Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №518/186/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

21.05.2026 Справа №: 518/186/26 Провадження № 2-а/518/1/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

представників:

позивача — адвоката Резуненка Д.С.,

відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області – Уткіної К.С.,

відповідача відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області — не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов адвоката Резуненка Дениса Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до відділення поліції №2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник – адвокат Резуненко Денис Сергійович, звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовною заявою про:

- скасування постанови серії ЕНА № 6514401 від 15.01.2026 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену старшим інспектором відділення поліції № 2 (смт. Ширяєве) Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області капітаном поліції Шоломінським Іваном Олександровичем відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення;

- скасування постанови серії ЕНА № 6514370 від 15.01.2026 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Ширяєве) Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області капралом поліції Бурсук Іллею Олександровичем відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ОСОБА_1 під час події фактично не здійснював керування транспортним засобом, не перебував за кермом, не здійснював руху автомобіля та не виконував функцій водія, у зв`язку з чим не був водієм у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України.

Притягнення особи до відповідальності за порушення правил дорожнього руху можливе виключно за умови наявності належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме ця особа дійсно керувала транспортним засобом. Порушення правил дорожнього руху, яке призводить до пошкодження транспортних засобів або майна, може бути підставою для притягнення до відповідальності лише за наявності чіткого та беззаперечного доказу того, що особа фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення відповідного правопорушення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом під час події, притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. В оскаржуваних постановах відсутні будь-які відомості щодо наявності доказів вини ОСОБА_1 , пояснення свідків, матеріали фото- чи відеофіксації, а також інші докази, окрім суб`єктивних тверджень інспекторів поліції. Таким чином, при розгляді справи було застосовано формальний та спрощений підхід, а висновок про винуватість сформовано виключно на підставі суб`єктивного сприйняття працівників поліції без урахування пояснень ОСОБА_1 , свідків та інших істотних обставин.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 05.02.2026 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 18.02.2026 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, наявності поважних причин пропуску звернення до суду, відкрито провадження у справі.

Відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області відзив на позовну заяву не подавало.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03.04.2026 року до участі у справі залучено другим відповідачем Головне управління Національної поліції в Одеській області.

20.04.2026 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти обґрунтованості позовних вимог, Головне управління Національної поліції в Одеській області зазначає, що постанови винесені поліцейськими в межах наданих повноважень відповідно до статті 222 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, без складання протоколу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Матеріали справи містять відеозапис під назвою «2026-01-15 at 12.18.58», на якому відображено момент руху транспортного засобу марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , його переслідування працівниками поліції, а також подальшу зупинку. Після зупинки транспортного засобу зафіксовано, що позивач виходить саме з місця водія (відеозапис під назвою «0000000_00001120260115123834_0001» - 00 хв. 06 сек.), що об`єктивно підтверджує факт здійснення ним керування транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою. Жодних інших осіб, які могли б виконувати функції водія, матеріали справи не містять, а позивачем не наведено жодних альтернативних пояснень щодо цього. Крім того, на відеозаписі під назвою «0000000_00001120260115123834_0001» чітко зафіксовано, що працівниками поліції одразу після зупинки транспортного засобу було повідомлено позивачу причину зупинки, а саме порушення вимог пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, за що в подальшому позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Більше того, під час спілкування з працівниками поліції, що також зафіксовано на відеозаписах, позивач не лише не заперечує факт керування транспортним засобом, а навпаки – неодноразово прямо підтверджує його, пояснюючи, що він виїжджав до магазину (наприклад, відеозапис під назвою «0000000_00001120260115123834_0001» - 01 хв. 31 сек.). Така поведінка позивача є прямим визнанням факту керування транспортним засобом та повністю спростовує його позицію, викладену у позовній заяві.

Також відеозаписом під назвою «0000000_00001020260115113646_0001» (07 хв. 20 сек.) підтверджується, що позивач, будучи водієм транспортного засобу, на законну вимогу працівників поліції не надав для перевірки документи, передбачені пунктом 2.1 «б» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого в подальшому позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Факт ненадання відповідних документів зафіксований безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції та не спростований жодними належними доказами з боку позивача.

За результатами тих самих подій, що мали місце 15.01.2026, відносно позивача було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування), за наслідками розгляду якого Ширяївським районним судом Одеської області позивача визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

У даній справі навіть за умови гіпотетичного існування окремих формальних недоліків при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення, такі жодним чином не вплинули на встановлення фактичних обставин справи, а саме: факту керування транспортним засобом позивачем; факту порушення вимог пункту 2.3 «в» ПДР України; факту ненадання документів відповідно до пункту 2.1 «б» ПДР України.

Вказані обставини підтверджуються об`єктивними доказами, зокрема відеофіксацією події, яка безпосередньо відображає перебіг подій та поведінку позивача.

З огляду на викладене, на переконання Головного управління Національної поліції в Одеській області доводи позивача про відсутність належних та допустимих доказів є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не прибув.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.01.2026 року старшим інспектором відділення поліції №2 (смт. Ширяєве) Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капітаном поліції Шоломінським І.О. складено постанову серії ЕНА № 6514401 від 15.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до змісту постанови: 15.01.2026 року об 11:40 в селищі Ширяєве по вул. Грушевського, 315, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки у порушення п. 2.3.в. ПДР.

Старший інспектор капітан поліції Шоломінський І.О., на час прийняття оскаржуваної постанови, є працівником Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Разом з цим, 15.01.2026 року поліцейським відділення поліції №2 (смт. Ширяєве) Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області капралом поліції Бурсуком І.О. складено постанову серії ЕНА № 6514370 від 15.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За змістом постанови: 15.01.2026 року об 11:40 в селищі Ширяєве по вул. Грушевського, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб у порушення п. 2.3.б. ПДР.

Поліцейський СРПП капрал поліції Бурсук І.О., на час прийняття оскаржуваної постанови, є працівником відділення поліції №2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Графи № 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА № 6514401 від 15.01.2026 року та постанови серії ЕНА № 6514370 від 15.01.2026 року не містять жодних записів.

Постанова Ширяївського районного суду Одеської області від 03.04.2026 року у справі №518/130/26 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , станом на 21.05.2026 року не набрала законної сили.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із відповідними змінами) відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (далі – Правила дорожнього руху).

У відповідності до підпункту "в" пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно з підпунктом "б" пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою адміністративну відповідальність.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідачі, як представники державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності мають керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд, під час розгляду справи, повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження доказів, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Відповідно до практики Верховного Суду — приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а).

Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

За змістом положень ст. ст. 73, 74 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, подані ГУНП в Одеській області відеозаписи є недопустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містять посилання на такі докази.

Належних та допустимих доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачами не надано.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачі при винесені оскаржуваних постанов належним чином не задокументували наявність правопорушень, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони вчинюваних порушень та вини особи в їх вчиненні, а тому оскаржувані постанові підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

За правилами ч. 1 та 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується копією платіжної інструкції №ХК94-С1ЕА-27АТ-8Т16 від 09.02.2026 року, що міститься у справі, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1064,96 грн., що відповідає ставкам судового збору за подання такої позовної заяви, тобто в належному розмірі.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів до відшкодування понесених позивачем витрат на судові витрати стягненню підлягає з кожного відповідача судовий збір в розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6514401 від 15.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити справу про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6514370 від 15.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з відділення поліції №2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 41413406) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 532,48 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 25.05.2026.

Суддя А.В. Гуржій