Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №299/1712/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1712/26

Номер провадження 2-а/299/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся у суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 13/2026, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 50014,00 грн. Копію постанови він отримав 15.04.2026 р. засобами поштового зв`язку. Вважає постанову № 13/2026 протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Оскаржувана постанова ґрунтується на твердженні про ігнорування ним розпорядження щодо оповіщення, чим нібито порушено п. 47 Порядку № 1487, як особи відповідальною за ведення військового обліку Берегівської міської ради. Відповідно до п. 8 Порядку № 1487, обов`язки з ведення військового обліку в органах місцевого самоврядування покладаються на працівників служби персоналу або осіб, які безпосередньо ведуть облік працівників. Натомість працівники з питань мобілізаційної роботи (яким є позивач) лише організовують роботу з бронювання та здійснюють контроль за станом обліку, а не здійснюють його фактичне ведення. Згідно з Розпорядженням міського голови № 29 від 27.01.2026 р. «Про стан військового обліку за 2025 рік та завдання на 2026 рік» (п. 1.2 розділу «Заходи щодо поліпшення стану військового обліку»), відповідальними за ведення персонально-первинного військового обліку визначено: у місті Берегове — начальника відділу персонально-первинного військового обліку; у населених пунктах старостинських округів — старост відповідних округів. Позивач обіймає посаду начальника відділу мобілізаційної та оборонної роботи. Згідно з посадовою інструкцією та внутрішніми актами, він не є особою, відповідальною за ведення військового обліку та безпосереднє оповіщення. Таким чином, відповідачем невірно визначено суб`єкта відповідальності, що згідно зі ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження. З 18 травня 2024 року набрала чинності Постанова КМУ № 560 від 16.05.2024 p., яка затверджує «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Цей акт є спеціальним нормативно-правовим актом, який детально регулює процедуру оповіщення саме в умовах воєнного стану. Відповідно до загальноприйнятого принципу права, у разі наявності суперечностей або дублювання норм між загальним та спеціальним актом, застосуванню підлягає саме спеціальний акт. Постанова № 560 визначає чіткий механізм видання розпоряджень, їх вручення та виконання, який відрізняється від загальних положень Порядку № 1487. Постанова № 560 містить вичерпний перелік осіб, уповноважених на вручення повісток, та порядок оформлення розпоряджень ТЦК та СП. Відповідач, посилаючись на загальну норму Порядку № 1487, не врахував вимоги спеціального законодавства, що призвело до неправомірного притягнення мене до відповідальності. Таким чином, оскаржувана постанова винесена на підставі норми, яка не охоплює всі особливості правового режиму мобілізації, що є ознакою її незаконності. Відповідно до положень п. 12, 40 та 44 Порядку № 560, оповіщення громадян у період мобілізації здійснюється у чітко визначений спосіб. Зокрема, за рішенням керівника ТЦК та СП створюються групи оповіщення. Згідно з вимогами Порядку № 560, процедура оповіщення має наступні обов`язкові ознаки: колегіальність - оповіщення здійснюється саме групою оповіщення, а не посадовою особою органу місцевого самоврядування одноособово; участь поліції - присутність поліцейського є обов`язковою для забезпечення законності заходів; фіксація - під час оповіщення представником ТЦК або поліцейським має здійснюватися фото- та відеофіксація із застосуванням технічних засобів (бодікамер). Відповідачем не надано жодних доказів (копій наказів або розпоряджень) про формування груп оповіщення, до яких би був офіційно включений позивач. Вимога ТЦК щодо здійснення ним заходів з оповіщення самостійно, без участі представників ТЦК та поліції, прямо суперечить нормам Постанови КМУ № 560. Таким чином, відмова від виконання незаконної вимоги (або вимоги, яка суперечить встановленій процедурі) не може бути підставою для адміністративної відповідальності. Крім того, матеріали справи не містять відеозаписів, які згідно з законом є обов`язковими для підтвердження факту відмови громадянина від отримання повістки або факту невиконання мною службових обов`язків. Крім того, оскаржувана постанова була винесена Відповідачем без його участі, що позбавило його можливості надати пояснення, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про її належне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. Відповідач діяв недобросовісно: штучне створення умов: відповідачу було достеменно відоме його місце роботи (Берегівська міська рада), яка територіально знаходиться у безпосередній близькості до будівлі ТЦК та СП. Проте повідомлення про розгляд справи було направлено виключно за адресою реєстрації; відсутність підтвердження вручення: повідомлення не було вручено йому особисто, а отже, відповідач на момент винесення постанови не мав доказів його належного інформування. Розгляд справи за його відсутності є грубим порушенням процесуальних прав і призвів до того, що відповідач не дослідив наведені вище аргументи щодо відсутності в його діях складу правопорушення.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 13/2026 від 08.04.2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення закрити (п. 1 ст. 247 КУпАП).

У свою чергу, представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовує наступним. Позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки постанова від 08.04.2026 року винесена уповноваженою особою, на підставі належних доказів, із дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач стверджує, що він не є особою, відповідальною за ведення військового обліку. Дані доводи є безпідставними з огляду на наступне. Фактично позивач обіймає посаду начальника відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради, що передбачає організацію заходів мобілізаційної підготовки, у тому числі взаємодію з ТЦК та СП щодо оповіщення військовозобов`язаних. Відповідно до п.47 Постанови КМУ №1487, обов`язки щодо оповіщення покладаються на керівників органів та відповідальних осіб незалежно від внутрішнього розподілу обов`язків. Позивач фактично виконував функції з оповіщення, що підтверджується: отриманням розпоряджень ТЦК; здійсненням дій щодо вручення повісток (проставлення відміток). Таким чином, він є належним суб`єктом адміністративної відповідальності. Посилання позивача на пріоритетність Постанови КМУ №560 є помилковим. Постанова №1487 регулює організацію та ведення військового обліку, тоді як Постанова №560 визначає порядок проведення мобілізаційних заходів. Ці нормативні акти: не суперечать один одному; застосовуються у взаємозв`язку. Обов`язок позивача як посадової особи органу місцевого самоврядування щодо оповіщення прямо передбачений п.47 Постанови №1487 і не скасований Постановою №560. Позивач помилково ототожнює процедуру оповіщення, яка здійснюється ТЦК, із обов`язками органів місцевого самоврядування. Норми Постанови №560 щодо створення груп оповіщення: стосуються діяльності ТЦК та СП; не звільняють органи місцевого самоврядування від виконання обов`язків, передбачених Постановою №1487. Відповідно, відсутність групи оповіщення не звільняє позивача від обов`язку вручити повістки або забезпечити інший передбачений законом спосіб оповіщення. Вимога щодо відеофіксації стосується діяльності уповноважених осіб під час безпосереднього вручення повісток. У даному випадку позивач не здійснив належного оповіщення взагалі, що підтверджується: відсутністю підписів про отримання; відсутністю поштових відправлень; відсутністю актів відмови. Отже, відсутність відеофіксації не спростовує факту порушення. Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Повідомлення було направлено за адресою реєстрації рекомендованим поштовим відправленням, що відповідає вимогам законодавства. Закон не зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснювати повідомлення за місцем роботи особи. Неналежне отримання кореспонденції з причин, що залежать від позивача, не може бути підставою для визнання процедури порушеною. Відповідно до ст.268 КУпАП справа правомірно розглянута за його відсутності. У діях позивача наявні всі елементи складу правопорушення: суб`єкт — посадова особа; об`єктивна сторона — невиконання обов`язків щодо оповіщення; вина — у формі бездіяльності; причинно-наслідковий зв`язок — перешкоджання виконанню мобілізаційних заходів. Доводи позивача є надуманими, спрямованими на уникнення відповідальності та не підтверджені належними доказами. Постанова є законною та обґрунтованою. Просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 — відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив такі задовольнити з підстав, які наведені у позові. Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 13/2026 від 08.04.2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення закрити.

Представник відповідача, Ланін А.В. в судовому засіданні посилаючись на заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з Розпорядженням міського голови № 29 від 27.01.2026 р. «Про стан військового обліку за 2025 рік та завдання на 2026 рік» (п. 1.2 розділу «Заходи щодо поліпшення стану військового обліку»), відповідальними за ведення персонально-первинного військового обліку визначено: у місті Берегове — начальника відділу персонально-первинного військового обліку; у населених пунктах старостинських округів — старост відповідних округів.

Розпорядженням Берегівської міської ради Закарпатської області № 130 від 26.03.2025 року затверджено посадові інструкції працівників відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради, зокрема: посадову інструкцію начальника відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради та головного спеціаліста відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради.

Так, як вбачається із посадової інструкції начальника відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради, у п.8 основних посадових обов`язків зазначено: забезпечує організацію призову громадян н військову службу, підготовку молоді до військової служби.

Згідно копій Розпоряджень №12/2/2122 від 16.02.2026 року, №12/2/2934 від 24.02.2026 року, № 12/2/3105 від 05.03.2026 року, такі адресовані начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 голові Берегівської міської ради для 1) здійснення оповіщення військовозобов`язаних згідно додатку 1 (ПІБ, дата народження, адреса проживання військовозобов`язаних), які перебувають на обліку старостинських округів, та забезпечити їх прибуття 19 лютого 2026 року, 28 лютого 2026 року та 13 березня 2026 року за адресою м. Берегове, пл. Героїв, 8, мета виклику: уточнення військово-облікових даних: 2) за результатами виконання розпорядження надати підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення до ІНФОРМАЦІЯ_2 у триденний строк; 3) інформацію щодо військовозобов`язаних, які ухиляються від виконання військового обов`язку, подавати до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4) при собі мати: військово-обліковий документ, паспорт, ідентифікаційний код. Додатком до розпоряджень були повістки, на деяких з них містяться записи позивача наступного змісту: «не відкривають», «Аякс, костел, на роботі».

Як вбачається із постанови №13/2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 08.04.2026 року, складеної у м. Берегове начальником Берегівського РТЦК полковником ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 08.04.2026 року о 09 годині 00 хвилин було встановлено, що особа відповідальна за ведення військового обліку Берегівської міської ради ОСОБА_1 проігнорував розпорядження видане ІНФОРМАЦІЯ_3 № 12/2/3357 від 15.03.2026 року, № 12/2/3513 від 20.03.2026, № 12/2/3677 від 29.03.2026 року, стосовно оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто не належним чином виконував вимоги, чим порушено вимоги п. 47 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів". На ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 2942 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 50014 грн.

Із копії повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення вбачається, що таке сформовано 02.04.2026 року та адресоване ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому зазначається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відбудеться о 11 годині 00 хвилин 07.04.2026 року за адресою м. Берегове, площа Героїв, 8 (кабінет 12).

Як вбачається із фіскальних чеків «Укрпошти» №902020827162 та №9020208270471, ОСОБА_1 04.04.2026 року та 10.04.2026 року адресувалися поштові відправлення.

Згідно копії довідки № 13 відділення поштового зв`язку № 90202 від 29.04.2026, така видана ОСОБА_1 про те, що рекомендований лист за номером № 902020827162, відправлений 04.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , фактично адресату не вручався. Неотримання вказаного поштового відправлення адресатом сталося з технічних причин та внаслідок помилки персоналу відділення поштового зв`язку №90202 м. Берегове. Статус «вручено особисто» від 07.04.2026 року відображений в системі автоматизованого моніторингу АТ «Укрпошта» (трекінг відстеження), є помилковим та не відповідає фактичним обставинам. Внаслідок особливостей програмного забезпечення технічна можливість внести виправлення у систему на даний момент відсутня.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з наступних мотивів та норм права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оборону України", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують: підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час; приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; призов громадян на строкову військову службу; направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори; організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов`язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період; здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством; вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Також, абзацом 11 ст. 18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що виконавчі органи сільських, селищних рад здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі Порядок).

Пунктом 32 Порядку передбачено, що у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, Служби зовнішньої розвідки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів; здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх особистий підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників - додаток 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352; у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства; забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.

Відповідно до положень п.34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, зокрема, оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Згідно з п.47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

У Додатку 13 до Положення визначено зміст розпорядження, що видається на підставі п. 47 Положення, і в ньому обов`язково має бути зазначено, що це розпорядження, його номер, а також зазначено прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що викликаються.

Отже, вказаними нормами передбачений обов`язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є права та інтереси ОСОБА_1 , що були на його думку, порушені оскаржуваною постановою, які полягають зокрема в тому, що він не являється суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому порушення та начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/2026 від 08.04.2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з невиконанням вимог розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо здійснення оповіщення військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу Берегівської міської ради неодноразово направлялися розпорядження №12/2/2122 від 16.02.2026 року, №12/2/2934 від 24.02.2026 року, №12/2/3105 від 05.03.2026 року, а також інші розпорядження, зазначені в оскаржуваній постанові, якими покладено обов`язок щодо здійснення оповіщення військовозобов`язаних, забезпечення їх прибуття до ТЦК та СП, а також надання підтвердної інформації про результати оповіщення.

З наданих суду копій повісток та додатків до розпоряджень вбачається, що саме позивачем здійснювалися певні дії, пов`язані з виконанням зазначених розпоряджень, про що свідчать зроблені ним записи: «не відкривають», «Аякс, хостел, на роботі» тощо. Вказане свідчить про те, що позивач був безпосередньо залучений до виконання заходів з оповіщення та фактично виконував відповідні функції.

Суд не приймає доводи позивача про те, що він не є належним суб`єктом відповідальності.

Так, дійсно, Розпорядженням міського голови №29 від 27.01.2026 року відповідальними за ведення персонально-первинного військового обліку визначено начальника відділу персонально-первинного військового обліку та старост відповідних округів. Однак наведене не свідчить про відсутність у позивача обов`язків у сфері мобілізаційної роботи та оповіщення. Більше того, позивач ОСОБА_1 під час судового засідання неодноразово підтверджував, що розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресовані голові Берегівської міської ради, міським головою були передані йому, ОСОБА_1 , для виконання.

Як вбачається з посадової інструкції начальника відділу мобілізаційної та оборонної роботи Берегівської міської ради, затвердженої Розпорядженням №130 від 26.03.2025 року, до основних посадових обов`язків позивача віднесено забезпечення організації призову громадян на військову службу та організацію заходів мобілізаційної підготовки.

Таким чином, позивач як начальник відділу мобілізаційної та оборонної роботи є посадовою особою органу місцевого самоврядування, на яку покладено обов`язки у сфері мобілізаційної роботи та взаємодії з ТЦК та СП, а тому він є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд також враховує, що пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, передбачено обов`язок органів місцевого самоврядування забезпечувати оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за розпорядженнями ТЦК та СП та забезпечувати їх своєчасне прибуття.

Посилання позивача на те, що зазначений обов`язок покладено виключно на інших посадових осіб, спростовується фактичними обставинами справи, оскільки саме позивач здійснював виконання відповідних розпоряджень та був залучений до процесу оповіщення.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо пріоритетного застосування Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року. Суд виходить з того, що Порядок №1487 та Порядок №560 регулюють різні, хоча й взаємопов`язані правовідносини. Постанова КМУ №1487 визначає організацію та ведення військового обліку, а також обов`язки органів місцевого самоврядування щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов`язаних за викликом ТЦК та СП. Натомість Постанова КМУ №560 регулює безпосередньо порядок проведення призову під час мобілізації та діяльність груп оповіщення, створених ТЦК та СП.

Тому твердження позивача про те, що прийняття Постанови №560 нібито скасувало або припинило дію обов`язків, передбачених Постановою №1487, є помилковим та таким, що не ґрунтується на змісті нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що норми Порядку №560 щодо створення груп оповіщення та участі поліцейських регламентують діяльність уповноважених представників ТЦК та СП під час вручення повісток, однак не виключають та не замінюють обов`язку органів місцевого самоврядування сприяти проведенню мобілізаційних заходів та здійснювати оповіщення відповідно до вимог Порядку №1487.

Тому відсутність доказів створення груп оповіщення, включення позивача до складу таких груп або здійснення відеофіксації не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання розпоряджень ТЦК та СП у повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів належного вручення повісток, підтвердження направлення поштових повідомлень адресатам, актів про відмову від отримання повісток або інших документів, які б свідчили про належне виконання позивачем покладених на нього обов`язків.

Натомість наявні у матеріалах справи записи на окремих повістках фактично підтверджують лише спроби встановлення місця перебування окремих осіб, однак не свідчать про належне виконання процедури оповіщення, передбаченої чинним законодавством.

Щодо доводів позивача про порушення його права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим за відсутності такої особи справа може бути розглянута у випадку наявності даних про її належне повідомлення про місце та час розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджується, що повідомлення про розгляд справи було сформовано 02.04.2026 року та направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою його реєстрації.

Суд враховує довідку відділення поштового зв`язку про технічну помилку при відображенні статусу поштового відправлення, однак зазначена обставина сама по собі не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

При вирішенні даного питання суд виходить із необхідності оцінки впливу допущеного порушення на законність прийнятого рішення по суті.

З матеріалів справи вбачається, що факт невиконання позивачем вимог розпоряджень ТЦК та СП підтверджується сукупністю письмових доказів, а сам позивач у межах судового розгляду реалізував своє право на захист, надав суду пояснення, заперечення та докази на підтвердження власної позиції.

Отже, навіть за наявності окремих процедурних недоліків під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, такі недоліки не спростовують встановленого факту вчинення адміністративного правопорушення та не свідчать про незаконність постанови по суті.

Суд також враховує суспільну значимість належного виконання заходів мобілізаційної підготовки та військового обліку в умовах особливого періоду та правового режиму воєнного стану.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані забезпечувати виконання покладених на них функцій у сфері мобілізаційної роботи, а неналежне виконання таких обов`язків створює перешкоди для реалізації заходів мобілізації та комплектування Збройних Сил України.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а постанова №13/2026 від 08.04.2026 року винесена уповноваженою особою, у межах наданих повноважень та на підставі належних доказів.

Доводи позивача зводяться переважно до власного тлумачення норм чинного законодавства та не спростовують встановлених у справі обставин щодо невиконання ним обов`язків у сфері мобілізаційної роботи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №13/2026 від 08.04.2026 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31.10.2022 року, виданим Управлінням соціального захисту населення Берегівської РДА/РВА, яке є безстроковим, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень лише у випадку, якщо такі витрати були фактично понесені.

Оскільки позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору та фактично не ніс витрат зі сплати судового збору при поданні позову, підстави для його стягнення з будь-якої сторони у справі відсутні.

За таких обставин судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст.ст.2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Представник відповідача Ланін Андрій Володимирович, місцезнаходження АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийДочинець С. І.