Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №450/6073/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/6073/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/831/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Кульченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кульченко Марії Василівни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, 11.12.2025 року о 13 год. 15 хв. на вул. Григорія Сковороди, в с. Сокільники, Львівського р-ну, Львівської обл., при виїзді на автодорогу Т1416, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кульченко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Звертає увагу на те, що обвинувачення ОСОБА_1 побудоване судом першої інстанції виключно на протоколі та відеозаписі спілкування з поліцією 14:28, натомість зміст протоколу не підтверджується іншими наявними у справі доказами.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було першочергово запропоновано пройти огляд на місці зупинки з використанням сертифікованого приладу Драгер.

Вказує, що поліцейські одразу ініціювали питання щодо поїздки в лікарню.

Звертає увагу на те, що вимога про проходження огляду поліцейськими була пред`явлена вже після спливу 2 годин з моменту виявлення підстав для такого огляду, а саме ДТП.

Вказує, що фактична подія (заїзд на газон) зафіксована об 05:31, час керування у протоколі – 13:15, а час складання протоколу – 15:19.

21.05.2026 року через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до апеляційної скарги від захисника – адвоката Кульченко М.В..

У поданих доповненнях до апеляційної скарги захисник – адвокат Кульченко М.В. просить матеріали адміністративної справи № 450/6073/25 скерувати до Відділу поліції №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області для належного оформлення та усунення недоліків протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що суперечності щодо часу керування та проведення процедури огляду є істотними процесуальними недоліками протоколу, які позбавили суд першої інстанції можливості ухвалити законне рішення без скерування справи на доопрацювання.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Кульченко М.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 537799 від 11.12.2025 року та його копіями, копіями протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 537786 від 11.12.2025 року, серії ЕПР1 № 537792 від 11.12.2025 року, постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6323914 від 11.12.2025 року, електронним рапортом від 11.12.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.12.2025 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.12.2025 року, рапортами працівників поліції від 11.12.2025 року, відеозаписами з СД-дисків.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - відмова водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім цього, процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було першочергово запропоновано пройти огляд на місці зупинки з використанням сертифікованого приладу Драгер, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відеозаписів вбачається, що службовою особою запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у встановленому законом порядку на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній не погодився, повідомлено наслідки відмови, однак ОСОБА_1 своєї думки з приводу даної ситуації не змінив.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Отже, постанова суду першої інстанції є законна і обґрунтована, підстав для її скасування в частині визнання ОСОБА_1 винним та накладення адміністративного стягнення, наведених в апеляційній скарзі останнього, апеляційний суд не знаходить.

Водночас, відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід змінити, а саме виключити посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Кульченко Марії Василівни - задоволити частково.

Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк