Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №683/1353/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1353/25

Провадження № 22-ц/820/676/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар: Плінська І.П.,

за участю представника відповідача адвоката Олійника В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року (суддя Цішковський В.А.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвокатського бюро «Віталій Ткач та Партнери», третя особа: Фермерське господарство «Залісся» про поновлення права на тлумачення укладених договорів,

в с т а н о в и в :

05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до адвоката Вонсовича М.М., адвокатського бюро «Віталій Ткач та Партнери» (далі – АБ «Віталій Ткач та Партнери») третя особа – фермерське господарство «Залісся» про поновлення права на тлумачення укладених договорів,

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що є засновником фермерського господарства «Залісся» та уклав 06.08.2008 року із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 договори оренди землі, було досягнуто згоди щодо предмету договору та з усіх істотних умов.

Однак орендодавці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не передали майна (земельної ділянки), обумовленої договорами від 06.02.2008 року орендарю ОСОБА_1 , не виконали п. 29 договору а саме: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та у строк передбачений договором, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Невиконання орендодавцями умов договорів оренди землі, унеможливило отримання орендарем в користування земельних ділянок. Крім того, позивач не отримав документи, які б давали право приступити до використання цих земельних ділянок за умовами договорів від 06.02.2008 року.

З метою уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань за договорами від 06.02.2008 року ОСОБА_3 уклав договір з адвокатом Вонсовичем М.М. про надання юридичних послуг, щодо розірвання в односторонньому порядку, укладеного ним договору. На підставі цього договору було видано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Вонсовичем М.М.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , уклали договори з АБ «Віталій Ткач та Партнери» про надання юридичних послуг, щодо розірвання в односторонньому порядку, укладених ними договорів від 06.02.2008 року, АБ «Віталій Ткач та Партнери» було видано ордери на надання правничої допомоги адвокатом Ткачем В.В.

Зазначає, що адвокат Вонсович М.М. та адвокат Ткач В.В. виготовили та направили для ознайомлення невизначеному колу осіб письмові документи у вигляді позовних заяв з додатками. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 документи у вигляді позовної заяви не підписували, не складали змісту цих паперових документів, не є авторами не поширювали інформацію, що міститься у цих документах, уся зазначена у позовних заявах інформація створена лише адвокатом Вонсовичем М.М. та АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі Ткача В.В.

В порушення вимог ч.1 ст.213, ч.1 ст.637 ЦК України у позовних заявах адвокат Вонсович М.М. та адвокат Ткач В.В. незаконно помістило своє особисте тлумачення договорів від 06.02.2008 року, з явними ознаками спотворення обставин. Це тлумачення не містить ні посилань на тлумачення договору сторонами, ні на рішення суду про роз`яснення договору від 06.02.2008 року. Метою такого незаконного тлумачення є створення штучних обставин приховування відповідальності клієнта за укладання договору шляхом обману.

Посилаючись на зазначене, позивач просив відновити його право тлумачення укладених ним договорів від 06.02.2008 року, яке існувало до порушення його права, до часу створення та подачі до суду документів позовних заяв адвокатом Вонсовичем М.М. та АБ «Віталій Ткач та Партнери», та стягнути солідарно із відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у задоволенні позовних відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь адвокатського бюро «Віталій Ткач та Партнери» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, виходив із відсутності порушеного права позивача. Позивач ОСОБА_1 не довів факт порушення його права адвокатом Вонсовичем М.М. та АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі Ткача В.В шляхом тлумачення договорів оренди землі від 06.02.2008 року, укладених між, кожним окремо, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та юридичною особою фермерського господарства «Залісся».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 213 та 637 ЦК України, дійшовши висновку про відсутність у позивача порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦК України саме сторона правочину має право тлумачити його зміст, а на вимогу сторони суд може постановити рішення про тлумачення. Позивач є безпосередньою стороною договорів оренди землі від 06.02.2008 року, укладених ним як фізичною особою – засновником ФГ «Залісся», а тому саме йому належить право визначати зміст та буквальне розуміння умов цих договорів. Натомість відповідачі, які не є сторонами договорів, фактично здійснили власне тлумачення їх змісту у поданих позовних заявах, а суд безпідставно погодився з таким тлумаченням і самостійно підмінив зміст договорів, зазначивши, що орендарем є ФГ «Залісся», хоча позивач наполягав на іншому змісті договорів. Таким чином, суд фактично позбавив позивача гарантованого законом права на тлумачення укладених ним договорів.

Крім того, суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2019 у справі №126/3476/16-ц, від 21.11.2018 у справі №126/3477/16-ц та від 19.12.2018 у справі №126/741/17-ц, відповідно до яких тлумачення договору застосовується у випадку різного розуміння змісту правочину та має здійснюватися з урахуванням волі сторін.

Під час розгляду справи суд допустив істотні процесуальні порушення, які вплинули на правильність вирішення спору. Суд не допустив до участі в судових засіданнях уповноважену особу третьої особи ФГ «Залісся», чим порушив ч. 3 ст. 58 ЦПК України та фактично позбавив третю особу можливості надати пояснення і захистити свої інтереси. Крім того, суд не встановив належним чином процесуальний статус адвоката, який подавав відзив від імені «представника заявника», не перевірив наявність у нього повноважень представляти саме відповідача у справі, однак, незважаючи на це, стягнув із позивача 10 000 грн. витрат на правничу допомогу. Такі дії свідчать про порушення принципів змагальності, рівності сторін та права на справедливий судовий розгляд.

У відзиві на апеляційну скаргу АБ «Віталій Ткач та Партнери» зазначає, що позивач в апеляційній скарзі не надав жодних фактів чи доказів, які могли б підтвердити правомірність його позовних вимог, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Стягнути із ОСОБА_1 на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 02.04.2026 року.

Представник відповідача АБ «Віталій Ткач та Партнери» адвокат Олійник В.П. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 02.042026 року.

Представник третьої особи фермерське господарства «Залісся» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що 06 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ФГ «Залісся» укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого позивачка передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 2,7848 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0028, строком на 49 років.

У травні 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діючи на підставі договору та ордеру АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі адвоката Ткача В.В. звернулася до суду із позовом, відповідно до якого просила розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824286700:07:025:0028, укладений 06 лютого 2008 року між нею та Фермерським господарством «Залісся»

Рішенням Старокостянтинівськогорайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року (справа №683/1523/24) позов ОСОБА_4 задоволено, розірвано договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Залісся» щодо земельної ділянки площею 2,7848 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер6824286700:07:025:0028, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 26 лютого 2008 року за реєстраційним номером 040874700251.

06 лютого 2008 року між ОСОБА_7 та орендарем фермерським господарством «Залісся» в особі голови Дячука С.Ф. укладено типовий договір оренди землі строком на 49 років, а саме земельної ділянки площею 2,7848 га, кадастровий номер 6824286700:07:025:0027, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старокостянтинівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області (до адміністративно-територіальної реформи територія Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області), що був зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 лютого 2008 року за №040874700255.

У вересні 2024 року ОСОБА_7 , в інтересах якого діючи на підставі договору та ордеру АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі адвоката Ткача В.В. звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824286700:07:025:0027, укладений між ним та Фермерським господарством «Залісся»

Рішенням Старокостянтинівськогорайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2025 року (справа №683/2794/24), позов ОСОБА_7 задоволено, розірвано договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та Фермерським господарством «Залісся» щодо земельної ділянки площею 2,7848 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0027, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старокостянтинівської ТГ (колишня Пеньківська сільська рада Старокостянтинівського району) Хмельницького району Хмельницької області, який зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Старокостянтинівського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 лютого 2008 року за №040874700255.

06 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ФГ «Залісся» було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого позивачка передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 2,7848 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0026, строком на 49 років.

26 лютого 2008 року договір оренди землі від 26 лютого 2008 року був зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040874700256.

У серпні 2024 року ОСОБА_6 , в інтересах якої діючи на підставі договору та ордеру АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі адвоката Ткача В.В. звернулася до суду із позовом, відповідно до якого просила розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824286700:07:025:0026, укладений між нею та Фермерським господарством «Залісся».

Рішенням Старокостянтинівськогорайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року (справа №683/2639/24) позов ОСОБА_6 задоволено, розірвано договір оренди землі від 26 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та Фермерським господарством «Залісся» щодо земельної ділянки площею 2,7848 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0026, якийзареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 26 лютого 2008 року за реєстраційним номером 040874700256.

06 лютого 2008 року між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем фермерським господарством «ЗАЛІССЯ» в особі голови Дячука С.Ф. укладено типовий договір оренди землі строком на 49 років, а саме земельної ділянки площею 5,4811 га, у тому числі сінокіс 3,9004 га та рілля 1,5807 га, кадастровий номер 6824286700:07:025:0021, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старокостянтинівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області (до адміністративно-територіальної реформи територія Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області), що був зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 лютого 2008 року за №040874700250.

У серпні 2024 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діючи на підставі договору та ордеру АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі адвоката Ткача В.В. звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824286700:07:025:0021, укладений між ним та Фермерським господарством «Залісся».

Рішенням Старокостянтинівськогорайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року, розірвано договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та фермерським господарством «ЗАЛІССЯ» щодо земельної ділянки площею 5,4811 га, кадастровий номер 6824286700:07:025:0021, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старокостянтинівської ТГ (колишня Пеньківська сільська рада Старокостянтинівського району) Хмельницького району Хмельницької області, який зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Старокостянтинівського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 лютого 2008 року за №040874700250.

06 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ФГ «Залісся» було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 3,4034 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0013, строком на 49 років.

26 лютого 2008 року договір оренди землі від 06 лютого 2008 року був зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040874700268.

Рішенням Старокостянтинівськогорайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року, розірвано договір оренди землі від 06 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Залісся» щодо земельної ділянки площею 3,4034 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286700:07:025:0013, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 26 лютого 2008 року за реєстраційним номером 040874700268.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до адвоката Вонсовича М.М. та АБ «Віталій Ткач та Партнери» в особі Ткача В.В. просив суд відновити тлумачення укладених ним договорів оренди від 06.02.2008 року, яке існувало у нього до часу подання позовних заяв відповідачами від орендодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 213 зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (ч.2 статті 213 ЦК.України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у «відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України».

Аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту.

У справі що переглядається, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 як фізична особа, не є стороною договорів оренди укладених 06.02.2008 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та юридичною особою фермерського господарства «Залісся», врахувавши, що зазначені договори за позовами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких виступали адвокати Вонсович М.М., АБ «Віталій ткач та партнери» адвокат Ткач В.В., вищезначеними рішеннями Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області розірвано, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено порушення саме його індивідуально виражених прав або інтересів, який стверджує про їх порушення.

Адже захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право(інтерес) порушено відповідачем.

Натомість позивач звертаючи до суду з позовом про відновлення його права на тлумачення укладених ним договорів від 06.02.2008 року не зазначив, які саме права його як фізичної особи були порушені, не визнані чи оспорюються, у який спосіб відбулося таке порушення, не зазначив наявності реальності порушення прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановленого при розгляді справи по суті є самостійною підставою для відмови у позову, відтак колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо стягнення витрат судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19 зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п.п. 1-2 частини 1статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано суду довіреність АБ «Віталій Ткач та Партнери» на адвоката Олійника В.П., ордер про надання правничої допомоги серія ВК № 1070076, договір № 280525 про надання правової допомоги від 28.05.2025 року, укладеного між АБ «Віталій Ткач та Партнери», в особі директора Ткач Н.Б. та АБ «Віталій Ткач та Партнери», в особі керуючого партнера Олійника В.П.

Так, згідно п.2.1 вказаного договору, вартість послуг, які надаються адвокатським бюро клієнту за цим договором, складає 10 000 грн.

Суд першої інстанції, з урахуванням наведеного, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, положення договору про надання правової допомоги, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані у даній справі, дійшов правильно висновку про те, що відшкодуванню витрат на правову допомогу з позивача на користь АБ «Віталій Ткач та Партнери», підлягає сума у загальному розмірі 10 000,00 грн.

Аргументи апеляційної скарги щодо неналежного статусу представника АБ «Віталій Ткач та Партнери» є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу понесені апелянтом в суді апеляційної інстанції, то на підтвердження понесення таких витрат АБ «Віталій Ткач та Партнери» надано суду апеляційної інстанції договір про надання правової допомоги №100226 від 10 лютого 2026 року, акт наданих послуг №100226 на підтвердження факту надання правової допомоги від 13 лютого 2026 року.

Пунктом 1.2., 1.2.4. договору зазначено, за цим договором адвокатське бюро на підставі прийнятого до виконання усного чи письмового доручення клієнта надає останньому правову допомогу у справі №683/1353/25 зокрема представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції у справі щодо вирішення спору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість послуг Виконавця за цим Договором становить 6 000 (шість тисяч) гривень.

Відповідно до зазначеного акту адвокат Олійник В.П. надав правову допомогу апелянту: комплексне надання професійної правничої допомоги адвокатським бюро клієнту у справі №683/1353/25 в апеляційному провадженні загальною вартістю 6000 грн.

Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, а також врахувавши те, що відзив на апеляційну скаргу перекликається із відзивом на позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку про стягнення із позивача на користь АБ «Віталія Ткач та партнери» витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Розмір понесених витрат на таку суму буде відповідати принципу реальності та розумності.

Щодо розподілу інших судових витрат.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь адвокатського бюро «Віталій Ткач та Партнери»витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 2000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко