Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №478/1451/25 — Миколаївський апеляційний суд

25.05.26

22-ц/812/911/26

Провадження № 22-ц/812/911/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2026 року м. Миколаїв

справа № 478/1451/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухвалене 10 лютого 2026 року під головуванням судді Уманської О.В., присяжних Черкасенка В.В., Дриги О.М., повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Татарбунари Одеської області у нього з дружиною ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Татарбунарським районним відділом РАЦС 31 січня 1974 року. Невдовзі вона захворіла на запалення легень і, перебуваючи в лікарні, померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вказав заявник, донька була похована на місцевому кладовищі в м. Татарбунари, Одеської області, але реєстрація факту її смерті не проводилась через відсутність у нього необхідних знань щодо вимог та процедури її проведення. Згідно відповіді КНП «Татарбунарська багатопрорфільна лікарня Татарбунарської міської ради Одеської області» від 10 вересня 2025 року медична документація про факт народження та смерть дитини відсутня, оскільки історія вагітності та пологів зберігається 25 років. Відповідно до листа Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 23 вересня 2025 року записи Книги захоронень на місцевому кладовищі в м. Татарбунари за період до 2001 року не збереглися. Заявник вказує, що після смерті дитини дружина отримала відповідну довідку про смерть дитини, але на даний час її втрачено, також відсутні будь-які офіційні документи про смерть і в архівних установах та органах державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки не була проведена державна реєстрація її смерті.

Заявник вказує, що оголошення доньки ОСОБА_3 померлою йому потрібно з метою реалізації спадкових прав. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлою. Зобов`язати Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що заявником не надано жодних переконливих доказів про факт смерті дитини. Також суд вважав, що заявником не доведено, що оголошення доньки є необхідною умовою для реалізації його спадкових прав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що правова природа інституту оголошення особи померлою полягає у тому, що суд встановлює ймовірність смерті особи, а не достовірний факт її смерті. Однак суд першої інстанції фактично поставив перед ним обов`язок довести беззаперечний факт смерті ОСОБА_3 , що суперечить змісту зазначеної норми. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що оголошення фізичної особи померлою допускається у випадку, коли сукупність доказів свідчить про високу ймовірність смерті особи, навіть якщо безпосередніх доказів її загибелі не існує. Таким чином, суд неправильно застосував норми ст. 46 ЦК України. Висновок суду, що реалізація спадкових прав не є достатньою підставою для оголошення особи померлою суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків її смерті. Одним із правових наслідків смерті особи є відкриття спадщини. Отже врегулювання спадкових відносин є цілком законною та поширеною підставою звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Також зауважує, що судом не було належним чином досліджено та встановлено обставини народження та смерті дитини ОСОБА_3 , обставини перебування матері дитини у пологовому відділенні, причин відсутності актового запису про смерть у органах державної реєстрації актів цивільного стану, наявність або відсутність медичних документів, що підтверджують факт народження та смерть дитини, обставини поховання дитини та місце її поховання. Крім того, суд не вжив передбачених законом заходів для витребування додаткових доказів, які могли б підтвердити або спростувати його доводи, зокрема не витребував архівні медичні документи з медичного закладу, не забезпечив допит свідків у судовому засіданні, не надав належної оцінки письмовим пояснення свідків, фактично обмежившись формальним дослідженням поданих документів.

Заінтересована особа правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином сповіщені, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням про вручення документів ОСОБА_1 (а.с. 107) та Реєстром підтверджень про отримання Новобузьким відділом ДРАЦС у Баштанському районі Миколаївської області документів в «Електронному суді» (а.с. 106). Від імені ОСОБА_1 на електронну адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та підтримання апеляційної скарги, проте на даному електронному документі кваліфікований електронний підпис відсутній (а.с. 108-109).

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі № 753/8049/24 наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 29 квітня 1973 року заявником ОСОБА_1 був укладений шлюб із ОСОБА_4 , якій після укладання шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », актовий запис про шлюб № 29. Вказане свідоцтво про укладення шлюбу має відмітку про те, що шлюб розірваний у 2024 році (а.с. 10)

Заявником було надано свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , актовий запис № 18, видане 31 січня 1974 року Татарбунарським районним відділом ЗАГС Одеської області, серія НОМЕР_1 . Батьками ОСОБА_3 зазначені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 11)

Відповідно до листа КНП Татарбунарська багатопрофільна лікарня Татарбунарської міської ради Одеської області від 10.09.2025 року № 962 будь-яка медична документація стосовно факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 дитини жіночої статі та про смерть дитини в лікарні відсутня (а.с. 12).

Згідно листа Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 23.09.2025 року № 03/20/7539 записи Книги захоронень на місцевому кладовищі в м. Татарбунари за період до 2001 року не збереглися. Натомість, на місцевому кладовищі в АДРЕСА_1 наявний надгробний пам`ятник « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , Петро помер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 01.02.1974 - ІНФОРМАЦІЯ_6 » на місці їх поховання (а.с. 13).

Відповідно листа Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2025 року №1319/24-4-119 відсутні підстави для внесення інформації до актового запису цивільного стану щодо смерті та видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за наданими заявником документами (а.с.14).

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У своїй заяві ОСОБА_1 на такі обставини не посилається, а вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у Татарбунарській багатопрофільній лікарні Татарбунарської міської ради Одеської області настала смерть його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка хворіла на запалення легень.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 за її недоведеністю, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявником не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлою.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані заявником письмові пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не можуть вважатися допустим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України з огляду на недотримання процедури допиту свідків, передбачених статтею 230 цього Кодексу.

Сама по собі наявність на місцевому кладовищі в м. Татарбунари по вул. Князева, 39В надгробного пам`ятника « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , Петро помер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 01.02.1974 - ІНФОРМАЦІЯ_6 »- не доводить наявності передбачених частиною першою статті 46 ЦК України підстав для оголошення ОСОБА_3 померлою, за відсутністю інших доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

В судовому засіданні у суді першої інстанції клопотань про витребування доказів чи про допит свідків ані ОСОБА_1 , ані його представник – адвокат Ликова І.А., не заявляли.

Також заявником та його представником не було вказано на наявність будь-яких інших обставин, що дають суду підстави вважати для оголошення ОСОБА_3 померлою.

За такого, враховуючи інформацію, що викладена у наданих заявником листах КНП Татарбунарська багатопрофільна лікарня Татарбунарської міської ради Одеської області від 10.09.2025 року № 962 та Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 23.09.2025 року № 03/20/7539, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що судом не було належним чином досліджені обставини народження та смерті дитини ОСОБА_3 , наявність або відсутність медичних документів, що підтверджують факт народження та смерть дитини, обставини поховання дитини та не витребувані архівні медичні документи з медичного закладу та не надано належної оцінки письмовим пояснення свідків.

Отже, суд обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 і доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Таким чином, відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року