Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №685/145/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/145/25

Провадження № 22-ц/820/748/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О..

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/145/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Уродою Олександром Вячеславовичем, на ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року у складі судді Турчин-Кукаріної І.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 2,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785500:04:016:0004, в порядку спадкування за законом, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785500:04:016:0004.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13.08.2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 .

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

22 грудня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Урода О.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій зазначив, що у рішенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року, судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відтак, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

14 січня 2026 року від представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Сторожука Ю.В. через підсистему ЄСІТС надійшли пояснення, в яких він просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що оплата за договором про надання професійної правничої допомоги відповідно до п. 3.3. Договору повинна була здійснитись протягом двох календарних днів з моменту підписання договору в безготівковій формі на офіційні банківські рахунки виконавця, натомість відповідачем не надано доказів здійснення такої оплати витрат на правничу допомогу у визначеному договором порядку, а також не надано детального опису наданих адвокатом послуг, а також не надіслала протилежній стороні копію заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Урода О.В. подали апеляційну скаргу, вважають, що ухвала суду є незаконною, оскільки постановлена з порушенням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким задовольнити подану заяву та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Представник апелянтки вказує, що у відзиві на позовну заяву повідомив суд, що судові витрати на правову допомогу складають 15000 грн, детальний розрахунок яких відповідач зобов`язується надати пізніше. Згідно із п.3.2. договору №38 про надання правничої (правової) допомоги від 19.02.2025 року обсяг та вартість послуг (робіт) адвоката (гонорар) за даним договором визначається в актах про надання правової допомоги ( юридичних послуг) та виконаних робіт. Згідно із актом №1 від 18.12.2025 року про надання юридичних послуг та виконаних робіт до договору Договору про надання правничої (правової) допомоги № 38 від 27 лютого 2025 року а саме п.2,3 акту загальна вартість, вказаних в п.2 даного Акту, послуг (виконаних робіт) Виконавця наданих Замовнику становить 15 000 грн. У зв`язку із чим було сформовано рахунок № 38 від 19 лютого 2025 року на сплату юридичних послуг (робіт) а саме: з`ясування суті спірних правовідносин, вивчення нормативної правової бази, судової практики, надання юридичних консультацій, збір та аналіз необхідних документів для підготовки позовної заяви, складання позовної заяви. Суд при постановленні ухвали та відмову у задоволенні заяви керувався тим, що не було надано докази надання правничої допомоги у судовому засіданні, однак про понесенні витрати представник відповідачки заявив у відзиві та відповідні докази подав у строк після п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Доводи суду першої інстанції щодо не надання доказів оплати за надану правничу допомогу теж є хибними оскільки, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 922/445/19.

ОСОБА_2 та її адвокат Сторожук Ю.В. подали відзив на апеляційну скаргу, вважають що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року, ухвалена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, договір № 38 про надання правничої (правової) допомоги від 19 лютого 2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Хмельницьке міське об`єднання адвокатів» і відповідачем, не містить умови про фіксований розмір винагороди адвоката, а згідно з пунктом 3.3 Договору оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 2-х календарних днів з моменту підписання даного Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) в безготівковому порядку на офіційні банківські рахунки виконавця, при цьому відповідачем не надані докази здійснення оплати витрат на правничу допомогу у визначеному Договором порядку.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали

Судом встановлено, що у лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 2,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785500:04:016:0004, в порядку спадкування за законом, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розта шовану на території колишньої Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785500:04:016:0004.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

19.12.2025 представник відповідачки адвокат Урода О.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій зазначив, що у рішенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 08.12.2025 судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відтак, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. та надав відповідні докази понесення таких витрат: Договір про надання правничої допомоги № 38 від 19 лютого 2025 року, Акт про надання юридичних послуг та виконаних робіт на підставі вищевказаного договору від 19 грудня 2025 року, рахунок на оплату послуг в сумі 15000 грн.

ОСОБА_2 та її представник – адвокат Сторожук Ю.В. подали апеляційну скаргу на рішення суду, однак постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року без змін.

Оскаржуваною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення з підстав того, що відповідач не надала доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, заяви про намір подати такі докази після ухвалення судом рішення представник відповідача до закінчення судових дебатів теж не подав

Однак такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Аналіз наведеного, з урахуванням принципу розумності, свідчить про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі ж відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/3998/23, від 10 грудня 2025 року в справі № 756/11475/13-ц, від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21.

Враховуючи, що представник позивача на підставі відповідного договору про надання правничої допомоги та ордеру адвоката надавав відповідачу правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, був допущений судом до розгляду справи як представник відповідача, рішення суду першої інстанції ухвалено 15 грудня 2025 року з відмовою в задоволенні позову, залишене без змін постановою апеляційного суду, та до цього моменту у відзиві на позовну заяву представником відповідача зроблено заяву про наявність витрат на правничу допомогу та прохання стягнути дану допомогу з позивача в разі задоволення позову, то подання ним 19 грудня 2025 року Договору про надання правничої допомоги № 38 від 19 лютого 2025 року, Акту про надання юридичних послуг та виконаних робіт на підставі вищевказаного договору від 19 грудня 2025 року, рахунку на оплату послуг в сумі 15000 грн. від 19 лютого 2025 року, узгоджується зі змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України.

При цьому слід звернути увагу, що Акт про надання юридичних послуг та виконаних робіт на підставі вищевказаного договору та рахунок на оплату послуг в сумі 15000 грн. складені після ухвалення судового рішення, а саме 19 лютого 2025 року, і наявність підстав для оплати роботи адвоката залежала від результатів розгляду справи по суті, в зв`язку з чим дані докази і не могли бути подані до закінчення судових дебатів у справі.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, помилково вказав про необхідність обґрунтування поважності причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, проігнорувавши положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Така ж правова позиція за аналогічних процесуальних судових рішень викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року в справі № 2-213/10.

З врахуванням викладеного та положень ст. 270 ЦПК України, за якими суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню в справі за заявою представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, підлягає скасуванню з направленням даної цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Уродою Олександром Вячеславовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.О. Янчук