Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №524/822/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/822/26 Номер провадження 33/814/584/26Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.

при секретарі – Лисенко О.Ю.

за участю:

особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , на постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 березня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, РНОКПП невідомий, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 21 січня 2026 року о 13 год 15 хв у м.Кременчуці по проспекту Лесі Українки, буд.71, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушим вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та направлення на медичний огляд не є достатніми доказами вчинення ним адміністративного правопорушення.

Зауважує про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду, оскільки водію не було роз`яснено строки проведення огляду та було повідомлено різні назви закладів охорони здоров`я.

Стверджує, що його поведінка не може тлумачитися як ухилення від законної процедури, оскільки була викликана недовірою до дій працівників поліції.

Повідомляє про проходження в цей же день, а саме 21.01.2026 за власною ініціативою медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, за результатми якого-ознак наркотичного сп`яніння не виявлено.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази у вказаному провадженні, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571842 від 21.01.2026 вбачається, що 21 січня 2026 року о 13 год 15 хв у м.Кременчуці по проспекту Лесі Українки, буд.71, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушим вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення апелянта його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571842 від 21.01.2026; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу від 21.01.2026; рапортом інспектора БПП в м. Кременчуці від 21.01.2026; відеозаписом, на якому зафіксовано процедуру пропозиції пройти огляд та категоричну відмову ОСОБА_1 від його проходження та іншими матеріалами в їх сукупності.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вказаних обставин, посилання апелянта на те, що відмови не було, а була лише недовіра до дій працівників поліції , не спростовує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не впливає на відповідальність останнього.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки наркотичного сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції немає.

Доводи ОСОБА_1 , що він самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння і згідно висновку він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, не спростовують його вини, оскільки огляд було проведено в порушення вимог ст.266 КУпАП, тобто без участі поліцейського.

У зв`язку з наведеним, твердження апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи поданої апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі водія, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Захожай