Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №285/4235/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/4235/24 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 71 Доповідач Бондар О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєвої В. А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осадчук Тетяна Сергіївна, на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року, постановлену у складі головуючого судді Помогаєва А. В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів, за участю Звягельського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів.

2. Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про призначення у справі генетично-молекулярної експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта.

Рух справи в суді першої інстанції

3. 28 серпня 2024 року Новоград-Волинський (після перейменування – Звягельський) міськрайонний суд Житомирської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 28.10.2024

4. 28 жовтня 2024 року Новоград-Волинський (після перейменування – Звягельський) міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі у Збройних Силах України.

5. Ухвалою від 28 жовтня 2024 року Новоград-Волинський (після перейменування – Звягельський) міськрайонний суд Житомирської області задовольнив клопотання позивача та призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. Провадження у справі зупинив на час проведення експертизи.

6. 14 лютого 2025 року Новоград-Волинський (після перейменування – Звягельський) міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу про поновлення провадження у справі на підставі повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи. Справу призначено до судового розгляду на 08.04.2025.

7. 08 квітня 2025 року Новоград-Волинський (після перейменування – Звягельський) міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу, якою повторно задовольнив клопотання позивача про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження у справі.

8. 21 серпня 2025 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу про поновлення провадження у справі на підставі повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи. Справу призначено до судового розгляду на 02.10.2025.

9. 02 жовтня 2025 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу, якою втретє задовольнив клопотання позивача про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження у справі.

10. 03 лютого 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу про поновлення провадження у справі на підставі повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи. Справу призначено до судового розгляду на 03.03.2026.

11. 03 березня 2026 року у справі оголошено перерву до 08.04.2026 для надсилання запиту до командира військової частини щодо з`ясування обставин проходження військової служби відповідачем.

Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції

12. 08 квітня 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

13. Згідно з вказаною ухвалою, суд першої інстанції зупинив провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у зв`язку з перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що перешкоджає розгляду справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

14. Представник позивача, адвокат Осадчук Тетяна Сергіївна, не погодилась з вказаною ухвалою суду першої інстанції та 24 квітня 2026 року подала до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

15. В апеляційній скарзі просила: «скасувати ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року у справі № 285/4235/24, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, провести судові засіданні з її участю в режимі відеоконференції».

16. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на таке.

17. Представник позивача стверджує, що відповідач жодного разу не виявив свого бажання виконати ухвалу суду та з`явитись для проходження молекулярно-генетичної експертизи для підтвердження свого батьківства і умисно затягував дану процедуру майже 2 роки.

18. Вважає, що суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі, неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до порушення прав та законних інтересів малолітньої дитини.

19. Зокрема, посилається на те, що у справі відсутні належні та допустимі докази переведення військової частини, в якій проходить службу відповідач, на воєнний стан із виконанням бойових завдань, що об`єктивно унеможливлюють його участь у судовому процесі.

20. Посилається на судову практику, норми національного та міжнародного права в сфері захисту прав дітей, яким, на її думку, суперечить оскаржена ухвала суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21. Відзив від відповідача та Звягельського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надходив, що відповідно до положень частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 визначено склад суду для розгляду справи №285/4235/24: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєва В. А.

23. Ухвалою від 27 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав строк для усунення виявлених недоліків.

24. Після усунення недоліків апеляційної скарги Житомирський апеляційний суд ухвалами від 06 травня 2026 року відкрив апеляційне провадження та призначив справу до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

25. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (зупинення провадження) у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

26. Суд апеляційної інстанції, врахувавши предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

27. Вперше суд першої інстанції призначив у цій справі молекулярно-генетичну експертизу та зупинив провадження у справі на підставі клопотання позивача ухвалою від 28 жовтня 2024 року.

28. Згідно з повідомленням судового експерта від 29.01.2025 № СЕ-19/111-24/69364-БД проведення експертизи неможливе у зв`язку з неявкою для відбору біологічних зразків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дитини (арк. справи 45).

29. Вдруге суд першої інстанції призначив у цій справі молекулярно-генетичну експертизу та зупинив провадження у справі на підставі клопотання позивача ухвалою від 08 квітня 2025 року.

30. Згідно з повідомленням судового експерта від 26.06.2025 № СЕ-19/111-25/26902-БД проведення експертизи неможливе у зв`язку з неявкою для відбору біологічних зразків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та дитини (арк. справи 81).

31. Втретє суд першої інстанції призначив у цій справі молекулярно-генетичну експертизу та зупинив провадження у справі на підставі клопотання позивача ухвалою від 02 жовтня 2025 року.

32. Згідно з повідомленням судового експерта від 29.12.2025 № СЕ-19/111-25/66275-БД проведення експертизи неможливе у зв`язку з неявкою для відбору біологічних зразків ОСОБА_2 (арк. справи 101).

33. Представник відповідача 24.10.2024, 08.04.2025, 03.03.2026 подавала до суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України в зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України та безпосереднім виконанням завдань військової служби в зоні проведення активних бойових дій. Проти призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи не заперечувала та вказувала, що відповідач готовий надати біологічні зразки для її проведення, після повернення із зони бойових дій (арк. справи 28).

34. В підтвердження вказаних посилань надала суду довідку №38 м/д від 21.05.2024 про мобілізацію відповідача та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 (арк. справи 21), довідку № 1088С/277 від 17.10.1014 в/ч НОМЕР_2 про перебування відповідача на військовій службі з 24.07.2024 (арк. справи 22), довідку ВЛК від 17.02.2025 №1511 про отримання відповідачем травми, пов`язаної з військовою службою (арк. справи 57), довідку ВЛК від 15.03.2025 № 2025-0315-1055 (арк. справи 58 - 60), довідку від 10.02.2026 № 1С/394 в/ч НОМЕР_2 про перебування відповідача на службі з 24.07.2024 (арк. справи 109).

35. 04 березня 2026 року суд першої інстанції надіслав запит командиру військової частини НОМЕР_2 з метою з`ясування можливості візиту відповідача до експертної установи та місця його перебування.

36. Відповідь на вказаний запит на момент постановлення судом ухвали не надійшла.

Позиція апеляційного суду

37. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

38. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, ухвалу суду змінити у спосіб доповнення її резолютивної частини з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

39. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України).

40. Апеляційний суд уважає, що оскаржена ухвала суду відповідає зазначеним вимогам, проте її резолютивну частину необхідно доповнити з огляду на таке.

41. Суд першої інстанції зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.

42. Вказана норма має імперативний характер та встановлює обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

43. Натомість положення статті 252 ЦПК України, які визначають випадки, за наявності яких суд має право зупинити провадження у справі, є диспозитивними та надають суду можливість прийняти відповідне рішення на власний розсуд.

44. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

45. Однією зі складових принципу верховенства права є правова визначеність, що слід розуміти, як передбачуваність приписів права, які є зрозумілими і точними, надають заінтересованим особами легітимне очікування, що вони будуть до них застосовані.

46. Конституційний Суд України неодноразово виснував, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

47. В абзаці 5 пункту 2.1 вказаного Рішення Великої палати Конституційний Суд України посилається на пункт 44 Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) згідно з яким принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; для досягнення цієї довіри держава повинна складати тексти законів так, щоб вони були доступними; держава також зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; прогнозованість означає, що закон повинен, коли це можливо, бути оприлюдненим до його виконання і бути передбачуваним у тому, що стосується його наслідків: він має бути сформульований достатньо точно для того, щоб людина могла регулювати свою поведінку.

48. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зауважила, що правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

49. Зупинення провадження у справі є врегульованою законом та оформленою ухвалою суду тимчасовою перервою в розгляді справи, зумовленою наявністю однієї з передбачених законом обставин, які перешкоджають її розгляду, — до моменту припинення таких обставин або вчинення необхідних процесуальних дій.

50. В оскарженій ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду справи без участі відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України.

51. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок правильним.

52. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

53. Згідно з частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

54. Позовна заява у цій справі значною мірою обґрунтована необхідністю призначення та проведення молекулярно-генетичної експертизи для правильного вирішення спору. В підтвердження цього аргументу позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини та статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

55. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

56. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

57. Відповідно до частини 2 статті 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

58. Водночас, з огляду на важливе значення висновків експерта в окремих категоріях справ, зокрема у справах про визнання батьківства, законодавець у статті 109 ЦПК України встановив спеціальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі, передбачивши таке. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

59. В постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц суд вказав, що для застосування наслідків передбачених статтею 109 ЦПК України важливим є встановлення ухилень як умисних дій учасника справи, внаслідок чого неможливо провести експертизу для відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

60. Суд першої інстанції встановив, що відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, згідно з повідомленнями експертів, дві з трьох призначених у справі експертиз не були проведені у зв`язку з неявкою обох сторін - позивача і відповідача, а також дитини. Третя, призначена у справі, експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою відповідача.

61. За таких обставин, висновок суду про відсутність у цій справі підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим.

62. Між тим, відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

63. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 10 частини 3 статті 2 ЦПК України).

64. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

65. Статтею 7 вказаної Конвенції передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

66. З огляду на викладене, у справах про визнання батьківства, де ймовірний батько дитини проходить військову службу та виконує конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії, суд зобов`язаний забезпечити розумний баланс між принципами рівності учасників судового процесу, змагальності, диспозитивності та своєчасного розгляду справи.

67. Європейський суд з прав людини зауважує, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

68. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що, попри законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, її резолютивну частину необхідно доповнити абзацом такого змісту: «Зобов`язати ОСОБА_2 повідомити суд про припинення підстав, які зумовили зупинення провадження у справі, а у разі подальшого проходження служби подавати суду документи, що підтверджують ці обставини, кожні три місяці».

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

69. В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що відповідач жодного разу не виявив бажання виконати ухвалу суду та з`явитись для проходження молекулярно-генетичної експертизи і умисно затягував дану процедуру майже 2 роки. Крім того, в справі відсутні докази переведення його військової частини на воєнний стан та виконання бойових завдань.

70. Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованим, з підстав викладених в пункті 60 цієї постанови. Також суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 117 постанови від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22. Згідно цього висновку з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

71. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 11.03. 2025 у справі №904/4027/22 суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 відступили від висновку сформульованого у цій справі.

72. У постанові від 05.06.2024, справа №317/3364/21, на яку також посилається представник позивача, Верховний Суд підтвердив законність та обґрунтованість ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, у задоволенні касаційної скарги відмовив. Крім того, фактичні обставини у вказаній справи є відмінними, оскільки справа не стосувалась визнання батьківства. Тому, суд апеляційної інстанції вважає такі посилання нерелевантними.

73. Нерелевантними є, також, посилання апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №452/1872/20, оскільки провадження у цій справі було зупинене на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України (до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі). Верховний Суд розглянув касаційну скаргу у цій справі та дійшов висновку, що справи не пов`язані між собою спільним предметом чи підставою.

74. Посилання представника позивача на окремий абзац постанови Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки зазначеною постановою, зокрема й наведеним абзацом, Верховний Суд, навпаки, обґрунтував правомірність зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України з урахуванням необхідності дотримання балансу конкуруючих принципів цивільного судочинства.

75. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо ймовірності настання негативних наслідків у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби у складі Збройних Сил України, оскільки такі доводи є припущенням. При цьому сам по собі факт існування загроз, пов`язаних із воєнним станом та збройною агресією проти України, не може бути самостійною підставою для неврахування процесуальних гарантій, передбачених законом для військовослужбовців.

76. Суд апеляційної інстанції погоджується з аргументом апеляційної скарги про обов`язок національних судів під час ухвалення рішень у справах, що стосуються дітей, керуватись найкращими інтересами дитини.

77. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржену ухвалу потрібно змінити, доповнивши її резолютивну частину встановленням обов`язку відповідача повідомити суд про припинення існування підстав для зупинення провадження у справі, а також підтверджувати факт проходження військової служби.

78. Суд апеляційної інстанції вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає ухвалення у цій справі законного та обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються на підтвердження своїх вимог та заперечень.

79. Суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання апеляційної скарги на постанову Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 та право суду постановити ухвалу про примусовий привід відповідача, якщо він ухиляється від проведення експертизи, оскільки відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

80. Суд погоджується з представником позивача, що частина 2 статті 146 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 14 квітня 2006 року передбачала право суду у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства постановити ухвалу про його примусовий привід для проведення такої експертизи.

81. Водночас, чинна редакція ЦПК України передбачає право суду застосувати привід, як захід процесуального примусу, лише до свідка (стаття 147 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

82. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

83. Частина 4 статті 376 ЦПК України передбачає право суду апеляційної інстанції змінити судове рішення, що може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин

84. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у цій справі, підстав для його скасування немає. Однак, з метою забезпечення розумного балансу прав учасників справи, апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, резолютивну частину ухвали змінити, доповнивши абзацом про обов`язок відповідача повідомити суд першої інстанції про припинення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

85. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

86. За змістом статей 141, 264, 265, 382 ЦПК України питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

87. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції у цій справі не переглядав судове рішення, яким закінчено судове провадження, розподіл судових витрат не здійснюється. Понесені позивачем судові витрати за подання апеляційної скарги входять до складу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, та підлягають розподілу під час ухвалення судового рішення, яким буде завершено судове провадження у цій справі.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ? адвокат Осадчук Тетяна Сергіївна.

2.Змінити ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року у справі № 285/4235/24, доповнивши її резолютивну частину абзацом такого змісту: «Зобов`язати ОСОБА_2 повідомити суд про припинення підстав, які зумовили зупинення провадження у справі, а у випадку подальшого продовження служби надавати суду документи, що підтверджують ці обставини, кожні три місяці».

3.В іншій частині ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року у справі № 285/4235/24 залишити без змін.

4.Відмовити в задоволенні заяви представника позивача, адвоката Осадчук Тетяна Сергіївна, про проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

О. М. Галацевич

В. А. Панкеєва

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.