Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №464/2247/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2247/26 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 33/811/841/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю прокурора Шевців М., захисника – адвоката Афтеній А.В. ( у режимі відеоконференції), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Афтеній Анни Вікторівни на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 01 травня 2026 року,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 будучи спеціалістом відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, являючись відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Афтеній А.В. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КупАП. В іншій частині постанови суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо можливості одночасного визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закриття провадження у справі.

Звертає увагу на те, що у постанові суд обмежився виключно встановленням дати виявлення правопорушення – 01.09.2025 року, однак не навів жодних висновків щодо дати його вчинення та не перевірив, чи сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності саме з моменту вчинення правопорушення.

Вказує, що ОСОБА_1 допустила вчинення адміністративного правопорушення саме 01.04.2024 року, тобто на наступний день після спливу передбаченого законом строку на подачу щорічної декларації за 2023 рік, а не 01.09.2025 року, як це зазначено в протоколі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Афтеній А.В., які підтримали доводи поданої апеляційної скарги, прокурора Шевців М., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно п.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Що стосується покликань апелянта про необґрунтованість оскаржуваної постанови в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КупАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктів 1-4 частини 1 статті 247 КУпАП.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними статтею 38 КУпАП, а передбачений статтею 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП) і не встановлюючи вину особи та інші обставини, передбачені статті 280 КУпАП, суд фактично не виконує свою основну функцію – здійснення правосуддя.

Отже системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Закрити провадження з нереабілітуючих підстав або звільнити від відповідальності можливо лише винувату особу, в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.

З огляду на це, суддя при розгляді справи має встановити об`єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що й було зроблено судом першої інстанції при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, відносно ОСОБА_1 .

Апеляційним судом під час перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, як і неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 01 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Афтеній Анни Вікторівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк