Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №308/3905/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3905/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 185-10 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин України ОСОБА_1 , який 01.03.2026 о 12 год. 15 хв. на відстані 200 метрів до Державного кордону України на напрямку 308 прикордонного знаку здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза межами пунктів пропуску, у складі групи осіб, здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме: на неодноразову законну вимогу прикордонного наряду зупинитись, вдався до втечі, в складі групи осіб, чим порушив ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Отже, гр. України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 185-10 КУпАП, а саме: злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, що вчинене групою осіб.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи призначався неодноразово з метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізації права на захист.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Биркович О.І. про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

У судове засідання, призначене на 15.05.2026, ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися. При цьому від захисника Бирковича О.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Разом з тим, будь-яких належних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема листка непрацездатності чи інших документів, суду не надано.

Незважаючи на відсутність документального підтвердження поважності причин неявки, з метою забезпечення права особи на захист та дотримання принципів справедливого судового розгляду суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи на 19.05.2026.

Однак у судове засідання, призначене на 19.05.2026, ОСОБА_1 та його захисник повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. З метою надання додаткової можливості реалізації права на захист суд повторно відклав розгляд справи на 25.05.2026.

Разом з тим, у судове засідання, призначене на 25.05.2026, ОСОБА_1 та його захисник також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, доказів поважності причин неявки не надали.

Суд враховує, що право особи на захист не є безмежним та не може використовуватися як засіб безпідставного затягування судового розгляду. Неодноразова неявка особи та її захисника за умови належного повідомлення про судові засідання, відсутність підтвердження поважності причин неявки та відсутність будь-яких клопотань, належним чином обґрунтованих та підтверджених доказами, свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для участі у судовому розгляді.

За таких обставин, враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №001894Е від 01.03.2026, ОСОБА_1 , перебуваючи у складі групи осіб у безпосередній близькості до державного кордону України поза межами пункту пропуску, на неодноразові законні вимоги прикордонного наряду зупинитися не реагував та вдався до втечі, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України.

Вказані обставини також підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 01.03.2026, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01.03.2026, рапортом інспектора прикордонної служби, а також фотоматеріалами, з яких вбачається, що група осіб, у тому числі ОСОБА_1 , після виявлення прикордонним нарядом продовжила рух у напрямку державного кордону, у тому числі із прискоренням (бігом), не реагуючи на законні вимоги військовослужбовців про зупинку.

Державну прикордонну службу України покладаються обов`язки щодо припинення спроб незаконного перетинання державного кордону України, запобігання та припинення адміністративних правопорушень у сфері охорони державного кордону, а також контролю за дотриманням прикордонного режиму.

Крім того, згідно зі ст. 20 вказаного Закону військовослужбовці Державної прикордонної служби України під час виконання службових обов`язків мають право вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України, а також здійснювати затримання осіб, які вчиняють правопорушення.

Отже, вимоги прикордонного наряду про зупинку були законними, обов`язковими до виконання та безпосередньо пов`язаними із виконанням військовослужбовцями покладених на них законом функцій щодо охорони державного кордону України.

При цьому суд зазначає, що злісна непокора може виражатися не лише у прямій відмові виконати законну вимогу службової особи, а й в активній поведінці, спрямованій на ухилення від її виконання, зокрема у втечі, продовженні руху всупереч неодноразовим вимогам про зупинку чи намаганні уникнути затримання.

Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 у сукупності з іншими дослідженими доказами, суд доходить висновку, що його дії носили умисний та цілеспрямований характер, були спрямовані на уникнення виконання законних вимог військовослужбовців Державної прикордонної служби України та уникнення затримання, а тому у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини справи, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважаю, що на громадянина України ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст. 185-10 КУпАП, у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9, 33, 185-10, 283-284, 287, 291, 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Громадянина України ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

На підставі ч. 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, у порядку примусового виконання цієї постанови органу державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 3400 ,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. ГОЛЯНА