Додаткове рішення від 24 травня 2026 р. у справі №521/18408/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/249/26

Справа № 521/18408/22

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі»,

розглянув заяву адвоката Грабового Віктора Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2025 року у складі судді Михайлюка О.А.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про стягнення майнової шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 553985 гривень та сплачений судовий збір.

Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на користь ОСОБА_1 заподіяну внаслідок ДТП майнову шкоду у розмірі 553985 гривень та 6034 гривні 60 копійок в рахунок сплаченого судового збору. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки – відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулось з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» задоволено частково. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2025 року змінено в частині визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на користь ОСОБА_1 , зменшено його з 553 985 грн. до 544 748, 45 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від адвоката Грабового Віктора Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 надійшла заява, у якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 14749,50 грн.

08.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких представник просив вказану заяву залишити без розгляду. У разі розгляду заяви, за її наслідками зменшити ОСОБА_1 стягнення розміру витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки предметом звернення є лише вирішення питання про судові витрати, тому необхідності у виклику сторін суд не вбачає.

Так, згідно із п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Грабовий В.О. зазначив, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення постанови Одеського апеляційного суду.

Як було вже зазначено вище, постанова апеляційного суду була винесена 28.04.2026, а з заявою про ухвалення додаткового рішення з наданням відповідних доказів, адвокат звернувся 01.05.2026, тобто в межах 5 днів.

З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з не заявленням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, з огляду на право суду, а не обов`язку для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу, заявником було надано:

- копію договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.06.2025, відповідно до якого Адвокат надає Клієнту правову (правничу) допомогу на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення Клієнта, зокрема надання правової (правничої) допомоги щодо представництва Клієнта в Хаджибейському районному суді м. Одеси під час розгляду справи 521/18408/22 без обмеження повноважень, а також в інших органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування з метою виконання доручення за даним Договором. (п.п. 2.1, 2.2. Договору).

- копію додаткової угоди від 27.06.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якої було внесено зміни до договору, а саме п. 1.2. Договору в новій редакції, серед якої зазначено, що надання правничої домоги щодо представництва Клієнта у вказаній справі в Одеському апеляційному суді.

- копію акту здачі-приймання (наданих послуг) №23 від 28.04.2026, відповідно до якого, адвокатом було надано послуги в загальному розмірі 15 000 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт №23 від 28.04.2026, адвокатом було надано наступні послуги:

1. подача клопотання про ознайомлення з матеріалами прави - тривалістю 1 година - на суму 1000,00 грн.;

2. підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - тривалістю 10 годин - на суму 10000,00 грн.,

3. участь в судових засіданнях: 19.03.2026 - на суму 2000,00 грн., та 23.04.2026 - на суму 2000,00 грн.

У вказаному акті зазначено, що сторонами погоджено, що вартість послуг адвоката Грабового В.О. в рамках розгляду справи №521/18408/22 становить 1000 грн. за одну годину роботи адвоката. Вартість послуг адвоката щодо участі в судових засіданнях становить 2000 грн. за одне судове засідання незалежно від його тривалості та часу очікування адвоката в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Заперечуючи проти вказаного розміру витрат на правничу допомогу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» зазначало, що вказані витрати є надмірно завищеними, явка в сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, також вказана справа не носить резонансного характері, не викликала значний інтерес у суспільства, має загальне значення для сторін і не є складною. Заявлені витрати є надмірним фінансовим навантаженням для позивача, не відповідають критерію розумності, і не є співмірними зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та обсягом наданих послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20); у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

• заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

• суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

• заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., є значно завищеним, неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатом та витраченим часом. Крім того, адвокатом значно завищений час на технічну підготовку документів, та відзив на апеляційну скраргу не містить значного об`єму.

Крім того, визначений у акті прийомі-передачі наданої правничої допомоги та вартість наданих послуг є значно завищеними, а тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру.

Отже, з огляду на наявність заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи із особливостей предмета спору, суб`єктного складу правовідносин, а також характеру виконаної адвокатом (з урахуванням часу наданих адвокатом послуг), колегія суддів вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 14749,50 гривень є завищеними, а тому доходить висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Додаткове рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 133, 137, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Заяву адвоката Грабового Віктора Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (код ЄДРПОУ 00131713) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий: Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе