Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 24 травня 2026 р.
Справа: №730/532/26
Суддя: Ріхтер В. В.
БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/532/26
Провадження № 3/730/159/2026
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2026 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративні правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Борзні Чернігівської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні дитину 2013 року народження, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 30.03.2026 приблизно о 17-00 год. у м. Борзна по вул. Красносільського Ніжинського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував електричним скутером «MINAKQ», д.н.з. б/н, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер 6820, результат тесту становить 1,51 ‰, чим порушив п. 2.9а ПДР України, тобто вчинив правопорушення.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість не визнав. Зазначив, що дійсно рухався скутером, його зупинили для перевірки військово-облікових документів. Не заперечує, що був у стані сп`яніння, оскільки їхав з кладовища, де вони з другом поминали загиблого та випили коньяк. Зазначає, що його безпідставно зупинили, нічого не пояснювали, не роз`яснювали прав, а одразу почали вимагати пройти огляд на стан сп`яніння. Оскільки йому нічого не роз`яснювали, то він не розумів, що відбувається. Добровільно пройшов огляд, але засіб показав дуже великий результат, з яким він не погодився, оскільки уважав, що такого не може бути. Вказаний результат він категорично заперечив, після чого працівник поліції сказав, що вони можуть тоді поїхати до лікарні, але він може й відмовитися. Він хотів їхати до лікарні, але працівники поліції казали, що він може й відмовитися. Їхні дії були незрозумілими, а також він вже не довіряв працівникам поліції, а тому, на чергове питання щодо необхідності їхати у лікарню, він відмовився від огляду у лікарні, після чого одразу був складений протокол та його відпустили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст.251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Стаття 130 КУпАП має два незалежні один від одного склади адміністративного правопорушення: 1) відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі порушення п.2.9а ПДР України, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі порушення п.2.5 ПДР України, а саме відмови водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, склад правопорушення може бути утворений або фактом керування особою (водієм) у стані сп`яніння, або фактом відмови від проходження огляду на виявлення такого стану.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в вину порушення п.2.9а ПДР, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Згідно з положеннями ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п.7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п.6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
При цьому, частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою спеціального технічного приладу. Тест на стан алкогольного сп`яніння позитивний 1,51 ‰. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій категорично не погодився та, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, від подальшого проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився.
Отже, непогодження водія з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, та його відмова від проходження подальшого огляду в закладі охорони здоров`я, свідчать про незавершеність процедури огляду, передбаченої законодавством.
Вказана судова практика є усталеною та підтверджується відповідними рішеннями апеляційних судів.
За таких обставин, дії водія не можуть розцінюватися як встановлений факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а підлягають кваліфікації саме як відмова від проходження огляду, тобто порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.
Окремо у цій справі слід звернути на те, що працівники поліції дійсно не роз`яснювали жодних прав ОСОБА_1 , не роз`яснювали наслідки вчинення чи не вчинення тих чи інших дій, що свідчить про порушення процедури проведення огляду, а також алгоритму складання протоколу на наслідками проведеного огляду.
Крім того, суд погоджується з ОСОБА_1 , що після огляду на місці зупинки працівниками поліції було порушено саму процедуру огляду.
Так, з відео запису убачається, що ОСОБА_1 неодноразово виказує свої заперечення щодо результату огляду. Як було зазначено вище, у даному випадку дії працівника поліції унормовано чітко та не двозначно: водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
Натомість, працівник поліції роз`яснював ОСОБА_1 , що він може й відмовитися від огляду, що не передбачено законодавством. З відео убачається, що працівник поліції неодноразово питав у ОСОБА_1 чи дійсно він хоче їхати до лікарні. Такі дії виглядали як провокація чи скрите підбурювання особи до того, щоб остання відмовилася їхати до лікарні, що, в кінцевому рахунку, й було зроблено ОСОБА_1 .
Також, із відео убачається, що працівник поліції з екіпажу Сова сам роз`яснював ОСОБА_1 , що є два варіанти розвитку події, або складається протокол за керування у стані оп`яніння, або, якщо він відмовиться, за відмову від огляду. Після чого, інший працівник поліції ОСОБА_2 склав протокол саме за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, що не відповідало роз`ясненню ОСОБА_3 .
Наведене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, працівники поліції самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати, вони наділені ще рядом обов`язків.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, слід відмітити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді, і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності.
У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 130, 251, 252, 283-285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Ріхтер В.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua