Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №522/18839/21 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18839/21

Провадження по справі № 1-кп/522/1550/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12021162510000691 від 11.06.2021 на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, освіта – середня, працює водієм бурової установки в ТОВ «Інфокс-Водоканал», не одружений, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021, приблизно о 22:20 год., у нічний час доби, при увімкненому зовнішньому міському електричному освітленні і необмеженій видимості, без опадів і в умовах сухого дорожнього покриття, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним, незареєстрованим у встановленому законному порядку, мотоциклом марки «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , на якому була встановлена табличка номерного знаку НОМЕР_2 , здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Успенська у Приморському районі м. Одеси, з боку вул. Маразліївська в напрямку вул. Осіпова, на якій організовано двосторонній рух по двом смугам руху у кожному напрямку руху, що поділені відповідною дорожньою розміткою 1.3 і 1.5 та наявною на проїзній частині дорожньою розміткою 1.12 та 1.14.2 згідно Правил дорожнього руху України.

При під`їзді до регульованого перехрестя вул. Успенська – вул. Канатна, режим проїзду транспортних засобів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався в першу чергу автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі та вищезазначеною дорожньою розміткою, видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_3 була необмеженою, водій ОСОБА_3 , будучи неуважним, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, при увімкненні у його напрямку руху зеленого миготливого сигналу світлофора, що інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, проігнорував вимоги вказаного сигналу світлофору, перебуваючи при цьому ще до в`їзду на перехрестя, та продовжив рух у напрямку перехрестя.

Перед продовженням свого руху та виконанням маневру проїзду даного перехрестя у прямому напрямку руху, тобто по вул. Успенській, водій ОСОБА_3 не переконався в безпеці маневру, у тому що його маневр буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість не зупинив керований ним транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 згідно Правил дорожнього руху України та перед перехрещуваною проїзною частиною вул. Канатна, продовжив свій рух без зупинки та в`їхав на перехрестя вул. Успенська – вул. Канатна на заборонений жовтий і червоний сигнал світлофору у своєму напрямку руху, де на регульованому пішохідному переході, відзначеному дорожньою розміткою 1.14.2 згідно Правил дорожнього руху України здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які разом ще з двома пішоходами ОСОБА_9 і ОСОБА_10 перетинали проїзну частину вул. Успенська по вказаному регульованому пішохідному переході, на дозвільний зелений сигнал світлофору у своєму напрямку руху як для пішоходів, рухаючись з права наліво по ходу напрямку руху мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № JKAZX600JJA00096, в темпі середнього кроку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_8 і ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, з якими були доставлені до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР та КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР відповідно.

Потерпілий ОСОБА_8 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, відкритого уламкового перелому лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових уламків, закритого перелому нижньої гілки лівої лобкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, закритого перелому лівої сідничної кістки зі зміщенням кісткових уламків, синців та саден голови, саден кінцівок.

Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів якими могли бути частини кузова мотоцикла та дорожнє покриття в умовах ДТП 10.06.2021 року, і відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди дії водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 регламентувалися вимогами пунктів 8.7.3. (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, згідно з якими йому при наближенні до регульованого перехрестя в момент горіння для нього забороненого червоного сигналу світлофора було заборонено виїжджати на перехрестя, а необхідно було заздалегідь зменшувати швидкість та зупинитись перед дорожньою розміткою 1.12 Правил дорожнього руху України «стоп-лінія».

Виконанням вимог пунктів 8.7.3. (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України водій мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів.

Дії водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № JKAZX600JJA00096, які не відповідали вимогам пунктів 8.7.3. (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_3 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б); 8.7.3 (в, ґ, е); 8.10; 10.1 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 8.7.3 ПДР «Сигнали світлофора мають такі значення:

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух;

п. 8.10 ПДР «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «стоп», якщо їх немає — не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках — перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав, пояснюючи, що 10.06.2021 приблизно о 22:20 год., керуючи мотоциклом марки «Kawasaki ZX 6R», їхав разом із пасажиром, здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Успенська у Приморському районі м. Одеси, з боку вул. Маразліївська в напрямку вул. Осіпова, при під`їзді до регульованого перехрестя вул. Успенська – вул. Канатна не спрацювали гальма мотоцикла, оскільки розірвало гольмівний шланг від внутрішнього тису. Намагаючись зупипинити мотоцикл, перемкнув швидкість на першу передачу, однак транспортний засіб не зупинився. Зазначив, що проїзжаючи перехрестя, зачепив пішоходів, впав та внаслідок цього, отримав тілесні ушкодження. Мотоцикл не був зареєстрований, оскільки попередній власник знаходився у лікарні, та в нього не було можливості переоформити право власності. Намагався відшкодувати потерпілому завдані збитки, однак потерпілий відмовився. Також зазначив, що циільний позов потерпілого ОСОБА_8 не визнає; цивільний позов прокурора визнає в повному обсязі.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 10.06.2021 він разом зі своїми родичами та сторонніми особами переходив дорогу по регульованому пішохідному переходу на перехресті вул. Успенської та вул. Канатної у м. Одесі на дозволений зелений сигнал світлофора. Почавши рух, потрепілий почув звук швидкого руху мотоцикла, після чого одразу втратив свідомість.

Зі слів потерпілого, прийшовши до тями, він перебував безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди, навколо знаходилися сторонні особи, які намагались надати йому першу медичну допомогу та працівники екстреної медичної допомоги, які у подальшому доставили його до медичного закладу.

Потерпілий зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом лівої руки, перелом лонної та сідничної кісток тазу. У зв`язку з отриманими травмами тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, був позбавлений можливості самостійно пересуватися, вставати з ліжка та вести звичний спосіб життя.

Також потерпілий повідомив, що ним було заявлено цивільний позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 95 784,44 гривень, яка складається з витрат на лікування, придбання медичних препаратів, проходження медичних обстежень, а також втрати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується наданими суду медичними документами та документами середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Крім того, потерпілим заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 220 717,54 грн, який обґрунтований заподіянням йому фізичних та моральних страждань, тривалим лікуванням, обмеженням у пересуванні, погіршенням стану здоров`я та зміною звичного способу життя.

Потерпілий також зазначив, що обвинувачений ОСОБА_11 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди будь-якої матеріальної допомоги йому не пропонував, шкоду не відшкодовував та намірів щодо добровільного відшкодування завданої шкоди не виявляв.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_11 щодо того, що він приходив до лікарні, щоб поговорити із потерпілим, ОСОБА_8 повідомив, що спілкування між ними не відбулось ні в лікарні, ні нізніше.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що 10.06.2021 у вечірній час вона разом зі своїм братом ОСОБА_8 , родичами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 прогулювались центром м. Одеси. Близько 20-21 години, перебуваючи на регульованому перехресті вул. Успенської та вул. Канатної у м. Одесі, вони почали переходити проїзну частину дороги по пішохідному переходу на дозволений зелений сигнал світлофора для пішоходів.

Свідок зазначила, що під час переходу дороги раптово почула звук транспортного засобу, який швидко наближався. У подальшому, групу пішоходів було збито мотоциклом. Від удару її розвернуло у зворотному напрямку, оскільки основний удар прийшовся в область правої ноги, після чого вона почала рухатися назад та побачила, що її брат ОСОБА_8 лежить на землі у безпорадному стані. Неподалік від місця падіння потерпілого вона також побачила ОСОБА_10 , яка перебувала на колінах біля мотоциклу.

За словами свідка, після дорожньо-транспортної пригоди двоє осіб відійшли від місця зіткнення, тоді як мотоцикл залишився на проїзній частині дороги, а саме на другій смузі дорожнього руху. Свідок звернула увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_11 після пригоди відійшов у бік тротуару та перебував осторонь. У зв`язку з побоюваннями, що останній може залишити місце дорожньо-транспортної пригоди, вона почала знімати його на мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що перехожими було викликано працівників поліції та швидку допомогу. При цьому вона звернула увагу на поведінку обвинуваченого, яка, на її думку, була неадекватною та дивною, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_3 повільно реагував на події, не цікавився станом потерпілих, не намагався надати будь-яку допомогу, а увесь час перебував осторонь. У зв`язку з цим свідок вважала, що обвинувачений міг перебувати у стані наркотичного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_7 зазначила, що через деякий час до місця пригоди прибула швидка допомога, яка доставила її до лікарні. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження у вигляді забою правої нижньої кінцівки та пошкодження зв`язок, у зв`язку з чим проходила відповідне лікування. При цьому свідок зазначила, що більш тяжкі тілесні ушкодження отримали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , тоді як у неї були діагностовані легкі тілесні ушкодження.

Також, свідок повідомила, що чітко пам`ятає наростаючий звук транспортного засобу безпосередньо перед наїздом. Зі слів обвинуваченого їй стало відомо, що він нібито рухався зі швидкістю близько 70 км/год, однак, виходячи з характеру події та сили удару, вона вважає, що фактична швидкість мотоцикла була значно більшою.

Свідок додатково пояснила, що після прибуття медичної допомоги разом із потерпілим ОСОБА_8 до лікарні поїхала ОСОБА_10 , тоді як вона залишалася на місці дорожньо-транспортної пригоди до завершення першочергових слідчих та процесуальних дій.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що 10.06.2021 вона разом із групою родичів та знайомих перебувала у центрі м. Одеси. У вечірній час вони підходили до регульованого перехрестя вул. Успенської та вул. Канатної у м. Одесі та почали переходити проїзну частину дороги по пішохідному переходу на дозволений зелений сигнал світлофора для пішоходів.

Свідок зазначила, що під час переходу дороги вона рухалася позаду групи та у цей момент розмовляла по мобільному телефону. Коли група пішоходів знаходилась приблизно посередині перехрестя, вона побачила мотоцикл, який рухався з лівого боку на значній швидкості у напрямку пішохідного переходу.

За словами свідка, водій мотоцикла перед наїздом не вживав заходів до зменшення швидкості руху та не здійснював гальмування. У подальшому, мотоцикл здійснив наїзд на групу пішоходів, після чого транспортний засіб почав ковзати по проїзній частині дороги.

Свідок повідомила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди найбільш тяжкі тілесні ушкодження отримали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Крім того, ОСОБА_9 пояснила, що після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_11 повідомив присутнім, що нічого не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 10.06.2021 вона разом із компанією друзів та родичів рухалася по вул. Канатній у напрямку вул. Успенської у м. Одесі. Дійшовши до регульованого перехрестя вул. Канатної та вул. Успенської, вони зупинилися перед проїзною частиною дороги та, дочекавшись дозволеного зеленого сигналу світлофора для пішоходів, почали переходити перехрестя по пішохідному переходу.

Свідок зазначила, що під час переходу дороги раптово відчула сильний удар у ліву частину тіла, після чого втратила свідомість. Коли вона прийшла до тями, то побачила мотоцикл, який знаходився на проїзній частині дороги, а також двох осіб, які лежали поруч із ним. Ближче до пішохідного переходу вона побачила потерпілого ОСОБА_8 , який перебував на землі після наїзду.

За словами свідка, після того як вона прийшла до тями, то підійшла до ОСОБА_8 , щоб з`ясувати його самопочуття та надати допомогу. На місці дорожньо-транспортної пригоди вже знаходилися сторонні особи та перехожі, які викликали працівників поліції та швидку допомогу.

Свідок повідомила, що бачила обвинуваченого ОСОБА_11 , а також ще одну особу, яка перебувала поряд із ним після дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, зі сторони обвинуваченого або осіб, які перебували разом із ним, жодних дій щодо надання допомоги потерпілим або з`ясування їхнього стану вчинено не було.

ОСОБА_10 також пояснила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді численних синців та пошкоджень шкірного покриву. Від сили удару її відкинуло приблизно на 10-15 метрів від пішоходного переходу.

Крім того, свідок зазначила, що після прибуття працівників швидкої медичної допомоги вона разом із потерпілим ОСОБА_8 була доставлена до медичного закладу для надання необхідної медичної допомоги.

Свідок пояснила, що безпосередньо перед моментом зіткнення вона знаходилася між пішохідним переходом та мотоциклом, який рухався у напрямку групи пішоходів.

Також, суд дослідив письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме:

-протокол огляду місця події місця ДТП від 11.06.2021, відповідно до якого в п. 15 розділу «об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч» зазначено – не виявлено;

-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 11.06.2021, в якому зазначено, що у громадянина ОСОБА_3 ознак сп`яніння не виявлено;

-виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10696 від 29.06.2021, заключний діагноз: політравма, ЗЧМТ. Струс головного мозку. Відкритий, скалковий перелом с/3 лівої ліктьової кістки зі зміщенням кісткових уламків. Закритий, скалковий перелом лонної та сідничної кісток зліва з задовільним стоянням уламків. Множинні ссадна лиця, кінцівок;

-постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу DVD-R диск, об`ємом 4.7 GB, марки Verbatim, серійний № МАР637WKO1203942 2, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 28.06.2021, на якому міститься відеозапис ДТП, що мала місце 10.06.2021 о 22 год. 20 хв. у м. Одесі на регульованому перехресті вул. Успенська – вул. Канатна, за участю водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 – ОСОБА_3 та пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-протокол огляду речового доказу від 15.07.2021 із додатком відеозапис;

-постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу від 19.07.2021 DVD-R диск, об`ємом 4.7 GB, марки Verbatim, серійний № МАР637WKO1203833 5, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 02.07.2021, на якому міститься відеозапис дорожньої обстановки, знятий камерою мобільного телефону ОСОБА_9 після ДТП, що мала місце 10.06.2021 о 22 год. 20 хв. у м. Одесі на регульованому перехресті вул. Успенська – вул. Канатна, за участю водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , – ОСОБА_3 та пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-протокол огляду речового доказу від 19.07.2021 із додатком відеозапис;

-постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу від 19.07.2021 DVD-R диск, об`ємом 4.7 GB, марки Verbatim, серійний № МАР637WKO1203839 5, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 02.07.2021, на якому міститься відеозапис дорожньої обстановки, знятий камерою мобільного телефону невстановленою особою який був опублікований в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , після ДТП, що мала місце 10.06.2021 о 22 год. 20 хв. у м. Одесі на регульованому перехресті вул. Успенська – вул. Канатна, за участю водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , – ОСОБА_3 та пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-протокол огляду речового доказу від 19.07.2021 із додатком відеозапис;

-постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу від 19.07.2021 DVD-R диск, об`ємом 700 МВ, марки НР, серійний № LH3154YC11213693 D3, наданий уповноваженим представником ТОВ «Атланта-Фарм» (м. Одеса, вул. Канатна, 42) на письмовий запит слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 від 22.06.2021, на якому містяться два відеозаписи ДТП, що мала місце 10.06.2021 о 22 год. 20 хв. у м. у м. Одесі на регульованому перехресті вул. Успенська – вул. Канатна, за участю водія мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 – ОСОБА_3 та пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-протокол огляду речового доказу від 19.07.2021 із додатком відеозапис;

-картка виклику швидкої медичної допомоги;

-копія медичної картки стаціонарного хворого;

-висновок експерта № 21-3341/3389 від 31.08.2021 автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи технічного стау мотоцикла «Kawasaki ZX 6R» і слідів на ньому, відповідно до якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування та гальмова система мотоцикла Kawasaki ZX-6R перебували в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення мотоцикла від заданого напрямку руху.

Пошкодження гальмового шлангу заливного бачка гальмового циліндру переднього колеса та кріплення педалі заднього гальма мотоцикла Kawasaki ZX-6R мають аварійний характер, і були утворені в умовах події при наїзді на пішоходів та падінні мотоцикла.

Оскільки зазначені пошкодження утворились в умовах події, та до моменту ДТП в системах управління мотоцикла не малось несправностей, які б приводили до раптової їх відмови, або до раптової втрати керованості транспортним засобом.

На мотоциклі Kawasaki ZX-6R в передній частині визначається наявність наступних ушкоджень і слідів, які можливо віднести до утворення їх в результаті контактування з пішоходом: руйнування пластикового облицювання, зокрема й переднього крила, зі зміщенням деталей назад, а також сліди у вигляді потертостей брудопилового шару, зокрема, й схожі за текстурою для утворення від тканини, разом з нашаруванням речовин синього і чорного кольорів спрямованістю попереду назад на передньому крилі

Розподіл вказаних ушкоджень і міра їх виразності відображають наступний механізм контакту: первинне контактування пішохода з передньою частиною (переднім колесом і крилом) мотоцикла Kawasaki ZX-6R з послідуючим падінням мотоцикла і ковзанням по опорній поверхні на правому борту;

-висновок експерта № 1485 від 26.08.2021, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, відкритий уламковий перелом лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових уламків, закритий перелом нижньої гілки лівої лобкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, закритий перелом лівої сідничної кістки зі зміщенням кісткових уламків, синець та садна голови, садна кінцівок.

Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини мотоцикла та дорожнє покриття в умовах ДТП.

Враховуючі дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могли бути спричинені 10.06.2021.

Всі вищевказані ушкодження, складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров?я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п.п. 2.2.2 і 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості;

-результат токсологічного дослідження № 702 від 15.06.2021, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено етанол, в концентрації 0,16 %;

-висновок експертів № 21-4143/4144 від 07.09.2021 компьютерно-технічної та авто технічної експертизи обставин наїзду мотоцикла Kawasaki ZX-6R на пішоходів, відповідно до якого дії водія мотоцикла Kawasaki ZX-6R регламентувалися вимогами пунктів 8.7.3. е) та 8.10 ПДР, згідно з якими йому при наближенні до регульованого перехрестя в момент горіння для нього забороненого червоного сигналу світлофора було заборонено виїжджати на перехрестя, а необхідно було заздалегідь зменшувати швидкість та зупинитись перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР «стоп-лінія». Виконанням вимог пунктів 8.7.3. е) та 8.10 ПДР водій мотоцикла Kawasaki ZX-6R мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів.

Дії водія мотоцикла Kawasaki ZX-6R, які не відповідали вимогам пунктів 8.7.3. е) та 8.10 ПДР України, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку із ДТП;

-відповідь УПП в Одеській області, з якої вбачається, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», станом на 11.07.2021 відносно ОСОБА_3 складались протоколи про адміністративні правопорушення за ч. ч.6 ст. 121, ст. 124, ч. 1 ст. 126 КУпАП;

-довідка «Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я ОМР», відповідно до якої ОСОБА_3 , згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки на наркологічному обліку не значиться;

-довідка Біляївської центральної районної поліклініки, з якої вбачається, що ОСОБА_3 на обліку невропатолога не стоїть;

-довідка Біляївської центральної районної поліклініки, з якої вбачається, що ОСОБА_3 в карточці Біляївського психіатричного кабінету на обліку не перебуває;

- довідка Біляївської центральної районної поліклініки, з якої вбачається, що ОСОБА_3 в карточці Біляївського наркологічного кабінету на обліку не перебуває;

-постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу від 11.06.2021 мотоциклу «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , незареєстрований (встановлений реєстраційний номер НОМЕР_2 );

-довідка-розрахунок вартості лікування ОСОБА_8 , який знаходився на стаціонарному лікуванні КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР» з 10.06.2021 по 29.06.2021 на загальну суму 21 314,20 гривень;

-довідка УІАП ГУНП в Одеській області, відповідно до якої ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

У судовому засіданні досліджено та переглянуто відеозаписи з камер зовнішнього спостереження та відео реєстратора автомобіля, на яких зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце на перехресті вул. Канатної та вул. Успенської.

Зі змісту вказаних відеозаписів вбачається, що перед початком дорожньо-транспортної пригоди на тротуарі поблизу регульованого пішохідного переходу по вул. Успенській перебувала група пішоходів, які очікували дозволяючого сигналу світлофора для переходу проїзної частини. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора для пішоходів, останні розпочали рух по пішохідному переходу через проїзну частину вул. Успенської у напрямку вул. Канатної.

Одночасно з цим транспортні засоби, які перебували на вул. Канатній, також розпочали рух на дозволений зелений сигнал світлофора. При цьому на світлофорних об`єктах, встановлених для транспортних засобів, що рухалися по вул. Успенській у напрямку перехрестя з вул. Канатною, горів червоний заборонений сигнал світлофора, який забороняв подальший рух у зазначеному напрямку.

Незважаючи на вимоги дорожньої обстановки та заборонений сигнал світлофора, водій мотоцикла марки «Kawasaki ZX 6R», рухаючись по вул. Успенській на значній швидкості, не зупинився перед перехрестям та продовжив рух через регульоване перехрестя на червоний сигнал світлофора. У подальшому водій вказаного мотоцикла допустив виїзд на пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішоходів, які в цей час перетинали проїзну частину на дозволений зелений сигнал світлофора.

З переглянутих відеозаписів також вбачається, що дорожня обстановка була достатньо оглядовою, перешкод для своєчасного виявлення пішоходів та реагування на зміну сигналів світлофора у водія мотоцикла не було. Дії водія мотоцикла перебували у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали в результаті наїзду на пішоходів.

За таких обставин, суд, проаналізувавши та надавши відповідну оцінку вищевикладеним та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам сторони обвинувачення, оцінюючи досліджені в справі і викладені в цьому вироку докази, в результаті їх всебічного, повного і об`єктивного дослідження, приходить до висновку, що докази сторони обвинувачення, з точки зору належності та допустимості повно та об`єктивно підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, пред`явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження в ході проведеного судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України.

В п. 19 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " зазначається, що згідно ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально - процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Так, в судовому засіданні не здобуто жодних даних, що докази сторони обвинувачення були отримані незаконним шляхом чи з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, чи не уповноваженою на це особою, чи з іншими порушеннями, передбаченими процесуальним законом.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено як подію кримінального правопорушення, так і те, що вказане кримінальне правопорушення вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_3 .

Доказів, які б спростовували винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стороною захисту до суду не надано.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є доведеною в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв`язку.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18 стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим.

Суд ураховує усталену позицію Верховного Суду щодо того, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, аби будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину - як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспортних засобів, які регулюються положеннями Правил дорожнього руху України. Основним об`єктом злочину є безпека життя і здоров`я громадян, а також захист їхнього майна, які опиняються під загрозою внаслідок порушення встановлених норм безпеки дорожнього руху. Додатковим об`єктом виступає встановлений законодавством порядок керування транспортними засобами, який спрямований на забезпечення належної організації дорожнього руху, попередження аварійних ситуацій і захист учасників дорожнього руху від можливих небезпечних наслідків.

Суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є спеціальний суб`єкт, яким визнається особа, що здійснює керування транспортним засобом. У даному випадку суб`єктом є ОСОБА_3 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у статусі водія мотоциклу. ОСОБА_3 діяв у стані, який дозволяв йому усвідомлювати характер своїх дій, передбачати їх наслідки та керувати власною поведінкою, що свідчить про його осудність як необхідну ознаку суб`єкта кримінального правопорушення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, проявляється у сукупності діяння, наслідків та причинного зв`язку між ними.

Дія ОСОБА_3 полягала у порушенні ряду вимог Правил дорожнього руху України, зокрема: порушення вимог п. 2.3б ПДР України, який передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, вимог п. 8.7.3 ПДР України, який зазначає, що сигнали світлофора мають такі значення: зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; вимог п. 8.10 ПДР України, який передбачає, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «стоп», якщо їх немає — не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках — перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів та вимог п. 10.1 ПДР України, який передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Наслідком вказаний дій стало спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_8 , що підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 1485 від 26.08.2021.

Причинний зв`язок між діями ОСОБА_3 та настанням зазначених наслідків є прямим, оскільки саме порушення ним ПДР України створило необхідні та достатні умови для виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, технічний стан транспортного засобу, дорожні умови та видимість у момент події не виключали можливості уникнення ДТП, якщо б ОСОБА_3 дотримався вимог ПДР України, що вказує на його об`єктивну можливість запобігти шкідливим наслідкам. Таким чином, дії обвинуваченого є такими, що відповідають об`єктивній стороні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, характеризується необережною формою вини, що проявляється у самовпевненості. Ця форма вини полягає у тому, що ОСОБА_3 як водій транспортного засобу мав обов`язок оцінювати дорожню обстановку відповідно до Правил дорожнього руху України, а також технічну можливість передбачити ймовірність настання шкідливих наслідків своїх дій. Водночас він легковажно розраховував на їх відвернення, припускаючи, що проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора буде безпечним для нього та інших учасників дорожнього руху.

ОСОБА_3 не врахував наявності пішоходів на регульованому перехресті, не переконався у безпечності виконання маневру, хоча за своїм професійним обов`язком як водія та за обставинами дорожньої ситуації він міг і повинен був це зробити. Така поведінка свідчить про легковажну впевненість обвинуваченого у тому, що наслідки його дій не настануть, що є прямою ознакою необережної форми вини у вигляді самовпевненості.

Таким чином, суб`єктивна сторона дій ОСОБА_3 вказує на його невиконання передбачених законом обов`язків з дотримання безпеки дорожнього руху, що знаходиться у причинному зв`язку з настанням шкідливих наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ОСОБА_8 .

Основоположним для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України є наявність причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого та настання противправних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. У цьому випадку дії ОСОБА_3 , а саме порушення вимог п. 2.3б, п. 8.7.3, п. 8.10 та п. 10.1 ПДР України, створили необхідні та достатні умови для виникнення дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Саме ці дії призвели до наїзду на пішоходів і, як наслідок, до спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_8 .

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, переглянувши у судовому засіданні відеозаписи, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.2 86 КК України, за кваліфікуючими ознаками порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - доведена у повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд із дотриманням вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення та тяжкість злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, санкція якого передбачає штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В силу приписів п.3 ч.1 ст. 65 КК України, суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч.2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК Україи, судом не встановлено.

Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є злочином з необережною формою вини, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи характеризуючі дані особи винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра, має постійне місце проживання, перебування обвинуваченого у розшуку під час судового розгляду справи (ОРС № 008109 від 06.10.2022 по 19.12.2022, ОРС № 008189 від 30.10.2025 по 06.02.2026), відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, також відношення обвинуваченого до вчиненого, який у вчиненому не розкаявся, позицію потерпілого щодо міри покарання, суд враховує і те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настали наслідки у виді спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, моральна та матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, поведінку обвинуваченого після вчиненого злочину, суд приходить до висновку про неможливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, що буде достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що на переконання суду відповідає тяжкості вчиненого злочину і наслідкам, які настали.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху України було спричинено потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, право суду на обрання додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Таку міру покарання суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, зухвале порушення вимог Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, враховуючи відсутність осуду свого діяння з боку ОСОБА_3 , який, не зважаючи на тривалий час, що пройшов з дня ДТП, не тільки не компенсував спричиненої моральної шкоди, а навіть не намагався цього зробити;позицію потерпілого, який просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки із позбавленням права керування транспортними заобами строком на 3 роки, суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме особі обвинуваченого та характеру вчиненого та буде пропорційним порушеному праву і сприятиме його правомірній поведінці та визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 , суд дійшов наступних висновків.

Так, потерпілим ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди у розмірі 220717,54 гривень, який не був визнаний обвинуваченим ОСОБА_3 , також потерпілий ОСОБА_8 просив стягнути с Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_8 виплати у розмірі 95784,44 гривень.

Представником МТСБУ – адвокатом ОСОБА_14 поданий відзив на позов, яким заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що мотоцикл, яким керував ОСОБА_3 , підпадає під ознаки транспортного засобу, однак в розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вважається таким, оскільки експлуатувався без державної реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, а отже не допущений до дорожнього руху.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого підлягають частковому задоволенню виходячи з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В цивільному позові до ОСОБА_3 потерпілий зазначає, що обвинуваченим, внаслідок скоєного кримінального правопорушення, йому спричинено моральну шкоду у розмірі 220717,54 грн., в обґрунтування чого зазначив, що вчинене кримінальне правопорушення суттєво вплинуло на життя потерпілого, життя його рідних та близьких, не тільки внаслідок фізичних та емоційних страждань, а й також постійним побоюванням, пересторогою під час користування міськими дорогами, пішохідними переходами тощо. Внаслідок протиправної поведінки відповідача зникла впевненість у дотриманні правил дорожнього руху іншими учасниками, нехтуванням прав пішохода тощо. Крім того, цивільний позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що внаслідок ДТП постраждали його рідні та близькі, тому окрім фізичного болю та страждань, після того як він прийшов у свідомість, позивач хвилювався за фізичний та емоційний стан ОСОБА_7 та ОСОБА_15 .

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Суд вважає, що заявлена потерпілим ОСОБА_8 позовна заява про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В позовній заяві та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, потерпілий зазначив, що обвинувачений завдав йому моральної шкоди, що виражаєтеся впливанні на життя потерпілого, життя його рідних та близьких, не тільки внаслідок фізичних та емоційних вад, а й також постійним побоюванням, пересторогою під час користування міськими дорогами, пішохідними переходами.

Вказане є суб`єктивним припущенням потерпілого, що всупереч п.5 ч.3 ст.175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого ОСОБА_8 , керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 100000,00 гривень та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_3 .

При цьому, суд констатує, що потерпілий не виконав визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довів перед судом заявлений ним розмір моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування потерпілому понесеної ним моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020.

Потерпілим не доведено перед судом заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, – з іншого.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з Моторного (транспортного) страхового бюро України в розмірі 95784,44 гривень, то суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що керований ОСОБА_3 транспортний засіб «Kawasaki ZX 6R», рама № НОМЕР_1 , на якому була встановлена табличка номерного знаку НОМЕР_2 , не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ передбачені ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у даному випадку транспортний засіб не має державної реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або не допущений до дорожнього руху, у зв`язку з чим умов для здійснення регламентної виплати МТСБУ не вбачається.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Цивільний позивач до призначення справи до розгляду по суті, ознайомившись з відзивом представника МТСБУ, не скористався процесуальним правом уточнення позовної заяви, а тому пред`явлені до неналежного відповідача вимоги, суд вважає, що є підставою для відмови в їх задоволенні. У зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

При вирішенні позову прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР про стягнення з обвинуваченого коштів на користь держави у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 тієї ж статті передбачає обов`язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.

При цьому ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки «інтереси держави» є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Розглядаючи цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданий в інтересах держави в особі КНП «Одеської обласної клінічної лікарні» ООР до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, зокрема відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 з 10.06.2021 по 29.06.2021 на загальну суму 21 314,20 гривень, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 року встановлено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 , 10.06.2021 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та його визнано потерпілим.

Вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участі потерпілого ОСОБА_8 доведено перед судом.

Після ДТП ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР, що підтверджується відповідною випискою №10696 від 29.06.2026.

Так, матеріалами кримінального провадження підтверджуються суми коштів, витрачених на ОСОБА_8 , який перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР у період з 10.06.2021 по 29.06.2021, що склали 21 314,20 гривень.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження визнав цивільний позов, поданий прокуратурою.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданий в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 , у розмірі 21 314,20 гривень, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а сума витрат на стаціонарне лікування обґрунтована та документально підтверджена довідкою-рахунком № 01/01-07/2941 від 23.09.2021 зазначеного закладу охорони здоров`я.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_3 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути грошові кошти в розмірі 66560 гривень, внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, заставодавцю.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 174 КПК України.

Судові витрати підлягають відшкодуванню з обвинуваченого.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 06.02.2026 по 09.02.2026, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Початок строку відбуття покарання визначити з дня фактичного виконання вироку, тобто з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі, після набрання ним законної сили.

Заставу у розмірі 66 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_16 на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2026 провадження по справі 1-кп/522/1550/26 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Одеській області, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю, відповідно до ст.182 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

-судової авто-технічної експертизи технічного стану мотоцикла «Kawasaki ZX 6R», рама №JKAZX600JJA00096, вартістю 4 118,64 гривень;

-комплексної судової авто-технічної та відео-технічної експертизи за обставинами ДТП, вартістю 6 864,40 гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до Моторного (транспортного) страхового бюро України – відмовити.

Цивільний позов прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП 3647706353, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Романтиків, 3) на користь держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, засіб зв`язку (048) 755-01-01, р/р № 773288450000026007301073910, Філія – Одеське обласне управління АТ Ощадбанк № 10015/0574, МФО 328845, код ОКПО 01998526), у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 21 314,20 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2022 року (провадження №1-кс/522/6031/21), а саме скасувати арешт, накладений на мотоцикл «Kawasaki ZX 6R», н.р. НОМЕР_1 , незареєстрований (встановлений номерний знак НОМЕР_2 ).

Речові докази по даному кримінальному провадженню:

-DVD–R диск, марки Verbatim, серійний №MAP637WKO1203942 2, з відеозаписом ДТП, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 28.06.2021 року;

-DVD–R диск, об`ємом 4.7 GB, марки Verbatim, серійний №MAP637WKO1203833 5 на якому міститься відеозапис дорожньої обстановки, знятий камерою мобільного телефону ОСОБА_9 після ДТП, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 02.07.2021 року;

-DVD–R диск, об`ємом 4.7 GB, марки Verbatim, серійний №MAP637WKO1203839 5, на якому міститься відеозапис дорожньої обстановки, знятий камерою мобільного телефону невстановленою особою, який був опублікований в мережі інтернет за посиланням: http:/t.me/our_odessa/12182 після ДТП, залучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_8 від 02.07.2021 року;

-CD–R диск, об`ємом 700 MB, марки HP, серійний №LH3154 YC11213693 D3, на якому міститься відеозаписи ДТП, наданий уповноваженим представником ТОВ «Атланта-Фарм» (м. Одеса, вул. Канатна, 42) – зберігати в матеріалах справи.

-мотоцикл «Kawasaki ZX 6R», н.р. НОМЕР_1 ,м – повернути власнику за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_17