Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №607/3724/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

18.05.2026

Справа №607/3724/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

-з участю:

представника позивача -адвоката Редькви Н.М.,

представника органу опіки та піклування - Паславської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він разом із ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу із 2013 по 2017 роки. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_4 . Із 2017 року він разом з дочкою проживає по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 добровільно залишила сім`ю, проживає окремо та місце її перебування невідоме. Відповідач із дитиною будь-яким способом не спілкується, не приймає жодної участі у вихованні та утриманні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, внаслідок чого між ними відсутній будь-який емоційний зв`язок. Відповідач самоусунулась від виконання своїх обов`язків щодо дитини, відтак є усі підстави для позбавлення останньої батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що передбаченим статтею 178 ЦПК України не скористалась.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради письмових пояснень щодо позову не подавала.

Представник Військової частини НОМЕР_1 попередньо подав письмові пояснення. Зазначив, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 . У вирішенні питання щодо позбавлення матері батьківських прав покладаються на думку суду та будь-яке рішення має базуватись на принципі «якнайкращих інтересів дитини» .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року доручено органу опіки та піклування надати суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі третю особу ВЧ НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представники позивача позовну заяву підтримав та просив задовольнити позов.

Представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Паславська О.І. підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 .

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового засідання була неодноразово повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо не повідомила суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавала.

ОСОБА_2 була присутня у судовому засіданні 24 листопада 2025 року та просила відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням у стані вагітності та різким погіршення самопочуття. Розгляд справи було відкладено. Однак у подальшому, відповідач у судові засідання не з`являлась та будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавала.

Представник Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про слухання справи за їх відсутності.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народженн,я виданим повторно серії НОМЕР_2 від 13 травня 2002 року.

Донька проживає та зареєстрована разом з батьком по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю відділу реєстрації місця проживання особи Тернопільської міської ради за № 2124/28-03 від 11.11.2024 року

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.12.2020 року за № 235378576 встановлено, що квартира за АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1558 від 03.12.2020 року.

Згідно довідок Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Тернопільської міської ради від 29.10.2024 року та від 27.03.2026 року за № 02-12/71 встановлено, що ОСОБА_6 є ученицею 4-В класу, навчається у цій школі з 01.09.2022 року. З першого класу до цього часу дитина регулярно відвідує заняття в школі, завжди охайна, доглянута. Батьківські збори відвідує батько або бабуся (по лінії батька). Вони спілкуються з педагогами, які навчають дитину, приводять і забирають зі школи. Матір ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у школі бачили лише декілька разів. Успіхами дитини вона не цікавиться.

З психолого-педагогічної характеристики учня ОСОБА_6 , наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №18 ТМР встановлено, що ОСОБА_3 зарекомендувала себе старанною та організованою ученицею. До навчання ставиться відповідально та сумлінно. Школу без поважних причин не пропускає. Батько займається виховання дитини, має вплив на неї, підтримує її.

З декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-7ХЗК-А8А0 від 11.03.2024 року слідує, що така декларації укладена ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 .

Згідно листа-відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ТМР за № 01.1-04/365 від 30.03.2026 року встановлено, що на обліку у лікаря-педіатра АЗПСМ №4 КНП «ЦПМСД» ТМР з липня 2021 року перебуває дитина ОСОБА_4 . Декларація про вибір лікаря переукладена 11.03.2024 року з батьком ОСОБА_1 . На прийом до лікаря у випадку хвороби, на профілактичні огляди та профілактичні щеплення дитина приходить у супроводі батька ОСОБА_1 та бабусі по лінії батька.

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , наданої ОСББ «Ломоносова 54» встановлено, що останній є власником квартири по АДРЕСА_1 . Характеризується виключно з позитивної сторони. У даній квартирі проживає він з донькою ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_9 .

Згідно довідки КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР від 31.10.2024 року встановлено, що ОСОБА_5 ознак психічного захворювання не має.

Відповідно до довідки КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціальних небезпечних захворювань» ТОР від 31.10.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 з приводу розладів психіки та поведінки наслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин в медичний заклад не звертався.

ОСОБА_5 закінчив у 2020 році Тернопільський Біблійний коледж «Кожна нація» і здобув середню теологічну освіту, що підтверджується дипломом № НОМЕР_3 від 24.06.2020 року, виданим Біблійним коледжом «Кожна нація».

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру від 26.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 знята з реєстрації по АДРЕСА_1 15.07.2022 року. На даний час місце реєстрації відсутнє.

З рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за № 1731 від 20.12.20223 встановлено, що вирішено звільнити ОСОБА_2 від здійснення обов`язків піклувальника щодо дитини -сироти ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Влаштовано ОСОБА_10 в центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. З рішення слідує, що мати ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_13 надано статус дитини-сироти. Рішенням виконавчого комітету ТМР від 05 січня 2023 року над ОСОБА_14 встановлено опіку та призначено опікуном рідну сестру ОСОБА_2 . Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті ТМР від 29.11.2023 року за № 485 доручено підготувати проект рішення про звільнення ОСОБА_2 від обов`язків піклувальника підопічного ОСОБА_15 , у зв`язку з неналежним виконання таких обов`язків.

Як листа-відповіді ГУНП в Тернопільській області №24101-2026 від 24.02.2026 встановлено, що:

-17 грудня 2018 року надійшло повідомлення про те, що в період часу з 08.11.2018 року по 17.12.2018 року ОСОБА_16 , яка винаймала квартиру по АДРЕСА_3 шляхом вільного доступу викрала особисті речі, а саме побутову техніку, за даним фактом внесено відомості до ЄРДР за ст. 185 КК України;

- 20.11.2023 року із Служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР надійшли матеріали щодо піклувальника ОСОБА_2 , яка з жовтня 2023 року залишила підопічного брата ОСОБА_17 в родичів та до останнього не повернулась;

-04.02.026 року надійшло повідомлення від лікаря реанімаційного відділення КНП «ТКМЛ № 2», що працівниками поліції з квартири по АДРЕСА_4 доставлена ОСОБА_2 без прописки та постійного місця проживання;

-09.02.2026 надійшло повідомлення від поліцейської УПП про те, що 09 лютого 2026 року близько 00.30 год у приміщенні перинтального центру КНП «ТКМЛ№2» невідомий чоловік передав шоколад «Roshen» для пацієнтки ОСОБА_2 , всередині обгортки якого було виявлено паперовий згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР №12026211040000260 за ч.2 ст.307 КК України;

-13.02.2026 із КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» надійшли матеріали щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_6 народила мертвого хлопчика та 10.02.2026 самовільно покинула лікувальний заклад».

Згідно висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_6 . З висновку слідує, що мати ОСОБА_16 на засіданні комісії 31.07.2025 року повідомила, що заперечує про позбавлення її батьківських прав. Не має можливості повною мірою та належним чином виконувати батьківські обов`язки у зв`язку із складними життєвими обставинами та скрутним матеріальним становище. На засідання комісії 19 серпня 2025 та 30 вересня 2025 року мати не з`явилась. На засідання комісії дитина ОСОБА_3 повідомила, що погоджується із позовом батька про позбавлення матері батьківських прав. Зазначила, що мати не забезпечує та не утримує її, востаннє купляла речі давно, дитина не пригадує коли точно, спілкувалась приблизно 1-2 місяці тому. Вказала, що мати не приходить до неї, не цікавиться її життям, здоров`ям, успіхами у навчанні, усім забезпечує її батько, оплачує додаткові заняття, гуртки. Тому, орган опіки та піклування, дійшов висновку, що мати не цікавиться життям дитини, участі у вихованні не бере, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчанням дочки, не спілкується із нею, матеріально не допомагає, не виявляє будь-якого інтересу до дитини.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 28.01.2026 року за № 868 встановлено, що рядовий ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у ВЧ НОМЕР_1 .

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які є батьками позивача, суду пояснили, що вони проживають разом з позивачем та внучкою у квартирі АДРЕСА_5 . Коли ОСОБА_3 було два роки ОСОБА_2 покинула сім`ю та з того часу будь якої участі у вихованні чи спілкуванні з донькою не приймає. З двох років вони та батько самостійно виховують ОСОБА_3 .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень є рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року, яке набрало законної сили 12 травня 2026 року, яким позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у порушення вимог ст.150 СК України, свідомо не виконує покладені на неї обов`язки щодо виховання та розвитку свої дитини ОСОБА_20 , з жовтня 2022 року не цікавиться її життям та здоров`ям, дошкільним навчанням, не приймає участі у її житті.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.164 СК України однією з підстав для позбавлення батьківських прав визначено ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З огляду на зміст норми закону (п. 2 ч. 1 ст.164 СК України), позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст.150 СК України.

Положеннями ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для її природніх здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Невиконання вищезазначених батьківських обов`язків одним із батьків є підставою для встановленого законодавством кола осіб звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка не отримує належного батьківського піклування.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справ, зокрема, ставлення батьків до дітей.

В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають грунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 Сімейного кодексу України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання

Також суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах першій та другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур про України» від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року).

Як зазначив ВС у своїй постанові від 29.09.2021 року у справі №459/3411/18, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на обставини існуючих правовідносин, які безсумнівно є винятковими, суд вважає доведеним переконливими та об`єктивними доказами те, що відповідач своєю винною поведінкою умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Так, судом встановлено, що відповідач за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_3 .

З досліджених судом письмових доказів, показів свідків, висновку органу опіки та піклування встановлено факт самоусунення матері від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_3 . Більше 8 років мати не цікавиться життям доньки, її здоров`ям, шкільним навчанням, не приймає участі у її житті. З 2017 року донька проживає разом з батьком, бабою та дідом, які і займаються її вихованням та розвитком.

Факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків підтверджується довідками із школи, інформацією із медичного закладу, показами свідків та пояснення самої доньки ОСОБА_3 , яка була почута судом у судовому засіданні 07 травня 2025 року.

Так, у судовому засіданні донька ОСОБА_3 пояснила, що мати вже тривалий час, точної дати та року не пригадує, не телефонує до неї, не цікавиться її життям, здоров`я, успіхами, не вітає її на свята, не приходить до школи, на свято першого та останнього дзвоника, не піклується про не, не купляє їй одяг та інші предмети необхідні для нормального розвитку та виховання. ОСОБА_3 пояснила, що підтримує позов батька про позбавлення матері батьківських прав. Аналогічні пояснення ОСОБА_3 надала на засідання комісії органу опіки та піклування.

Факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків підтверджується також поведінкою відповідача, яка у судові засідання не з`являлась та не виявила бажання спростувати дані обставини, не заявили про свій намір змінити свою поведінку щодо доньки.

Так, відповідачка 03 квітня 2025 року подала заяву про відкладення розгляду справи для ознайомленні із матеріалами справи, однак у подальшому у судові засідання призначені на 05 травня 2025 року, 03 червня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року не з`являлась. 24.11.2025 року відповідач з`явилась у судове засідання. Однак після початку судового розгляду справи заявила клопотання про відкладення розгляду у зв`язку із поганим самопочуттям. Таке клопотання було задоволено. Однак у подальшому, починаючи з листопада 2025 року до 07 травня 2026 року відповідач у судові засідання жодного разу не з`явилась та будь- яких клопотань, заяв суду не подавала. Вказана поведінка відповідача свідчить про небажання її брати участь у розгляді даної справи, що свідчить про втрату будь-якого інтересу до дитини.

Суд також приймає до уваги те, рішенням виконавчого комітет ОСОБА_2 звільнено від повноважень піклувальники щодо дитини -сироти рідного брата ОСОБА_17 , 2009 року народження, у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків піклувальника щодо підопічного; рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо іншої доньки ОСОБА_20 , 2021 року народження; інформацію з підрозділів поліції, зокрема те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач народила мертвого хлопчика та 10.02.2026 самовільно покинула лікувальний заклад, що в своїй сукупності негативно характеризує відповідача, розкриває її ставлення щодо виконання батьківських обов`язків.

Протягом тривалого часу, у тому числі і під час розгляду справи у суді ( більше року), відповідач не провідувала доньку, не цікавилась її розвитком, станом здоров`я та не виявляла бажання спілкуватись із донькою.

У зв`язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідачки від своїх батьківських обов`язків, а тому, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню малолітньої доньки ОСОБА_3 , не піклуються про неї, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, захищаючи права та інтереси дитини, суд дійшов висновку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Крім цього, роз`яснити відповідачу, що вона має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав , у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, бульвар Шевченка,1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 43459222.

Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька