Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №336/99/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/99/26

Провадження №: 2/332/1882/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сапунцова В.Д.

при секретарі Горбань Є.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2024 році позивач проживав разом з відповідачкою у квартирі АДРЕСА_1 .

01.11.2024 позивачем в ТОВ «Комфі Трейд», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64, була куплена побутова техніка, а саме: пральна машина Bosch WAN28280UA, вартість якої становила 18599,00 грн.; холодильник Bosch KGN39VL316, вартість якого становила 24086,00 грн.; варильна поверхня газова Gorenje GT642AB, вартість якої становила 11158,00 грн.; духова шафа електрична Bosch HBJ558YBQ, вартість якої становила 16738,00 грн.; мікрохвильова піч (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, вартість якої становила 5206,00 грн.; витяжка вбудована Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, вартістю 9764,00 грн. Загальна вартість покупки становить 85558,00 грн. Зазначене замовлення доставлено 04.11.2024 за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час позивач за адресою: АДРЕСА_3 не проживає, а тому обмежений у праві користування та розпорядження своїм рухомим майном, а саме вищезазначеною побутовою технікою, що належить йому на праві власності. Зазначає, що позивач не претендує на повернення рухомого майна, а бажає компенсувати його вартість, оскільки йому не відомо про цілісність, неушкодженість та технічну справність та можливість використання побутової техніки за її призначенням на теперішній час, так як вважає, що все майно втратило первинну цінність, оскільки відповідач увесь час з 2024 користувалася вищезазначеною побутовою технікою. 07.10.2025 позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення придбаного ним майна або у разі відмови повернення вищевказаної техніки компенсувати її вартість, що сукупно ставить 85558,00 грн. Зазначена вимога відповідачем отримана не була та 24.10.2025 повернулась позивачу. 04.11.2025 позивачем повторно було направлено вимогу того ж змісту та з тих самих питань відповідачу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Вказане відправлення було повернуто відправнику 20.11.2025. З викладеного вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією сплатити в досудовому порядку компенсацію, але станом на час звернення з позовом до суду спір не вирішений. На підставі вищезазначеного, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути грошову компенсацію у загальній вартості 85558,00 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

09.03.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куляс О.Ф. через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги вказаної позовної заяви ОСОБА_4 не визнаютьсявідповідачем у повному обсязі, є незаконними, надуманими та безпідставними з огляду на таке.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 певний час були друзями, проте спільно не проживали й спільний побут не вели. ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 , як своїй подрузі, допомогу під час придбання нею 01.11.2024 року побутової техніки. Вказана допомога полягала в можливості ОСОБА_4 отримати додаткову знижку в розмірі 7%, оскільки знайомий ОСОБА_4 працював в ТОВ “Комфі Трейд”, та розстановці придбаної ОСОБА_2 побутової техніки у квартирі за адресою її проживання.

ОСОБА_2 не отримувала від ОСОБА_4 у користування (в тому числі на умовах оренди) вищевказану побутову техніку та відповідно жодного договору користування побутовою технікою з ним не укладала. Позивач ОСОБА_4 не долучив до позовної заяви документів на підтвердження здійснення ним господарської діяльності, яка полягає у платному наданні в користування побутової техніки населенню, а також позивач не долучив договору оренди, укладеного ним та ОСОБА_2 , відповідно до якого, ОСОБА_2 отримала у платне користування від ОСОБА_4 побутову техніку. Документів на підтвердження права власності на зазначену техніку ОСОБА_4 також не надав. Водночас, повідомляє, що побутова техніка куплена ОСОБА_2 01.11.2024 року у ТОВ “Комфі Трейд”, доставлена до її місця проживання співробітниками магазину та дотепер перебуває в її власності. Оригінал фіскального чеку на придбану побутову техніку, який є формою договору купівлі-продажу, був отриманий ОСОБА_2 від співробітників магазину ТОВ “Комфі Трейд”, зберігається у неї. Жодного документа на підтвердження придбання ОСОБА_4 у ТОВ “Комфі Трейд” переліченої побутової техніки позивач не надав. Також зазначає, що позивач ОСОБА_4 ніколи не проживав та не проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі викладеного, просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача ОСОБА_4 судові витрати.

14.04.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_4 адвокат Говіна Л.В. надала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

14.04.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_4 адвокат Говіна Л.В. надала відповідь на відзив, в якому вказала, що в позовній заяві позивач не зазначав з приводу передачі побутової техніки ОСОБА_2 на умовах оренди. З копій фіскального чеку від 01.11.2024 року (об 15:24:43 год.) доданого як позивачем до позовної заяви, так і представником відповідача до відзиву вбачається, що часткову оплату у розмірі 29 058,00 грн. було здійснено у безготівковій формі, з карткового рахунку, який належить позивачу по справі. На підтвердження часткової оплати ОСОБА_4 суми коштів у розмірі 29 058,00 грн. безпосередньо карткою (у безготівковій формі) позивач надав наступні докази: копію квитанції № 31909254318, з якої вбачається, що ОСОБА_4 01.11.2024 об 15:24:34 здійснив операцію платіжною системою VISA, сума операції 29 058,00 UAH, отримувач Komfi; скриншот з особистого кабінету банківського користувача про списання суми коштів у розмірі 29 058,00 грн. 01.11.202 року об 15:24:34 магазином Komfi, ZAPOROZHYE; скриншот з особистого кабінету банківського користувача, з якого вбачається, що 01.11.2024 відбулось списання суми у розмірі 29 058,00 грн. магазином Komfi, ZAPOROZHYE Побутова техніка. Також, представник позивача зазначила, що до відзиву не доданожодних документів, які свідчать про розрахунок за придбану техніку безпосередньо ОСОБА_2 .На підставі вищезазначеного вважає, що стягнення з відповідача грошової компенсації за побутову техніку, яка належить позивачу, є ефективним та в даній ситуації єдиним способом захисту свого права, через причину того, що позивачу невідомо про стан, цілісність, неушкодженість та технічну можливість використання переліченої вище побутової техніки за її призначенням на теперішній час. Також звертає увагу на те, що стороною відповідача не заперечується факт того, що спірне майно було доставлено у квартиру відповідача та перебуває у її користуванні та розпорядженні. Тому просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Також 22.04.2026 представник позивача ОСОБА_4 адвокат Говіна Л.В. через канцелярію суду звернулася з заявою про долучення доказів, посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви та представником відповідача до відзиву на позов було додано копію чека від 01.11.2024 в якому наявний рядок: «ЕПЗ Картка: 482811046ХХХХХХХ7, тому з метою підтвердження, що зазначена картка належить ОСОБА_4 просила приєднати до матеріалів справи копію чека від 01.11.2024 та копію довідки АТ «А-Банк» від 16.04.2026 №3072.

В судовому засіданні представник позивача Говіна Л.В. надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову на підставі обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначила, що з позивачем ніколи разом не проживала, проте у минулому у неї з позивачем були дружні стосунки, тому коли вона вирішила придбати побутову техніку, то позивач їй запропонував допомогу в отриманні додаткової знижки в розмірі 7%, оскільки знайомий позивача працював в ТОВ «Комфі Трейд». При купівлі побутової техніки в магазині ТОВ «Комфі Трейд» 01.11.2024 вона розрахувалась готівкою в розмірі 50000,00 грн., оскільки їй не вистачило грошових коштів, то позивач ОСОБА_4 запропонував їй розрахуватися своєю карткою. В той же день кошти в сумі 29058,00 грн. вона віддала готівкою позивачу.

Представник відповідача адвокат Куляс О.Ф. підтримав вимоги відповідача ОСОБА_2 , просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок, потерпілого поза підставою, передбаченою законам, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичкою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 в минулому перебували у дружніх відносинах.

01.11.2024 у ТОВ «Комфі Трейд» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64) було придбано побутову техніку, а саме: пральну машину Bosch WAN28280UA, вартістю 18599,00 грн.; холодильник Bosch KGN39VL316, вартістю 24086,00 грн.; варильна поверхня газова Gorenje GT642AB, вартістю 11158,00 грн.; духова шафа електрична Bosch HBJ558YBQ, вартістю 16738,00 грн.; мікрохвильова піч (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, вартістю 5206,00 грн.; витяжка вбудована Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, вартістю 9764,00 грн. Загальна сума покупки - 85558,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.11.2024.

Відповідно до фіксального чеку від 01.11.2024 ТОВ «Комфі Трейд» оплата здійснена: готівка - 50000,00 грн., безготівка - 29058,00 грн. та інше – 6500,00 грн.

Згідно заявки на послугу Comfy «Доставка стандарт» до документу продажу Ч09417-0080 від 01.11.2024, а саме на доставку: пральної машини Bosch WAN28280UA, холодильника Bosch KGN39VL316, варильної поверхні газової Gorenje GT642AB, духової шафи електричної Bosch HBJ558YBQ, мікрохвильової печі (НВЧ) Samsung MS23F302TAS/UA, витяжки вбудованої Perfelli NUOVA 6PWRB NERO, зазначена адреса доставки: АДРЕСА_2 , що є адресою проживання відповідача.

Згідно з копією квитанції №31909254318 Ат «А-Банк», позивач ОСОБА_4 01.11.2024 здійснив операцію платіжною системою VISA, сума операції 29058,00 грн, отримувач Komfi.

Довідкою №3072 від 16.04.2026, виданою АТ «А-Банк», підтверджується що зазначений токен безконтактної оплати Googl Pay 4828110461143017 належить позивачу ОСОБА_4 та використовується для розрахунків.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, в обґрунтування своєї позиції позивачем ОСОБА_4 надано суду: копію заявки на послугу Comfi «Доставка стандарт», копію службового чека ТОВ «Комфі Трейд» від 10.09.2025, копію фіскального чека від 01.11.2024, копія вимоги від 07.10.2025, копія накладної АТ «Укрпошта» №6906300213589 від 07.10.2025, копія накладної АТ «Укрпошта» №6900500724792 від 04.11.2025, роздруківка вебсайту АТ «Укрпошта», копія квитанції №31909254618 від 01.11.2024, копію довідки №3072 від 16.04.2026.

Разом з тим позивачем ОСОБА_4 в ході розгляду справи не доведено належними доказами, що він дійсно в період дружніх стосунків з відповідачем ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що вказана побутова техніка належить на праві власності особисто йому, та не спростовано те, що відповідачем ОСОБА_2 при розрахунку за побутову техніку було сплачено готівкою 50000,00 грн., а грошові кошти в розмірі 29058, 00 грн., які ОСОБА_4 перерахував зі своєї картки на сплату товарів у ТОВ «Комфі Трейд» йому були повернуті ОСОБА_2 .

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача про те, що нібито купівля позивачем побутової техніки була обумовлена наміром позивача в майбутньому запропонувати відповідачу спільне проживання, бо вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та, виходячи з пояснень відповідача ОСОБА_2 , про наявність таких намірів з боку позивача їй нічого відомо не було.

Судом враховується, що позивачем ОСОБА_4 не доведено факт укладання з відповідачем ОСОБА_2 й будь-яких правочинів щодо оплатного чи безоплатного користування побутовою технікою, а також враховується той факт, що оригінали документів на купівлю побутової техніки знаходяться саме у відповідача ОСОБА_2 за адресою проживання якої й була доставлена побутова техніка після її купівлі.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як вже було зазначено вище, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вищевикладених обставинах, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, за наслідком чого у задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити за недоведеності вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2026 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Говіна Лариса Володимирівна, адреса: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 1;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

представник відповідача: адвокат Куляс Олексій Федорович, адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 105, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Сапунцов