Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 10 травня 2026 р.
Справа: №456/3481/24
Суддя: Черніцька І. М.
11.05.2026
Справа №456/3481/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
з участю:
представника позивача - Німченко А.Р. (в режимі відеоконференції),
адвоката Фільварочної О.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №4598529 від 10 серпня 2021 року в розмірі 38 841 грн, з яких: 6451 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 620 грн - заборгованість за відсотками та 770 грн - заборгованість за комісіями.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту за №4598529, згідно умов якого відповідач отримала кредит на суму 7000 грн. ТОВ «Мілоан» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму.
Відповідач належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу за №29-11-102, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №4598529 від 10 серпня 2021 року перейшло до ТОВ «Вердикт капітал».
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №10-03/2023/01, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4598529 від 10 серпня 2021 року.
Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №4598529 становить 38 841 грн, з яких: 6451 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 620 грн - заборгованість за відсотками та 770 грн - заборгованість за комісіями.
Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2024 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2025 року витребувано у ТОВ «ФК «Елаєнс» повний номер банківської картки, на яку були перераховані гроші, згідно платіжного доручення №53398845 від 10.08.2021 року на переказ коштів 10.08.2021 року на номер картки НОМЕР_5 у розмірі 7000 гривень, згідно договору №4598529, отримувач ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_2 ).
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, витребувано у ТОВ «Коллект центр» оригінал договору про споживчий кредит №458529 від 10 серпня 2021 року із додатками, анкети-заявки на кредит №4598529 від 10 серпня 2021 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року витребувано в АТ «Універсал банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_1 ; 2) докази зарахування на картку № НОМЕР_5 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн, які 10 серпня 2021 року були на неї перераховані, а саме виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_5 за період із 10 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року; 3) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_5, в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; 4) інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 з 10 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року.
Представник відповідача - адвокат Фільварочна О.Б. подала відзив на позов. Вказала, що долучена позивачем до позову копію платіжного доручення не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (яка була чинна на дату складення платіжного доручення № 53398845 від 10.08.2021), а саме не містить найменування банку платника та банку одержувача, а тому кредитний договір є неукладеним. Позивачем не доведено факту застосування одноразового ідентифікатору електронного підпису та проходження ідентифікації в ІТС кредитора. Довідка однієї із сторін Договору - кредитодавця ТОВ «Міолан» не є належним засобом доказування підписання одноразовим ідентифікатором, адже її форма та зміст не дають неможливості встановити достовірність зазначених у ній відомостей, які є результатом волевиявлення кредитора. Підтвердження надходження СМС від оператора мобільного зв`язку у матеріалах справи відсутнє. Позивачем нараховано проценти поза межами строку кредитування та розмір процентів не може перевищувати 2275 грн.
Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними, неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг.
Також звернула увагу на те, що на виконання ухвали суду, позивачем надано оригінали Анкети-заяви та кредитного договору, які не відповідають вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не дають можливості перевірити підписи кредитодавця. PDF-формат наданих позивачем документів дає можливість вносити зміни в односторонньому порядку.
Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача - Німченко А.Р. позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Фільварочна О.Б. заперечила щодо задоволення позову.
Судом встановлено, що 10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4598529 (далі - Договір).
Відповідно до умов п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на суму 7000 грн, строком на 26 днів з 10 серпня 2021 року, термін повернення кредиту - 05 вересня 2021 року.
Як вбачається з умов п. 1.5 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3045 грн в грошовому виразі та 15,821 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 10 045 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.
Комісія за надання кредиту: 770 грн, яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 2275 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).
Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит за №4598529 від 10 серпня 2021 року (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 7000 грн, проценти за користування кредитом - 2275, комісія за надання кредиту - 770 грн, загальна вартість кредиту - 10 045 грн.
Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту №4598529 та анкету - заяву на кредит №4598529, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі (а.с. 11-13 Т.1).
Як слідує з відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-18415 від 20 листопада 2025 року, банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_3 за період з 10 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року, виданої АТ «Універсал Банк» встановлено, що на картку № НОМЕР_3 10 серпня 2021 року зараховано кошти в розмірі 7000 грн.
З виписки по рахунку також встановлено, що відповідач користувався наданими їй кредитними коштами.
Факт зарахування 7000 грн на картку відповідача на підставі кредитного договору №4598529 від 10 серпня 2021 року, платник ТОВ «Мілоан» підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс» від 10 серпня 2021 року (а.с. 44 Т.2) та платіжним доручення № 53398845 (а.с. 14 Т. 1).
Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит за №4598529 проценти нараховувалися поза строком кредитування до 30 листопада 2021 року.
Крім того, з вказаних відомостей про щоденні нарахування та погашення встановлено, що ОСОБА_1 здійснила погашення боргу на суму 1983 грн, з яких: 549 грн - тіло кредиту, 885 грн - проценти та 549 грн - комісія за пролонгацію.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Вердикт капітал» (Новий кредитор) укладено договір факторингу за №29-11-102.
Відповідно до положень п. п. 2.1., 2.3, 2.4 договору факторингу, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 102 560 106,92 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і боржниками.
Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
Фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
Згідно умов п.п. 6.1.3, 6.1.4 договору факторингу, реєстр боржників (Додаток №3) передається Фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників (Додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7.
Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.
Як вбачається з платіжного доручення АБ «Південний» від 03 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт капітал» сплатив ТОВ «Мілоан» 4 593 071,73 грн згідно договору факторингу №29 -11-102 від 29 листопада 2021 року.
Як вбачається з Акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №29-11-102 від 29 листопада 2021 року (Додаток №4), ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу №29-11-102 від 29 листопада 2021 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4700. Після цього, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29 листопада 2021 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4598529 в сумі 28 780,97 грн, з яких: 6451 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 559,97 грн - заборгованість по процентах та 770 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4598529 станом на 10 березня 2023 року становить 56 842,82 грн, з яких: 6451 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 559,97 грн - заборгованість за відсотками нарахованих на дату відступлення права вимоги, 770 грн - заборгованість за комісією, 28 061,85 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за період з 29 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року (а.с. 17 Т.1).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за №10-03/2023/01.
Згідно умов п. 2.1 договору, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Боржників або які зобов?язані виконати обов?язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуваним усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до умов п. 5.2 договору факторингу, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).
Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, Кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 29 141 (а.с. 28 Т.1).
Згідно Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги за №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4598529 в сумі 56 842,82 грн, з яких: 6451 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49 621,82 грн - заборгованість по процентах та 770 грн заборгованість за комісією (а.с. 28-29 Т.1).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про споживчий кредит за №4598529 від 10 серпня 2021 року.
Даний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Z68094, який був відправлений позичальнику 10 серпня 2021 року на її номер мобільного телефону НОМЕР_4 .
Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» (а.с. 14 Т. 1), довідкою по заявці на кредит №4598529 від 10 серпня 2021 року, довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс, інформацією з електронного файлу, хронологією вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину за № 4598529 від 10 серпня 2021 року (а.с. 40-43 Т. 2).
Факту укладення кредитного договору між сторонами спору та належність відповідачу номеру мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор, підтверджується також, в сукупності з іншими доказами, інформацією з реєстру КРАІЛ (а.с. 45-72 Т. 2).
Факт видачі відповідачу кредитних коштів на суму 7000 грн підтверджується квитанцією ФК «Елаєнс» від 08 жовтня 2021 року, випискою по рахунку відповідача та платіжним доручення ТОВ «Мілоан» №53398845 від 08 жовтня 2021 року про зарахування коштів згідно кредитного договору № 4598529, отримувач ОСОБА_1 .
Безпідставними є твердження представника відповідач, що платіжне доручення не відповідає вимогам закону, не містить відомостей платника та одержувача банку, оскільки відсутність таких відомостей, за наявності інших доказів, таких як квитанція, виписка про рахунку, які у сукупності підтверджують факт надходження на рахунок відповідача кредитних кошів згідно договору № 4598529, не мають правового значення для вирішення даної справи.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що договір не підписаний відповідачем, наданий позивачем електронний кредитний договір не містить одноразового підпису сторін договору, у PDF форматі та може редагуватись, оскільки у вказаному договорі є особисті дані відповідача, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної карти, яка належить відповідачу. Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій договору позики в правоохоронні органи не надано.
Довідки про ідентифікацію в електронно-комунікаційній системі містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства, яка несе відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.
При цьому, як видно із платіжних інструкцій, довідок ТОВ «Мілоан», виписки по рахунку відповідача, грошові кошти були перераховані на платіжну карту, яка належить відповідачу, одразу після підписання договору електронним ключем .
Безпідставними також є доводи про перебування відповідача у день підписання договору з межами України, оскільки такі обставини жодним чином не перешкоджають укладенню електронного кредитного договору.
З врахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Встановлено, що погоджений сторонами у договорі строк кредитування становить 26 днів, з 10 серпня 2021 року по 05 вересня 2021 року (п.1.3,1.4 договору), зі сплатою 2275 грн процентів виходячи із 1,25% в день на залишок заборгованості (1.5.2.).
Більше того, у Анкеті - заяві відповідача на отримання грошових коштів визначено, що остання просить надати кредит в сумі 7 000 грн, строк кредиту 26 днів (а.с.13 Т.1).
Аналогічний строк кредиту та розмір процентів також зазначено у Графіку платежів, який є Додатком №1 до договору (а.с. 11 Т.1).
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.
Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3, 1.4 договору - 26 днів на суму 2275 грн.
Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.
Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.
Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.
Враховуючи те, що строк кредиту закінчився 05 вересня 2021 року та на наступний строк не пролонгувався, вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 05 вересня 2021 року є неправомірними.
Разом з тим, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за тілом, відсотками та комісією, яку слід зарахувати в погашення тіла та процентів на суму 1983 грн, заборгованість відповідача за кредитом становить 7292 (7000 + 2275 - 1983) грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 770 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про споживчий кредиту №4598529 від 10 серпня 2021 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 1.5.1 Договору.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 770 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту 770 грн.
Від ТОВ «Мілоан» до позивача ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №4598529 від 10 серпня 2021 року, на підставі договору факторингу за №29-11-102 від 29 листопада 2021 року, акту приймання-передачі від 30 листопада 2021 року та реєстру боржників від 29 листопада 2021 року до вказаного договору.
В подальшому, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №4598529 від 10 серпня 2021 року, на підставі договору про відступлення прав вимоги за №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року та реєстру боржників від 10 березня 2023 року до вказаного договору.
Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за кредитним договором за №4598529 від 10 серпня 2021 року у розмірі 7292 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які він очікує понести у даній справі становить 13 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання правової допомоги за №07-06/2024 від 07 червня 2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр»;
- прайс лист АО «Лігал Ассістанс»;
- платіжну інструкцію №0440640000 від 11 червня 2024 року;
- заявку на надання юридичної допомоги №165 від 07 червня 2024 року;
- витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 10 червня 2024 року.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, клопотання представника відповідача про зменшення таких витрат, враховуючи складність справи, предмет позову, ціну позовних вимог, принципи розумності та справедливості, суд вважає, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн витрат на правову допомогу адвоката.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Водночас, враховуючи часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 568,48 грн (7292 * 3028 / 38841).
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №4598529 від 10 серпня 2021 року у розмірі 7292 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 568,48 грн сплаченого судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 11 травня 2026 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua