Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №334/3131/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 21.05.2026

Справа № 334/3131/26

Провадження № 3/334/916/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Запорізький області ДПП у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року 16:00:00 м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе/Оберегова, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на дорожнє огородження відбійник, а також продовжив неконтрольований рух та здійснив наїзд на дорожнє огородження відбійник, внаслідок чого продовжив неконтрольований рух та здійснив наїзд на паркан. При ДТП автомобіль, відбійник та паркан отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.139 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення серія серії ЕПР1 № 624089 від 25.03.2026 року.

ОСОБА_1 в призначені судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судової повістки за адресою, зазначеною у протоколі.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення правопорушника про час та місце розгляду справи, але вони виявилися марними. Неявка в судове засідання правопорушника, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно нього протоколу за ч.4 ст. 130 КУпАП, що підтверджується відеозаписом долученим до матеріалів справи, однак, він не цікавився провадженням у справі, про дати розгляду, якої міг також отримати інформацію за допомогою офіційних джерел, такий як веб сторінка суду.

Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За таких обставин відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали та відеозапис долучений до справи, приходить до наступного.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 139 КУпАП у повній мірі підтверджується матеріалами справи, а саме: даними які відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, акті обстеження ділянки, відео файлом долученим до справи.

Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Враховуючи, викладене, обставини та характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 139 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 283-285 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя: Козлова Н. Ю.