Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №120/17655/23 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2026 р. Справа № 120/17655/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" за періоди - квітень 2022 року (з 18 по 30 включно), травень 2022 року (з 01 по 31 включно), червень 2022 року (з 01 по 26 включно), липень 2022 року (з 05 по 31 включно), серпень 2022 року (з 01 по 10 включно, з 16 по 31 включно), вересень 2022 року (з 01 по 30 включно), жовтень 2022 року (з 01 по 31 включно), листопад 2022 року (з 01 по 17 включно), у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування.

Ухвалою від 28.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

12.04.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягать,оскільки у період зазначений у позовній заяві позивач військову службу не проходив.

Ухвалою суду від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом уточнення позовних вимог.

04.06.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог та адміністративний позов у новій редакції, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" за періоди - з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023.

Ухвалою суду від 17.06.2024 продовжено розгляд справи, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на уточнені позовні вимоги позивача, який має відповідати положенням ст. 162 КАС України.

05.07.2024 відповідачем подано відзив на уточнені позовні вимоги, у якому зазначено, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягать, оскільки із рапортом чи заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв`язку із захистом Батьківщини та з медичними документами він не звертався.

Окрім того, просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки заяву про усунення недоліків позовної заяви позивач подав поза межами строків встановлених судом.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

Позивач є військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

04 січня 2023 року в районі н.п. Гуляйполе Запорізької області під час ворожого танкового обстрілу та скидання з квадрокоптера гранти ВОГ на позиції ОСОБА_1 отримав поранення: мінно-вибухова травма. Акубаротравма у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості, вогнепальне осколкове сліпе поранення ділянки лівої сідниці. Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) В/Ч НОМЕР_1 від 12.02.2023 року №189 поранення пов`язане із захистом Батьківщини, захистом сувернітету і територіальної ццілісності України, у складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення націальної безпеки і оборони, відсічі і стримування зюорлйної агресії Російської Федерації в Україні, з сетою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", під час воєнного стану.

У зв`язку із отриманою травмою 04.01.2023 позивач був евакуйований із вибуховою травмою до Покровського ЛСБ Дніпропетровської області, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) В/Ч НОМЕР_1 від 12.02.2023 року №189.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 296 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська лікарня №9" ЗМРП з 04.01.2023 по 05.01.2023.

З 05.01.2023 по 06.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі СР, що підтверджується перевідним епікризом.

З 07.01.2023 по 27.01.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні гнійної хірургії КНП "Центральна міська лікарня".

Відпоідно довідки військово-лікарської комісії №1079 від 27.01.2023, позивачу визначено, що потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів.

Також відповідно до виписного епікриза №1686 позивач перебував на стаціонарному лікуванні із вогнепальним пораненням з 28.02.2023 по 02.03.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Відпоідно довідки військово-лікарської комісії №340 від 02.03.2023, позивачу визначено, що потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів.

З 12.04.2023 по 19.04.2023 перебував на лікуванні в відділенні планової хірургії у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Відпоідно довідки військово-лікарської комісії №549 від 19.04.2023, позивачу визначено, що потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів.

З 26.05.2023 по 29.05.2023 перебував на лікуванні в відділенні планової хірургії у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Відпоідно довідки військово-лікарської комісії №715 від 29.05.2023, позивачу визначено, що потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення №4654 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 10.07.2023 по 02.08.2023.

Витягами з наказів військової частини НОМЕР_1 підтверджено перебування позивача у відпустках.

При цьому, позивач зазначає, що йому з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023 у період перебування у відпустці за станом здоров`я та на лікуванні, додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000,00 грн передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, військовою частиною не нараховано та не виплачено, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд насамперед вважає за необхідне вирішити питання порушене відповідачем про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд

У статтях 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та уточнені позовні вимоги після спливу строку, визначеного ухвалою суду. Водночас суд враховує, що пропуск такого строку був незначним.

Крім того, подана позивачем уточнена позовна заява була прийнята судом до розгляду, про що постановлено ухвалу від 17.06.2024, якою продовжено розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на уточнені позовні вимоги. Таким чином, суд визнав усунення недоліків позовної заяви належним та достатнім для подальшого розгляду справи по суті.

Суд також враховує, що залишення позову без розгляду виключно з формальних підстав за встановлених обставин призвело б до непропорційного обмеження права позивача на доступ до правосуддя та суперечило б практиці Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної Постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Як зазначено в абзаці 4 пункту 11 розділу ХХХIV наказу Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок № 260) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Отже, як Постановою № 168, так і Порядком № 260 унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, суд установив, що 04 січня 2023 року в районі н.п. Гуляйполе Запорізької області під час ворожого танкового обстрілу та скидання з квадрокоптера гранти ВОГ на позиції ОСОБА_1 отримав поранення: мінно-вибухова травма. Акубаротравма у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості, вогнепальне осколкове сліпе поранення ділянки лівої сідниці. Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) В/Ч НОМЕР_1 від 12.02.2023 року №189 поранення пов`язане із захистом Батьківщини, захистом сувернітету і територіальної ццілісності України, у складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення націальної безпеки і оборони, відсічі і стримування зюорлйної агресії Російської Федерації в Україні, з сетою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", під час воєнного стану.

З 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я та на лікуванні, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, наявні всі передумови, необхідні для виплати позивачеві збільшеної до 100000 гривень винагороди, за період з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні/відпустці внаслідок отриманої тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

А відтак суд вважає, що відповідач протиправною не нарахував та не виплатив позивачеві додаткову винагороду за спірний період перебування його на стаціонарному лікуванні з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023.

Отже, враховуючи вищезазначене, з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023 в розрахунку до 100 000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень на місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період з 04.01.2023 по 29.06.2023 та з 10.07.2023 по 02.08.2023 в розрахунку до 100000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

Суддя Мультян Марина Бондівна