Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №301/3213/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3213/25

Провадження № 2/307/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої - судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 11 грудня 2025 року пред`явив до ОСОБА_1 позов про стягнення аліментів на його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримання, який прожовжує навчання, у розмірі 20 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до 23 – річного віку за умови закінчення ним навчання.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19 листопада 2005 року зареєстровано шлюб, під час перебування у якому них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час повнолітній та навчається за кордоном, а саме, в Словацькій Республіці в університеті Костянтина Філосова у м. Нітрі на факультеті природних наук та інформатики.

На підставі рішення Іршавського районного суду Закарпатської обласиті від 25 січня 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано. Того ж року відповідач залишив сім`ю і до дітей більше не повертався.

На підставі рішення Іршавського районного суду Закарпатської обласиті від 14 травня 2019 року ухвалено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 лютого 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

28.11.2024 позивачу виповнилося 18 років. 3 вересня 2024 року навчається в університеті, є студентом другого курсу за навчальною програмою прикладна інформатика денної форми навчання, рівень підготовки бакалаврів, тривалість навчання 3 роки.

Відповідач офіційно працевлаштований за кордоном, в Чеській Республіці, водієм вантажних автомобілів в ТОВ «Чехословацький державний автотранспорт», Рихнов-над-Кнежною з 21.11.2016.

Згідно довідки про його доходи від 14.10.2025, середня заробітна плата за шість місяців складає приблизно 42 555,00 чеських крон (84 137,81 гривень).

За час навчання позивач несе постійні витрати на проживання в гуртожитку - 83 євро в місяць (3 622 грн.), придбання підручників, канцелярського приладдя, харчування, проїзд, придбання одягу та взуття, витрати на обслуговування мобільного зв?язку, тощо. Загальні витрати на навчання в місяць складають майже 500 євро (21 825 грн).

Матері, ОСОБА_2 , у якої фіксована та відносно невелика заробітна плата, вкрай важко нести такі витрати на навчання сина.

У зв`язку із навчанням на денній формі навчання, позивач не має можливості влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток та забезпечувати себе, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків, які відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України зобов`язані утримувати повнолітніх дітей на період їх навчання. Відповідач у добровільному порядку коштів на утримання сина не надає, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.

Відповідач є фізично здоровою, працездатною особою, який спроможний заробляти та сплачувати аліменти своєму сину на період його навчання у розмірі 20 000 грн. щомісячно, починаючи із дня подання заяви і до закінчення ним навчання, але не довше досягнення ним 23 років.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2026 року та відкладено, востаннє на 18 травня 2026 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Азарова І.В. 26 березня 2026 року подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими і недоведеними, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволення позову.

Так, у позові ОСОБА_1 вказує, що вчиться у університеті Констянтина Філософа у місті Нітрі на факультеті природничих наук та інформатики та додав до позову підтвердження про відвідування школи від 23.09.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 2024/2025 академічному році студентом 2 курсу за навчальною програмою прикладна інформатика - денної форми навчання, рівень підготовки бакалаврів, 1 ступінь з стандартною тривалістю 3 роки.

Натомість, зазначене підтвердження про відвідування школи від 23.09.2024 доводить тільки факт навчання позивача з вересня 2024 року по червень 2025 року, а те, що він продовжується навчатися у 2025/2026 академічному році жодним доказом не стверджено.

Підтвердження про відвідування школи видано у вересні 2024 року, тоді як позивач звернувся до суду у грудні 2025 року. Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження свого навчання на час звернення до суду.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що за час навчання несе постійні витрати на проживання в гуртожитку – 83 євро в місяць (3 622 грн.), на підтвердження чого долучив договір про надання послуг з проживання № 2024-Р-28951-1, відповідно до статті 1 якого, надавач послуг з розміщення на проживання надає поселеній особі одне спальне місце в закладі розміщення «Студентський гуртожиток Зобор» для тимчасового проживання на період з: 01 вересня 2024 року по 30 червня 2025 року. Цей договір укладений 04.09.2024, тобто, на даний час не має жодних підтверджень, що позивач проживає у зазначеному студентському гуртожитку.

Крім того, у жодній статі договору про надання послуг з проживання № 2024-Р-28951-1 не вказується розмір оплати за гуртожиток; підтверджуючих документів проведеної оплати за гуртожиток позивачем до суду не надано.

ОСОБА_1 в позові зазначає, що всього витрати на навчання в місяць складають 500 євро (21 825 грн.) і всупереч вимог ст. 199 СК України, всю цю суму бажає стягнути тільки батька - відповідача ОСОБА_1 .

Також позивач стверджує, що відповідач працює офіційно у Чеській Республіці водієм вантажних автомобілів у ТОВ «Чехословацький державний автотранспорт», Рихнов- над- Кнєжной і що середня заробітна плата (за січень - вересень 2025 року) складає – 42 555,00 чеських крон.

У березні 2024 року відповідач отримав травму на виробництві внаслідок нещасного випадку – падіння з висоти на спину, а саме травму поперекового відділу хребта. З 12 березня 2024 року по 6 травня 2025 року перебував на лікарняному та проходив відповідне лікування, що підтверджується медичним висновком від 12.03.2026, який надано сімейним лікарем ОСОБА_5 .

Крім того, у довідці про доходи відповідач від 14.10.2025, яку надав позивач до позову, також вказується, що з січня 2025 по травень 2025 року відповідач перебував на тимчасовій непрацездатності.

Також у відповіді на запит адвоката зазначається, що ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з 14.12.2025 і з жовтня 2025 року відповідач ніде не працював і заробітна плата йому не нараховувалася, що також зазначається у довідці про його доходи.

Після отримання травми, відповідач не може працювати та виконувати роботу водія, а тому, через стан здоров`я, вимушений був звільнитися.

Згідно довідки ТОВ ЧСАД Рихнов над Кнєжноу від 12.03.2026, ОСОБА_6 над Кнєжоу, підтверджує, що пан ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є його працівником з 14.12.2025. Збір та працевлаштування припинилися 13.12.2025.

Таким чином, на час подання позовної заяви ОСОБА_1 , відповідач не мав постійної роботи та відповідно не отримував заробітної плати з жовтня 2025 року.

На даний час відповідач також не працевлаштований, так як за станом здоров`я не може виконувати фізичну роботу та його доходи є незначними.

У позові ОСОБА_1 вказує, що відповідач є фізично здоровою, працездатною особою, який спроможний заробляти та сплачувати аліменти у розмірі 20 000 грн. Натомість, у березні 2024 року він отримав важку травму хребта, внаслідок якої не може виконувати роботу водія, йому заборонені роботи у статичних положеннях, не можна піднімати вантажі, та інші навантаження на спину, так як порушення медичних рекомендацій може призвести до ослаблення нижніх кінцівок - він просто не зможе ходити.

Наразі, відповідач постійно проходить консервативне лікування, яке поки що не дає результатів, навпаки, стан його здоров`я погіршився, а тому він вимушений був звільнитися з роботи. На даний час, значні кошти відповідач витрачає на лікування та реабілітаційні медичні заходи, що також впливає на його матеріальний стан.

Для об`єктивності оцінки повідомляє, що позивач ОСОБА_1 , який є його повнолітнім сином, був обізнаний про стан його здоров`я та про важку травму, яку він отримав на роботі. При цьому ОСОБА_1 не проявив жодного інтересу до потреб батька, знаючи, що він переніс важку травму хребта.

Відповідно до рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року, з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.02.2019 і до досягнення дітьми повноліття. На виконання даного рішення суду з відповідача стягувались 33,33% заробітку (доходу).

Так як позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 18 років, то з січня 2024 року з відповідач на утримання дочки ОСОБА_3 стягується 25% заробітку (доходу), хоча відповідно до вимог закону, виконавці повинні були зменшити стягнення у зв`язку із досягненням однією дитиною повноліття, до половини визначених рішенням суду аліментів - 16,6%, оскільки виходить, що на утримання сина відповідач сплачував лише 8,33% від заробітку (доходу).

Незважаючи на очевидні незаконні дії виконавчої служби, відповідач не став вимагати дотримання закону та зменшення суми до 16,6% з доходу (заробітку), так як вважав, що зможе сплачувати вказану суму аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 .

Таким чином, на даний час, відповідач сплачує щомісячно - 3 199, 25 грн., що становить 1/4 заробітку (доходу).

Крім того, наданий час у провадженні Іршавського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, де позивачка просить стягнути з відповідача на утримання дитини – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 15 000,00 грн.

24 липня 2021 року відповідач одружився з ОСОБА_9 , яка має дочку від першого шлюбу - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає разом з ними; на даний час дружина відповідача не працює, перебуває з дочкою на його повному утриманні, тобто у відповідача змінився сімейний стан та він повинен забезпечувати свою другу сім`ю.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , батько відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 є пенсіонером, а тому теж потребує матеріальної допомоги, яку він надає.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено те, що він продовжує навчання, а також те, що у відповідача є можливість надавати йому матеріальну допомогу, оскільки відповідач втратив роботу через погіршення стану здоров`я та з жовтня 2025 року не має постійної роботи, у нього змінився сімейний стан та ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки.

За наведених підстав і фактичних обставин справи, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви за безпідставністю та недоведеністю обставин, з яким закон пов`язує настання обов`язку сплати аліментів батьками на повнолітню дитину, а саме, враховуючи баланс інтересів сторін, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача через відсутність роботи за станом здоров`я, необхідність витрат на постійне лікування та наявність у нього інших утриманців.

Крім цього, просила поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач ОСОБА_1 , не отримував ні ухвали про відкриття провадження, ні позовної заяви, поданої позивачем, а тому був позбавлений можливості подати відзив на позову заяву у термін вказаний у ухвалі про відкриття провадження. На даний час відповідач знаходиться у Чехії, а тому не знав про перебування у провадженні Тячівського районного суду цивільної справи № 301/3213/25, де він є відповідачем. Про перебування даної справи на розгляді йому випадково стало відомо 16.03.2026, а 17 березня 2026 року він заключив договір про надання правової допомоги з адвокатом Азаровою І.В.

У зв`язку із неотриманням копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, він не мав можливості подати відзив на позовну заяву у визначений строк та з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено ст. 12 ЦПК України, просила продовжити строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мешко В.М. 21 квітня 2026 року подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що ОСОБА_1 після лікування продовжив працювати водієм вантажних автомобілів в ТОВ «Чехословацький державний автотранспорт», Рихнов-надКнєжной, юридична адреса: Мєлчанська 202, 51801 Добрушка, Чеська Республіка з 21.11.2016.

Згідно довідки про його доходи від 14.10.2025, середня заробітна плата за п`ять місяців складає приблизно 42 555,00 чеських крон (84 137,81 гривень).

Позивач продовжує навчання на факультеті природничих наук та інформатики Університету Костянтина Філософа у м. Нітра Словацької Республіки, є студентом 3 курсу за навчальною програмою прикладна інформатика, денної форми навчання, рівень підготовки бакалаврів, що стверджується підтвердженням відвідування школи, видане 10.03.2026. У зв`язку з продовженням навчання позивач проживає в студентському гуртожитку, що стверджується підтвердженням від 09.03.2026.

Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мешко В.М. до суду не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Азарова І.В., будучи належним чином повідомленими, у судове засідання не з`явилися подала заяву про розгляд справи за їх із відповідачем відсутності та просила відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку із неявкою учасників справи, суд постановив ухвалу про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З метою забезпечення принципу змагальності сторін та права на доведення тих обставин, на які посилається сторона, що звернулась до суду з клопотанням про долучення відзиву на позовну заяву, та про поновлення строку для подання такого відзиву, суд дійшов висновку, що пропущений строк слід поновити та задовольнити подане представником відповідача клопотання.

Із копій паспорта та свідоцтва про народження видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітньої дитини – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5-6).

На підставі рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2019 року, шлюб зареєстрований 19 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано; рішення набрало законної сили – 01 березня 2019 року (а. с. 8).

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року, ухвалено стягувати із ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 28.02.2019 до досягнення дітьми повноліття (а. с. 9-10).

Згідно підтвердження про відвідування школи наданого Університетом Костянтина Філософа у Нітрі Факультету природничих наук та інформатики від 23.09.2024, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Закону №131/2002 З.з про вищі навчальні заклади та згідно змін та доповнень деяких законів та внесених поправок, навчається у 2024/2025 академічному році студентом 2 курсу за навчальною програмою прикладна інформатика – денної форми навчання, рівень підготовки бакалаврів, І ступінь із стандартною тривалістю навчання 3 роки (а.с .12).

Згідно договору про надання послуг з проживання № 2024-Р-28951-1 укладений відповідно до параграфа 754 і наступного закону № 40/1964 зб. (Цивільний кодекс) зі змінами, внесеними пізнішими постановами, між Університетом ОСОБА_13 у Нітрі та ОСОБА_14 , студентом гуртожитку ОСОБА_15 , тимчасово проживає на період з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2025 року у закладі розміщення «Студенський гуртожиток Зобор» (а.с. 20 - 23).

Згідно відповіді на запит, довідки про дохід працівника та офіційного валютного курсу НБУ станом на 14.10.2025 відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який працював водієм вантажівки з 21 листопада 2016 року у ТОВ «Чехословацького державного автотранспорту»; звільнений з роботи з 13 грудня 2025 року; його середній чистий дохід як працівника у період 01 січня 2025 по 30 вересня 2025 року складає 42 555,00 , що складає 84 114,213 грн. (а. с. 14, 15, 16, 17).

Із копій паспорта, свідоцтва про шлюб та народження відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , зареєстрували шлюб 24 лиспня 2021 року, про що складений актовий запис № 144; ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 та її батьками записані: ОСОБА_16 та ОСОБА_9 (а. с. 63 - 65).

Згідно підтвердження припинення трудових відносин ТОВ ЧСАД Рихнов над Кнєжноу, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є працівником вказаного товариства від 14.12.2025; збір та працевлаштування припинилися 13.12.2025 (а. с. 68).

Згідно медичного висновку ТОВ лікар ОСОБА_17 , анамнеза від 28.04.2025, результатів томографії від 11.04.2024, пацієнт ОСОБА_12 , перебував на тимчасовій непрацездатності з 12 березня 2024 року, внаслідок нещасного випадку на виробництві з травмою поперекового відділу хребта, проходить реабілітацію, продовжує консервативне лікування (а. с. 72, 76 – 77, 82).

Згідно копії пенсійного посвідчення та паспорта, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , отримує пенсію за віком з 09.10.2019 - довічно (а. с. 85 - 86).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що боржник ОСОБА_1 станом на 20.03.2026 має заборгованість у сумі 19 050,34 грн. (а. с. 96 - 99).

Згідно підтвердження про відвідування школи наданого Університетом ОСОБА_13 у Нітрі Факультету природничих наук та інформатики від 10.03.2026, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Закону №131/2002 З.з про вищі навчальні заклади та згідно змін та доповнень деяких законів та внесених поправок, навчається у 2025/2026 академічному році студентом 2 курсу за навчальною програмою прикладна інформатика – денної форми навчання, рівень підготовки бакалаврів, І ступінь із стандартною тривалістю навчання 3 роки. Академічний рік триває від 01 вересня 2025 року по 31 серпня 2026 року (а.с .101).

Згідно підтвердження відділу розміщення ОСОБА_18 від 09.03.2026, студент ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в академічному році 2025/2026 з 01.09.2025 по 30.06.2026, тимчасово проживає в Студенському гуртожитку Зобор УКФ, Дражовська дорога 2, 949 01 м. Нітра (а. с. 104 - 105).

Із повідомлення про пацієнта щодо стану здоров`я, виданого лікарем ТОВ ОСОБА_19 від 13.05.2026, ОСОБА_12 був тимчасово непрацездатним з 12.03.2024 по 06.05.2025 через виробничу травму з ураженням поперечного відділу хребта та сусідніх нервів з травмою міжхребцевого диску; стан є несприятливим і потребує подальших медичних процедур та лікування; не може виконувати роботу, де піднімаються важкі вантажі, не може працювати у вимущеному положенні (а. с. 122).

Отже, син ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, оскільки продовжує навчання на денному відділенні.

Відповідач ОСОБА_1 не надав доказів того, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 СК України, обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків, тобто законодавчо закріплено обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.

Судом враховано, що відповідач є особою працездатного віку, незважаючи на тимчасову непрацездатність має можливість працювати, отримувати дохід та має можливість виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

У той час вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої сина, у розмірі по 20 000 грн., щомісячно до закінчення ним навчання є завищеними та ним не доведено можливість їх сплати відповідачем саме у такому розмірі.

Так, згідно підтвердження припинення трудових відносин ТОВ ЧСАД Рихнов над Кнєжноу, ОСОБА_12 та медичної документації, долученої представником відповідача, відповідач припинив трудові відносини із зазначеним товариством, де був працевлаштований на посаді водія та у зв`язку із виробничою травмою хребта перебував на лікуванні до 06.05.2025, а отже відповідач не спроможний сплачувати аліменти на утримання сина, що навчається, по 20 000 грн. щомісячно до закінчення ним навчання, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили, що у відповідача наявний дохід з інших джерел в розмірі, достаньому для сплати аліментів в затребуваному позивачем розмірі.

В той же час, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Суд звертає увагу позивачки, що обов`язок утримувати повнолітню дитину на період навчання мають нести однаково як батько, так і матір дитини. В той же час позивачка не надала суду відомостей про наявність або відсутність її самостійного доходу.

Із урахуванням зазначених правових норм, а також можливості надання утримання повнолітньому сину другим з батьків та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб є підстави присудити аліменти на повнолітнього сина в розмірі 4 000 грн. щомісячно до закінчення ним навчання або до досягнення сином 23 років, враховуючи, яка з підстав відпаде першою.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 цього Кодексу, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позивач на підставі п. 3) ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, судовий збір у розмірі у розмірі 1331,20 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі по 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 11 грудня 2025 року і до досягнення ним двадцяти трьох років, або припинення навчання, яке триватиме до 31 серпня 2026 року.

В іншій частині позову про стягнення аліментів у розмірі по 16 000,00 грн. щомісячно - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 4 000,00 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_20 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Представник відповідача: Азарова Іветта Валеріївна, АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас