Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №742/6255/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/599/26

Єдиний унікальний № 742/6255/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Сухополовянської ОТГ, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та порядку побачення з дитиною,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Сухополовянської ОТГ, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та порядку побачення з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що від подружнього життя сторони мають дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час триває процедура розлучення. Дитина залишилася проживати з матір`ю, а батько не має можливості бачитися та спілкуватися з дочкою. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням дозволити спілкування з дочкою, проте щоразу отримував відмову. Тому ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовом про встановлення чіткого графіка побачень.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив проводити розгляд справи без його участі (а.п.42).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася також, проте подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги визнала та просила провести розгляд справи без її участі (а.п.41).

Представниця третьої особи у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, згідно з якою просила проводити розгляд справи без її участі (а.п.40).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і можливість повного задоволення позову з наступних підстав.

20.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.п.12).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя ОСОБА_4 народилася дочка ОСОБА_3 (а.п.13).

Зі скріншотів переписки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням побачитися з дочкою, однак ОСОБА_2 заперечувала проти спілкування батька з дитиною (а.п.27-36).

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За ч.1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст.3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги ст.51 Конституції України, ст.3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст.7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно зі ст.8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов`язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09,«М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що обоє батьків не є байдужими до долі та виховання своєї малолітньої дитини, цікавляться її життям, піклуються про здоров`я та виховання.

Таким чином, суд, діючи виключно в інтересах дитини, зважаючи на її вік, беручи до уваги ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, та враховуючи те, що дитина проживає з відповідачкою, яка не заперечувала проти задоволення позовних вимог, дійшов висновку про доцільність задоволення позову та вважає за можливе визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні дочки - ОСОБА_3 у вигляді зустрічей без присутності матері – ОСОБА_2 : перші та треті вихідні з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 16 год. 00 хв. неділі щомісяця за місцем проживання батька; у день народження дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.; у день народження батька, ОСОБА_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; кожного парного року з 10 год. 00 хв. 31 грудня до 16 год. 00 хв. 1 січня; щорічно з 9 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 21 грудня – на день народження діда, ОСОБА_5 ; щорічно з 9 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 26 лютого – на день народження баби, ОСОБА_6 ; кожного року з 10 год. 00 хв. 15 серпня по 17 год. 00 хв. 28 серпня для відпочинку на оздоровлення з правом виїзду для відпочинку на території України; кожного року з 18 год. 00 хв. напередодні свята до 17 год. 00 хв. святкового дня Різдво Христове, Великдень, Трійця; у будь-який інший день (період) року за бажанням дитини та за домовленістю з матір`ю.

Керуючись ст.2, 12, 13, 76, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП - невідомий, адреса реєстрації та адреса проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Сухополовянської ОТГ (місцезнаходження: вул.Чернігівська, буд.32, с.Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542), про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та порядку побачення з дитиною – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні дочки - ОСОБА_3 у вигляді зустрічей без присутності матері – ОСОБА_2 :

- перші та треті вихідні з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 16 год. 00 хв. неділі щомісяця за місцем проживання батька;

- у день народження дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.;

- у день народження батька, ОСОБА_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;

- кожного парного року з 10 год. 00 хв. 31 грудня до 16 год. 00 хв. 1 січня;

- щорічно з 9 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 21 грудня – на день народження діда, ОСОБА_5 ;

- щорічно з 9 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 26 лютого – на день народження баби, ОСОБА_6 ;

- кожного року з 10 год. 00 хв. 15 серпня по 17 год. 00 хв. 28 серпня для відпочинку на оздоровлення з правом виїзду для відпочинку на території України;

- кожного року з 18 год. 00 хв. напередодні свята до 17 год. 00 хв. святкового дня Різдво Христове, Великдень, Трійця;

- у будь-який інший день (період) року за бажанням дитини та за домовленістю з матір`ю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.05.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА