, що Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а не здійснював звичайну поліцейську діяльність.

У запереченнях на відповідь на відзив представник Відповідача вважає доводи Позивача та її представника безпідставними і зазначає, що аналогія закону та аналогія права не може застосуватися для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, до яких відноситься Відповідач.

В додаткових поясненнях представник Позивача стверджує про безпідставність доводів Відповідача, так як Національна поліція входить до структури МВС України, яке відноситься до кола учасників експериментального проекту, передбаченого вказаною постановою КМ України.

У додаткових запереченнях на додаткові пояснення представника Позивача представник Відповідача вважає такі додаткові доводи Позивача та її представника безпідставними.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суть спірних відносин між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача відповідно права, а у Відповідача - обов`язку нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав нарахування та виплати одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах регулюються правовими нормами Постанови КМ України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (надалі - Постанова №153), що була чинна на день виникнення таких відносин.

Вказаною Постановою № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (надалі - Порядок №153).

Безспірно, за приписами пункту 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 387 від 01.04.2025, № 942 від 30.07.2025) громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Як зазначено в підпункті 1 пункту 3 в редакції Постанови КМ № 387 від 01.04.2025 року, учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Аналіз вказаних правових норм засвідчує, що така одноразова грошова допомога виплачується за наявності таких умов:

- укладання контракту громадяни України віком від 18 до 25 років на проходження військової служби;

- укладання такого контракту на проходження військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії або Державній прикордонній службі;

- укладання такого контракту на проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського складу;

- особи до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану та проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, з 06.02.2023 року по 01.09.2025 року проходив службу на посаді інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 полку в Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та мав спеціальне звання лейтенанта поліції.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач у справі, в період з 24.07.2023 року по 23.09.2023 року Позивач брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час яких отримав поранення.

Вказані обставини підтверджуються також довідкою про таку участь, виданою Відповідачем 26.05.2025 року (а.с.20).

Відповідно до вимог частини 1 статі 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Зазначене дає суду зробити висновок, що Позивач дійсно до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років проходив службу в органах Національної поліції на офіцерській посаді (лейтенант поліції) та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком два місяці (з 24.07.2023 року по 23.09.2023 року), що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Тобто, Позивач дійсно у віці до 25 років проходив службу в органах Національної поліції, яка в силу вимог підпункту 1 пункту 3, в редакції Постанови КМ № 387 від 01.04.2025 року, не відноситься до учасників експериментального проекту.

Тобто, Позивач дійсно у віці до 25 років проходив службу в органах Національної поліції на офіцерській посаді інспектора взводу (лейтенант поліції), а не на посадах рядового, сержантського і старшинського складу, як передбачено Постановою №153.

Тобто, Позивач дійсно у віці до 25 років брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком два місяці (з 24.07.2023 року по 23.09.2023 року), що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, як передбачено Постановою №153.

Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що Відповідач, Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в силу підпорядкування та входження до складу МВС України відноситься до учасників експериментального проекту, передбаченого Постановою №153, з огляду на таке.

Суд враховує, що в силу вимог постанови КМ України від 13 січня 2023 р. № 30 Відповідач, Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, утворено як юридичну особу публічного права та міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Зазначене беззаперечно свідчить, що Відповідач, Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, не входить до складу ні Збройних Сил, ні Національної гвардії т а ні Державної прикордонної служби, як учасників такого експериментального проекту.

Представник Позивача не врахувала, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року № 876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Представник Позивача не врахувала, що відповідно до вимог пункту 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 533 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

В зв`язку з цим суд погоджується із доводами представника Відповідача, що МВС України віднесено до учасників експериментального проекту виключно в силу здійснення МВС України відповідних функцій з контролю та координації діяльності Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України.

Суд погоджується з доводами представника Відповідача щодо заборони застосування аналогії закону та аналогії права для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, до яких відноситься Відповідач.

Так, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції прямо зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 6 статті 7 КАС України застережено, що аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Аналогічно правовими нормами частини 4 статті 65 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року № 3354-IX прямо передбачено, що аналогія закону або аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, притягнення особи до юридичної відповідальності.

Суд враховує, що положення абзацу третього пункту 4 Постанови №153 передбачають можливість виплати винагороди військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Така винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Тобто, така пропорційна виплата винагороди здійснюється також лише військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, до яких не відноситься Позивач.

Зазначене свідчить про відсутність у Позивача права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану", а Відповідача - обов`язку її нарахувати та випатити.

Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

25.05.26