Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №334/2400/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.05.2026 Справа № 334/2400/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/2400/26

Провадження №22-ц/807/1170/26

Головуючий в 1-й інстанції – Коломаренко К.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шумського Ігоря Васильовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2026 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. 17.03.2026 року судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України надіслано запит до Державної міграційної служби України про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. 26.03.2026 року до суду надійшла відповідь на запит, згідно якої відповідач ОСОБА_2 з 29.09.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2026 року, передано цивільну справу № 334/2400/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, на розгляд за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шумського Ігоря Васильовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду, справу повернути на розгляд до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем надано докази своєї реєстрації та реєстрації дитини за однією адресою, що є підставою для подання позову у відповідності до ч.2 ст. 28 ЦПК України до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Направляючи справу до Херсонського міського суду Херсонської області, суд першої інстанції виходив із того, що жодної з підстав для пред`явлення позову за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача суддею не встановлено. Звертаючись до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя за місцем реєстрації позивача, з якою за однією адресою зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем надано не актуальну інформацію на підтвердження даних обставин, оскільки до позовної заяви долучено Довідку №12573 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка датована 22.09.2021 року, тобто 4,5 років тому. Таким чином, позивачем не надано належних доказів перебування на її утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей або доказів того, що вона не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. На підтвердження домовленості сторін про розгляд справи саме за місцем проживання позивача суду також не надано. Як встановлено з відповіді Державної міграційної служби України, наданої на запит суду, відповідач ОСОБА_2 з 29.09.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Генічеського району Херсонської області, тобто до територіальної юрисдикції Генічеського районного суду Херсонської області. Відтак, справа за цим позовом не належить до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Запоріжжя. Рішенням ВРП від 30.05.2023 року № 566/0/15-23 змінено підсудність з 1 червня 2023 року територіальну підсудність судових справ: Білозерського районного суду Херсонської області, Цюрупинського районного суду Херсонської області, Генічеського районного суду Херсонської області, Голопристанського районного суду Херсонської області, Новотроїцького районного суду Херсонської області Херсонському міському суду Херсонської області; Датою початку процесуальної діяльності Херсонського апеляційного суду, Херсонського міського суду Херсонської області, Великоолександрівського, Нововоронцовського районних судів Херсонської області визначити 12 червня 2023 року. Враховуючи Рішення ВРП про зміну підсудності розгляду справ та ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана заява підсудна Херсонському міському суду Херсонської області.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб`єктивних прав більш зручним для позивача.

Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача) вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав Бухаренко Р.О. обґрунтувала підсудність розгляду даної справи тим, що вона разом із дитиною зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено відповідними довідками (а.с.10,14), а оскільки територіальна підсудність судових справ Енергодарського міського суду Запорізької області змінена на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя, позов подано саме до цього суду.

Висновки суду першої інстанції з приводу того, що позивачем не надано доказів перебування на її утриманні малолітньої дитини і не надано актуальних даних з цього приводу є необґрунтованими зважуючи, що такі докази були надані, а у разі сумніві з цього приводу суд не був позбавлений можливості перевірити їх актуальність враховуючи і те, що адресою місця реєстрації позивача і її дитини є тимчасово окупована територія і у позивача вочевидь могли виникнуть труднощі з наданням актуальних даних. Таким чином, висновки суду щодо недоведеності факту перебування малолітньої дитини на утриманні позивача є лише припущенням з боку суду.

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що: «Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві».

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що позивач зареєстрований за однією адресою з малолітньою дитиною, доказів які б спростовували вказану інформацію матеріали справи не містять, у позивача наявне право на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності у відповідності до вимог ч.2 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем свого проживання. Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку про дотримання позивачем правил альтернативної територіальної підсудності та відсутність підстав для передачі справи за підсудністю на розгляд іншого суду.

Отже, висновок суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області є помилковим.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259,367,374,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шумського Ігоря Васильовича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2026 року у цій справі скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 25 травня 2026 року.

Головуючий: С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков