Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №521/9924/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4509/26

Справа № 521/9924/25

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна, на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Леонова О.С., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

У червня 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі – ПрАТ «СГ «ТАС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.11.2023 року в м. Одесі по вул. Героїв Крут, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Espace» на момент настання ДТП застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом № AT 4392912. Вказаний договір страхування укладений страхувальником ОСОБА_3 із застосуванням пільги (зменшення розміру страхового платежу на 50 відсотків), передбаченої п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як пенсіонером.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором, виплативши власнику пошкодженого автомобіля «BMW 530» страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн та, посилаючись на положення підпункту 38-1.1. статті 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказує, що оскільки страховий випадок настав під час керування транспортним засобом особою (відповідачем), яка не належить до пільгової категорії громадян, відповідач зобов`язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 78 400,0 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.12.2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Субботіна Л.В., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю встановленої вини скаржника, як обов`язкової умови регресної відповідальності, зазначаючи, що для задоволення регресної вимоги страховик зобов`язаний довести всі елементи цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки особи, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та шкодою та вину особи. Також скаржником зазначено про відсутність доведеного причинно-наслідкового зв`язку між діями скаржника та виплаченою страховою сумою, а також, що виплата страхового відшкодування не створює презумпції вини відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам щодо наявності постанови від 28.02.2024 року ОСОБА_2 про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим порушено положення ст.ст. 89, 263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представником ПАТ «СК «ТАС» зазначено, що за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною, а тому закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за ст. 38 КУпАП не спростовує факту вини відповідача у скоєнні ДТП. При цьому, зазначено, що АТ «СГ «ТАК» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП транспортний засіб у розмірі 156800,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 387688 від 17.01.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі факт ДТП та механізм її настання (рух заднім ходом автомобіля під керуванням відповідача) підтверджується матеріалами витребуваної адміністративної справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та поясненнями учасників. Протокол зафіксував порушення відповідачем п. 10.9 ПДР України (рух заднім ходом).

Також судом зазначено, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів (наприклад, висновку експертного автотехнічного дослідження), які б спростовували його вину або доводили технічну неможливість уникнення ДТП з його боку. Посилання на закриття адміністративної справи, як зазначено вище, не є доказом відсутності вини.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується за наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.11.2023 року о 22 год 25 хв в м. Одеса, по вул. Героїв Крут, 15, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортний засіб «BMW 530» відкинуло на припаркований автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП застрахована у ПАТ «СК «ТАС», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4392912.

Договір страхування укладений страхувальником – ОСОБА_3 із застосуванням пільги, передбаченої положеннями ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: розмір страхового платежу зменшено на 50 відсотків у зв`язку з тим, що страхувальник є пенсіонером (посвідчення серії НОМЕР_4 ), та транспортний засіб має об`єм двигуна до 2500 куб. см.

Відповідач ОСОБА_1 , який керував забезпеченим транспортним засобом у момент ДТП, не є особою, яка має право на пільги, визначені ст. 13 Закону, що не заперечувалося сторонами.

Позивач визнав подію страховим випадком та на підставі заяви потерпілої особи (власника автомобіля «BMW 530»), звіту про оцінку майна № 57456 від 13.12.2023 року та страхового акту № 01041/38/924 від 15.01.2024 року, виплатив страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 387688 від 17.01.2024 року.

Суд, дослідивши сукупність доказів (матеріали страхової справи, факт виплати страхового відшкодування, протокол про порушення ПДР, характер пошкоджень), приходить висновку, що саме дії водія ОСОБА_1 , який здійснював маневр руху заднім ходом, не переконавшись у його безпечності, перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП та заподіянням майнової шкоди.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що причиною ДТП стали виключно дії водія автомобіля «BMW 530» ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння (що підтверджується постановою суду у справі № 521/156/24).

Саме по собі керування транспортним засобом у стані сп`яніння є грубим порушенням ПДР, за що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. Проте, в межах цивільного процесу про відшкодування шкоди, суд встановлює причинний зв`язок між протиправною поведінкою та наслідками (шкодою). Матеріали справи свідчать, що аварійна ситуація створена саме маневром автомобіля «Renault Espace» (виїзд заднім ходом на смугу руху), що стало першопричиною зіткнення.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту – Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону).

Положеннями ч. 1 ст. 37 Закону визначено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до: особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.

Розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування згідно положень ч. 1 ст. 13 Закону, зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є: громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу; тощо.

У разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування відповідно до частин першої і другої цієї статті, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 цього Закону (ч. 3 ст. 13 Закону).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. п. 11, 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується скаржником в апеляційній скарзі, станом на момент настання ДТП – 19.11.2023 року за участі транспортних засобів - «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ПАТ «СК «ТАС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4392912.

Згідно полісу, договір страхування укладений ОСОБА_3 на транспортний засобі «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , із застосування пільги у відповідності до положень ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на момент настання ДТП вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вимогою щодо стягнення сплаченого страхового відшкодування, посилаючись на вищевказані положення Закону, яким передбачено право зворотної вимоги до особи у разі порушення умов використання транспортного засобу визначений ч. 2 ст. 13 Закону.

Зазначені встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи також не спростовуються скаржником в апеляційній скарзі.

Разом з тим, апеляційна скарга мотивована відсутність в матеріалах справи встановленої вини скаржника як обов`язкової умови регресної відповідальності, доведеного причинно-наслідкового зв`язку між діями скаржника та виплаченою страховою сумою, а також, що виплата страхового відшкодування не створює презумпції вини відповідача, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2024 року у справі № 521/5245/24 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 чт. 247 КУпАП, за закінченням строку накладення адміністративного стягнення визначеного положеннями ст. 38 КУпАП.

Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Положеннями ст. 38 КУпАП передбачено, що стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Разом з тим, з правового аналізу п. 7 ст. 247 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні правил дорожнього руху.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 465/674/19, від 29.04.2020 року у справі № 686/4557/18, від 04.03.2020 року у справі № 641/2795/16, від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16, 16.04.2019 року у справі № 927/623/18,.

У справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 686/4557/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріали справи в свою чергу не містять належних доказів на підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні 19.11.2023 року ДТП за участі транспортних засобів - «Renault Espace», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та відсутності встановленого судом порушення ним п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 645/6088/18).

Таким чином, з огляду на вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено всі обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються судом як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності ухваленої відносно іншого учасника ДТП постанови про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки у вказаній постанові судом вирішувалося питання щодо наявності в діях такої особи складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме щодо керування транспортним засобом в стані сп`яніння, та не надавалася відповідно оцінка діям такої особи, яка перебувала б у причинно-наслідковому зв`язку із настання вищевказаної ДТП. При цьому, відповідним доводам скаржника судом першої інстанції вже надана відповідна правова оцінка, наведена в оскаржуваному рішенні. Будь-яких інших обґрунтованих доводів, підтвердженим належними доказами, відносно даних посилань скаржника апеляційна скарга не містить.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 15 травня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда