Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №749/197/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/197/26

Номер провадження 3/749/115/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Павленко В. В.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Босої О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Сновськ матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (місто Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, до адміністративної відповідальності не притягувався, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Сновського районного суду Чернігівської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 050998, з якого вбачається, що 25.01.2026 р. об 11 год 56 хв в м. Сновськ по вул. 30 років Перемоги водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду: 0, 29 ‰.

23.02.2026 р. від захисника надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, зареєстроване за вх. № 927. Клопотання мотивоване тим, що доданий до протоколу серії ААД № 050998 від 25.01.2026 р. відеозапис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Nissan X-Trail (д.н.з. НОМЕР_1 ) у зазначений у протоколі час (11:56). Захисник вказує, що запис розпочинається об 11:53:17, коли автомобіль припаркований на узбіччі, а поліцейські лише підійшли до ОСОБА_1 для розмови.

Окрім того, захисник наголошує на протиправності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу. У клопотанні зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не вчиняв порушень ПДР, у поліцейських були відсутні законні підстави для зупинки авто, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» або постановами КМ України № 1455 та № 1456 (щодо блокпостів).

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 686/11314/17, сторона захисту вказує, що у разі незаконної зупинки всі подальші вимоги поліцейських (зокрема щодо надання документів чи проходження огляду на стан сп`яніння) є неправомірними. Таким чином, усі зібрані після такої зупинки докази є недопустимими, а процедура оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП - нікчемною.

Окрім зазначеного, захисник звертає увагу суду на порушення спеціального порядку огляду ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем. Захист зазначає, що згідно ст. 2661 КУпАП та Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 12.01.2024 р. № 32, встановлено особливу процедуру огляду військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби. Зокрема: огляд має проводитися виключно уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку (ВСП) або командиром військової частини (або за їх направленням); складення висновків у закладі охорони здоров`я має відбуватися у присутності вказаних уповноважених осіб.

Захисник наголошує, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем (що було встановлено працівниками поліції), ініціювання та проведення його огляду працівниками патрульної поліції без залучення представників ВСП або командування є істотним порушенням вимог ст. 2661 КУпАП. Відповідно до ч. 8 цієї статті, огляд, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним.

З огляду на викладене, процедура огляду була проведена неповноважними особами, що є самостійною підставою для визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі.

Додатково наголошується на відсутності законних підстав для огляду через непідтвердженість ознак сп`яніння. Згідно з вимогами Інструкції № 1452/735 та правовою позицією у справі № 156/482/24, поліцейські зобов`язані були не лише зафіксувати, а й належним чином обґрунтувати наявність очевидних ознак сп`яніння, проте відеозапис не містить підтвердження їх виявлення, що свідчить про формальний характер вимог поліції.

Також захисник зазначає, що після проведення огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» з результатом 0, 29 проміле, працівники поліції всупереч вимогам закону не з`ясували у ОСОБА_1 , чи згоден він із вказаним показником, та не запропонували йому пройти огляд у медичному закладі. Обов`язковість оформлення письмового направлення до закладу охорони здоров`я у разі незгоди водія або для підтвердження результату є невід`ємною частиною законної процедури, проте таке направлення у матеріалах справи відсутнє. Оскільки поліцейський не повідомив про конкретні ознаки сп`яніння та позбавив особу права на медичне підтвердження або спростування результату тесту, такий огляд відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП вважається недійсним, що виключає можливість використання його результатів як доказу вини.

Додатково захист наголошує на відсутності об`єктивного підтвердження перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння з огляду на технічну похибку приладу та норми міжнародного права. Захисник зазначає, що за результатом тестування приладом «Drager 6810» було зафіксовано показник 0,29 проміле. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону «Про міжнародні договорі України», норми Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року мають вищу юридичну силу, ніж відомча Інструкція №1452/735. Пункт 5 статті 8 вказаної Конвенції встановлює максимально допустимий рівень вмісту алкоголю на рівні 0,25 мг на літр повітря (0,25 проміле). Враховуючи паспортну похибку газоаналізаторів Drager, яка становить 0,042 проміле, гранично допустимий показник з урахуванням похибки становить 0,292 проміле.

Таким чином, результат у 0,29 проміле повністю охоплюється допустимою похибкою приладу та міжнародними стандартами, що згідно з принципом «in dubio pro reo» (ст. 62 Конституції України) має тлумачитися як відсутність стану сп`яніння. Оскільки докази не спростовують розумні сумніви щодо вини особи, а сам огляд проведений з порушенням процедурних норм, протокол серії ААД № 050998 не може бути визнаний належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. З огляду на сукупність викладених обставин — відсутність фіксації факту керування, незаконність зупинки, порушення спеціальної процедури щодо військовослужбовця та технічну похибку приладу — провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні 16.04.2026 р. ОСОБА_1 вину не визнав та заперечив факт керування ним транспортним засобом. Останній зазначив, що на відеозаписі фіксації події від 11:53 год автомобіль уже стояв припаркованим на узбіччі. Безпосередньо за кермом автомобіля, який належить волонтерській організації та використовувався у службових цілях, перебував ОСОБА_2 , що може бути підтверджено показаннями останнього. В той час, коли ОСОБА_3 пішов у справах ОСОБА_1 , за його доводами, сидів за кермом автомобіля та грівся, коли до нього підійшли працівники поліції.

У судовому засіданні 16.04.2026 р. захисник підтримала раніше подане клопотання про закриття провадження у справі та просила його задовольнити.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 16.04.2026 р. пояснив, що перебуває на посаді сержанта матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_2 . Оскільки він має фізичні вади у свідка наявні обмеження по здоров`ю, тому є необхідність залучати інших військовослужбовців для фізичної допомоги. В той день він залучив ОСОБА_1 для поїздки по звірках, але за кермом був сам. Приблизно годину ОСОБА_1 чекав на нього в автомобілі, а потім йому допомагав.

У судовому засіданні 25.05.2026 р. захисник повторно наголосила на підставах для закриття провадження у справі:

-ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, відеодокази протилежного факту відсутні на противагу наявності пояснень свідка,

-факт зупинки спростовується відсутністю будь-якої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак і можливістю безпідставної зупинки,

-положення ст. 2661 КУпАП вимагають присутності під час фіксації правопорушення представників Військової служби правопорядку,

-виявлені ознаки сп`яніння не відповідають переліку ознак, визначених нормативно-правовим актом,

-працівниками поліції не з`ясовувалась згода/незгода ОСОБА_1 з результатами тестування та не пропонувався огляд у лікарні, відповідне направлення також відсутнє у матеріалах справи,

-газоаналізатор має похибку 0, 04 ‰, свідоцтво про повірку приладу не надано, у результаті тестування на алкоголь зазначено температуру повітря +8, в той час як згідно відповіді на адвокатський запит Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій температура повітря 25.01.2026 р. об 11 год 00 хв становила -15, о 14 год 00 хв становила -11, 4,

-згідно інструкції виробника приладу робочий температурний діапазон становить: -5 - +50, а відтак прилад було використано поза межами допустимих умов експлуатації.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд звертає увагу на таке.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час безпосереднього дослідження та перегляду відеозаписів у судовому засіданні, які були надані органом поліції на підтвердження вини особи, судом встановлено, що жоден із наявних у матеріалах справи відеофайлів не зафіксував факт керування транспортним засобом особою, стосовно якої складено протокол. На відеозаписах відображено лише спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , коли транспортний засіб уже перебував у нерухомому стані, а сам процес руху автомобіля під керуванням даної особи у матеріалах фіксації відсутній.

Як встановлено з відеодоказів, у час, зазначений у протоколі як час керування, ОСОБА_1 спілкувався з працівниками поліції та транспортним засобом не керував.

З огляду на наведене, у суду відсутня можливість не приймати до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 як такі, що спростовують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Для встановлення об`єктивної сторони правопорушення суд має обов`язок покласти в основу рішення беззаперечний та встановлений факт керування особою транспортним засобом, що в межах даної справи є неможливим, позаяк доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, підтверджуються поясненнями свідка та не спростовуються жодними матеріалами справи, зокрема й наявними відеозаписами.

Відтак, факт керування особою транспортним засобом є недоведеним, оскільки судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини.

Вказане є підставою для висновку про недоведеність органом поліції об`єктивної сторони правопорушення у вигляді такої її обов`язкової складової, як безпосереднє керування транспортним засобом суб`єктом відповідальності.

Зазначене є самостійною підставою для закриття провадження у справі, так як в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак оцінка іншим доводам захисника судом не надається.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, провадження підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю органом поліції складу правопорушення.

Підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат відсутні.

На підставі процесуальної аналогії з ч. 4 ст. 250 КАС України суд підписує постанову без її проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 221, 245-249, 276-279, 280-295 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд Чернігівської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М. В. Кравчук