Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 12 травня 2026 р.
Справа: №523/6327/26
Суддя: Сувертак І. В.
Справа № 523/6327/26
Провадження №2-а/523/101/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив скасувати Постанову № 7871 від 05.11.2025р.. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом порушення Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період припинити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.11.2025р. за сімейними обставинами позивач перебував у м. Івано Франківськ за сімейними обставинами та був доставлений працівниками Національної поліції України до обласного об`єднаного мобілізаційного центру Івано-Франківської області.
Постановою Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 7871 від 05.11.2025р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. за те, що: як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення № 1/230 від 02.10.2025р. військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 житель м. Одеса, Одеської обл. під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме не прибув до органу ТЦК та СП, згідно мобілізаційного розпорядження № 626 для уточнення даних військового обліку.
У Постанові зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 14.07.2025р. до органу ТЦК та СП не з`явився, про причини неявки не повідомив. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Позивач – є особою з інвалідністю ІІІ групи, статус особи з інвалідністю набутий у 2024 році, підтверджується наявним у Позивача пенсійним посвідченням, виданим 24.07.2024р., строком дії до 30.06.2026р. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації особи визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Відповідно до наявного у Позивача тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 від 29.04.2022р. за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 позивач з 19.10.2001р. виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ст. 36 п. 6 п.п. 6 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” з приміткою “за станом здоров`я”.
Позивачу ставиться в провину порушення вимог абз. 3 ст. 22 (без зазначення частини) Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та п.4 правил військового обліку”, які передбачені у Додатку № 2 “Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” до “Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. № 1487 та йдеться, що позивач не прибув за автоматично сформованою в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (не зазначено, що саме було сформовано), в подальшому у Постанові йдеться, що Позивач не прибув до органу ТЦК та СП згідно мобілізаційного розпорядження про необхідність з`явитись до ТЦК та СП для уточнення даних військового обліку.
Відповідач кваліфікував дії позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - “Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, при цьому існує спеціальна норма КУпАП, передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП - “Порушення прави військового обліку”.
У Постанові від 05.11.2025р. відсутні дані про те, у який саме спосіб позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зазначено до якого саме ТЦК та СП необхідно було з`явитись. При цьому позивач має зареєстровану адресу проживання, АДРЕСА_3 та стверджує, що на його адресу не приходило впродовж 2024-2026р. ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 , він регулярно відвідує поштове відділення АТ “Укрпошта” № 65102 для отримання посилок інтернет магазинів “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_7 ”, але повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 на його адресу не надходило.
Таким чином, Постанова від 05.11.2025р. не містить відомостей щодо вручення повісток, повідомлень позавача щодо з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Враховуючи зазначене, позивач просив його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача – адвокат Дубіна О. А. надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позовну заяву задовольнити з обґрунтувань, що викладені в позові. (а.с. 16,17).
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи обізнаний належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.
Вивчивши матеріали справи, суд вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..
Згідно частини 5 ст. 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У відповідності до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що Постановою Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 7871 від 05.11.2025р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000(сімнадцять тисяч) грн. за те, що: як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення № 1/230 від 02.10.2025р. військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 житель м. Одеса, Одеської обл. під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме не прибув до органу ТЦК та СП, згідно мобілізаційного розпорядження № 626 для уточнення даних військового обліку.
У Постанові зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 14.07.2025р. до органу ТЦК та СП не з`явився, про причини неявки не повідомив. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Відповідач кваліфікував дії позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - “Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, при цьому існує спеціальна норма КУпАП, передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП - “Порушення прави військового обліку”.
У Постанові від 05.11.2025р. відсутні дані про те, у який саме спосіб позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зазначено до якого саме ТЦК та СП необхідно було з`явитись. При цьому позивач має зареєстровану адресу проживання, АДРЕСА_3 та стверджує, що на його адресу не приходило впродовж 2024-2026р. ніяких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 , він регулярно відвідує поштове відділення АТ “Укрпошта” № 65102 для отримання посилок інтернет магазинів “ТЕМУ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_5 на його адресу не надходило.
Таким чином, Постанова від 05.11.2025р. не містить відомостей щодо вручення повісток, повідомлень позавача щодо з`явитися до РТЦК та СП.
Тобто фактичних доказів вчинення правопорушення відсутні.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 289 КУпАП України постанова про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена на протязі 10 днів. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову № 7871 від 05.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн.
Таким чином з відповідача користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн., оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову № 7871 від 05.11.2025р. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд міста Одеси.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua