Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №682/863/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/863/26

Провадження № 1-кп/682/106/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026244160000024 від 24.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні не має, працюючого в ТОВ «РОДОРС», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

20.02.2026 близько 19 год. 30 хв. у квартирі АДРЕСА_2 , за місцем спільного проживання у ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочався словесний конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_5 , яка відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидії домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства в ході якого у ОСОБА_4 , виник умисел на нанесення умисних тілесних ушкоджень останній.

B подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення умисних тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , діючи умисно, міцно схопивши правою рукою за шию та кулаком лівої руки, наніс один удар в область обличчя справа, спричинивши останній умисні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної гематоми повік правого ока, правої щоки, які відповідно до висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді гематом в ділянці шиї, які відносять до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та повідомив, що 20.02.2026 між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_5 , із якою вони на той момент ще проживали разом, виник конфлікт на побутовому ґрунті. Біля дверей квартири у них почалася штовханина, він притиснув ОСОБА_5 правою рукою до дверей, а лівою наніс один удар в обличчя. Після цього він вийшов з квартири, а коли повернуся, ОСОБА_5 вдома вже не було. Він вибачився перед потерпілою. Щиро каявся в скоєному, зазначив, що зробив належні висновки та обіцяв що такої ситуації більше ніколи не повториться.

Потерпіла ОСОБА_5 повідомила, 20.02.2026 у вечірній час ОСОБА_4 повернувся після роботи додому та розпочав із нею сварку на побутовому ґрунті, в ході якої притиснув її до дверей та наніс один удар в обличчя. Після цього він одразу вийшов з квартири, а вона пішла до ванної кімнати, щоб вмити обличчя. Після цього вона пішла з дому до своєї сестри. В той день до лікарні вона не зверталася, але через добу її самопочуття погіршилося і тому 22.02.2026 вона звернулася за медичною допомогою до лікарні. Станом на сьогоднішній день з ОСОБА_4 вони разом вже не проживають. Після того конфлікту обвинувачений вибачився перед нею. Претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого вона не має. Щодо міри покарання повністю погодилася з думкою прокурора.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України, а тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто як умисні дії, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я,

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що у відповідності ч. 2 ст. 50 КК України, метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення.

При виборі обвинуваченому заходу примусу і порядку його відбування у відповідності до даної норми разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які, відповідно до положень КК України, в тому числі, ст.ст. 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір такого заходу примусу та порядок його відбування, а також форму вини, мотив і спосіб, обстановку і стадії вчинення злочину, тяжкість та наслідки, що настали.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому правопорушенні визнає повністю, його ставлення до вчиненого, а також думку потерпілої яка претензій до обвинуваченого не має, та думку прокурора.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (кримінального проступку).

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу судом не знайдено.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази: електронний носій з копією відеозапису слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_5 ; електронний носій з копією відеозапису слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 , – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Хмельницького апеляційного суду, через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після судового засідання вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1